Анализ кредитной деятельности банка

ВСТУП

 

 

Результативність заходів  щодо стабілізації економіки країни в часи кризи, забезпечення повернення до сталого розвитку багато в чому визначається надійністю банківської  системи та адекватністю її діяльності реальним економічним умовам. Ефективність основного виду банківської діяльності – кредитування – визначається мірою наукової обґрунтованості положень, на яких базуються кредитні відносини банків із позичальниками, методів формування та інструментів реалізації кредитної політики.

Дослідження банківської системи показує, що стрімке погіршення фінансового стану багатьох банків за останні роки було спричинено проблемами у кредитній діяльності. Значні збитки по даному напрямку діяльності зумовлюються невчасною сплатою відсотків за надані кредити, неповерненням самих боргів, а часто й залученням занадто дорогих кредитних ресурсів та нерентабельним їхнім розміщенням. У роки кризи з 2008 р. зростала питома вага прострочених кредитів, застосовувалась практика багаторазової їхньої пролонгації, а також спостерігалася затримка повернення позик клієнтами банку.

Окрім цього, недосконалий механізм формування та реалізації кредитної політики у  вітчизняних банках створює суттєву  перешкоду на шляху використання нагромадженого в світі досвіду  досягнення економічного зростання за допомогою саме фінансово–кредитних важелів управління. Це особливо актуалізує необхідність теоретичного та практичного дослідження проблем формування та реалізації кредитної політики банків та особливостей їхніх кредитних відносин із позичальниками.

Зазначені проблеми знайшли  відображення в сучасній економічній  теорії, теорії фінансів та банківської  справи. Питання економічної природи кредитної політики та окремі аспекти кредитних відносин банків досліджувалися такими вченими: Ю.М. Бажал [20], О.В. Васюренко [26],      В.Я. Вовк [28], О.В. Хмеленко [28], А.М. Герасимович [32], І.В. Демчик [33], О.Ю. Єфімова [37], І.В. Карбівничий [39], Т.М. Костерина [46],                       О.А. Лаврушина [50], В.Д. Лагутін [51], І.В. Міщенко [53], А.М. Мороз [54], А.О. Єпіфанов [58], C.Т. Пілецька [60], Л.О. Примостка [61], Г.С. Панова [59], М.І. Савлук [65], В.С. Стельмах [67] та інші.

Слід констатувати, що більшість наукових праць українських  і зарубіжних дослідників присвячена аналізу окремих аспектів організації кредитної діяльності в банках. Визнаючи важливість та практичну значимість таких напрацювань, підкреслимо, що в цілому відчувається дефіцит глибоких теоретичних досліджень та практичних рекомендацій стосовно вирішення проблем удосконалення кредитної політики саме з точки зору впливу на ефективність банківської діяльності, а отже, впливу на економічну систему в цілому. Недостатніми є напрацювання з науково–методичного забезпечення оцінки кредитного ризику, оцінки кредитоспроможності позичальника, врахування індивідуального підходу до кожного окремого позичальника. Потребують удосконалення рекомендації стосовно форм забезпечення кредитів та порядку їх повернення, узагальнення досвіду можливостей кредитної діяльності банків для вирішення проблеми економічного зростання.

Метою магістерської роботи є розвиток теоретико–методологічних і методичних засад та практичних рекомендацій щодо удосконалення механізму формування та реалізації кредитної політики банку. Для досягнення цієї мети в магістерській роботі було передбачено постановку та вирішення таких завдань:

– поглибити наукові уявлення щодо змісту кредитної політики банку;

– визначити цілі кредитної політики, принципи та функції, виявити фактори, що визначають кредитну політику банку;

– визначити основні елементи механізму формування та реалізації кредитної політики банку;

– з'ясувати умови та проблеми формування структури кредитного портфеля вітчизняних банків;

– проаналізувати основні джерела фінансування кредитної діяльності ПАТ «Укрсоцбанк»;

– проаналізувати структуру кредитного портфеля ПАТ «Укрсоцбанк»;

– оцінити сучасну банківську практику оцінки кредитоспроможності позичальника;

– розробити комплексний науково–методичний підхід до управління кредитними ризиками в банку;

– удосконалити механізм формування і реалізації інноваційної кредитної політики;

– удосконалити методичні підходи до оцінки кредитоспроможності банку як однієї з основних складових його кредитної політики.

Об’єктом дослідження є економічні відносини, що складаються між кредиторами і позичальниками у процесі формування та реалізації кредитної політики банку.

Предметом дослідження є механізм формування та реалізації кредитної політики українських банків.

Для вирішення сформульованих в роботі завдань були використані  загальнонаукові та специфічні методи, а саме: абстракції, узагальнення, логічний (для розкриття теоретичних основ формування кредитної політики банку та уточнення відповідної понятійної бази), групування, експертних оцінок, статистичного порівняння (для аналізу та оцінки кредитного портфеля вітчизняних банків, загалом та в розрізі їх основних елементів), з’ясування і формалізації прямих та зворотних зв’язків між економічними явищами і процесами (для визначення факторів формування кредитної політики банку), екстраполяції та прогнозування (для обґрунтування оптимальних напрямів формування кредитної політики банку в трансформаційних умовах здійснення діяльності), метод аналізу ієрархії (для визначення класу позичальника).

Результати магістерської роботи в сукупності складають теоретико–методологічну основу та методичний інструментарій щодо розвитку механізму формування та реалізації кредитної політики банку. Інформаційно–довідкову базу дослідження становили Конституція України, закони і законодавчі акти, постанови Кабінету Міністрів України, постанови Національного банку України, укази Президента України, наукові публікації, дані Державного комітету статистики України, періодичні видання.

 

 

1. ТЕОРЕТИКО–МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ БАНКУ

 

 

1.1. Економічна сутність кредитної політики, її цілі, принципи, функції

 

У сучасному економічному житті  країни спостерігається стійка тенденція  зростання ролі комерційних банків. Діяльність їхня багатогранна, вона, по суті, охоплює всі сфери життя  суспільства. Їй належить провідне місце в загальному механізмі організації та регулювання господарського життя суспільства і від ефективності її функціонування залежить успіх соціально–економічних перетворень в Україні.

Банківська система – це одна з найважливіших та невід’ємних структур ринкової економіки. Історично розвиток банків та товарного виробництва, обігу йшли поруч i тісно переплітались. Банки при цьому формувались як фінансові посередники, що залучають капітали, заощадження населення та iншi грошові засоби, котрі вивільнюються у ході господарської діяльності, i надають їх у тимчасове користування іншим агентам, що потребують додаткового ресурсного капіталу.

У сьогоднішніх умовах функціонування ринкової економіки України з–поміж усіх традиційних видів діяльності комерційних банків  кредитування завжди було і залишається основним джерелом їхнього прибутку. Від того, наскільки добре банки реалізують свої кредитні функції, багато в чому залежить економічний стан регіонів, що ними обслуговуються. Банківські кредити сприяють появі нових підприємств, збільшенню кількості робочих місць, будівництву об’єктів соціального та культурного призначення, а також забезпечують економічну стабільність. Кредити становлять близько 50% всіх активів банку і забезпечують 2/3 усіх доходів. Вони є найбільш прибутковою, але й найбільш ризиковою частиною банківських активів. Ефективне кредитування на сьогоднішній день – це одне з найважливіших і найактуальніших завдань банківської системи України [26, C.134–135].

Ринкова трансформація  національної економіки відкрила новий етап у розвитку кредитної справи. У зв'язку з цим гостро стала проблема наукового осмислення нових явищ у сфері кредитування, розуміння їхнього змісту, природи і сутності, розробки ефективних схем і технологій кредитного процесу та їх використання на практиці. Правильна організація банківського кредитування, розробка ефективної та гнучкої системи управління кредитними операціями, належне забезпечення його оперативною та достовірною обліковою інформацією виступають основою фінансової стабільності й ринкової стійкості комерційних банків. В сучасних умовах світової економічної та фінансової кризи суттєво погіршилось створення повноцінного кредитного портфеля.

В цих умовах та з метою  забезпечення організації ефективної кредитної діяльності комерційні банки розробляють власну внутрішню кредитну політику та впроваджують практичні механізми її реалізації. Саме тому однією з найважливіших задач управління кредитною діяльністю є формування та аналіз кредитного портфеля комерційного банку.

Розробка довгострокових прогнозів пріоритетних напрямків  розвитку, стратегічне управління та розробка кредитної політики з врахуванням  впливу на неї світової економічної  та фінансової кризи дасть змогу  комерційним банкам забезпечити  ефективне наповнення кредитного портфеля та використання кредитних ресурсів, оптимізувати їх структуру, ефективно організувати весь кредитний процес. Розробка кредитної політики особливо важлива в умовах адаптування банків до складних і постійно змінних умов ринкового реформування економіки та особливостей поведінки світової економічної та фінансової кризи [38, C.17–22].

Особливою роллю банківських  операцій є надання кредитів, і  робота банкірів зводиться до того, щоб вирішити, кому можна довірити гроші вкладників і на які цілі. Дана функція банків представляє собою вкрай важливий і надзвичайно чутливий процес. Банк повинен визначити, які кредити він буде надавати, скільки кредитів кожного типу він буде надавати, кому він буде надавати кредити і за яких обставин ці кредити будуть надаватися. При наданні будь–якої позики перед банком стає проблема невизначеності того, чи буде її повернуто вчасно, і більше того, чи буде її повернуто взагалі. Звідси випливає, що серед основних завдань банку при наданні позики є перетворення невизначеності в ризик і його детальний аналіз.

Існує велика кількість  визначень кредитної політики, від механізму до діяльності. Проте для більш чіткого обґрунтування сутності кредитної політики та визначення її ролі у процесі управління банком та кредитним портфелем зокрема необхідно проаналізувати праці вітчизняних та зарубіжних вчених, присвячених формулюванню цього терміну (табл. 1.1).

 

Таблиця 1.1

Морфологічний аналіз визначення сутності кредитної  політики

 

№	категорія	Визначення	автор
1	2	3	4
1.	механізм	механізм регулювання динаміки економічного росту шляхом зміни цінової доступності кредиту; є механізмом формування з урахуванням факторів, що визначаються величиною його капіталу й активів, складом клієнтської бази, спеціалізацією, місцезнаходженням, розгалуженістю мережі філій, станом економічної кон'юнктури, ситуацією на грошовому ринку тощо; механізм формування зваженого та якісного підходу до управління ризиком на рівні кредитного портфеля банку; механізм забезпечення оптимальної структури кредитного портфеля певного банку з урахуванням внутрішніх резервів та зовнішніх умов, в яких він функціонує	А.М. Герасимович, [18]         М.Д. Алексеєнко, [18]   В.І. Демчик, [33]
2.	система	Під кредитною політикою можна розуміти розробку й реалізацію системи заходів з управління кредитним процесом комерційного банку, тобто процесом, що охоплює усі основні етапи організації грошово–кредитних відносин між комерційними банками та їхніми клієнтами від вибору орієнтованих напрямів розміщення кредитних ресурсів (відповідно до чого здійснюється вже прийом і розгляд конкретних заявок на видачу позик) до кінцевого погашення кредиту й нарахованих за ним процентів;	О.В. Васюренко, [26]
3.	стратегія	стратегія і тактика банку щодо залучення коштів і спрямування їх на кредитування своїх клієнтів; стратегія і тактика банку щодо залучення коштів та спрямування їх на кредитування клієнтів банку (позичальників) на основі принципів поверненості, терміновості, диференційованості, забезпеченості і платності	Т.С. Смовженко [66]       Н.І. Волкова, [29]
4.	інструмент, набір правил, програма дій	один із інструментів запобігання ризикам; набір правил, що застосовуються до всієї кредитної діяльності і спрямованих на досягнення оперативних та стратегічних цілей банку; певна програма дій, котра слугує основою для прийняття відповідних управлінських рішень у сфері кредитування	А.О. Мілай, [52]   В.І. Міщенко, [53]   Л.О. Примостка, [61]

 

		Продовження табл. 1.1
1	2	3	4
5.	основа	основа організації кредитного процесу; є основою організації процесу банківського кредитування відповідно до загальної ринкової стратегії діяльності банку. Вона повинна чітко визначити цілі кредитування, правила їх реалізації, а також відповідне документальне та методичне оформлення; основа процесу управління кредитом, що визначає пріоритети в процесі розвитку кредитних відносин, з одного боку, та функціонування кредитного механізму – з другого	П.М. Яценко, [73]           М.І. Савлук, [65]     В.М. Олійник [54]
6.	фундамент	є фундаментом надійності та прибутковості кредитного портфеля, тому також впливає на стабільність банку	М.Ф. Пуховкіна, [65]
7.	концепція	концепція організації грошово–кредитних відносин між комерційним банком та його клієнтами на мікроекономічному рівні шляхом визначення послідовності дій при наданні кредитних послуг	М.І. Савлук, [65]
8.	діяльність	діяльність керівних кредитно–грошових установ, спрямована на протидію циклічним тенденціям у функціонуванні банківської системи	А.М. Мороз [54]

 

Як видно з табл. 1.1, автори для визначення сутності кредитної політики використовують вісім різноманітних категорій: механізм, система, стратегія, інструмент, основа, фундамент, концепція, діяльність. Виходячи з того, що наведені терміни відрізняються за змістом, можна дійти висновку, що поняття «кредитної політики» на сучасному етапі розвитку економіки не має чіткого визначення. Вочевидь подібні підходи до деякої міри є наслідком надто буквального розуміння терміну «політика», що автоматично переводить дану сферу банківської діяльності на макроекономічний рівень, а це у масштабах всієї держави належить до компетенції центрального банку. Як наслідок, розгляд «пріоритетів кредитної політики комерційних банків» переводиться здебільшого у макроекономічну площину, що передбачає дослідження структури кредитного портфеля банківської системи України в цілому. Ґрунтуючись на проведеному дослідженні, визначимо кредитну політику банка як набір правил, що застосовуються до всієї кредитної діяльності і спрямовані на досягнення оперативних та стратегічних цілей банку [39.С.39].