Фольклорна дитяча література

Десять Божих заповідей

Хай у тебе не буде інших Богів, крім мене. Полюби ближнього свого... як самого себе! Не сотвори собі кумира. Не називай імені Господа надаремно. Пам'ятай день суботній. Шість днів працюй, а сьомий віддай Господові. Шануй батька і матір своїх. Не вбивай! Не чини перелюбу! Не кради! Не свідчи неправдиво проти свого ближнього! Не бажай нічого з того, що тобі не належить, не заздри.

Притча про блудного сина

В одного чоловіка було два сини. От молодший попросив, щоб батько віддав йому його частку майна. Батько віддав, а син поїхав до чужих країв, пив там, гуляв і швидко розтратив усі гроші. Залишився бідним, голодним, зникли і його «друзі». Він до того зубожів, що ладен був їсти свинячий корм. І вирішив піти до рідного батька хоч наймитом. Повернувся, а батько зустрів його радісно, дав найкращий одяг і найкращу їжу. Старший брат образився, адже він ніде не блукав, грошей марно не витрачав, сумлінно працював, але для нього ніколи не влаштовували такого пишного бенкету. Тоді батько сказав: «Ти завжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє! Треба веселитись і тішитися, бо твій брат був мертвий — і ожив, пропадав — і знайшовся».

Притча про сіяча

Вийшов сіяч посіяти зерно. Те, що впало край дороги, затоптали. Що впало на кам'янистий ґрунт — засохло без вологи. Дещо впало в терен і було ним заглушене. А те, що впало на добру землю, вродило стократно.

Зерно — Боже Слово. Зерна край дороги — це ті, у кого диявол забрав із серця це слово. Що на кам'янистому грунті — це ті, хто відійшов під час випробувань. Які поміж терном — це ті, що забувають слово Боже за щоденними клопотами та багатством, не дають плоду. Зерна на добрій землі — це ті, хто Слово почує і збереже в щирому та доброму серці.

Коментар

Біблія — це збірник релігійних книг, створених у різні часи. Складається вона з двох основних частин — Старого та Нового Завітів. Це одна з найпопулярніших книг у світі, й не лише через релігійні настанови, які в ній містяться, а й через високу художню вартість, загальнолюдські моральні ідеали, уособлені в біблійних образах, в образі Ісуса Христа, в десяти Божих заповідях. 

3.

Давня українська література для дітей

4.          Духовна спадщина часів Київської Русі (літописи життя)

5.          Фольклорна  основа «Повісті минулих літ»

6.          «Повчання Володимира Мономаха» - заклик дітей до праці та доброчесного життя.

7.          «Слово о полку Ігоревім» як засіб виховання у дітей патріотичних, естетичних та моральних якостей

8.          Українська друкарська справа

9.          Огляд життя та творчості Лазаря Барановича

І

Коли виникла писемність – невідомо. Тільки в другій половині ІХ і до кінця ХІ століття коли існувала Київська Русь, зростала її міць, писемність досягла значного кількісного  рівня. Існували два класи: нарочиті бояри та холопи, смерди, селяни. Столицею був Київ, де вперше в Європі була побудована кам’яна церква – десятина, яка збереглася до ХІХ століття. Вона була оздоблена мозаїкою.

До наших днів дійшло 3 групи писемних пам’яток:

1 – пам’ятки літератури (життя святих, навчання)

2 – твори, створені світськими авторами (грамоти, листи)

3 – твори, в яких елементи світської і церковної літератури переплітаються

Зародження літератури для дітей пов’язане із розвитком освіти, шкільної справи. Перші школи виникли після прийняття християнства (у 988 році). Першу школу відкрив у Києві князь Володимир – «Школа княжого навчання». На думку вчених вона давала систематизовану освіту. 300 учнів школи вивчали богослов’я, історичні легенди, співацьке мистецтво, календарні обчислення. Згодом вихованці цієї школи стали основою, вони організували школи Ярослава (Мудрого) «Дворовá школа князя Ярослава». Тут вчили дітей та проводилася перекладацька робота (переклад з грецької відомостей з історії, філософії, географії, медицини, філології). Навчалися діти посадників, десятників, іноземців та ін.. + митрополит Ілларіон. Ця школа стала центром науки. М.Грушевський писав: «Ця школа – перша українська академія».

На Україні відкрита внучкою Ярослава – Анною Всеволодівною – в 1086 році перша жіноча школа при Андріївському монастирі. Очолювала Анна її протягом 26 років.

