Форми та методи взаємодії органів фінансового контролю з правоохоронними органами

7) шкоди завдано не при виконанні  трудових обов'язків;

8) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Слід зазначити, що тягар доведення  наявності підстав й умов матеріальної відповідальності працівника лежить на власникові або уповноваженому ним органу (ст. 138 КЗпП).

При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, коли неможливо  розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти  з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.

Розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності.

 

9 Перевірка дотримання законодавства при здійсненні операцій з оплати праці сумісників та за угодами цивільно-правового характеру

Умови роботи за сумісництвом регулюються  постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. N 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінфіну від 28.06.93 р. N 43.

Сумісники повинні виконувати роботу за сумісництвом у вільний від основної роботи час. Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Працівникам, оплата праці яких регулюється  Постановою N 1298, за виконання обов'язків  тимчасово відсутніх працівників, за суміщення професій (посад), за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт встановлюються доплати у розмірі до 50 відсотків посадового окладу за основною посадою.

Керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності). Це обмеження поширюється і на працівників, які займають вищезазначені посади на роботі за сумісництвом.

Перевірити правильність оформлення первинних документів по нарахуванню  заробітної плати, табелів обліку робочого часу. Дані табелів обліку робочого часу необхідно співставити з наказами про відпустки, даними листків непрацездатності, особовими рахунками. Звернути увагу, чи не допускались випадки нарахування заробітної плати працівникам під час перебування їх у відпустках, на лікарняному, на санаторно-курортному лікуванні.

З метою з'ясування, чи не допускалась виплата заробітної плати на "підставних" осіб ("мертві душі"), необхідно зіставити трудові книжки працівників, штатний розпис, тарифікаційні списки, особисті картки, платіжні чи розрахунково-платіжні відомості та провести перевірку відпрацювання робочого часу. У разі необхідності провести опитування працівників установи.

Для встановлення фактів виплати заробітної плати за невідпрацьований робочий  час доцільно провести зустрічні звірки на підприємствах, установах, організаціях за основним місцем роботи сумісників, де встановити, чи не було "накладок" робочого часу за основним місцем роботи і за сумісництвом, перебування у відрядженні, на відпочинку за путівкою, лікарняному, а також для виявлення вигаданих та підставних осіб, зарахованих на роботу за сумісництвом. Відповідно до статті 102-1 КЗпП сумісники одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

За цивільно-правовим договором  оплачується не процес праці, а результати, які визначаються після закінчення роботи і оформляються актами приймання/здавання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких здійснюється їх оплата.

Слід звернути увагу на випадки, коли фізична особа - не підприємець залучається до виконання тих самих робіт (надання послуг) за цивільно-правовим договором неодноразово. В цьому випадку слід врахувати, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України передбачено, що самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана з метою досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку є підприємництвом. Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 р. N 3 "систематично" означає не менше трьох разів протягом календарного року. Тобто бюджетна установа не може укладати з одною і тою ж фізичною особою протягом року більше 3-х цивільно-правових угод, якщо він не зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності. Про факти систематичного укладання протягом року цивільно-правових договорів з одною і тою ж фізичною особою, яка не зареєстрована підприємцем, необхідно повідомляти органи Державної податкової служби.

Необхідно перевірити цільове використання асигнувань при здійсненні виплати заробітної плати за трудовим договором та оплаті виконаних робіт за договором цивільно-правового характеру.

Так, заробітна плата працівника за трудовим договором виплачується з фонду оплати праці установи чи організації і проводиться  за кодом економічної класифікації видатків бюджету 1111 «Заробітна плата»; це стосується і позаштатних працівників, з якими укладено трудові договори.

Робота за договорами цивільно-правового  характеру має разовий характер (наприклад, до договору підряду відносяться роботи, пов'язані з ремонтом, реконструкцією об'єктів тощо).

 

10. і 12. Порядок проведення інвентаризації матеріальних цінностей

Інвентаризація - це перевірка в  натурі наявності та стану матеріальних цінностей та вкладень підприємства, розрахунків та зобов'язань і  звірка фактичної наявності з  даними бухгалтерського обліку.

Головною метою інвентаризації є визначення фактичної наявності  й стану майна об'єкта інвентаризації, перевірка фактичної наявності  майна з даними бухгалтерського  обліку, врегулювання інвентаризаційних  різниць та відображення результатів  інвентаризації у передаточному  балансі.

Проведення інвентаризації регулюють  такі нормативні акти:

1. Закон України "Про бухгалтерський  облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ.

2. Інструкція з інвентаризації  основних засобів, нематеріальних  активів, товарно-матеріальних цінностей,  грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69.

3. Інструкція з інвентаризації  основних засобів, нематеріальних  активів, товарно-матеріальних цінностей,  грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей  балансу, затверджена наказом  Міністерства фінансів України  від 30 жовтня 1998 р. № 90 (призначена  для підприємств, які утримуються за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів);

4. Порядок визначення розміру  збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. №116.

5. Постанова Про внесення змін  до деяких постанов Кабінету  Міністрів України з питань оцінки майна від 7 грудня 2011 р. N 1253 .

