Аудит розрахунків з оплати праці

              Інформаційною базою при перевірці розрахунків з оплати праці виступають наступні джерела:

Кодекс законів про працю України (Кзпп);

Закон України "Про відпустки" від 15. 11. 1996 р. № 504/96-ВР;

Податковий кодекс України

П(С)БО 1,2,3,4,16, затверджені відповідними наказами Мінфіну України;

- нормативно-довідникова інформація з обліку праці і заробітної плати;

- колективна угода підприємства;

- первинні документи з обліку праці і заробітної плати (накази (Додатки – Н.1, Н.2, Н.3), тру­дові угоди (Додатки Г.2, Г.3, Г.4, Г.5), контракти та ін.);

        - облікові реєстри (журнали 3, 5, 5А, розрахунково-платіжні відо­мості(Додаток З.2), табелі обліку робочого часу(Додаток З.1), Головна книга);

- фінансова звітність (ф. № 1,2, 3, 4, 5(Додаток  В.2, В.2.1, В.2.2).

Розділ І

Теоретичні аспекти аудиту розрахунків з оплати праці

1.1. Економічний зміст аудиту розрахунків з оплати праці

Винагорода за працю є основним стимулом працівників, які здійснюють процес виробництва та виробляють матеріальні блага. Витрати на оплату праці як складова собівартості безпосередньо впливають на результати фінансово-господарської діяльності під­приємства, однак їх збільшення при нормальній організації вироб­ничого процесу є наслідком підвищення рівня продуктивності праці, якісних характеристик продукту, що виробляється, та доходу.

Реформа бухгалтерського обліку вплинула на облік розрахунків з оплати праці та утримань з неї не лише в частині зміни рахунків, що беруть участь у відображенні операцій розрахунків з оплати праці та утримань з неї.

Суттєві зміни ме­тодології бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці пов'я­зані з новим підходом до класифікації витрат підприємства. Сьо­годні підприємства мають більше самостійності у виборі прийомів та напрямів власної облікової політики. Зокрема, це стосується са­мостійного вибору порядку ведення обліку витрат, створення резер­ву на оплату відпусток, вибору форм і систем оплати праці, що найбільш прийнятні для даного підприємства.

              Аудиторська діяльність (аудит) - це підприємницька діяльність аудиторів (аудиторських фірм) по здійсненню незалежних позавідомчих перевірок бухгалтерської (фінансової) звітності, розрахунково-платіжній документації, податкових декларацій і інших фінансових зобов'язань і вимог економічних суб'єктів,[1, ст.2] а також наданню інших аудиторських послуг:

- постановка, відновлення і ведення бухгалтерського обліку;

- складання декларацій про доходи і бухгалтерської (фінансової) звітності;

- аналіз фінансово-господарської діяльності;

- оцінка активів і пасивів економічного суб'єкта;

- консультування в питаннях фінансового, податкового, банківського й іншого господарського законодавства;

- навчання;

- та  ін.

Аудит - незалежна експертиза фінансової звітності підприємства на основі перевірки дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку, відповідності господарських і фінансових операцій законодавству України, повноти і чіткості відображення у фінансовій звітності діяльності підприємства. Експертиза завершується складанням аудиторського висновку.[35, ст.. 238]

Мета аудита - рішення конкретного завдання, що визначається законодавством, системою нормативного регулювання аудиторської діяльності, договірним зобов'язанням аудитора і клієнта. [25, ст.193]

Основною метою аудитора при перевірці розрахунків з оплати праці та утримань з неї є визначення сильних сторін контролю, щоб переконатися, що істотні помилки відсутні.

Основне завдання аудита розрахунків з оплати праці та утримань з неї  - перевірка дотримання нормативно-правових актів при нарахуванні оплати праці, утриманнях з її і правильності ведення бухгалтерського обліку по оплаті праці. [21, ст.341]

              Завдання  аудитора:

1.Перевіряючи правильність оплати праці, аудитор повинен перевірити:

- наявність і відповідність законодавству первинних документів по обліку     

  робочого часу, обсягу виконаних робіт, послуг, випущеної продукції;

- відповідність показників аналітичного обліку із записами в Головній книзі  

  і бухгалтерському балансі на одну і ту ж саму  дату.

