Аудит розрахунків з оплати праці

                Продуктивність праці – це виробіток продукції на одного працюючого. На ДП « Прогрес-ТНС” продуктивність праці визначається за формулою:

    ,                                                                                            (1)

 де ВП – обсяг продукції (шт., т, м3, м2, грн., н-год.);

Чсс – середньосписковий склад промислово виробничого персоналу (ПВП), чол.

= 40820,51 грн/чол

Виробіток буває :

– річний:

                                                                           (2)

–  годинний :

                                                                     (3)

= 0,38

де Ф – відпрацьована кількість часу за рік,

– денний:

                                                            (4)

 де Др – відпрацьована кількість днів за рік.

Продуктивність праці на підприємстві може бути визначена і як кількість продукції за одиницю часу.

                                                    (5)

 де Т – час, витрачений робітником на виробництво продукції.

Трудомісткість – це кількість робочого часу на одиницю продукції:

  .                                                                   (6)

 Зріст продуктивності праці визначається за формулою:

  ,                                                      (7)

 де Пф – фактичний виробіток на одного працюючого;

Ппл – плановий виробіток на одного працюючого.

       Зріст продуктивності праці (%) за рахунок зменшення чисельності працюючих визначається за формулою:

                                                                   (8)

 де D П – зріст продуктивності праці;

Еч – економія чисельності, чол.;

Чб – чисельність ПВП, розрахована для обсягів вироб­ ництва планового періоду за виробітком базисного року, чол.

Зріст продуктивності праці (%) залежно від зміни об’єму виробництва і чисельності працюючих визначається за формулою:

                                               (9)

 де        Ву – плановий приріст виробництва, %;

Чу – збільшення кількості працюючих за планом, %.

На зростання продуктивності праці впливають такі техніко-економічні фактори:

– підвищення технічного рівня підприємства за рахунок втілення прогресивних технологій, механізації та автоматизації виробництва тощо;

– удосконалення управління, організації виробництва і праці за рахунок зменшення питомої ваги обслуговуючого персоналу;

– зміна об’єму і структури виробництва пов’язана зі змінами питомої ваги кооперативних постачань, змінами випуску різних видів продукції з різкою зміною питомої ваги матеріальних і трудових витрат.

                          Розглянемо приклад на ДП « Прогрес-ТНС” 

ДП « Прогрес-ТНС” виготовляє вироби з металу способом лиття. Річний обсяг виробництва виробів – 90 тис. шт., а трудомісткість виробу – 0,35 н-год.  

Тривалість робочої зміни – 8 годин (при однозмінному режимі роботи).   

Внутрішньозмінні витрати часу з вини робітників – 1,5 %, регламентоване невикористання обладнання – 3 %. Процент виконання норм виробітку – 105 %. Кількість робочих днів у році – 223. Визначити необхідну чисельність робітників-відрядників.

Розв’язання:

1. Чисельність основних робітників-відрядників можна визначити за трудомісткістю виробничої програми:

 2. Дійсний фонд робочого часу одного робітника становить:

  ;

      Отже, підприємству необхідно 18 робітників-відрядників

3.3. Узагальнення та відображення результатів аудиту.

Перевірена аудитором інформація повинна бути підтверджена доказами того, що підписана керівником фінансова звітність є достовірною чи не достовірною. Тому між аудитором та керівництвом можуть виникати певні непорозуміння, вирішення яких регулюються МНА 22 “Інформація, що представлена керівництву”.

Основним узагальнюючим документом, яким оформляються результати проведення аудиту, є аудиторський висновок. Статтею 7 Закону України “Про аудиторську діяльність” дається визначення аудиторського висновку, що це - аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.”; а статтею 7 Закону встановлено, що “Аудиторський висновок складається з дотриманням відповідних норм та стандартів і повинен містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти і відповідності законодавству бухгалтерської звітності замовника.”.

