Анализ кредитной деятельности банка

Таким чином, кредитна політика банку характеризується:

– пріоритетами у виборі клієнтів і кредитних інструментів (сегментування ринку);

– нормами – правилами, що регламентують практичну діяльність банківського персоналу, який реалізує ці пріоритети на практиці;

– можливістю управляти ризиком (у т.ч. кредитним), який залежить від компетентності керівництва банку і рівня кваліфікації персоналу, котрий займається відбором конкретних кредитних заявок і розробкою кредитних угод.

Досліджуючи кредитні взаємовідносини між підприємствами і банками, необхідно науково обґрунтувати функціонування кредитної політики, цілі та напрями її розвитку, її вплив на економічний розвиток держави [54, C.322–325].

Хоча кредитну політику на даному етапі розвитку банківської системи доцільно вважати сформованою, але кожен її етап в умовах поглиблення світової економічної та фінансової кризи набуває своїх специфічних рис, які залежать від функціонування всіх його елементів, їх взаємозв'язку і взаємообумовленості.

Однак недосконалість методів та форм мобілізації ресурсів для активних операцій, діючої системи кредитування, методів оцінки та запобігання кредитних ризиків, управління кредитними портфелями, поглиблення світової економічної та фінансової кризи, регулювання кредитного механізму взагалі – затрудняють процес формування повноцінних ринкових відносин.

Всі важливі рішення  в банках потребують, щоб метою  його політики було підтримання оптимальних  співвідношень між кредитами, депозитами та іншими зобов'язаннями і власним  капіталом. Тому, правильна кредитна політика здатна підвищити якість кредитів, і, звісно, фінансовий стан банку. Все вищезазначене підкреслює необхідність кредитної політики в роботі банків, і в значній мірі при переході до ринкових умов, коли банки націлені на першокласних та багатих клієнтів, які, ні кількістю, ні якістю не можуть забезпечити всю банківську індустрію.

Стратегія кредитної  політики повинна включати в себе пріоритети, принципи і цілі конкретного  банку на кредитному ринку. Вона визначається, перш за все, вибором клієнтів, по–друге, нормами і правилами, які регламентують практичну діяльність банківського персоналу і, по–третє, компетентністю керівництва банку і рівнем кваліфікації персоналу, який займається питанням кредитування. Тактика кредитної політики охоплює конкретні інструментарії, які використовуються окремим банком для реалізації його стратегічних цілей при здійсненні кредитних операцій, напрямки їх вдосконалення, порядок організації кредитного процесу. Таким чином, кредитна політика створює необхідні загальні передумови ефективної роботи персоналу кредитного підрозділу банку, зменшує імовірність помилок й прийняття нераціональних рішень.

Основним елементом  кредитної політики в області  стратегії є правильна постановка її цілей. Цілі кредитної політики банку визначаються виходячи із стратегічних цілей банку.

Так, Г.С. Панова зазначає, що «Проведення кредитної і депозитної політики має одну мету – максимізацію доходів банку при підтриманні його надійності та стабільності. Точкою рівноваги при цьому є ліквідність банку» [59, С.14]. З точки зору О. В. Дзюблюка, «основними фундаментальними цілями кредитної політики комерційного банку є забезпечення, з одного боку, умов для задоволення потреб клієнтів в отриманні коштів у тимчасове користування відповідно до різних видів кредитних послуг, котрі пропонуються на ринку, а з другого – отримання прибутку, що є метою функціонування банку як комерційного підприємства в умовах ринкової економіки, однак при забезпеченні належного рівня ліквідності та мінімізації ризиків за здійснюваними операціями» [34, С.338]. В.Т. Сусіденко виокремлює систему стратегічних цілей кредитної політики комерційного банку [68, С.228]. Таким чином, розглядаючи сучасні підходи до формування основних цілей кредитної політики комерційних банків в сучасних умовах поглиблення світової економічної та фінансової кризи, слід зазначити, що головною з них значна кількість авторів вважає максимізацію доходів від кредитної діяльності. Криза, спричинила припинення кредитування суб'єктів господарювання та фізичних осіб і внесла значні корективи щодо корегування кредитної політики у напряму пошуку кредитних ресурсів для наповнення кредитного портфеля.

Система основних цілей  кредитної політики комерційного банку  в сучасних умовах поглиблення світової економічної та фінансової кризи повинна включати:

– забезпечення максимального рівня дохідності «кредитного портфеля» та акціонерного капіталу комерційного банку при мінімальному рівні ризику;

– підтримання оптимального співвідношення між кредитами, депозитами та іншими зобов'язаннями і власним капіталом банку;

– забезпечення фінансової стійкості комерційного банку у процесі здійснення кредитної діяльності;

– забезпечення зваженого та оптимального використання кредитних ресурсів;

– досягнення оптимального балансу між зростанням обсягу «кредитного портфеля» і темпами поліпшення його якості;

– розширення клієнтської бази шляхом надання кредитних послуг високої якості;

– збереження високого рівня довіри юридичних і фізичних осіб до комерційного банку шляхом своєчасного та повного виконання своїх зобов'язань перед вкладниками та акціонерами [82].

Формування цілей здійснюється як на довгострокову перспективу  розвитку, так і на поточний рік. Враховуючи поглиблення світової економічної  та фінансової кризи, економічну та політичну нестабільність в країні, українські комерційні банки переважно визначають кредитну політику та її цілі на квартал, поточний рік, рідше на дворічний або трирічний період.

Розробка кредитної  політики для кожного окремого комерційного банку означає врахування ряду факторів, які впливають на пріоритетність та її напрями з точки зору галузевої направленості, типу клієнтів, видів кредиту, організації процесу кредитування. Фактори, які впливають і визначають кредитну політику, можна поділити на два типи: зовнішні та внутрішні. Якщо внутрішні фактори пов'язані із конкурентоспроможністю установи банку і, зокрема, фінансовою стійкістю та надійністю банку, то зовнішні фактори пов'язані з поглибленням світової економічної та фінансової кризи, політичною та економічною ситуацією в країні, законодавчою базою, рівнем розвитку банківської інфраструктури, а також міжбанківською конкуренцією.

Кожний окремий комерційний  банк, розробляючи стратегію кредитної  політики, проводить сегментацію  кредитного ринку з точки зору його кредитного обслуговування, враховуючи при цьому рівень регіонального розвитку, макроекономічну ситуацію, рівень кон'юнктури ринку тощо. В основі розробки стратегії лежать його внутрішні можливості, які визначаються конкурентоспроможністю, ліквідністю, фінансовою стабільністю та надійністю банківської установи на грошово–кредитному ринку. Причому реалізація можливостей банку щодо стратегії кредитної політики передбачає саме досягнення її кінцевої цілі – забезпечення стійкого фінансового стану на конкретному сегменті даного ринку.

В науковій літературі представлено широкий спектр функціональних характеристик кредитної політики [38, C.17–22], що дозволило авторам здійснити їх систематизацію та сформувати базові принципи кредитної політики, реалізація яких забезпечить досягнення її основної мети:

– оптимальності – кредитна політика повинна містити ті умови, за яких банк може провадити видачу кредитів як таку;

– граничності – кредитна політика повинна містити встановлені банком межі кредитних процентних ставок і принципи їхнього формування на підставі відомостей про вартість ресурсів, про необхідну прибутковість і дохідність;

– відповідності – кредитна політика повинна містити класифікацію тих типів кредитів, на яких спеціалізується банк, а також надавати кредитним працівникам можливість формувати кредитний портфель з урахуванням диверсифікації ресурсів за ризиковими рівнями таким чином, щоб забезпечити наперед встановлене, обране керівництвом банку відношення дохідності і надійності;

– регламентованості – кредитна політика повинна містити перелік документів, які мусить надати клієнт разом із заявкою про кредит, а також умови, за яких заявка може бути прийнята, чи підстави, на яких заявка може бути відхилена;

– інформативності – кредитна політика повинна містити відомості про управлінські структури, які беруть участь у кредитній роботі, і про порядок прийняття ними рішення про кредитування.

– надійності – кредитна політика повинна містити вимоги до забезпечення кредитів, які видає банк.

– гарантованості – кредитна політика повинна визначати ті умови, за яких банк може прийняти на себе позабалансові зобов'язання, тобто видати гарантії або поручительства.

Отже, кредитна політика створює основу організації кредитного процесу та визначає:

– пріоритетні напрями кредитування та специфіку діяльності банку на кредитному ринку;

– цілі, відповідно до яких формується кредитний портфель (види, строк, обсяг і ризик наданих кредитів);

– опис стандартів, за допомогою яких визначається якість кредитів;

– рівень допустимого ризику;

– критерії сприятливих і несприятливих кредитів;

– можливості банку та його клієнтів;

– правила формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитним операціями банків;

– порядок використання резерву під нестандартну заборгованість за кредитами;

– основні правила приймання, оцінки і реалізації забезпечення за кредитом;

– повноваження й обов'язки працівників кредитного відділу та ін.

Кредитна політика банку  формується з урахуванням факторів, що визначаються величиною його капіталу й активів, складом клієнтської бази, спеціалізацією, місцезнаходженням, розгалуженістю мережі філій, станом економічної кон'юнктури, ситуацією на грошовому ринку тощо [56, C.235].

Основним принципом  кредитної політики є принцип  пріоритетності мінімізації рівня ризику над дохідністю, відповідно до якого, незалежно від суми потенційного доходу, кредит не видається, якщо його видача супроводжується недопустимим рівнем ризику.

Цілі та стандарти  кредитування визначаються відповідно до стратегічного плану розвитку банку і можуть бути сформульовані як у довгостроковому плані розвитку, так і в бюджеті банку на поточний рік.

Головною метою кредитної  політики є формування зваженого  та якісного підходу до управління ризиком на рівні кредитного портфеля банку.

Кредитна політика банку може бути обережною, помірною чи агресивною.

Кредитна політика банку  визначається як обережна, якщо частина  кредитів у загальному обсязі робочих  активів банку не перевищує 30%, тобто  банк забезпечує свою прибутковість  за рахунок менш ризикованих активних операцій, але в такому разі він втрачає значний сегмент фінансового ринку.

Таке співвідношення між кредитами і робочими активами бажане для новоствореного банку, який ще не має достатнього досвіду  роботи на кредитному ринку.

За помірної кредитної політики частина кредитів у загальному обсязі робочих активів коливається у межах 30–50 %. Така політика властива стабільним і надійним банкам, що мають достатній досвід роботи у сфері кредитування [28, C.137–138].

У випадку, коли частина  кредитів перевищує 50 % загального обсягу робочих активів, кредитна політика банку є агресивною. Агресивна кредитна політика має бути обґрунтована тільки надприбутками і не повинна бути тривалою. Варто пам'ятати, що чим більша частина кредитів у загальному обсязі робочих активах і чим довший строк її існування, тим вищий рівень кредитного ризику.

Резюмуючи усе вищезазначене, можна стверджувати, що основною метою  кредитної політики є забезпечення оптимальної структури кредитного портфеля певного банку з урахуванням  внутрішніх резервів та зовнішніх умов, в яких він функціонує.

Таким чином управління кредитним портфелем банку ґрунтується  на реалізації ефективної кредитної  політики банку, яка виступає інструментом діяльності комерційного банку у  сфері грошово–кредитного посередництва.

 

 

1.2. Основні елементи  механізму формування та реалізації  кредитної політики

 

З’ясування основних властивостей кредитної політики банку  дало змогу визначити її як сукупність базових принципів та критеріїв  прийняття управлінських рішень в сфері кредитної діяльності банку з метою реалізації його кредитного потенціалу та ефективного впливу на економіку країни на різних її рівнях.

Кредитна політика банку  пов’язана як з економічними, так  і з адміністративно–управлінськими інструментами, важелями та методами, які складають основу механізму формування та реалізації кредитної політики (далі МФРКП).

При визначенні сутності МФРКП банку було встановлено  наступне:

– основним призначенням МФРКП банку є організація процесу кредитування, який набуває певної спрямованості та цільових орієнтирів у зв’язку з функціонуванням даного механізму;