Аудит розрахунків з оплати праці

Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Февраля 2012 в 13:49, курсовая работа

Описание работы

Метою дослідження є вивчення проведення аудиту розрахунків з оплати праці на ДП “ Прогрес-ТНС ”, закріплення і поглиблення знань, отриманих в процесі навчання, вирішення поставлених задач та логічне їх обґрунтування, розробка певних пропозицій, щодо удосконалення методики аудиту розрахунків з оплати праці та утримань з неї, з врахуванням національних стандартів.
Завдання: - установити дотримання у внутрішніх нормативних документах гарантій праці та її оплати, встановлених державою;
- перевірити, чи дотримується суб'єкт господарювання норм трудового законодавства, встановлених внутрішніми нормативними документами та чинним законодавством;
- перевірити достовірність інформації про використання робочого часу у суб'єкта господарювання;
- перевірити й оцінити стан внутрішнього контролю і системи бухгалтерського обліку в питаннях дотримання законодавства та розрахунків з оплати праці;
- дати оцінку повноти відображення здійснених операцій щодо розрахунків з оплати праці в бухгалтерському обліку;
- установити достовірність, об'єктивність, законність і повноту відображення операцій щодо розрахунків з оплати праці;
- перевірити дотримання суб'єктом господарювання податкового законодавства при утриманні податків із фізичних осіб;
- перевірити дотримання суб'єктом господарювання чинного законодавства щодо розрахунків із позабюджетними фондами, щодо соціального страхування і забезпечення.

Содержание

Вступ……………………………….………………………………………..........5
Розділ І Теоретичні аспекти аудиту розрахунків з оплати праці
1.1. Економічний зміст аудиту розрахунків з оплати праці …………….8
1.2. Нормативно правове забезпечення аудиту ………………………….16
1.3. Автоматизація розрахунків з оплати праці ………………………….20
Розділ ІІ Організація і планування податкового аудиту
2.1. Планування аудиторської роботи………………………………….....26
2.2. Процедура вибору замовника………………………………………...32
2.3. Прийоми, методи та процедури аудиту………………………….…..38
Розділ ІІІ Розрахунок економічного ефекту від провадження
знайдених аудитором зауважень
3.1. Інформаційне забезпечення проведення аудиту…………….………41
3.2. Методика проведення аудиту розрахунків з оплати праці на
ДП «Прогрес-ТНС» ”…………………………………….…………..44
3.3. Узагальнення та відображення результатів аудиту………..……….52
Висновки…………………………………………………………..…………....60
Список використаних джерел…… ………………………………………....62
Додатки…………………………………………………………………………65

Работа содержит 1 файл

Курсова РОБОТА.doc

— 417.00 Кб (Скачать)

              Аудитор повинен з'ясувати, чи не має у відомостях підставних осіб та приписок неви­конаних обсягів, які підтверджуються актами приймання або закрити­ми нарядами. Особливу увагу аудитор повинен звернути на витрачан­ня коштів на оплату вантажно-розвантажувальних робіт, робіт з поточного або капітального ремонту, з'ясовуючи при цьому, які нор­ми та розцінки застосовувалися за виконані роботи.[25, ст. 136]

Для перевірки правильності нарахування заробітної плати іншим категоріям працівників аудитор повинен проаналізувати штатний роз­пис де вказані посадові оклади або відповідні розряди робітників допоміжного, підсобного виробництва, збуту та ін. Правильність винесення сум нарахованої заробітної плати іншим категоріям пра­цівників аудитор перевіряє за журналами 5 і 5А.

Аудитор повинен особливо ретельно перевірити нарахування заробітної плати тимчасовим працівникам, з'ясувати доцільність та­ких затрат та впевнитися, що нарахування заробітної плати тимчасо­вим працівникам не здійснювалося на підставі фіктивних документів. [33, ст 457]

При дослідженні виплат додаткової заробітної плати (доплати, надбавки, премії, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством) аудитор повинен з'ясувати, чи існували (виконувалися) умови, за яких може бути виплачена додаткова за­робітна плата, перевірити наявність відповідних розпорядчих доку­ментів (Положення про преміювання, наказів, розпоряджень). [32, ст 98]

    Ретельному дослідженню підлягають виплати, передбачені зако­нодавством про оплату праці за невідпрацьований на виробництві час. Аудитор вивчає дотримання порядку обчислення середньої за­робітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 08.02.1995 р. № 100 зі змінами і доповненнями у випадках:

      надання працівникам щорічної, додаткової, творчої відпустки;

      виконання працівниками державних і громадських обов'язків у робочий час;

      службових відряджень;

      вимушеного прогулу;

      забезпечення допомогою у зв'язку з тимчасовою непрацездат­ністю та допомогою по вагітності і пологах;

      та інших випадках, передбачених чинним законодавством.

        При цьому аудитор перевіряє період, за який розраховується се­редня заробітна плата, виплати, що включаються до її складу, поря­док розрахунку виплат у всіх випадках збереження заробітної плати. [14, ст.205]

Перевіряючи правильність нарахування додаткової заробітної плати та час відпустки важливо з'ясувати:

-         її вид (основна, додаткова, творча, соціальна);

-         правильність її оформлення (заява працівника, документи, що           підтверджують право на додаткову відпустку, довідка-виклик на­вчального закладу, рекомендації вченої ради, наказ (розпорядження) про надання відпустки (ф. № П6) (Додаток –Н.2) ;

-         тривалість відпустки;

-         правильність розрахунку виплат за час відпустки

-         правильність відображення розрахованих сум в бухгалтерському обліку.

При дослідженні останнього пункту аудитор повинен звернути увагу на наявність або відсутність в обліковій політиці підприємства рішення про створення резерву на оплату відпусток. Якщо на підприємстві створюється такий резерв, аудитор повинен перевірити правильність розрахунку щомісячної суми забезпечення відпусток.

Аудитор перевіряє правильність відображення в обліку сум ви­плат за відпустку при створенні резерву та при відсутності резерву.

При розгляді цього питання аудитор також повинен з'ясувати при­чини ненадання відпусток працівникам, особливо матеріально відпо­відальним особам.

         При дослідженні правильності виплат допомоги у зв'язку з тим­часовою непрацездатністю та по вагітності і пологах аудитор пере­віряє наявність лікарняних листків, оформлення їх підписами і пе­чаткою, правильність встановлення стажу роботи, відповідного розміру і розрахунку допомоги.

Особливу увагу аудитор повинен приділити правильності джерел виплат допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок за­хворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на ви­робництві—за перші п'ять днів непрацездатності допомога повинна оплачуватися власником за рахунок коштів підприємства, почина­ючи з шостого дня непрацездатності до її відновлення — за рахунок Фонду соціального страхування, окрім ситуацій, в яких допомогу виплачують за рахунок Фонду соціального страхування з першого дня (при догляді за хворою дитиною, за хворим членом сім'ї, у зв'яз­ку з карантином тощо).

При дослідженні документів по нарахуванню основної, додатко­вої заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних ви­плат важливо встановити своєчасність та правильність утримань із заробітної плати сум прибуткового податку відповідно Податкового кодексу; єдиного соціального внеску; аліментів (виконавчі листи суду); переказів на особові рахунки в банку (заява працівника); відшкодувань завданих підприємству збитків (наказ керівника підприємства, виконавчий лист суду) та інших. При наявності у окремих категорій працівників пільг щодо оподаткування прибутковим податком аудитор повинен перевірити відповідні підтверджуючі документи.

