Фінансовий облік оборотних активів

До сировини й матеріалів відносяться предмети праці, з яких виготовляють продукцію; вони утворюють матеріальну (речовинну) основу продукції.

До сировини на ЗАТ “Рівне-Борошно” відносяться: жито, ячмінь, кукурудза, пшениця.

Поділ матеріалів на основні та допоміжні має умовний  характер і часто залежить лише від  кількості матеріалу, використаного  на виробництво різних видів продукції.

До групи  допоміжних матеріалів у зв’язку з особливістю використання окремо виділяють паливо, тару і тарні матеріали, запасні частини.

Паливо виділяють  в окрему групу з причини його великого економічного значення та специфіки  споживання. Паливо поділяють на технологічне, моторне (на ЗАТ “Рівне-Борошно”: А-76, А-80, ДП, газ зріджений) і господарське (на опалення приміщення).

До тари і  тарних матеріалів належать предмети, які використовуються для пакування, транспортування, зберігання різних матеріалів і продукції (на ЗАТ “Рівне-Борошно” - мішки поліпропіленові).

Запасні частини  служать для ремонту і заміни спрацьованих деталей машин та обладнання (на ЗАТ “Рівне-Борошно”: пас А 2360, пас А-900, пас (А) 180).

Незавершене виробництво виступає у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів  та незакінчених технологічних процесів. На ЗАТ “Рівне-Борошно” незавершеного  виробництва немає. Брак житнього помолу ведеться на рахунку 237 “Лінія житнього помолу”, і в дебет списуються всі витрати, відбувається закриття рахунку за місяць дебіторів підприємству на певну дату

Дебітори - юридичні та фізичні особи, які в наслідок минулих подій заборгували підприємству певну суму грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів [15, 446].

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги - це заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги. До підсумку Балансу  включається чиста реалізаційна вартість, яка визначається шляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.

Дебіторська заборгованість за розрахунками - це заборгованість за розрахунками з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків.

Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом - дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також  переплата за податками, зборами  та іншими платежами до бюджету.

Дебіторська заборгованість за виданими авансами - сума авансів, наданих іншим підприємствам  у рахунок наступних платежів.

Дебіторська заборгованість за розрахунками з нарахованих  доходів - сума нарахованих дивідендів, процентів, роялті та інших, що підлягають надходженню.

Дебіторська заборгованість за розрахунками із внутрішніх розрахунків - сума заборгованості пов’язаних сторін і дебіторська заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків.

Інша поточна  дебіторська заборгованість - це заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних  активів.

Поточна дебіторська  заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального  операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу [14, 456].

Поточна дебіторська  заборгованість за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи та надані послуги  може бути забезпечена векселем.

Дебіторська заборгованість, забезпечена векселями - це заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), інші активи, виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена  векселем.

Поточні фінансові  інвестиції - це фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані  в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

Фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством  з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для  інвестора.

Грошові кошти  та їх еквіваленти - це кошти в касі, на поточних та інших рахунках у  банках, які можуть бути використані  для поточних операцій, а також  еквіваленти грошових коштів. У цій  статті окремо наводяться кошти в  національній та іноземній валюті. Кошти, які не можна використати  для операцій протягом одного року починаючи з дати балансу або  протягом операційного циклу внаслідок  обмежень, слід виключити зі складу оборотних активів та відображати  як необоротні активи.

Інші оборотні активи - це суми оборотних активів, які не можуть бути включені до інших  статей оборотних активів.

З метою ефективного  управління оборотними активами запропоновано  класифікувати оборотні активи за видами, ступенем ліквідності, фінансового  ризику, джерелами формування, характером участі в операційному процесі, кругообігом, правом власності, принципом нормування.

Проте на ЗАТ  “Рівне-Борошно” є такі елементи оборотних  активів, як: виробничі запаси, готова продукція, товари, дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги: чиста  реалізаційна вартість, первісна вартість, дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом, інша поточна дебіторська  заборгованість, поточні фінансові  інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті, інші оборотні активи.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність  того, що підприємство отримає в  майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена [10].

В залежності від того, яку роль відіграють різноманітні виробничі запаси в процесі виробництва  продукції, робіт і послуг, на ЗАТ  “Рівне-Борошно” виділяють такі групи: сировина і матеріали, паливо, тара і тарні матеріали, запасні частини.

До сировини й матеріалів відносяться предмети праці, з яких виготовляють продукцію; вони утворюють матеріальну (речовинну) основу продукції.

До сировини на ЗАТ “Рівне-Борошно” відносяться: жито, ячмінь, кукурудза, пшениця.

Поділ матеріалів на основні та допоміжні має умовний  характер і часто залежить лише від  кількості матеріалу, використаного  на виробництво різних видів продукції.

До групи  допоміжних матеріалів у зв’язку з особливістю використання окремо виділяють паливо, тару і тарні матеріали, запасні частини.

