Теоретико-правові засади діяльності податкової служби України

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП                                                                                                     4

Розділ 1. Теоретико-правові засади діяльності податкової служби україни                                                               7

1.1. Становлення та розвиток податкової служби України                  7

1.2. Організація  роботи Державної податкової  служби України        17

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ПРАКТИКИ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОЕКТУ МОДЕРНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ           31

2.1.Аналіз  динаміки загальних показників модернізації ДПС            31

2.2.  Ефективність  взаємодії  ДПС України з  різними групами платників податків                                                                                            55

2.3.Регіональні  відмінності за показниками досягнення прогресу впровадження ПМДПС                                                                                  62

Розділ 3.Стратегічні напрями модернізації державної податкової служби україни: вітчизняні реалії та зарубіжний досвід                                                                                  65

3.1. Структура та організація роботи податкових органів у зарубіжних країнах                                                                                                             65

3.2.  Стратегічні  орієнтири розвитку Державної  податкової служби України                                                                                                           81

3.3. Удосконалення  порядку реєстрації платників податків в органах державної податкової служби  у межах проекту “Програма модернізації державної податкової служби  України - 1”                                                  91

ВИСНОВКИ                                                                                          97

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                            101

ДОДАТКИ                                                                                           107

 

 

ВСТУП

 

Як відомо, державна податкова система України – невід’ємний атрибут держави. Тому створення ефективної податкової системи є предметом особливої уваги Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, міжнародних фінансових організацій, Міжнародного банку реконструкції і розвитку та Міжнародного валютного фонду, а також ділових кіл України.

Життєздатність  і надійність податкової системи  залежать від двох факторів. По-перше, від правильності побудови цієї системи, адже нераціонально побудована податкова  система не може надійно функціонувати — тут ніщо не допоможе. По-друге, від рівня організації податкової служби держави і налагодженості податкової роботи. Хороша податкова служба ще може якось підтримувати хитку податкову систему, недієздатна ж загрожує розвалом навіть ідеальній податковій системі.

Актуальність  теми обумовлена тим, що саме Державна податкова служба має своїм завданням  забеспечувати поповнення бюджету,що не обхідно для здійснення заходів, передбачених в плані економічного та соціального розвитку як країни в цілому, так і конкретного регіону. Саме тому реформування та модернізація Державної податкової служби в залежності від конкретного етапу розвитку економіки є завжди необхідним.

Проблеми, пов'язані  з формуванням податкової політики, реформуванням податкової системи та модернізації ДПСУ, запровадженням системи управління якістю в органах ДПСУ, етизацією та оцінюванням успішності діяльності податківців, висвітлюються в працях відомих науковців та практиків: М. Азарова, В. Альошіна, О. Амоші, А. Брєзвіна, Л. Боцманової, С. Буряка, О. Василика, В. Василькевича, П. Гайдуцького, В. Гаркуши, Б. Губського, О. Воронкової, О. Долгого, В. Журавського, В. Захарченка, М. Касьяненка, Т. Ковальчука, А. Крисоватого, В. Мельника, П. Мельника, В. Москаленко, М. Недюхи, В. Онищенка, М. Рудакевич, В. Федосова, П. Ярошенка та ін. Однак, незважаючи на широке коло наукових та інших напрацювань у цій сфері, відчувається брак фундаментальних розробок щодо досліджуваної проблеми, зокрема, у сфері критичного переосмислення процесів модернізації ДПСУ та їх прискорення через застосування програмно-цільових, стратегічних, проектно-орієнтованих управлінських підходів.

Метою даної  дипломної роботи є доведення  необхідності та розглянення основних напрямків та мети модернізації державної  податкової служби України. Відповідно до мети у роботі були поставлені такі завдання:

- розглянути основні етапи становлення та розвитоку податкової служби України;

- охарактеризувати  організаційну структуру  роботи  Державної податкової служби  України, її основні функції та завдання;

- оцінити   практику впровадження проекту  модернізації  Державної служби  України, ефективність  взаємодії  ДПС України з різними групами платників податків та визначити регіональні відмінності за показниками досягнення прогресу впровадження ПМДПС;

- розробити  стратегічні напрями модернізації  Державної податкової служби  України з використанням зарубіжного  довіду.

Методи дослідження. У процесі дослідження використані  методи: формальної та діалектичної логіки, системного аналізу й синтезу; кількісного аналізу економічних показників з метою виявлення їх впливу роботу Державної податкової  служби, узагальнення статистичних даних, що характеризують структуру і динаміку показників діяльності Державної податкової служби України.

Методологічною  й теоретичною основами дипломної  роботи є фундаментальні праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів та юристів, де висвітлені основні засади функціонування Державної податкової служби, дослідження вчених, котрі спеціалізуються на проблемах у сфері фінансів домогосподарств,  а також законодавчі й нормативні акти України та інших держав.

Інформаційна  база дослідження – правові та нормативні акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Державної податкової служби, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Податковий кодекс, монографічна й спеціальна література, статистичні матеріали.

Робота складається  зі вступу, висновків та  трьох  основних розділів. При її виконанні  використано 65 джерел інформації. У роботі міститься 31 таблиця,  18 рисунків., налічується 100 аркушів, 5 додатків.

 

 

 

 

 

 

Розділ 1

Теоретико-правові  засади діяльності податкової служби україни

 

 

1.1. Становлення та розвиток податкової служби України

Будь-яка господарська та управлінська діяльність має у своєму складі контрольні дії, спрямовані на те, щоб гарантувати виконання поставлених завдань. Як у процесі, так і після завершення такої роботи необхідно дати правильну оцінку фактично зробленому і досягнутому, виявити недопустимі відхилення від мети і пов'язані з цим негативні наслідки, віднайти нові, раніше невідомі можливості і резерви.

Функції органів  державного фінансового контролю полягають  у забезпеченні раціонального застосування державою методів регулювання економічних  процесів, які в умовах існування різних форм і видів власності, вільного підприємництва, економічної самостійності виробників, ринку, ринкових відносин у системі всієї економіки є найбільш виправданими, динамічними і ефективними.

Серед контролюючих органів виконавчої влади центральне місце займають органи, які контролюють сплату податків і обов'язкових платежів.

Контролюючий  орган – це державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Склад контролюючих органів  згідно з Податковим кодексом (ст. 41) становлять тільки органи державної податкової служби, щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів  і  митні ограни, щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до законодавства  справляються у разі ввезення товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення товарів і предметів з митної території України або спеціальної митної зони[2].

Податковий  контроль – елемент фінансового  контролю і податкового механізму, проводиться службовими особами  податкових органів шляхом обліку платників податків і об'єктів, які підлягають оподаткуванню, документальних перевірок, опитування платників податків та інших осіб, перевірки даних обліку і звітності, обстеження приміщень і територій, де можуть знаходитись об'єкти, які підлягають оподаткуванню або використовуються для отримання доходу. Податковий контроль починається на стадії державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності у вигляді податкового обліку платників податків і зборів (обов'язкових платежів) [23, с.118]

Сучасний рівень організації діяльності податкової системи України в значній мірі залежить від місця і ролі її керівного органу – Державної податкової служби України в системі центральних органів виконавчої влади.

Як і наша держава в цілому, система органів  державної податкової служби України пройшла свій досить складний шлях становлення і розвитку: від управління по контролю за надходженням податкових платежів у складі Міністерства фінансів України до центрального органу виконавчої влади держави зі спеціальним статусом для здійснення державного управління в сфері податкових правовідносин.

24 грудня 1993 року  прийнято Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Даним законом вперше було чітко визначено структуру органів державної податкової служби і вертикаль її підпорядкування. В основу цієї структури було покладено формування державних податкових інспекцій на трьох рівнях підпорядкування, а саме: Головна державна податкова інспекція – керівний орган Державної податкової служби, державні податкові інспекції на рівні областей, а також районні державні податкові інспекції. Вперше даним законом встановлювались права і повноваження цієї структури згідно з розмежуванням функціональної підпорядкованості, визначались види порушень податкового законодавства та міри відповідальності за них[3].

Завдання, що ставились  перед цією державною структурою, ставали реально можливими для  їх виконання. Але, в самому законі були протиріччя, які пізніше перетворились  у суттєву перешкоду при виконанні завдань, що стали значно складнішими, ніж у попередніх періодах. Сутність недоліків цього закону полягала в тому, що встановивши правовий статус Головної державної податкової інспекції України як центрального органу державної виконавчої влади, визначивши функції, завдання, права та повноваження і забезпечивши фінансування з Державного бюджету України, керівний орган державної податкової служби був позбавлений правосуб'єктності і знаходився у підпорядкуванні Міністерства фінансів України. Тому Головна державна податкова інспекція не могла самостійно приймати рішення з вкрай важливих на той час питань, навіть при виконанні поставлених перед нею завдань.

Ще однією стратегічною помилкою була практика підміни дії  чинних законів про податки шляхом перекладення (переведення) їх функцій на Закони України про Держбюджет України (така практика мала місце у 1993-1996 рр.) [15, с.6].

Особливо відчутним  став той факт, що дія законів  про державний бюджет обмежена бюджетним  періодом, який триває один рік, тоді як закони про податки не мають таких обмежень. Негативний вплив, крім того, мали факти запізнілого прийняття бюджетних законів, які приймалися в першому кварталі бюджетного року, а не у попередньому році.

Одночасно з  розгортанням системи оподаткування, утворенням та закріпленням системи органів державної податкової служби на законодавчому рівні запроваджувався інститут відповідальності.

Необхідно відмітити, що державою вживались заходи з підвищення виконавчої дисципліни як серед платників  податків, так і серед державних службовців, які виконували свої обов'язки в державних установах, що здійснювали контроль та управління процесами в сфері оподаткування.

З прийняттям та запровадженням в дію статті 148-2 Кримінального кодексу України  встановлювалась кримінальна відповідальність платників податків за ухилення від оподаткування їх доходів і прибутків[15, с.7]

Законами України  від 16 грудня 1993 року № 3723-ХII "Про  державну службу" та від 5 жовтня 1995 року № 356/95 "Про боротьбу з корупцією " запроваджувалась система заходів, направлених на підвищення виконавчої та службової дисципліни серед службових і посадових осіб органів державної податкової служби та інших державних установ, що мали відношення до галузі оподаткування. Ці заходи посилювались з прийняттям Закону від 2 жовтня 1996 року № 393/96 "Про звернення громадян ", коли кожен здобув право на оскарження дій або бездіяльності органів місцевої влади та державного управління, до яких відноситься державна податкова служба України[3].

Наступний етап розвитку податкової системи держави характеризується рядом заходів з виправлення попередніх помилок, допущених в сфері економіки, удосконаленню податкового законодавства, модернізації системи органів державної податкової служби та реформування податкової політики.

Постановою  Верховної Ради України від 15 грудня 1995 року були схвалені основні положення  податкової політики та податкової реформи  в Україні.

До середини 1996 року Урядом був підготовлений  пакет законопроектів з питань реформування податкової системи України, який мав наміри провести намічені заходи та ряд інших питань соціально-економічного розвитку держави. Але, запропоновані Урядом законопроекти Верховною Радою України не були розглянуті. Тому в такій ситуації, Урядом вживались радикальні заходи з поліпшення становища в сфері економіки та інших напрямах державного будівництва.