Фольклорна дитяча література

Ігри, зародившись у прадавні часи, розвиваючися, вбирали риси різних суспільних формацій, життєвих укладів. Але водночас вони зберегли й ознаки свого давнього походження.

Колись ігри побутували і серед дорослих, деякі з них становили елемент обрядів. Ще у XIX ст. чимало з них побутувало як серед дітей, так і серед дорослої молоді.

Будь-яка гра — чи то рухлива, чи з елементами драматизації — дає поштовх фантазії й творчій уяві, але мистецьке, художнє начало більшою мірою властиве, безперечно, іграм драматичним.

Найдавнішими за походженням є хороводні драматичні ігри, що колись були частиною весняного календарного обряду і які ще до сьогодні подекуди виконуються саме навесні. Це ігри з темою землеробської праці, в яких і в слові, і в пластиці рухів відтворюється сівба, зростання, збирання, обробка різних рослин. Пісні у хороводних іграх прості, легкі для запам'ятовування. Виконуються вони, як правило, усіма учасниками, що стають колом, а вміст пісні передає відповідними рухами той, хто перебуває всередині кола.

Природний інтерес дітей до всього живого сприяв популярності серед них ігор, основними персонажами яких є птахи та звірі. Це і хороводні драматичні ігри, і драматичні ігри, де дія, рух поєднуються з добре розвинутим діалогом і створюють певний сюжет. Ці ігри часто відтворюють гострі моменти боротьби сильнішого й слабшого: квочка захищає курчат від шуліки, гусенята й козенята стають здобиччю вовка тощо. Участь у такій грі виховувала в дітях почуття єдності, співчуття до слабшого, давала їм деякі відомості про звички й повадки тварин.

Особливо багато серед традиційних народних ігор суто спортивних, у яких драматизація поєднується із змагальними моментами — біганням навздогін, наввипередки, пошуком, прориванням кола, а в деяких іграх використовують і спортивні знаряддя — палиці, кулі, м'ячі, камінці, кісточки. Є чимало варіантів гри на вгадування схованої речі.

Чимало з таких ігор супроводжуються своєрідними поетичними вставками, які мають найрізноманітніше призначення — сигналізують про початок гри або якийсь її етап, коментують події, що відбуваються, тощо. В кожному випадку вони збагачують і розцвічують гру.

Дитячий фольклор, як невід'ємна частина практичної педагогіки народу, протягом століть формував естетичні смаки дитини, становлячи морально-етичну основу розвитку особистості. В традиції народного виховання його твори сприяли фізичному і моральному здоров'ю дитини, розвитку її розумових здібностей, підготовці до суспільно-кориспої діяльності. Художнє слово, водночас із живими спостереженнями, збагачувало знання про навколишній світ, вчило доброти й співчуття, допомагало самоствердженню.

2.

Біблійні сюжети в дитячому читанні

1.          Історико-літературний аспект Біблії

2.          Старий Заповіт – співвідношення життя людини з вічними істинами:

a.          Поняття добра і зла для їх пізнання;

b.          Прагнення людей до влади;

c.          Проблема гріха і покарання;

d.          Ідея любові і ненависті;

e.          Тема катарсису (очищення);

f.           Ідея духовної єдності народу

3.          Нова мораль Ісуса Христа (Новий Заповіт)

a.          Життя Ісуса Христа (Біблія, Євангеліє)

b.          Різні тлумачення образу Іуди Іскаріота

І

Біблія – гр.. – «зібрання книг». Слово Боже, оскільки до 40 авторів писали це зібрання.

До виникнення книгодрукування її переписували вручну. Вона перекладена на 1026 мов, займає І місце за тиражем.

Біблія – це намагання людей відкрити Бога, але й намагання Бога створити союз з людиною. Тому Заповіт – (гр.. союз) – союз людини з Богом.

ІІ

Старий Заповіт – це розповідь про дитинство роду людського.

Сюжети Старого Заповіту:

Молитва -  (давньоєврейська мова) – розмова на одинці з Богом.

Старий Заповіт – давньоєврейська мова, Новий Заповіт – грецька мова

І книга – Буття – створення світу і людей (+ ангелів) «День» - періоди в житті людства: 1 – день – ніч; 2 – твердь; 3 – земля – море, рослини; 4 – сонце, луна, зірки; 5 – перші тварини (слимаки, комахи, птахи); 6 – тварини і люди; 7 – зупинка творіння (субота – «відпочинок»).