              На теперішній час порядок складання аудиторського висновку регулюється національним нормативом № 13 “Аудиторський висновок”. Згідно п. 3 нормативу “Результати проведення аудиту оформляють у вигляді аудиторського висновку, який має містити чітко викладену думку аудитора про перевірену звітність.”, а пунктом 4 визначені основні елементи аудиторського висновку.

Аудиторський висновок складається з таких розділів:

1.      Заголовок

2.      Замовник аудиторського висновку

3.      Вступна частина

4.      Масштаб перевірки

5.      Висновок аудитора про перевірену звітність

6.      Дата аудиторського висновку

7.      Адреса аудиторської фірми

8.      Підпис аудиторського висновку

Ці розділи повинні мати наступний зміст :

1.      Заголовок аудиторського висновку містить назву документу та запис про те, що аудиторську перевірку проведено незалежним аудитором, а також назву фірми або прізвище аудитора, якій здійснює аудит.

2.      Замовник аудиторського висновку – у аудиторському висновку слід чітко зазначити, кому він адресований, а також перелічити можливих користувачів наведених у ньому відомостей.

3.      Вступна частина – повинна містити інформацію про склад перевіреної звітності та дату її складання. Слід також відмітити, що відповідальність за правильність складання звітності покладається на керівництво підприємства, яке перевіряється, а обґрунтованість аудиторського висновку, складеного за цією звітністю, – на аудитора.

4.      Масштаб перевірки – в цьому розділі зазначають, що аудит проведено відповідно до вимог нормативів, що діють на Україні, та загальноприйнятої практики або загальноприйнятих (міжнародних) стандартів аудиту. Обов`язковим є зауваження, що перевірку сплановано і проведено з достатньою впевненістю в тому, що звітність не містить суттєвих помилок. Тут також треба розмістити відомості щодо використання аудитором конкретних тестів при перевірці інформації, яка підтверджує цифровий матеріал, на якому ґрунтується звітність та методологію обліку, яку використовувало підприємство, що перевіряється, при підготовці звітності в цілому та фінансових результатів зокрема.

5.      Висновок аудитора про перевірену звітність – думка аудитора про перевірену звітність, відповідність її у всіх суттєвих аспектах інструкціям про порядок складання звітності. В цьому розділі висловлюється думка з питань:

-         вичерпності та достатності одержаної аудитором інформації;

-         узгодженості системи бухгалтерського обліку з діючими нормативними та законодавчими актами;

-         відповідності звітності даним бухгалтерського обліку, діючим законодавчим та нормативним актам.

6.      Дата аудиторського висновку – датою є день завершення аудиторської перевірки. Дата аудиторського висновку проставляється тільки після підписання керівництвом звітів, що додаються до аудиторського висновку, і підтвердження їх своїм підписом.

7.      Адреса аудиторської фірми – тут слід зазначити адресу місцезнаходження аудиторської фірми або юридичну адресу, якщо підприємство розташоване в цьому місці, а також номер і серію ліцензії АПУ.

8.      Підпис аудиторського висновку – аудиторський висновок підписує від імені аудиторської фірми її директор або аудитор, який має на це відповідні повноваження. Аудиторський висновок рекомендується підписувати ім`ям аудиторської фірми, оскільки вона несе юридичну відповідальність за якість проведеного аудиту та згідно з Законом України “Про аудиторську діяльність” може бути позбавлена ліцензії на аудиторську діяльність АПУ у разі неякісного проведення аудиту.

Згідно п. 5 нормативу встановлено, що висновок може бути 3-х видів: безумовно позитивний, умовно позитивний (з застереженнями) та негативний. Аудитор може також відмовитись від видання висновку. При цьому, в залежності від виду висновку буде різний зміст розділу 5 “Висновок аудитора про перевірену звітність”.

