Форми та методи взаємодії органів фінансового контролю з правоохоронними органами

Після прибуття в установу ревізійної групи чи окремого ревізора на їхню вимогу відповідно до ст.15 ЗУ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» керівником установи видається наказ про створення з числа її працівників інвентаризаційної комісії.

Найважливіша умова ревізії  каси – раптовість її проведення. Для  цього під час інвентаризації з першого ж дня опечатується. Касир оформлює грошовий звіт за поточний день. До нього додаються первинні касові документи за підписом касира та головного бухгалтера. Таким чином починається інвентаризація.

Наявні кошти в касі звіряють з їхнім залишком за касовою  книгою та іншими обліковими регістрами. Перевіряючи касову книгу, ревізор з’ясовує, чи своєчасно касир провадить у ній записи за операціями, що існували на момент ревізії, чи пронумерована та прошнурована книга, чи скріплена вона печаткою за підписами керівника і головного бухгалтера.

Перевіряється наявність  договорів касирів та інших осіб, на яких покладено ведення операцій з готівки, про повну матеріальну відповідальність. До початку інвентаризації каси кожен касир повинен дати на ім’я керівника ревізійної групи розписку про здачу до бухгалтерії останнього звіту про надходження та витрату коштів на день проведення інвентаризації.

Після інвентаризації ревізор починає ревізію касових операцій, що має провадитися за суцільним методом перевірки касових документів щодо правильності їх оформлення й законності здійснення. Ревізію касових операцій доцільно починати з перевірки дотримання порядку ведення касових операцій. Потрібно встановити коло посадових осіб, які мають право підписувати касові документи та чи не передавав керівник свого права першого підпису іншій особі.

Правильність ведення  касової документації перевіряється  шляхом перегляду і прибуткових, і видаткових документів. Звертається  увага на правильність і повноту  заповнення реквізитів.

Перевірка повноти і своєчасності оприбуткування готівки у касі провадиться  зіставлянням сум і дат прибуткових  касових ордерів.

Також здійснюється перевірка  дотримання ліміту залишку готівки  в касі та перевірка видачі підзвітних сум відповідно до Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні.

 

16. Перевірка документального  оформлення відряджень працівників

Підставою для наказу про відрядження є обгрунтування про скерування працівника в службове відрядження.

Наявність розпорядження (наказу) керівника  є обов’язковою умовою при скеруванні працівника у відрядження. Наказ повинен бути в письмовому вигляді, у ньому мають бути вказані:

- прізвище, ім’я і по батькові працівника, що відряджається, його посада й структурний підрозділ;

- дата початку і закінчення  відрядження;

- населений пункт (або пункти) призначення;

- назва підприємства або організації, куди скеровується працівник;

- мета відрядження;

- вид транспорту;

- маршрут руху й інші ключові  моменти .

Керівник підприємства має право встановлювати додаткові обмеження стосовно мети й грошових коштів, а також здійснювати відшкодування витрат на відрядження понад встановлені законодавством норми. Про ці обмеження повинно бути вказано в наказі про відрядження для кожного конкретного працівника.

Кошторис витрат на відрядження

Скерування працівника в службове відрядження пов’язане для підприємства з витратами коштів. Величина цих витрат розраховується виходячи з вартості проїзду, наймання житла, чинних норм добових тощо. Визначення майбутніх витрат на відрядження, як правило, оформляється у вигляді спеціального розрахунку (кошторису). Цей розрахунок здійснює переважно працівник бухгалтерії. Дані для заповнення довідки-розрахунку про тарифи, розцінки тощо становлять "Банк даних для витрат на відрядження" підприємства. Він поповнюється за рахунок інформації про чинні тарифи, розцінок з розкладів руху транспорту, фактичні тарифи і ціни з раніше прийнятих до обліку авансових звітів інших працівників тощо.

Заповнення і реєстрація посвідчення  про відрядження

Посвідчення про відрядження - це основний документ, відповідно до якого здійснюється відрядження працівника.

Як правило, видача працівнику посвідчення  супроводжується записами відповідальної особи і підписом особи, що відряджається, про видачу посвідчення про відрядження у Журналі .

Посвідчення про відрядження оформляється належним чином як з лицьової, так і зворотної сторони.