Перші люди жили в Едемі, їм було заборонено брати плоди з дерева пізнання добра і зла (світлого і темного на планеті). Пізнання – «оволодіння», сатана – «противищийся», диявол – «бунтар». Бог створив людину (Адама) з праху. Адам – «взятий із землі», «взятий з праху». Єва з живої плоті Адама. Диявол спокушає саме жінку, бо вона слабша за чоловіка. Єва – «мати всього живого, володарка».Вкусивши яблуко,, Адам зрозумів всю ницість своєї душі. Але замість спокути звинуватив в усьому Єву, Єва – Земля. Первородний гріх – люди стають смертними.

Але Бог дає надію  - пророцтво про прихід месії – Ісуса Христа – для іскуплення своїх гріхів та люди мають приносити йому жертву (ягня).

ІІ сюжет: прийняття чи неприйняття жертви (Авель і Каїн) – якщо Бог приймає жертву – дим від жертвенного вогнища йде в небо, якщо ні – стелиться до землі. За сюжетом жертва Каїна була не прийнята, а Авеля – прийнята. Тоді Каїн із заздрощів вбиває Авеля, і Бог зганяє Каїна.

Всі люди поділяються на каїнітів ( серед них було багато гарних жінок, але в них були негативні риси Каїна) та потомків Авеля (чоловіки). Кіянітки і авеляни поєднуються, таким чином виникають гріхоподібні люди.

Бог пообіцяв змити людство – ВСЕЧВІТНІЙ ПОТОП (згадки про нього є в усіх легендах усіх народів). Єдина врятована сім’я – Ноєва. Ноєв ковчег зупинився на горі Арарат, його залишки і зараз знаходять в льоднику. Ноєв ковчег: довжина – 155 м., ширина – 26 м., висота – 12 м.

Єдиний, кому Бог дозволив побудувати храм собі – син царя Давида Соломон. «Пісня пісень» - перші ліричні вірші.

ІІІ

На Різдво цар Ірод вирішив провести перепис населення, для чого Марія мала прийти із Назарету до Віфлієму. Марія не останньому місяці вагітності. Але всі отелі були заняті. Тому вона с Йосифом пішла в печеру, де і народився Ісус. До Віфлієму приходять волхви, ідуть «через» царя Ірода, якому пророчили смерть від «нового царя». Ірод же вважав, що це простий цар і попросив, щоб волхви розповіли про цього царя.

Волхви ж пішли через Іродів палац. Тоді Ірод наказав вирізати хлопчиків – Избиение младенцев – Марія і Йосиф за наказом ангела втекли в цей час до Єгипту.

До 8-річного віку І.Христос живе в Єгипті, потім повертається до Ієрусаліму і вперше приходить до храму,  який він назвав «дім батька мого».

В 30 років Іоан Хреститель в р. Іордан похрестив І.Христа.

З30 до 33-х річного віку він ходить по землі і набирає собі 12 учнів, 12 апостолів. Всі вони були із звичайних людей, не мали освіти. Ісус робить чудеса, просячи не розповідати про це.

Диявол тричі спокушає Ісуса відмовитися від батька свого.

У 33 роки він зцілив Лазаря, врятував Марію Макдалену від проституції.

Напередодні Пасхи він і його 12 учнів йдуть в Ієрусалім. Він посилає одного вперед, щоб першому, хто зустрінеться той сказав, що буде в них їсти і ночувати. Хоча добре знав, що сходні його зрадять. Тут він омив ноги своїм учням – вчив цим смиренню. Відбулася також Тайна вечеря – бо хліб це тіло Боже, вино –кров його, яку він  проливає за гріхи людські. Це учні мають творить в його воспомінаніє. І сказав, що один з учнів зрадить його.

ІУДА. Йому Ісус дав хліб з сіллю і сказав: «Что делаешь – делай скорее». Іуда взяв хліб і вийшов.

Ісус пішов в сад Генсельманський і попросив учнів не спати. Тут його охопив страх і він почав молитися. Зрозумівши, що це говорить його тіло, попросив Бога простити його. Коли ж він повернувся, його учні спали. В цей час з людьми прийшов Іуда.

Пётр хотів захистити вчителя і мечем відрубав священику праве вухо. Ісус же попросив вкласти меч в ножни і сцілив священика. Учні втекли. Але Іоан і Петро йшли здалеку за ним, але коли на них звернули увагу, він (Петро) зрікся того, зо він – учень Христа.

Судив Ісуса Христа прокуратор Понтій Пілат. Он же не нашел в нем вины, Ірод – також. Була традиція – одну людину перед Пасхою спасати, не карати. Про це просив П.Пілат, але євреї відповіли: Кров його на нас і наших дітях» - кара євреїв.

На горі Голгофі розіп’яли Ісуса, близько 6 години дня. Над головою повісили табличку «Ісус Назарет. Цар іудейський».Коли розіп’яли Ісуса (близько 12 год. По нашому часу) настала Єгипедська тьма, яка трималась 3 години до його смерті. Останні слова Ісуса були: «Боже, чого ти мене лишив. Жажду». Коли йому до губ торкнулися губкою з оцтом:»Сталося. Отче, в руки твої передаю дух».Завіса в храмі, що закривала алтарь розірвалася навпіл. 

Ввечері в п’ятницю Ісус був знятий з Хреста і покладений Іосифом в печері, яку Ісус сам собі обрав.  Іосиф купив туніку (на якій відбився лік Христа) – плащаницю. І поклали його в печері до «воскрешення». Щоб цчні не вкрали його тіло і не сказали, що він воскрес, завалили вхід камінням і поставили воїнів. Коли в неділю прийшли до Ісуса, побачили, що сидить ангел, а Ісуса в печері немає. Всі учні повірили жінкам, крім Фоми. Фома повірив лише коли доторкнувся до ран Христа. На 40-й день Ісус пообіцяв вознестися і воскреснути. В день казні Ісуса Іуда пішов за Ієрусалім і повісився на сухій оливі. Тіло його не знімали, його склювали птахи.

Написано 4 Євангеліє – «Благовість» - чотирма учнями.

Новий заповіт: «Возлюбите друг друга так, как я возлюбил вас».

Багато художників і поетів писали про Ісуса:

Д. Штраус «Жизнь Исуса»

З.Косіордорський «Сказания евангелистов»

К. Льюис «Любовь. Бог под. судом»

М. Булгаков «Мастер и Маргаритта»

А. Ахматова «Реквием»

Ю.Насибин «Любимый ученик (об Иуде)

І. Багряний «Сад Генсельманський»

Ч. Айтматов «Плаха»

Біблійні легенди

Про створення світу

Спочатку Бог створив небо і землю, потім світло. Світло назвав «день», а темряву — «ніч». Другого дня Бог створив твердь посеред води, назвав землею, а воду — морем. На землі виросла трава, злаки, що давали насіння, дерева. Далі Бог створив риб, плазунів, птахів.

Про перших людей Адама і Єву

І створив Бог людину за своїм образом та подобою, дав владу над рибами, птаством, худобою, плазунами. Це був день шостий.

Бог створив чоловіка. І був той чоловік, Адам, зовсім самітний. Коли він заснув, Бог вийняв у нього ребро і створив із нього жінку, Єву. Чудово жили в райському саду Адам і Єва. Все їм дозволялося, окрім як їсти плоди з дерева пізнання добра і зла. Диявол в образі змія спокусив Єву — вона спробувала плід забороненого дерева, ще й Адама вмовила зробити це. Бог дізнався, розсердився і вигнав Адама і Єву .з раю. Тепер вони стали смертними: Адам повинен був усе життя працювати в поті чола, а Єва — в муках народжувати дітей. Так пішли на землі перші люди і було скоєно перший гріх.

Про потоп на землі

Люди грішили, не слухали Божих настанов, тому Господь вирішив їх покарати — знищити рід людський через всесвітній потоп. Тільки благочестивому Ноєві сказав він, щоб той збудував великий корабель-ковчег, посадив туди свою сім'ю і взяв «усякої тварі по тарі» — тварин, птахів, різної живності.

Ной так і вчинив. Розпочався дощ, який тривав сорок днів і сорок ночей. Усе було затоплене. Довго плив корабель по водній пустелі. Ной випустив ворона, той політав-політав і повернувся — немає суші. Через тиждень випустив Ной голубку, і та повернулася. Ще через тиждень голубка принесла зелену гілочку. Це означало, що земля близько. Вийшов Ной на сушу, і від нього розпочався новий рід людський, а від тварин, що він випустив, — їхній рід.

Про Вавилонську вежу

Багато людей жило на землі. Всі говорили однією мовою, І задумали вони побудувати високу, аж до неба, башту, щоб прославити себе. Бог, побачивши, що люди заради гордині своєї взялися за не-і угодну йому справу, зробив так, що будівельники стали розмовляти різними мовами, не розуміючи один одного. Довелося їм покинути будову й розбрестися в різні боки. