Економіко-правовий аналіз нормативної бази з обліку грошових коштів

Під час здійснення операцій двері до приміщення каси мають бути замкнуті зсередини. Доступ до приміщення каси особам, які не мають відношення до її роботи, забороняється.

Вся готівка на підприємствах  має зберігатись у вогнетривких металевих шафах, а в окремих  випадках - у комбінованих і звичайних  металевих шафах, які після закінчення роботи каси замикаються ключем і  опломбовуються сургучною печаткою касира. Ключі від металевих шаф  і печатки зберігаються у касира.

Дублікати ключів в опечатаних касиром пакетах або скриньках  уберігаються у керівника підприємства.

Керівник підприємства зобов'язаний забезпечити зберігання грошових коштів при їх транспортуванні, обладнати  касу та забезпечити в ній належне  зберігання грошей.

У випадку раптової відсутності  касира на роботі (з причини хвороби  тощо) цінності, що знаходяться у  нього під звітом, негайно перераховуються  іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника і  головного бухгалтера підприємства або у присутності комісії, призначеної  керівником підприємства, про що складається  відповідний акт.

При необхідності суб'єкти підприємницької  діяльності одержують готівку з  власних рахунків у банку в  межах наявних на них коштів на цілі, зазначені у чеку на отримання  готівки.

Підприємства і організації  складають касові заявки, в яких повідомляють установу банку про  строки виплати заробітної плати. Банк задовольняє вимоги клієнтів на одержання  готівки, однак не допускає видачі грошей на виплату заробітної плати раніше встановлених строків, за винятком окремих  випадків.

Підприємства та індивідуальні  підприємці мають право здійснювати  розрахунки між собою, а також  з фізичними особами як у готівковій, так і у безготівковій формах. При цьому сума платежу готівкою між суб'єктами підприємницької  діяльності протягом одного дня не повинна перевищувати 3000 грн.

Здійснення готівкових розрахунків  обов'язково має бути підтверджено відповідним обліково-розрахунковим  документом (податкова накладна, рахунок-фактура, товарний чек, акт виконаних робіт  тощо).

Підприємства можуть мати у касі готівку тільки в межах  лімітів залишку. Ліміт залишку готівки - це гранична сума грошових коштів, яка може знаходитись в касі підприємства.

Всю готівку понад суми встановлених лімітів підприємства повинні здавати для зарахування  на поточний рахунок у порядку  та в строки, встановлені і узгоджені  з установою банку, в якому  відкритий поточний рахунок.

Ліміт залишку готівки  в касі для кожного підприємства встановлюється банками з урахуванням  режиму і специфіки роботи підприємства, його віддаленості від установи банку, розміру касових оборотів, встановлених строків і порядку здавання касової  виручки.

Понадлімітні залишки  готівки в касі підприємства визначаються прямим розрахунком за кожен робочий  день шляхом порівняння залишку готівки  в касі суб'єкта господарювання на кінець дня з встановленим йому (або самостійно визначеним) обслуговуючою установою  банку лімітом залишку готівки  в касі, незалежно від того, здійснювались  в цей день касові операції (надходження  і витрачання готівки) чи ні.

У випадку, якщо підприємству ліміт залишку готівки в касі не встановлений, вся наявна в його касі на кінець дня готівка вважається понадлімітною.

Готівка, видана в підзвіт, але з об'єктивних причин не витрачена (частково або в повній сумі), має  бути повернена до каси підприємства одночасно з авансовим звітом не пізніше наступного робочого дня  після її видачі (за відрядженнями - не пізніше 3-х робочих днів після  повернення з відрядження, на закупівлю  сільськогосподарської продукції  та заготівлю вторинної сировини і металобрухту - не пізніше 10-ти робочих  днів з дня видачі її в підзвіт).

Строки і порядок здавання виручки встановлюються установами банків кожному підприємству за погодженням  з його керівником, виходячи з необхідності прискорення обіговості грошей своєчасного  надходження їх до кас банків:

- для підприємств, що  розташовані в місцевості, де  є установи банків і виручка  здається до банку (а при  відсутності в місцевості установ  банків на підприємства зв'язку), - щоденно в день надходження  грошей до їх кас;

- для підприємств, що  мають невеликі суми виручки  (які за 5 днів не перевищують  10-кратного неоподатковуваного мінімуму  доходів громадян) і знаходяться  на значній відстані від установ  банків або підприємств зв'язку, — не рідше одного разу на 5 днів.

Грошовими документами вважаються документи, що знаходяться в касі підприємства: оплачені путівки в санаторії, пансіонати і будинки відпочинку; поштові марки; проїзні квитки тощо.

Згідно з Порядком, встановленим Національним банком України від 25.06.93 р. № 21, бланки акцій також зберігаються в касі.

Гроші, здані до банку  або інкасаторам, але не зараховані на поточний рахунок (до 24-ої години наступного дня), є грошовими коштами в дорозі.

Основними нормативними актами з обліку грошових коштів є:

-Інструкція про відкриття  банками рахунків у національній  та іноземній валюті, затверджена  постановою Правління Національного  банку України від 18 грудня 1998 р. № 527, зареєстрована в Міністерстві  юстиції України 24 грудня 1998 р.  за № 819/3259;

- Інструкція № 7 "Про  безготівкові розрахунки в господарському  обороті України", затверджена  постановою Правління Національного  банку України № 204 від 02.08.1996 p.;

- Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку № 4 "Звіт про рух  грошових коштів", затверджений  Міністерством фінансів України  від 31.03.1999 № 87 (див. додаток  Г).

- Положенням про порядок  емісії платіжних карток і  здійснення операцій з їх застосуванням,  затвердженим постановою НБУ  від 24.09.99 р. № 479.

Безготівкові  розрахунки - це перерахування грошових коштів з рахунку підприємства-платника на рахунок підприємства - одержувача. Фінансовим посередником в цих розрахунках є банк, який надає послуги своїм клієнтам-підприємствам.

У відповідності до Порядку  ведення касових операцій в народному  господарстві України всі державні, кооперативні, акціонерні, орендні, колективні, спільні та інші підприємства, об'єднання, організації та установи, незалежно  від форми власності та виду діяльності, мають поточні рахунки в банку  і зобов'язані зберігати свої грошові кошти в банківських  установах.

Поточний рахунок - це рахунок підприємства, відкритий в уповноваженій установі банку для зберігання грошових коштів та проведення операцій по розрахунках підприємства.

Поточні рахунки відкриваються  підприємствам усіх видів та форм власності, а також їх відокремленим  підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного  законодавства України.

Поточний валютний рахунок  може бути відкритий:

- юридичним особам - резидентам  України;

- фізичним особам (підприємцям) - резидентам України;

- представництвам юридичної  особи - нерезидента;

- дипломатичним, консульським, торговельним та іншим представництвам  іноземних держав;

- іноземним інвесторам (юридичним  і фізичним особам);

- фізичним особам (непідприємцям) - нерезидентам України.

- 31 Закону України "Про  банки і банківську діяльність" та пункту 1.3 Інструкції, рахунки  для зберігання грошових коштів  і здійснення усіх видів банківських  операцій відкриваються у будь-яких  банках України за вибором  клієнта і згодою цих банків.

Чинним законодавством України  не встановлено обмежень щодо кількості  поточних рахунків, які можуть відкривати юридичні чи фізичні особи в банківських  установах.

Обслуговуючим банком (банком, що обслуговує) називають банк, у якому відкрито рахунки підприємств, організацій, установ усіх форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, банків та їх установ, фізичних осіб, та який здійснює для них на договірних умовах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом України "Про банки та банківську діяльність".

Клієнти банку можуть відкривати лише один рахунок для формування статутного капіталу господарського товариства (в іноземній та/або національній валюті) і один рахунок (в іноземній  та/або національній валюті) за кожною угодою сумісної (спільної) діяльності без створення юридичної особи.

Юридичні і фізичні  особи - суб'єкти підприємницької діяльності мають право відкривати необмежену кількість рахунків за своїм вибором  і згодою банків.

У випадку відкриття двох і більше поточних рахунків у національній валюті власник рахунку протягом трьох робочих днів з дня відкриття  або закриття наступного рахунку  визначає один з рахунків у національній валюті як основний, на якому буде обліковуватись заборгованість, що списується (стягується) у безспірному порядку, і повідомляє номер цього рахунку податковому  органу, де він зареєстрований як платник  податків.

Банк може здійснювати  платежі клієнта в інтересах  третіх осіб у випадках, передбачених чинним законодавством. Згідно з Цивільним  кодексом це можуть бути договори поруки, договори на користь третіх осіб тощо.