Журнал реєстрації посвідчень про відрядження

Кожне службове відрядження на підприємстві повинно бути зареєстроване в спеціальному Журналі реєстрації посвідчень про відрядження. На кожному посвідченні ставиться порядковий номер і дата, які записуються в журнал, а також вказується номер і дата наказу керівника про скерування у відрядження, дата вибуття працівника у відрядження і прибуття його з відрядження. Форма цього Журналу затверджена Інструкцією про службові відрядження в межах України і за кордон. Приклад заповнення журналу наведено на .

На підприємстві наказом повинна бути призначена посадова особа, на яку покладається ведення документів про відрядження (підготовка наказів, посвідчень, журналів тощо).

Підпис на посвідченні про відрядження особи, відповідальної за реєстрацію осіб, які прибули й вибули на (з) підприємство, повинен завірятися печаткою підприємства.

Інструкцією про службові відрядження  на посадову особу підприємства покладаються обов’язки реєструвати осіб, які вибувають у відрядження і прибувають з нього. В Інструкції не уточнюється, чи входять до складу таких осіб лише працівники цього підприємства чи також ті, хто прибуває у відрядження на підприємство. За розпорядженням керівника може бути організований облік працівників, які прибувають на підприємство, в окремому журналі; як основа для такого журналу використовується вже відомий нам Журнал реєстрації посвідчень .

 

17.  Порядок проведення  Пенсійним фондом перевірок платників  єдиного внеску на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування.(згідно постанови кабінету міністрів україни від 9.03.2011 року №233 (із змінами від 10.10.2012р.))

Порядок:

1. Планові та позапланові перевірки  проводяться органами Пенсійного  фонду України за місцезнаходженням платника єдиного внеску, або у приміщенні відповідного органу Пенсійного фонду України у випадках передбачених законом.

Планові та позапланові перевірки  проводяться на підставі бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів.

2. Планова перевірка передбачається  у квартальному плані, який затверджується до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому, відповідним органом Пенсійного фонду України.

3. Періодичність проведення планових  перевірок визначається з урахуванням ступеня ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання.

Критеріями, за якими оцінюється ступінь  ризику від провадження господарської  діяльності щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, є порушення порядку:

нарахування єдиного внеску;

сплати єдиного внеску;

подання звітності органам Пенсійного фонду України.

Відповідно до встановлених критеріїв  суб'єкти господарювання відносяться  до одного з трьох ступенів ризику - високого, середнього і незначного.

До суб'єктів господарювання з  високим ступенем ризику належать суб'єкти, які:

використовують працю найманих осіб без нарахування єдиного внеску;

зменшують у звітності суму нарахованого єдиного внеску за попередні періоди  більше ніж на 20 відсотків загальної  суми нарахованого єдиного внеску за останні 12 місяців, що передують звітному;

порушують встановлені строки сплати єдиного внеску більше ніж на 365 днів.

До суб'єктів господарювання із середнім ступенем ризику належать суб'єкти, які:

зменшують у звітності суму нарахованого єдиного внеску за попередні періоди  на 10-20 відсотків загальної суми нарахованого єдиного внеску за останні 12 місяців, що передують звітному;

порушують встановлені строки сплати єдиного внеску на 180-365 днів;

порушують більше ніж на 30 календарних  днів встановлені строки подання  звітності за три або більше звітні періоди підряд;

допускають помилки, неузгодженості у звіті, які призводять до заниження  суми нарахованого єдиного внеску більш  як на 25 відсотків суми нарахованого єдиного внеску за місяць.

До суб'єктів господарювання з  незначним ступенем ризику відносяться  суб'єкти, які не належать до суб'єктів  господарювання з високим та середнім ступенем ризику. { Пункт 4 в редакції Постанови КМ N 914 ( 914-2012-п ) від 10.10.2012 }

4. Планові перевірки платників  єдиного внеску з високим ступенем  ризику проводяться не частіше  ніж один раз на рік, із середнім - не частіше ніж один раз на два роки, з незначним - не частіше ніж один раз на п'ять років.

5. Про планову перевірку платник  єдиного внеску інформується  не пізніше ніж за десять днів до дня її проведення письмовим повідомленням за формою, визначеною Пенсійним фондом України.