Паливо виділяють  в окрему групу з причини його великого економічного значення та специфіки  споживання. Паливо поділяють на технологічне, моторне (на ЗАТ “Рівне-Борошно”: А-76, А-80, ДП, газ зріджений) і господарське (на опалення приміщення).

До тари і  тарних матеріалів належать предмети, які використовуються для пакування, транспортування, зберігання різних матеріалів і продукції (на ЗАТ “Рівне-Борошно” - мішки поліпропіленові).

Запасні частини  служать для ремонту і заміни спрацьованих деталей машин та обладнання (на ЗАТ “Рівне-Борошно”: пас А 2360, пас А-900, пас (А) 180).

Незавершене виробництво виступає у вигляді  незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. На ЗАТ “Рівне-Борошно” незавершеного виробництва немає. Брак житнього помолу ведеться на рахунку 237 “Лінія житнього помолу ”, і в дебет списуються всі витрати, відбувається закриття рахунку за місяць на собівартість випущеної продукції.

Витрати - це зменшення економічних вигод  у вигляді вибуття активів, або  збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власника.

Витрати виробництва  класифікуються на: прямі і загально - виробничі.

Прямі - ті, що можуть бути віднесені безпосередньо  до виробничих витрат.

Загально - виробничі - витрати, які не можуть бути віднесені до певного виду витрат економічно можливим шляхом.

Прямі витрати поділяються за видами:

· прямі матеріальні  витрати (вартість сировини, матеріалів, комплектуючих виробів), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

· прямі витрати  на оплату праці (оплата праці робітників за виробництво продукції, надання  послуг);

· інші прямі  витрати (внески на пенсійне страхування (33,2%), соціальне страхування (1,5%), страхування  на випадок безробіття (1,3%), страхування  від нещасних випадків).

Загально - виробничі витрати:

· витрати  на управління виробництвом (оплата праці  персоналу управління виробничими  підрозділами , оплата службових відряджень даного персоналу);

· амортизація  основних засобів загально - виробничого призначення;

· амортизація  нематеріальних активів виробничого  призначення;

· витрати  на утримання, експлуатацію, ремонт основних засобів загально - виробничого призначення;

· витрати  на опалення, освітлення, водопостачання виробничих приміщень;

· витрати  на охорону праці та техніки безпеки;

· інші.

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати  розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину [3].

До окремої  групи виділяють малоцінні та швидкозношувані предмети, термін використання яких не перевищує 1 року, які є, в  основному, засобами праці (спеціальний  одяг, мішки, ящики) [10, 146].

До готової  продукції належить продукція, обробка  якої закінчена та яка пройшла  випробування, приймання, укомплектування  згідно з умовами договорів відповідають затвердженим стандартам, пройшли технічний  контроль підприємства і здані на склад або замовнику (покупцю) згідно з діючим порядком прийняття продукції. Продукція є результатом виробництва.

Готова продукція  може мати кількісні та якісні характеристики. Наприклад, кількість виражається  масою, довжина - метрами, якість - сортом. Але завжди продукція матиме якісну характеристику.

При організації  обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Згідно з  цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності та технологічною  складністю.

За формою вона є уречевлена і результати виконаних  робіт, наданих послуг. За ступенем готовності: готова, напівфабрикати, неготова (незавершене виробництво).

За технологічною  складністю продукцію поділяють  на просту і складну. При цьому  вона може бути основною, побічною або  супутньою. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняється від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначаються аналогічно основній продукції.

Супутня продукція  отримується в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки  або відпуску споживачам. Супутня  продукція як вихідний елемент виробничого  процесу має якісні і кількісні  параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.

Побічна продукція  утворюється в комплексних виробництвах паралельно з основною і, на відміну  від супутньої (допоміжної), не потребує додаткових витрат.

В поточному  обліку продукція (робота, послуги) групується за укрупненими позиціями: вироби основного  виробництва; товари широкого вжитку, вироблені з відходів; запасні  частини; виконані роботи та надані послуги [10, 195].

На ЗАТ  “Рівне-Борошно” до готової продукції  відносяться: борошно вищого гатунку, борошно другого гатунку, борошно першого гатунку.

Одиницею  бухгалтерського обліку товарів  є їх найменування або однорідна  група (вид.).

До товарів  на ЗАТ “Рівне-Борошно” належать: борошно  вищого ґатунку, борошно другого  ґатунку, корми для тварин та ін.

Дебіторська заборгованість поділяється на дебіторську  заборгованість за товар, роботи та послуги  і іншу поточну дебіторську заборгованість. Визнається активом, якщо існує ймовірність  отримання підприємством майбутніх  економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Поточна дебіторська  заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом  одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього  різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною  сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню  за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

Величина  резерву сумнівних боргів визначається, виходячи з платоспроможності окремих  дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Класифікація  дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням  коефіцієнта сумнівності для  кожної групи. Коефіцієнт сумнівності  встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної  дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні  звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням  строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних  боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги  відповідної групи та коефіцієнта  сумнівності відповідної групи [6].