Подібна школа в м. Половецька була відкрита дочкою Святослава – Єфросинією Полоцькою (1101 – 1173 рр.). При школі існувала книгописна майстерня, де молодь переписувала, оформляла різні книги. Це призводило до підвищення рівня освіти та кількості літератури. Завозились книги з Греції та Візантії. Перекладали на старослов’янську мову (мову церкви) – перша книга Біблія про життя святих; природничо-наукова література; афористична (художня) література (збірник «Пчола»).

Поступово почала виникати потреба у власній літературі. Нею стало літописання.

ІІ

«Повість минулих літ» - перший зразок української літератури.

Літопис – це зібрання у хронологічному порядку коротеньких записів і докладних розповідей про історичні події.

За основу ставилося розповісти про шляхи, пройдені прадідами, а собі списателі «честь діставали». Отже через весь літопис проходить розповідь про діячів і літописців. Завдяки літопису виховувалося повага до предків та любов до рідної землі.

Вступ – перший автор говорить про виникнення слов’янських народів, про побут, про сімейні звичаї.

В І-й частині – легенди про засновників Києва, воєводів Аскольда і Діра, князів Олега, княгиню Тетяну. Значна частина повісті має вигляд поетичного твору. Особливо поетичні Сказання про Бориса і Гліба, про походи і подвиги князів київських та їх дітей.

В творі використовуються приказки, прислів’я, афоризми, засоби поетичної виразності.

ІІІ

Дата написання «Повчання» - 1117 рік. Твір має 2 частини:

Житія – це біографічні твори про життя святих (які дотримувалися християнських традицій або ті, які допомагали іншим)

Спочатку цей жанр був відомий, як перекладний жанр. Але Київська Русь була зацікавлена у створенні лику своїх святих і тому шукали людей, які мали заслуги перед церквою.

«Житіє протопопа Аввакума»

«Хоженіє ігумена Данііла»

«Слово о законе и благодати метрополита Иллариона»

«Слово Кірила Туровського на Пасху»

ІV

«СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ»

Єдиний рукопис його, який був знайдений, дожив до 90х років ХVІІІ ст.. і загинув під чавс повежі у 1812 році в Москві, але збереглося його переписання, яке зробив Мусін-Пушкін і видав його під назвою «Героическая песнь о походе князя Игоря на половцев.»

В основі сюжету – невдалий похід Ігоря Святославовича на степових кочівників половців, який відбувся в 1185 році. Автором багато хто вважає баяна, але точаться навколо цього суперечки. Але на початку «Слова.» баян говорить, що не баян творець цього, бо він лише переповідає цей твір для людей.

В «Слові.» чітко прослідковується заклик автора до єднання, оскільки автор – патріот, йому дорога київська земля. Мова  - дуже барвиста, багата і завдячує цим народній поезії (фольклор).

Перший переклад – Маркіяна Шашкевича. Багато використано порівнянь, метафор, народних прикмет, описів – «Слово……» є зразком художньої літератури. Поштовхом подальшого розвитку літератури став розвиток друкарської справи.

V

Огієнко у своїй книзі «Друкарська справа на Україні» відкидає залежність українського друкарства від Росії.

*   *  *

Перша книга була надрукована у  1491 році українцем за походженням, але німцем Святополком Фіоль (Швайпольт) у Кракові, тут він видав такі книжки: «Часословець» та «Осьмогласник» (українською мовою, кириличним шрифтом)

Пізніше – 3 напівхудожні твори: «Тріодь пісна» (скупа на мовленнєві засоби), «Тріодь цвітна» та «Псалтирь».

*  *  *

Другим був білорус за походженням Франциск Скорина (Георгій при хрещенні). Він був освідченою людиною і заснував в 1516 р. у Празі друкарню і видав книжки руською мовою: «Псалтир», «Біблія руська» (Старий заповіт)

Пізніше у м. Вільно видає книжки: «Апостол», «Мала подорожня книжниця»

В м. Бродино в подвалі храму є музей Ф.Скорина. За його книжками навчали в школі дітей.

*  *  *

Іван  Федоров втік від поміщика Росії, мав помічника Мстислава, прийшов до пана (його маєтку) Григорія Хоткевича і тут організував у 1569 році друкарню і видають «Псалттрь», «Євангеліє учительне». Потім у 1574 році у Львові І.Федоров видає «Азбуку» та «Апостол»  (кириличним шрифтом). У «Азбуку» крім молитов входили і акровірші (за першими буквами рядків отримуємо якесь слово). Згодом  переїхав  до м. Острог. Тут він видає «Буквар» (1578 р.). До «Букваря» було додано греко-слов’янська читанка і творі болгарського ченця Храбра про створення азбуки Кирилом та Мефодієм та видана т.з. «Острозька Біблія». Через 3 роки (1581 р. )І.Федоров помирає.

*  *  *

Мелентій Смотрицький видав «Граматику» у 1619 р. Тут він подає:

          Відомості з орфографії

          Відомості етимології (історія слів)

          Відомості просодії (наголос)

Більша частина присвячена синтаксису, які правила далі лише розвивалися.

VІ

Л.Баранович (1620-1693рр.)

Походження його невідоме. В 1670 р. в Новгород-Сіверську він засновує друкарню, згодом їде до Чернігова і тут створює поетичний осередок. Але  сам він був церковною людиною (місце блюстителя при Київській метрополії). Фактично він 20 років керував, був метрополітом  київським, але його не визнавали. Він був поетом та метрополітом. Вчив покладатися на ласку Божу, слухати совість, голос совісті.

«Меч духовний» (каяття і моральне самовдосконалення, національне єднання українців) та «Відмітка п’яти ран Христових» (свята ненависть народу до поневолювачів).

Першим утвердив емблематичну поезію (щось береться за основу і оспівує її) – його емблемою було осяяння і одкровення.

Першим, хто хотів поєднати церков і літературу, мистецтво і релігію.

Давньоукраїнські букварі 16-18 століття

Найдавніші друковані українські букварі — «Буквар» Іва­на Федоровича (Львів, 1574; Острог, 1578; назва умовна, бо стародрук не має заголовка) та Лаврентія Зизанія — «Наука ку читаню и розумЪню писма словенскаго…» (Вільно, 1596). Вони базувалися на матеріалі церковнослов'янської («словенороської») мови української редакції.

У старожитніх букварях часом давалися відомості з гра­матики, просодії, т. з. повсякденні молитви.

Іван Федоров у своїх букварях друкував азбучну мо­литву, сентенції з Біблії на теми виховання. В острозькому (грецько-словенороському) букварі він упер­ше опублікував твір чорноризця Храбра «О письменехъ» під заголовком «Сказаніє, како состави с[вя]тыи Кирилъ Философъ азъбуку по языку словеньску и книги преведе[т] греческихъ на словеньскіи языкъ». У ньому ж поданогрецький алфавіт, а також щоденні молитви грецькою та церковнослов'янською («словенороською») мовами.

Словенороські букварі друкувалися в Україні про­тягом 17—18 ст. У «Букварі языка словенского» (Тирнава, 1699), випущеному длязакарпатців, щоденні молитви подано церковнослов'янською та грецькою мовами в кириличній транскрипції. Тут уміщено деякі твори церковної поезії, елементи ка­техізису.

На середину XVII ст. припадає творчість українського власне дитячого письменника Климентія Зіновіїва. У своїх гуманістичних роздумах і поетичних творах він виявив особливу любов до знедолених дітей («О дітєх малих...», «Про зайців» та ін.).

4.

Нова література для дітей (п.п. ХІХ ст.).

1.          Особливості літературного процесу в Україні на початку ХІХ ст..

2.          Зв’язок творчості Котляревського, Гребінки, Гулака-Артемовського, Левка Боровиковського з проблемами навчання та виховання підростаючого покоління.

3.          Маркіян Шашкевич – перший у Західній Україні письменник демократичного напрямку.

І

Всю історію  української літератури і літературознавства умовно можна поділити на 3 періоди:

1880-1850 рр.                                            1850-1875 рр.                            1875-1917 рр.

         - під знаком романтики

І чверть ХІХ ст.. характеризується повстанням селян::

1825 р. – на Катеринославщині

1827 р – на Слобожанщині

до 1853 р – на Поділлі (Устим Кармелюк) – виникали час від часу

Отже, в настоящому нічого цікавого не було і тому вирішили звернутися до старини.

Максимович «Малоросийськие песни»

Срезневский «Украинские нар. песни»

                                   «Малоросийские и Червонорусские нар. думы и песни»

Цертелёв «Опыт собрания старинных малороссийских песен»

ІІ

Згодом з’являється «Енеїда» Котляревського, який започаткував нову добу –ввів українську народну розмовну мову в літературу. (це була переробка «Енеїди» Вергілія)