Повідомлення надсилається за рахунок  коштів відповідного органу Пенсійного фонду України платнику єдиного внеску рекомендованим листом чи телефонограмою або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі платника єдиного внеску.

Зазначене повідомлення містить інформацію про:

дату початку та закінчення проведення перевірки;

найменування юридичної особи  або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, діяльність якої перевіряється;

найменування органу Пенсійного фонду  України.

6. Строк проведення планової  перевірки не повинен перевищувати 15 робочих днів, а для суб'єктів  малого підприємництва - п'ятьох робочих днів.

7. Позаплановою перевіркою є  перевірка платника єдиного внеску, яка не передбачена у квартальному плані роботи органу Пенсійного фонду України.

Позапланові перевірки проводяться  органами Пенсійного фонду України  без попереднього повідомлення платника єдиного внеску за наявності однієї з таких обставин:

подання платником єдиного внеску письмової заяви про проведення перевірки за його бажанням відповідному органові Пенсійного фонду України;

виявлення та підтвердження недостовірності інформації, зазначеної у поданих платником єдиного внеску документах обов'язкової звітності;

звернення фізичних та юридичних осіб про порушення платником єдиного внеску вимог законодавства з питань, що належать до компетенції органів Пенсійного фонду України. У такому разі проводиться позапланова перевірка тільки за наявності згоди Пенсійного фонду України;

неподання в установлений строк платником єдиного внеску звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню такої звітності;

отримання від державного реєстратора  повідомлення про державну реєстрацію припинення юридичної особи або  про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

8. Строк проведення позапланової  перевірки не повинен перевищувати  десяти робочих днів, а для  платників єдиного внеску - суб'єктів  малого підприємництва - двох робочих днів.

9. Продовження строку проведення  планових та позапланових перевірок  не допускається.

10. Питання, які підлягають перевірці, та форма акта про її результати затверджуються Пенсійним фондом України.

11. Платник єдиного внеску має  право оскаржити результати перевірки в установленому законом порядку.

 

18. Перевірка дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам допомоги при тимчасовій непрацездатності.

1) КЗпПУ

2) ЗУ «Про оплату праці»

3) Кодекс про адміністративні  правопорушення

4) Постанова КМУ «Про  обчислення середньої заробітної  плати (доходу) для розрахунку  виплат за загальнообов'язковим  державним соціальним страхуванням» № 1266.

Підставою для нарахування допомоги у разі тимчасової непрацездатності є листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів (Інструкція № 532).

Допомога по тимчасовій непрацездатності в розмірі до повного заробітку  в таких розмірах: - з безперервним стажем роботи до 5 років — 60% середнього заробітку; - з безперервним стажем від 5 до 8 років — 80% середнього заробітку; - з безперервним стажем роботи більше ніж 8 років — 100% середнього заробітку

Сума допомоги за листком непрацездатності визначається виходячи з розміру  середньої заробітної плати. Механізм визначення середньої заробітної плати  для нарахування допомоги за листком  непрацездатності передбачений Порядком № 1266.

Під час перевірки нарахування допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю аудитору слід звернути увагу, окрім питань розрахунку середньої заробітної плати, на правильність визначення загального трудового стажу та на правильність оформлення лікарняних листків. Слід також виявити (якщо вони мають місце) випадки невиправданого нарахування за один і той же період часу заробітної плати та допомоги в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю одному й тому ж працівникові. Контролю також підлягають і джерела нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності. Як відомо, новий порядок нарахування допомоги передбачає, що за перші п'ять днів непрацездатності вона нараховується за рахунок власних коштів підприємства, за інші - за рахунок фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування.

 

19. Порядок складання  «дорожної карти» фінансового  інспектора

На засіданні Методологічної ради Держфінінспекції України 13 лютого 2012 року було схвалено «Дорожню карту» інспектора з підготовки, проведення планової ревізії та реалізації її матеріалів. У ній почергово визнано головні дії інспектора на основних стадіях ревізійного процесу, залежно від яких «Дорожня карта» поділяється на шість розділів. Кожний розділ містить блоки, у яких визначені дії ревізора в межах відповідної стадії ревізійного процесу з посиланнями на основі нормативні-правові акти та акти Держфінінспекції України, що визначають порядок здійснення таких дій.