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам  банків такі документи:

1) заяву на відкриття  рахунку встановленого зразку. Заяву  підписують керівник та головний  бухгалтер підприємства. Якщо в  штаті немає посади головного  бухгалтера чи іншої службової  особи, на яку покладено функцію  ведення бухгалтерського обліку  та звітності, то заяву підписує  тільки керівник;

2) копію свідоцтва про  державну реєстрацію в органі  державної виконавчої влади, іншому  органі, уповноваженому здійснювати  державну реєстрацію, засвідчену  нотаріально або органом, який  видав свідоцтво про державну  реєстрацію;

3) копію належним чином  зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально або органом,  який реєструє;

4) копію документа, що  підтверджує взяття підприємства  на податковий облік, засвідчену  податковим органом, нотаріально  або уповноваженим працівником  банку;

5) картку зі зразками  підписів осіб, яким відповідно  до чинного законодавства чи  установчих документів підприємства  надане право розпорядження рахунком  та підписання розрахункових  документів, завірену нотаріально  або вищестоящою організацією  в установленому порядку. У картку включається також зразок відбитка печатки підприємства;

6) довідку про реєстрацію  в органах Пенсійного фонду  України.

Підприємство має право  відкрити поточні та депозитні рахунки  як в національній, так і в іноземній  валюті.

Поточний рахунок в  іноземній валюті відкривається  підприємству для проведення розрахунків  у межах чинного законодавства  України безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України, та для погашення  заборгованості за кредитами в іноземній  валюті.

Суб'єкти підприємницької  діяльності можуть використовувати  чеки для розрахунків за товари, роботи, послуги. Для цього певна  сума коштів вноситься, депонується  на особливий рахунок - рахунок лімітованої  чекової книжки. В межах цього  ліміту підприємства виписують розрахункові чеки постачальникам.

Чеком визнається цінний папір, який містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж зазначеної в ньому суми чекоотримувачу.

Учасниками чекового обігу  виступають три особи: чекодавець, платник  по чеку та чекоотримувач. Платником  в чековому зобов'язанні може бути лише банк, де чекодавець має кошти, якими  він може розпоряджатися шляхом видачі чеків.

Розрахунки чеками представляють  собою сукупність операцій з видачі, одержання, обігу та оплати чеків.

Чек дійсний протягом 10 днів, не враховуючи дня його виписки. Розрізняють  грошові та розрахункові чеки.

Однією з форм розрахунків  між підприємствами є акредитив, який звичайно застосовується для підвищення гарантованості оплати покупцем своїх  зобов'язань.

Акредитив — доручення банку покупця банкові постачальника провести оплату за відвантажену продукцію, товар, надані послуги на підставах, обумовлених в цьому дорученні.

Існують три форми акредитиву: безвідзивний підтверджений, безвідзивний непідтверджений і відзивний.

Установи банків можуть відкривати підприємствам карткові рахунки.

Зміни стосовно відкриття  карткового рахунка скоріше можна  назвати такими, що приводять Інструкцію у відповідність до ситуації, котра  вже реально склалася в Україні.

Справа в тому, що застосування банківських платіжних карток (ВПК) в Україні з кожним роком набирає  все більших і більших обертів. Регулювання механізму використання платіжних карток встановлено Саме тому до Інструкції вводяться доповнення, що приводять її у відповідність  до Положення № 479.

Згідно з постановою НБУ "Про впровадження пластикових  карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги і при видачі готівкових коштів" від 24.02.97р. № 37, Картковий  рахунок - це банківський рахунок, розпорядження  яким може здійснюватися за допомогою  банківських платіжних карток.

Відповідно до підпункту "б" пункту 2.1.1 Інструкції карткові рахунки належать до поточних рахунків І відкриваються клієнтам установ  банків на умовах договору про відкриття  картрахунка і здійснення операцій із застосуванням платіжних карток.

Картковий рахунок можна  відкривати і в іноземній валюті.

Поняття векселів та поточних фінансових інвестицій

Короткострокові векселі - це векселі, одержані в забезпечення дебіторської заборгованості, що виникла в ході нормального операційного циклу, та заборгованості, що прямо не пов'язана  з операційною діяльністю, за умови, що вексель повинен бути погашений  протягом 12 місяців з дати балансу.