Форми та методи взаємодії органів фінансового контролю з правоохоронними органами

Якщо працівнику встановлено місячний посадовий оклад, то сума заробітку  визначається діленням суми окладу на кількість робочих днів (годин) за нормативної тривалості місяця і множенням на кількість фактично відпрацьованих днів (годин).

При відрядній оплаті праці сума заробітку визначається множенням кількості виконаної роботи (виробленої продукції) на розцінку за одиницю роботи (продукції). Якщо робота виконувалася бригадою, то визначена таким чином сума заробітку підлягає розподілу між членами бригади відповідно до кількості відпрацьованого часу і рівня кваліфікації окремих працівників. При цьому розподіл може здійснюватися пропорційно заробіткові за тарифними ставками або пропорційно кількості коефіцієнт-годин. Остання визначається множенням кількості відпрацьованих годин окремим працівником на тарифний коефіцієнт відповідного розряду, встановленого цьому працівникові.

Крім основної оплати за виконану роботу або відпрацьований час, працівники бюджетних установ можуть отримував  різного виду доплати, передбачені законодавством.

Розміри надбавок обґрунтовуються  відповідними розрахунками, підтверджуються необхідними документами та оформляються наказами керівника установи. Це і є підставою для бухгалтерії при нарахуванні надбавок. Згідно з наказом на підставі табеля відпрацьованого часу провадиться додаткова оплата і за роботу в святкові та неробочі дні, а також за роботу в нічний час.

Особливу увагу при  перевірці законності встановлення надбавок, доплат, виплати премій та матеріальної допомоги необхідно звернути на виплати керівникам та їх заступникам, так як такі виплати можуть здійснюватись  лише за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці. 
При перевірці законності встановлення надбавок, доплат за вислугу років необхідно встановити правильність визначення стажу роботи. Основним документом для визначення стажу роботи є трудова книжка та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи.

 

 

 

 

 

 

21. Контроль розрахунків за претензіями та за відшкодуванням завданих збитків

Розрізняють такі види претензій:

* до постачальників — за недопоставку  цінностей, невідповідність їх  якості, завищення цін та тарифів,  несвоєчасність виконання робіт  (послуг), простої з вини постачальників;

* до транспортних організацій  — за нестачу вантажів виявлену  під час транспортування та приймання, за завищення тарифів за надані послуги проти передбачених в угоді;

* до банків — щодо сум грошових  коштів, які помилково списані  з поточних, валютних чи інших  рахунків підприємства;

* пов’язані із санкціями — за порушення умов договорів, а також стосовно штрафів та пені, визнаних винною стороною чи ухвалених господарським судом.

Основні напрями та методика перевірки розрахунків за претензіями:

* Перевірка обґрунтованості претензій  за невиконання договірних зобов’язань  за такі важливі умови доставки, як забезпечення температурного  режиму під час транспортування, цілість вантажу, тари, пломб тощо.

Про безпідставність претензій  можуть свідчити відмови суду в їхньому вирішенні як безпідставних.

o Перевірка правильності оформлення  та своєчасності висунення претензій  ревізованим підприємством.

o Перевірка своєчасності та правильності врегулювання претензій. Про результати розгляду претензії має бути повідомлено письмово протягом місяця з дня одержання претензії. Претензія врегульовується шляхом поставки товару або зарахування на рахунок підприємства грошових коштів.

Перевірка обґрунтованості відображення в обліку операцій, пов’язаних з виникненням, висуненням та врегулюванням претензій здійснюється за даними Книги головних рахунків та бухгалтерських реєстрів за рахунком 374 «Розрахунки за претензіями». Аналітичний облік має вестися щодо кожного дебітора і за датами виникнення та погашення заборгованості. Бухгалтерський облік претензій здійснюється на підставі: претензійних листів (актів); протоколів розгляду претензійних справ у господарському суді та рішень суду; господарських угод, за якими виникли претензії; актів приймання та виконання робіт; комерційних актів; банківських документів; даних оперативного листування між підприємствами щодо об’єктів претензій; розрахунків розмірів шкоди від порушення договірних зобов’язань та ін.

При ревізії розрахунків за претензіями треба мати на увазі й можливість приховування крадіжок матеріальних цінностей, списання претензій як необґрунтованих на витрати виробництва, помилкових та виправлених записів щодо претензій тощо. Контроль розрахунків за відшкодуванням завданих збитків базується на таких джерелах інформації, як дані: аналітичного обліку з рахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків», який має вестися в розрізі винних матеріально відповідальних осіб; журналу 3; відомості 3.2; первинних документів (документів про результати інвентаризації грошей та матеріальних цінностей, рішень керівництва підприємства та суду, службового листування з правоохоронними органами, касові, банківські та інші документи про погашення заборгованості за виплатами на відшкодування завданих збитків та ін.). Завдані підприємству збитки виражаються у вигляді нестач грошей та матеріальних цінностей, втрати, крадіжки, погіршення (псування) якості цінностей тощо.

Основні напрями контролю:

1. перевірка наявності та стану  розрахунків;

2. вивчення причин та обставин, що зумовили виникнення матеріальної шкоди;

3. перевірка правильності оформлення  випадків виявлення нестач, крадіжок, псування та інших збитків, які потрібно відшкодовувати;

4. перевірка правильності визначення обсягів матеріальної шкоди;

5. перевірка дотримання процедур  щодо відшкодування завданих  збитків;

6. перевірка стану бухгалтерського  обліку та контролю розрахунків на ревізованому підприємстві;

7. контроль списання (погашення)  заборгованості, що має місце  у зв’язку із завданими підприємству збитками.

Шляхом нормативної та арифметичної перевірки ревізор контролює  правильність визначення обсягів недостач, псування та інших випадків, матеріальної шкоди згідно з Порядком оцінки збитку від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою КМУ від 22 червня 1996 р. № 116. Перевіряючи дотримання процедури щодо відшкодування завданих збитків, слід звернути увагу на своєчасність та правильність оформлення цивільного позову, добровільних зобов’язань про відшкодування, наказів керівника про відрахування із заробітної плати, своєчасність (у межах одного місяця) проведення цих відрахувань. Ревізор перевіряє стан бухгалтерського діловодства у випадках наявності виконавчих документів суду, повноту та своєчасність відрахувань чи перерахувань на погашення боргу за записами на субрахунку 375 та вжиття заходів на розшук боржників. Особливо уважно слід перевірити факти несвоєчасного утримання чи погашення заборгованості, переходу заборгованості в стан безнадійної. Підставою для списання боргу може бути тільки рішення суду про неплатоспроможність або документи про смерть боржника. У випадках визнання судом боржника неплатоспроможним, ревізор повинен перевірити правильність забалансового обліку боргу протягом 5 років на забалансовому рахунку 07 «Списані активи», а також щорічні заходи підприємства щодо стягнення боргу шляхом перегляду через суд майнового стану боржника. У бухгалтерії підприємства має бути на кожного боржника окрема справа, у якій би фіксувалися дані про заборгованість, заходи щодо її погашення, дані про інвентаризацію сум заборгованості.

 

22.Концепція розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2017 року. В європейському розумінні державний внутрішній фінансовий контроль повинен забезпечити належне управління державними фінансами і розглядається як сукупність трьох складових: внутрішнього контролю, внутрішнього аудиту та їх гармонізації

Основні положення Концепції:

Підвищення ефективності використання державних фінансів, яке має вирішальне значення для економічного розвитку України та суспільного добробуту, а також виконання завдань, передбачених планом дій Україна - ЄС, можливо  досягти, зокрема, шляхом системного вдосконалення  діяльності органів державного і  комунального сектору, підвищення рівня  культури державного управління.