2.При перевірці використання фонду оплати праці, аудитор повинен перевірити

- дотримання встановлених штатним розкладом посадових окладів   працівників підприємства;

- своєчасність їхньої індексації з урахуванням росту цін в умовах інфляції;

- чи затверджений штатний розклад на раді правління зборів акціонерів, засновників;

- правильність оплати по відрядним відпусткам робітників, чи були випадки приписки невиконаних робіт;

- правильність виплати премій працівникам підприємства (на підставі затвердженого  положення довільно-вольовим діям керівника).

Аудитор повинен розпочати роботу з вивчення організації і ефек­тивності праці та її охорони, з правильного застосування та дотри­мання умов оплати праці, економічної обґрунтованості норм виро­бітку тощо.

              Аудитор повинен впевнитися в наявності на підприємстві колектив­ного договору — документа, у якому узагальнюються і деталізуються основні вимоги законодавства, встановлюються загальні для всіх про­фесій на підприємстві вимоги, у т. ч. з охорони праці, та узгоджуються питання, які відповідно до законодавства вимагають спільного рішення власника та трудового колективу (профспілкової організації).

Заробітна плата — це винагорода, яку виплачує підприємство працівнику за виконану ним роботу[ 34, ст. 246 ].

Методом вибіркової перевірки аудитор аналізує правильність нара­хування заробітної плати та інших виплат працівникам підприємства. Під час перевірки аудитор повинен встановити відповідність аналітич­ного обліку (особові рахунки (ф. № П-54, № П-54а), розрахунково-платіжні, розрахункові, платіжні відомості (ф. № П-49, №П-51, №П-53) заробітної плати синтетичному по рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці".

Порядок проведення аудиту заробітної плати представимо на рис.1.1.

Рис.1.1.  Аудит заробітної плати

При цьому необхідно порівняти залишок, який відображається в балансі по статті "Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати пращ" (рядок 580) на 1-е число з даними розрахунково-платіжної або розрахункової відомості, а суму заборгованості по розрахункових відомостях з сумами особових рахунків та з сумами платіжних відомостей, по яких заробітна плата виплачена працівникам.

Перевіряючи розрахунково-платіжні, платіжні відомості, аудитор повинен впевнитися, чи отримували певну суму грошей особи, вка­зані в платіжній відомості. Під час дослідження виплати заробітної плати за роботи за трудовими угодами аудитор повинен перевірити чи дійсно виконувалася така робота.

Крім того, дуже важливо перевірити правильність підрахунків підсумків до виплати на руки працівникам як по вертикалі, так і по горизонталі. На практиці часто мають місце такі випадки: при ариф­метичній перевірці правильності підсумків в розрахунковій відомості суми нарахованої заробітної плати вказані правильно, вірно відображені суми відрахувань і утримань, правильно визначена забор­гованість на кінець місяця. Однак, підраховуючи окремі суми в графі "Разом нараховано", аудитор з'ясовує, що в рядку "Разом" про­ставлена більша сума, таку саму різницю аудитор визначить при перевірці графи "До видачі" і рядка "Разом". Таким чином, при ариф­метичній перевірці даних розрахунково-платіжних відомостей аудитор розкриває крадіжки грошових коштів.                       

Аудитор повинен перевірити правильність розрахунку сум заробітної плати різним категоріям працівників та правильність віднесення цих сум на відповідні рахунки витрат. 

Для цього аудитор порівнює первинні документи, що є підставою 1 для нарахування заробітної плати робітникам основного виробництва, (при погодинній формі оплати праці: відомості про посадові оклади (штатний розпис), присвоєні розряди (накази), годинні тарифні став­ки (тарифна сітка) та кількість фактично відпрацьованого часу (табель обліку робочого часу); при відрядній формі оплати праці: інформацію про обсяг виробітку і розцінки за одиницю продукції (наряди, акти виконаних робіт, накладні на здачу продукції на склад) з розрахунко­во-платіжними відомостями та журналами 5 і 5А.