Якщо підприємство сплачує працівникам дивіденди, аудитор по­винен перевірити правильність ведення обліку з нарахування і ви­плати дивідендів та з'ясувати, чи не утримало помилково підприєм­ство прибутковий податок з сум нарахованих дивідендів (дивіденди не включаються до сукупного оподатковуваного доходу громадян). [11, ст.348]

    В тісному взаємному зв'язку з оплатою праці знаходяться нара­хування на фактичні витрати на оплату праці, які включають витрати на виплату основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, в тому числі в натуральній формі. Аудитор встановлює правильність обов'язкових нарахувань за встановленими законодавством нормами. [9,ст. 58]

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Нормативно правове забезпечення

 

Основним законодавчим актом є Конституція України, на якому базується все законодавство, у тому числі і законодавство про працю.

Аудиторська діяльність регулюється Законом України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. № 3125-ХП[1. Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні й спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту Інтересів власника. Положення цього Закону діють на території України І поширюються на всі господарські суб'єкти незалежно від форм власності та видів діяльності. Аудиторська діяльність включає в себе організаційне І методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання Інших аудиторських послуг. Національні нормативи аудиту, Кодекс професійної етики аудиторів України, інші законодавчі та нормативні акти України. Положення Закону чинні на території України й поширюються на всі господарчі суб'єкти незалежно від форм власності та видів діяльності. У випадках, якщо міжнарод­ним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містить Закон, то застосовуються правила міжнародного договору.

У ст.43-46 Конституції України сказано, що кожен має право на працю, на відпочинок, на соціальний захист, на безпечні і здорові умови праці і на заробітну плату, причому не нижче встановленого мінімуму. Цікаве те, що кожен громадянин має право на своєчасне отримання винагороди за свою працю і це його право захищається законодавством. Держава при цьому повинна створювати умови, необхідні громадянинові для повної реалізації своїх прав.

Для регулювання питань оплати праці використовують закон України про оплату праці, який введено в дію з 1 травня 1995 р.

Цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами всіх форм власності та господарювання, і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функції заробітної плати. В цьому законі даються визначення «заробітна плата», «основна заробітна плата», «додаткова заробітна плата».       

Визначається мінімальна заробітна плата, законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці. Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральним узгодженням.

За порушення законодавства про оплату праці винні особи притягуються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

Контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємстві здійснюється: Міністерством праці України та його органами; фінансовими органами; органами Державної податкової інспекції; професійними спілками та іншими органами (організаціями), що представляють інтереси найманих працівників. Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.[ 19,ст. 17]

Постанова від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 348 від 16.05.95.

Цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках:

а) надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв‘язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки;

б) надання працівникам творчої відпустки;

в) виконання працівниками державних і громадянських обов’язків у робочий час;

г) переведення працівників на іншу, легшу нижче оплачувану роботу за станом здоров’я;

д) переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу, легшу роботу;

е) надання жінкам додаткових перерв для годування дитини;

є) виплати вихідної допомоги, збереження середньої заробітної прати вивільненим працівникам на встановлений чинним законодавством період їх працевлаштування;

ж) службових відряджень;

з) направлення працівників на обстеження до медичних закладів;

і) звільнення працівників – донорів від роботи;

ї) залучення працівників до виконання військових обов’язків;

й) тимчасового переведення працівників у разі виробничої потреби на іншу, нижче оплачувану роботу;

к) забезпечення допомогою у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та допомогою по вагітності і пологах;

л) вимушеного прогулу;

м) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Закон України «Про відпустки». Вводиться в дію Постановою Верховної Ради № 505/96-ВР від 15.11.96 р. з 1 січня 1997 року, статті 7, 8 і частину першу статті 10 – з 1 січня 1998 року. Цей Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Державні гарантії та відносини, пов’язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України. Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Іноземні громадяни та особи без громадянства. Які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України.

Платниками єдиного соціального внеску є: суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об’єднань, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у п.1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади; фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси; фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, тощо.

Об’єктами оподаткування є: для платників збору, фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи із тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб. До цих витрат не належать витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами - виплата доходів у вигляді дивідендів, тощо, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

Информация о работе Аудит розрахунків з оплати праці