Безумовно  позитивний висновок складається у разі, коли, на думку аудитора, дотримані таки умови:

-         аудитор отримав вичерпну інформацію і пояснення, необхідні для проведення аудиту;

-         надана інформація є достатньою для відображення реального стану суб`єкта перевірки;

-         є адекватні дані з усіх питань, суттєвих з погляду достовірності та повноти змісту інформації;

-         фінансову документацію складено згідно з прийнятою суб`єктом перевірки системою бухгалтерського обліку, яка відповідає існуючим законодавчим і нормативним вимогам;

-         звітність ґрунтується на достовірних облікових даних, які не містить протиріч;

-         форма звітності відповідає затвердженій у встановленому порядку.

Безумовно позитивний висновок має містити однозначне і чітко висловлене схвалення аудитором стану обліку та звітності суб`єкта перевірки. В ньому також використовуються такі формулювання: “відповідає вимогам”, “належно”, “дає достовірне і дійсне уявлення”, “достовірно відображає”, “відповідає”.

Безумовно позитивний висновок не може бути виданий при наявності таких обставин:

-         невпевненість (аудитор не може сформулювати думку);

-         незгода (аудитор може сформулювати думку, але вона суперечить даним перевіреної фінансової документації).

Невпевненість може бути з наступних причин:

-         обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв`язку з тим, що аудитор не може отримати всю потрібну інформацію і пояснення (наприклад, через незадовільний стан обліку), не має можливості виконати всі обов`язкові процедури (через обмеження в часі);

-         ситуаційні обставини, невпевненість у правильності висновку щодо ситуації (спірна ситуація, довгострокові контракт або програма, багатоваріантність управлінського або технологічного рішення).

Незгода може бути при:

-         неприйнятності системи або способів обліку;

-         розходженнях у судженнях щодо відповідності фактів або сум звітності даним обліку;

-         незгоді з повнотою та способами відображення фактів у обліку та звітності;

-         невідповідності здійснення або оформлення операцій законодавству та іншим вимогам.

Будь-яка невпевненість чи незгода є підставою для відмови від надання безумовно позитивного висновку.

В випадках, коли аудитор формулює висновок, що відрізняється від безумовно позитивного, він повинен викласти усі суттєві причини своїх міркувань (невпевненості та незгоди). Ця інформація має бути стисло подана в окремому розділі висновку, який передує формуванню висновку або відмові від його видання. Тут можна послатися на більш детальне висвітлення зазначених моментів у іншій документації, що надається клієнту.

Якщо аудитор видає умовно позитивний висновок з застереженнями, пов`язаними з наявністю не фундаментальної невпевненості, він формулює відмову від видання висновку з конкретного питання на підставі наведених у попередньому пункті аргументів, а в останньому висловлює свої міркування, використовуючи ті самі формулювання, що і для безумовно позитивного висновку. Аналогічно, при наявності не фундаментальної незгоди, формулюється незгода з конкретних моментів.

Окремим випадком є ситуація, коли прорахунки і відхилення, виявлені аудитором під час перевірки, було ліквідовано до моменту складання аудиторського  висновку. В цьому випадку також є підстави для видання умовно позитивного висновку, але аудитор робить застереження, що показники звітності є достовірними з урахуванням цих відхилень за станом на відповідну дату.

При складанні негативного висновку аудитор використовує формулювання: “не відповідає вимогам”, “перекручує дійсний стан справ”, “не дає дійсного уявлення”, “не відповідає”, “суперечить”.

При відмові від надання висновку, аудитор вказує на неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про стан справ на підприємстві, що перевіряється.

Стандартна форма аудиторського висновку може змінюватись залежно від обставин його складання. Усі зміни стандартного позитивного висновку вважаються відхиленнями, які можуть мати форму обмежень, модифікації та доповнень.

Обмеження вносять у висновок, коли пояснюються моменти невідповідності аудиторської перевірки нормативами аудиту, що діють в Україні. Обмеження вносяться також через брак інформації або відхилення від прийнятих в Україні принципів обліку. Висновок з обмеженнями відображає такі моменти: