Теоретико-правові засади діяльності податкової служби України

Можливо, популярність особистих візитів зросла через  те, що фізичні особи-СПД в 2010 — 2011 році були вимушені звертатися в органи ДПС за роз'ясненням податкового законодавства. І хоча в 2010 — 2011 році фізичні особи-СПД значимо рідше, ніж решта груп платників скористалися цією можливістю (62%), порівняно до 2009 року кількість приватних підприємців, які звернулися за роз'ясненнями зросла майже вдвічі (на 28 п.п.). Більше половини (53%) приватних підприємців залишилися задоволеними отриманими відповідями, це найбільший показних з-посеред інших груп підприємств.

Штрафні санкції  до приватних підприємців у 2010 році застосовувались значимо рідше, ніж до решти груп платників податків, і вдвічі рідше, ніж у 2009 році (13%)- Однозначно справедливими їх вважає 27% опитаних фізичних осіб-СПД. Частота перевірок податкових органів у 2010 році не змінилась: три роки поспіль перевіркам податкових органів підлягали близько 50% опитаних фізичних осіб-СПД.

 

 

2.3.Регіональні відмінності за показниками досягнення прогресу впровадження ПМДПС

За результатами дослідження платників податків у 2010 році статистично значимих відмінностей у показниках прогресу впровадження ПМДПС України за регіонами не спостерігається. Утім, можна виділити такі відмінності:

Найбільша частка  платників податків, які вважають чинний рівень податкового навантаження оптимальним, — у Києві (44,4%), найменша — серед платників податків Південного регіону (36,9%).

Витрати на дотримання податкового законодавства у 2010 році найменш обтяжливими вважають представники Південних областей у  групах малих підприємств та фізичних осіб-СПД. Найбільш обтяжливими ці витрати є для малих та великих підприємств з Києва, а також великих підприємств Південного регіону та фізичних осіб-СПД Центрального регіону (табл.2.26).

 

Таблиця 2.26.

Витрати на дотримання податкового законодавства[31]

	2010
	Загалом	Малі	Середні	Великі	Фіз.особи-СПД
Київ	46,7	40,0	41,6	38,1	47,7
Схід	49,6	53,3	41,5	40,4	49,4
Центр	42,8	47,4	53,7	42,0	42,4
Захід	52,6	53,6	49,3	39,4	52,6
Південь	57,8	60,9	47,8	32,8	57,7
Північ	57,0	59,1	41,7	38,2	57,0
Україна в цілому	46,7	51,9	44,3	38,6	51,3

 

Таблиця 2.27.

Ймовірність виявлення  випадків ухилення від сплати податків методика 2005 — 2006 років [31]

 

	2010
	Загалом	Малі	Середні	Великі	Фіз.особи-СПД
Київ	52,3	60,3	57,3	53,3	50,9
Схід	59,9	64,0	58,0	56,7	59,6
Центр	59,5	70,2	70,7	51,5	58,6
Захід	60,6	68;5	60,6	56,8	60,0
Південь	59,8	58,3	53,4	53,9	60,0
Північ	59,4	61,7	57,5	53,5	59,2
Україна в цілому	58,8	63,5	58,5	54,6	58,5

 

Таблиця 2.28.

 Ймовірність  виявлення випадків ухилення від сплати податків методика 2007 року[31]

 

	2010
	Загалом	Малі	Середні	Великі	Фіз.особи-СПД
Київ	-6,5	12,7	5,8	-3,4	-9,2
Схід	7,5	18,1	6,5	3,1	6,7
Центр	9,6	33,2	30,3	-6,1	7,8
Захід	11,0	31,8	12,9	7,1	9,6
Південь	8,6	8,0	-0,7	-3,7	8,8
Північ	7,7	15,3	6,9	0,0	7,1
Україна в цілому	6,7	18,9	8,2	-0,4	5,7

Ймовірність виявлення ухилення від податків (за методикою 2007 року) найбільш високо оцінюють представники малих підприємств та особи -СПД із Заходу, а також респонденти із Центрального регіону у групах середніх та малих підприємств. Найнижче можливість виявлення ухилень від сплати податків органами ДПС сприймає Центральний регіон (великі підприємства) та фізичні особи-підприємці з Києва (табл.2.27- табл.2.28).

Таблиця 2.29.

Якість функціонування ДПС при адмініструванні податків та наданні послуг платникам[31]

 

	2010
	Загалом	Малі	Середні	Великі	Фіз.особи-СПД
Київ	58,4	50,0	44,6	43,9	59,9
Схід	66,7	65,0	49,4	42,9	67,1
Центр	61,7	69,1	65,1	45,5	61,1
Захід	67,2	72,0	57,7	47,1	67,0
Південь	70,2	62,9	55,2	36,2	70,9
Північ	65,7	65,9	63,3	50,4	65,8
Україна в цілому	65,7	63,4	52,5	43,6	66,1

 

Найвище якість функціонування ДПС оцінюють представники малих підприємств Західного  регіону та фізичні особи-підприємці Півдня. Найменш задоволеними якістю функціонування ДПС при адмініструванні  податків та наданні послуг платникам податків є представники великих підприємств Південного регіону, а також усі категорії  платників податків Києва (табл.2.29).

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3

Стратегічні напрями модернізації державної  податкової служби україни: вітчизняні реалії та зарубіжний досвід

 

 

3.1. Структура та організація роботи податкових органів у зарубіжних країнах

На початку  ХХІ ст. у світовій економіці та економіках окремих країн посилюється інтерес та розуміння важливості вдосконалення управління оподаткуванням. Нині конкурентоспроможність національних економік значною мірою визначається їх податковою політикою, обсягами та якістю державних послуг, здатністю держави заохочувати ділову активність у країні. Країни Заходу, усвідомлюючи актуальність питань удосконалення системи управління оподаткуванням, докладають чимало зусиль для їх вирішення.

Оскільки через  систему податків у різних країнах  перерозподіляється близько третини валового внутрішнього продукту (ВВП) (рис. 3.1), управління оподаткуванням віднесене до категорії питань національної безпеки.

Україна, в економіці  якої тільки нещодавно розпочалися  процеси ринкової трансформації, відчуває гострий дисбаланс між потребами  зростаючої економіки та стримуючими  можливостями системи управління оподаткуванням суб'єктів її господарювання. За даними Українського центру соціально-економічних досліджень, організованого Гарвардським інститутом міжнародного розвитку, в Україні питома вага податків у ВВП відповідає рівню розвинених країн Європи (близько 40 %) [54], але якість управління податками потребує суттєвого вдосконалення.

 

Рис. 3.1. Частка податків у ВВП окремих країн, % [61]

Експерти аудиторської компанії PricewaterhouseCoopers на замовлення Світового банку дослідили перспективи розвитку ділової активності в різних країнах, відвівши ключову роль у впливі на інвестиційну діяльність саме податковій політиці [55]. Було проаналізовано 178 країн за такими показниками:

• кількість платежів на рік зі сплати податків та обов'язкових 
  зборів;
• кількість годин, необхідних для ведення податкового обліку та 
  складання і подання податкової звітності;
• питома вага податків і зборів у доходах підприємств (податкова 
  квота).

Виявилося, що найсприятливіші  для бізнесу податкові режими існують: за першим показником у Швеції (два платежі на рік); за другим - у Люксембурзі (часові витрати бізнесу на податки - 58 годин); за третім - у Латвії (податкова квота - 32.6 %). По Україні ці показники становили, відповідно: 99 платежів, 2085 годин та 57.3 %.

За даними експертів  Міжнародної фінансової корпорації (МФК), існуючі в Україні процедури сплати податків та оформлення звітності є занадто складними. Саме таку оцінку надали системі звітності 60 % підприємців, що оподатковуються за спрощеною системою та майже 70 % великих підприємств, які підлягають загальній системі оподаткування. Оцінюючи податки щодо витрат часу на їх обчислення, а також труднощів при їх нарахуванні та сплаті, найскладнішими респонденти визнали три види податків, а саме: податок на прибуток підприємств (майже третина респондентів), нарахування на фонд оплати праці (1/5 респондентів), податок на додану вартість (ПДВ) (1/6 респондентів) [8, с. 25,29].

Надзвичайно обтяжливими  для бізнесу та витратними для  економіки України в цілому є податкові перевірки. Малий і середній бізнес в Україні перебуває під однією з найжорсткіших, навіть порівняно з іншими країнами СНД, систем податкового контролю [9, с. 52]. Контролюючі органи щорічно перевіряють 95 % усіх підприємств. При цьому тривалість однієї перевірки в середньому становить 15 робочих днів (три тижні), і перевірок буває декілька на рік. Така практика є обтяжливою як для бізнесу (часові витрати безпосередньо негативно впливають на діяльність підприємства), так і для держави (колосальні витрати часу і трудових ресурсів податкових органів).

У світовій практиці давно визнано, що між зростанням кількості перевірок і обсягом податкових надходжень у бюджети країни немає тісного кореляційного зв'язку. У розвинених країнах перевіркам підлягають лише найбільш ризиковані групи платників, відбір яких здійснюється на основі оцінки ступеня ризику несплати ними податків. Порівняння показника "індекс податкових надходжень у розрахунку на одного податківця" (дорівнює сумі податкових надходжень на одного співробітника податкових органів, зваженій на показник обсягу ВВП на душу населення) із показником "частка перевірених податковими органами підприємств" в окремих країнах свідчить, що при мінімальній частці перевірених суб'єктів господарювання можна досягти значних обсягів податкових надходжень. Наприклад, у 2006 р. показники "індексу податкових надходжень у розрахунку на одного податківця" в Україні, Франції та Нідерландах знаходилися майже на однаковому рівні, але при цьому в Україні податкові органи охопили перевірками більше половини всіх суб'єктів господарювання (54 %), а у Франції та Нідерландах перевірено було лише 2 та 4 % підприємств, відповідно. У Латвії показник "індексу податкових надходжень у розрахунку на одного податківця" був вдвічі більший, ніж в Україні, але при цьому перевірками було охоплено лише 21 % підприємств (рис. 3.2). За даними державної податкової служби Латвії в 2005 р. тільки у 1.2 % суб'єктів господарської діяльності було проведено податковий аудит. На решті підприємств здійснювалася профілактична робота, що не передбачала накладення яких би то не було санкцій на підприємства. Отже, можна констатувати, що в Україні тиск податкових перевірок на бізнес із боку держави значно сильніший, ніж в країнах Заходу, а існуюча практика податкових перевірок є малоефективною.

Невідповідність системи управління оподаткуванням потребам суспільства та бізнесу є одним із головних чинників ухилення від оподаткування (tax evasion). За даними опитування, проведеного в Україні експертами МФК, лише 1/5 респондентів зазначили, що подібні їм підприємства не приховують свої доходи від оподаткування. При цьому майже 60 % опитуваних взагалі відмовилися відповідати на це запитання. Чверть респондентів визнали факт ухилення від сплати податків, засвідчивши, що приховують від податкових органів понад 50 % своїх доходів (виручки від реалізації) [7, с. 30].