5. Положення про інвентаризацію  майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1993 р. №158.

Інвентаризації класифікують за певними  ознаками. За обсягом є повні й  часткові інвентаризації. Повна інвентаризація охоплює всі засоби, кошти і розрахунки підприємства, проводиться одночасно у всіх матеріально відповідальних осіб. Часткова інвентаризація охоплює один вид засобів або проводиться в окремої відповідальної особи. Повна інвентаризація є громіздким заходом, а тому вона відбувається тільки за форсмажорних обставин та перед складанням річної фінансової звітності.

За способом проведення перевірки  можуть бути суцільні (перевіряється  фактична наявність усіх без винятку цінностей) та вибіркові, або несуцільні (перевіряється фактична наявність окремих видів цінностей, здебільшого дефіцитних або надто коштовних).

Залежно від організації контролю інвентаризації є плановими та позаплановими. Планові інвентаризації передбачені  планом (графіком) контрольно-ревізійної роботи і здійснюються у запланований строк. Позапланові інвентаризації проводяться у неплановому порядку, що пов'язано,

як правило, із непередбаченими  обставинами - стихійне лихо, крадіжка, вимоги судово-слідчих органів тощо. З метою перевірки об'єктивності дій членів комісії попередньої інвентаризації можуть проводитися контрольні інвентаризації.

За часом виконання розрізняють  періодичні (місячні, квартальні, піврічні) та річні інвентаризації.

Відповідальність за проведення інвентаризації несе керівник підприємства. їх кількість, дати проведення, перелік майна і зобов'язань, що підлягають інвентаризації, визначаються підприємством самостійно, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

Згідно з "Порядком подання фінансової звітності" (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419) проведення інвентаризації є обов'язковим:

а) при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство, а також в інших випадках, передбачених законодавством;

б) перед складанням річної фінансової звітності, крім майна, цінностей, коштів і зобов'язань, інвентаризація яких проводиться не раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних засобів може проводитися один раз у три роки, а бібліотечних фондів - один раз у п'ять років;

в) при зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передавання справ);

г) при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів);

д) за приписом судово-слідчих органів;

е) у разі техногенних аварій, пожеж  чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ);

є) при передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі). Інвентаризація може не проводитися у разі передачі підприємств та їх структурних підрозділів у межах одного органу, до сфери управління якого входять ці підприємства;

ж) у разі ліквідації підприємства;

з) при колективній (бригадній) матеріальній відповідальності проведення інвентаризації обов'язкове у разі зміни керівника колективу (бригадира), вибуття з колективу (бригади) більше половини його членів, а також за вимогою хоча б одного члена колективу (бригади).

У випадках, коли проведення інвентаризації є обов'язковим, інвентаризації підлягають також майно і матеріальні цінності, які не належать підприємству та облік яких ведеться на позабалансових рахунках.

Об'єктами інвентаризації є майно  та зобов'язання. Майно включає необоротні (основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокову дебіторську заборгованість) та оборотні (виробничі запаси, незавершене  виробництво, готову продукцію, товари, векселі одержані, короткострокову дебіторську заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти) активи. Зобов'язання поділяються на поточні і довгострокові (кредити банків, заборгованість перед постачальниками, підрядниками, перед працівниками, бюджетом, позабюджетними фондами тощо).

Для проведення інвентаризаційної  роботи на підприємствах розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником.

У наказі про інвентаризацію вказуються строки її початку та закінчення. До початку проведення інвентаризації у присутності комісії матеріально відповідальна особа складає звіт про рух матеріальних цінностей і разом з документами здає його в бухгалтерію; дає комісії розписку, в якій зазначає, що всі прибуткові і видаткові документи здані до бухгалтерії і всі матеріальні цінності, довірені їй, знаходяться у приміщенні складу або в інших місцях (вказується де).

Наявність цінностей при інвентаризації встановлюється шляхом обов'язкового підрахунку, зважування, обміру у порядку їх розміщення у певному приміщенні. Цінності, що зберігаються у непошкодженій упаковці, інвентаризують шляхом підрахунку кількості упаковок, з частковою вибірковою перевіркою їх вмісту.

Інвентаризація має проводитися  у присутності матеріально відповідальних осіб. Результати інвентаризації комісія  відображає в описах, які разом  з актом або протоколом передають  керівнику підприємства для затвердження і наступного відображення в бухгалтерському обліку.

В описи заносяться найменування і  кількість цінностей, а за необхідності дається характеристика їх стану. На кожній сторінці в кінці опису підраховують підсумки шляхом додавання у натуральних вимірниках (штуки, кілограми, метри тощо), записують їх словами і підписуються члени інвентаризаційної комісії та матеріально відповідальна особа.

Для оформлення наслідків інвентаризації застосовуються типові форми документів. Вони можуть бути заповнені від руки або засобами обчислювальної техніки. У цих документах не допускаються помарки і підчистки. Помилки виправляють шляхом закреслення неправильних записів і написання зверху правильних. Виправлення мають бути підтверджені підписами членів комісії та матеріально-відповідальної особи.