внутрішній аудит передбачає створення  в кожному органі державного сектору  функціонально незалежного підрозділу внутрішнього аудиту, з метою допомоги керівникам в управлінні

Одним із засобів підвищення ефективності і дієвості відомчого контролю, на думку контролюючих органів, є перехід  до проведення його на підставі аналізу  ризиків в діяльності підконтрольних суб'єктів, розробки уніфікованої типології фінансових порушень з метою чіткого розмежування фінансових шахрайств від бухгалтерських помилок

З метою вдосконалення системи державного управління, впровадження нових технологічних досягнень з урахуванням програмних змін необхідно постійно проводити оцінку державного внутрішнього фінансового контролю для приведення його у відповідність з потребами сьогодення.

Ця Концепція передбачає вирішення  питань організації та функціонування державного внутрішнього фінансового  контролю в системі органів державного і комунального сектору шляхом: -визначення понятійної бази державного внутрішнього фінансового контролю; -проведення аналізу системи державного внутрішнього фінансового контролю; -визначення основних завдань з реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю; -визначення стратегічних напрямів та основних етапів розвитку державного внутрішнього фінансового контролю.

У цій Концепції не порушуються  питання зовнішнього фінансового  контролю (аудиту), що здійснюється Рахунковою палатою відповідно до законодавства, та питання державного нагляду і  контролю за діяльністю інших, ніж державні і комунальні підприємства, установи та організації (крім їх діяльності, пов'язаної з використанням державних фінансів), і функціонування їх систем внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту.

З метою усунення недоліків у функціонуванні системи державного внутрішнього фінансового контролю необхідно змінити пріоритети та запровадити її сучасну модель. Основними завданнями реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю є: -визначення з урахуванням сучасних умов розвитку України та норм і правил ЄС нових засад організації державного внутрішнього фінансового контролю, що базується на відповідальності керівника;

-створення єдиного правового  поля для розвитку системи  державного внутрішнього фінансового  контролю як складової частини

державного управління та внесення відповідних змін до законодавства.

-створення умов для ефективного  функціонування системи внутрішнього  контролю в органах державного і комунального сектору;

-удосконалення кадрового забезпечення служб внутрішнього аудиту, розроблення навчальних програм внутрішнього аудиту та програм сертифікації аудиторів з урахуванням міжнародного досвіду.

Таким чином, аналіз стану державного внутрішнього фінансового контролю свідчить про не задовільний стан його організації і ефективності в Україні. Але спроби реформування з урахуванням вітчизняних особливостей контрольного процесу в державному секторі та досвіду європейських розвинутих країн впроваджуються в практику. Активна участь у гармонізації міжнародних партнерів, на нашу думку, сприятиме підвищенню рівня відповідності внутрішнього державного фінансового контролю стандартам європейських

 

 

 

 

 

23. Перевірка дотримання законодавства при нарахуванні та здійсненні виплат відпускних сум

При перевірці правильності обрахунку і виплати відпускних необхідно керуватись  Конституцією України ( 254к/96-ВР ), законом України про відпустки, Кодексом законів про працю України ( 322-08 ), іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Відповідно до закону україни  про відпустки існують такі види відпусток:

1. Щорічні,
2. додаткові відпустки у зв’язку з навчанням,
3. творча відпустка,
4. соціальна,
5. відпустка без збереження з\п.

Підчас перевірки слід пам’ятати ,що відповідно до ст.5 тривалість відпусток розраховується в календарних  днях. Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю  України) при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки  працівникам, які мають дітей (стаття 19 цього Закону), не враховуються.

Щорічна основна відпустка  надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з  дня укладення трудового договору. Максимальний термін основної відпустки  у освітян вона становить 56 днів.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних  гірничих роботах, - 69 календарних днів.

Обов’язково слід перевіряти обчислення стажу роботи , що дає  право на щорічну відпустку до цього стажу зараховується час: