Аудит розрахунків з оплати праці

– допоможе утримати в рамках розумного витрати на аудит. Збереження витрат в розумних межах допоможе аудиторській фірмі (окремому аудитору) зберегти конкурентоспроможність і тим самим не втратити своїх клієнтів, за умови, якщо фірма (аудитор) зарекомендувала себе високою якістю послуг, що надає;

– дозволить уникнути непорозумінь з клієнтом.

         Метою планування аудиту є концентрація уваги аудитора на найважливіших напрямках аудиту, виявленні проблем, які слід перевірити найбільш детально. Планування допомагає аудитору належним чином організувати свою роботу та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь в перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами та фахівцями інших професій.

        Загальний план повинен служити основою для підготовки програми аудиту.     

       В ньому передбачають термін проведення аудиту, скласти графік проведення аудиту, зазначити дату надання письмової інформації про результати аудиту і аудиторського висновку. Під час планування витрат часу аудитору необхідно враховувати:

- розрахунок витрат часу, витраченого в попередньому періоді (в разі проведення наступного аудиту), і його зв’язок з поточним розрахунком;

- рівень суттєвості перевірок;

- проведені оцінки ризиків.

         Для виконання плану аудитор повинен підготувати в письмовій формі програму аудиторської перевірки з визначенням в ній конкретних завдань і процедур для кожного об’єкту аудиту.

         Під час підготовки до планування аудиту необхідно:

–        вивчити організаційно-управлінську структуру підприємства;

–        отримати інформацію про види діяльності і номенклатуру продукції, яка виготовляється підприємством;

–        розрахувати основні економічні показники діяльності підприємства та провести фінансовий аналіз діяльності підприємства за попередній звітний період;

–        провести аналіз структури власного і залученого капіталу;

–        ознайомитись з технологічними особливостями виробництва продукції;

–        провести аналіз інформації про основних покупців і постачальників;

–        з’ясувати порядок розподілу прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства;

–        отримати інформацію про дочірні та споріднені підприємства;

–        провести аналіз системи внутрішнього контролю;

–        проаналізувати робочу програму внутрішнього аудиту;

–        перевірити виконання рекомендацій, наданих за результатами попереднього аудиту;

–        ознайомитись з актами перевірок державних контролюючих органів;

–        ознайомитись зі змінами в діяльності підприємства, які відбулися з моменту останнього аудиту.

         Джерелом отримання інформації про діяльність підприємства для аудитора можуть бути:

–        статут підприємства;

–        документи про реєстрацію підприємства;

–        протоколи засідань ради директорів, зборів акціонерів або інших аналогічних органів управління підприємства;

–        документи, які регламентують облікову політику підприємства;

–        бухгалтерські документи та звітність;

–        статистична звітність;

–        документи планування діяльності підприємства;

–        контракти, договори, угоди;

–        внутрішні звіти аудиторів, консультантів;

–        внутрішні інструкції;

–        акти податкових перевірок;

–        документи по арбітражних та судових справах;

–        документи, які регламентують виробничу і організаційну структуру підприємства, список його філій і дочірніх компаній;

–        свідоцтва, отримані із бесід з керівництвом про існування споріднених підприємств;

–        інформація, отримана з різних джерел, при ознайомленні з діяльністю підприємства.

         Програма аудиту – це детальний перелік змісту аудиторських процедур. Цей перелік є детальною інструкцією для асистентів аудитора та рядових учасників перевірки, який також є засобом контролю за якістю їх роботи.

         Програма повинна бути настільки деталізованою, щоб можна було використовувати її в якості інструкції для виконавців аудиту, які приймають участь у перевірці. Програма повинна також служити засобом контролю за роботою виконавців аудиту.

         В програмі аудиту, види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. Аудиторська програма також містить перелік об’єктів аудиту по його напрямках, а також час, який необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру.

         В програмі аудитор оцінює розмір ризику контролю та свого особистого ризику не виявлення суттєвих помилок у звітності, який існує під час проведення аудиторських процедур, визначає термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур, координує роботу всіх можливих помічників, які є в наявності зі складу підприємств, та визначає присутність в роботі інших виконавців аудиту, якщо такі приймають участь у роботі. Під час розробки аудиторської програми інші питання, які приводяться в параграфі 9 цього нормативу також розкриваються з більшою деталізацією.

         Аудитор затверджує програму, визначаючи суттєвість по процедурах аудиту, об’єкт аудиту по кожному питанню окремо та масштаб перевірки.

         Програма оформлюється у вигляді таблиці по кожному об’єкту перевірки окремо. На початку програми вказується:

- назва підприємства;

- період перевірки;

- дата перевірки;

- об’єкт перевірки.

         В програмі крім прізвища також вказують ініціали аудитора, який робив перевірку конкретного об’єкту аудиту, час, який необхідно витратити на перевірку конкретного об’єкту перевірки, та передбачають місце для відміток про фактичне виконання плану аудиту по кожному питанню.

         Програма по кожному об’єкту аудиту підписується керівником групи аудиторів або керівником аудиторської фірми.

Також складається загальний план аудиту. При розробці загального плану визначаються в залежності від видів діяльності підприємства-клієнта основні напрями аудиту, обсяги документації по них, необхідний термін перевірки по них при середніх умовах аудиту. При відхиленнях аудиторських ризиків від середнього робиться коригування термінів перевірки по основних напрямах аудиту.

Складений загальний план аудиту, в якому вказаний перелік основних напрямів аудиту і їх тривалість, та звіт попереднього обстеження подається клієнту для ознайомлення. Якщо клієнт не згоден з загальним планом аудиту, то виясняються причини і при необхідності в план вносяться корективи. З клієнтом також узгоджується необхідність та тривалість інших супутніх аудиту робіт, після чого складається протокол узгодження договірної ціни на аудиторські послуги (додаток Г. 1). Якщо при попередньому обстеженні виявлені недоліки, які можна або необхідно усунути до проведення аудиту, то ці питання також узгоджуються.

Якщо клієнт готовий до проведення аудиту, то він надсилає листа та вказує в ньому бажані терміни проведення аудиту. Аудиторська фірма виясняє свої можливості, визначає осіб, які будуть здійснювати аудит. При цьому в склад аудиторської бригади слід включити достатню кількість осіб, що добре знають особливості галузі, в якій працює клієнт, і здатні належно організувати та провести аудит. Кожен аудитор повинен досконало знати свою ділянку роботи та доповнювати інших аудиторів; асистенти повинні мати наставників. Бажано, щоб члени бригади мали психологічну сумісність. До того ж необхідно поставити на чолі аудиторської бригади особу, яка має авторитет у аудиторів і клієнтів, зможе керувати аудиторською бригадою та належно узагальнити і оформити результати аудиту (бажано сертифікованого аудитора). Слід також встановити, чи є в складі аудиторської бригади особи, які мають якусь зацікавленість чи залежність від клієнта, що може вплинути на результати їх роботи. Можна запропонувати заповнити анкету .

Після укомплектування аудиторської бригади бригадир спільно з іншими членами бригади на підставі загального плану аудиту  складає програму аудиту з зазначенням в ній конкретних строків перевірки кожного напрямку аудиту та осіб, які будуть його здійснювати . При цьому роботи серед аудиторів розподіляються рівномірно з урахуванням трудомісткості, кваліфікації, важливості і обсягів з таким розрахунком, щоб робота була виконана в максимально стислі строки. Після цього аудиторська фірма надсилає листа-відповідь клієнту зі згодою проведення аудиту і вказує конкретні строки та кількість осіб, які будуть проводити аудит.

При підготовці до аудиту аудитори уважно вивчають результати попереднього обстеження, публікації в пресі по торгових та фінансових проблемах, пов`язаних з економічною діяльністю підприємства-клієнта, роблять помітки про те, на що потрібно звернути першочергову увагу, та розробляють індивідуальні програми в розрізі визначених основних напрямів перевірки. Більш досвідчені аудитори проводять інструктаж та діляться досвідом з асистентами щодо складання індивідуальних програм та методики перевірки доручених питань. Після цього підбирається та вивчається нормативно-правова інформація, яка стосується клієнта в періоді проведення аудиту. Від підготовки до аудиту залежить якість та своєчасність проведення аудиту, тому їй необхідно приділити належну увагу.

2.2. Процедура вибору замовника

         Переговори з потенційними клієнтами – найбільш відповідальний етап взаємовідносин з клієнтами. На цьому етапі з`ясовуються проблеми та причини звернення потенційних клієнтів, їх уявлення про роль та задачі аудиту, побажання клієнтів, оцінюються можливості аудиторської фірми в допомозі клієнту та її подальші дії. Особливо уважним треба бути при проведенні аудиту (аудиторської перевірки). Для того, щоб знизити ризик невдачі аудиторської фірми при проведенні аудиту, слід проводити попередній відбір потенційних клієнтів, в протилежному випадку можуть бути значні фінансові та моральні витрати, заподіяно шкоду репутації фірми та аудитора. Тому потрібно мати надійні критерії оцінки клієнтів. Для цього визначають такі процедури відбору клієнтів на даному етапі, в результаті яких необхідно:

-         оцінити характер галузі, в якій працює клієнт;

-         з`ясувати мету аудиту у клієнта та можливість використання його результатів;

-         з`ясувати особливості керівництва;

-         попередньо з`ясувати трудомісткість та складність аудиту, а також аудиторський ризик;

-         оцінити причини зміни аудиторської фірми (аудитора);

-         з`ясувати характер та проблеми відносин з податковими органами, банками, партнерами, акціонерами та іншими користувачами фінансової звітності;

-         отримати рекомендації від інших організацій стосовно цього клієнта;

-         оцінити власні здібності аудиторської фірми з точки зору наявності персоналу, знання галузі та особливостей клієнта.

         Враховуючи таку відповідальність при попередніх переговорах, слід визначити посадових осіб аудиторської фірми, на яких покладається ця відповідальність. Ці особи повинні мати високі професійні якості, вищу спеціальну освіту, достатній практичний досвід в аудиторській діяльності, бути комунікабельними, вміти вести розмову з клієнтом та доступно пояснювати ті чи інші особливості аудиторської діяльності фірми, мати достатні аналітичні здібності та високорозвинену інтуїцію, вміти моментально оцінювати ситуацію і клієнта та зважено приймати рішення, вміти тактовно відмовити в наданні аудиторських послуг, якщо наміри або репутація потенційного клієнта викликає сумніви. В розвинутих країнах попередні переговори з клієнтом та укладання договору на аудиторські послуги ведуть партнери.

         Клієнтів в залежності від взаємовідносин клієнт-аудитор можна умовно розділити на два типи: 1) формально-офіційний – коли клієнти не збираються встановлювати тісні контакти, потребують найшвидшого надання аудиторських послуг з мінімальними затратами часу та коштів; 2) неформальний – коли клієнти встановлюють тісні контакти, покладають надію на допомогу та продовження контактів. Тип клієнта потрібно визначити до укладення договору, тому що від цього залежить, чи включати в нього додаткове консультування, практичну допомогу, здійснювання аналізу та іншу допомогу.

         Перед укладанням договору на аудит клієнту пропонують заповнити заявку на проведення аудиту та (або) інших аудиторських послуг, анкети опитування керівника та головного бухгалтера перед проведенням аудиту .         В заявці замовник вказує свої основні реквізити, основні види діяльності, кількість працівників підприємства, які види послуг замовник хоче отримати, яка мета, задачі, масштаб аудиту та які питання його цікавлять. В заявці бажано, щоб клієнт вказав, чи обслуговувався він у інших аудиторів та причини зміни аудиторської фірми. Заявка дозволяє особі, яка представляє аудиторську фірму, мати загальне уявлення про замовника, причини, які його привели до аудиторської фірми та основні реквізити клієнта, які дозволяють скласти договір, виписати рахунок та інші документи.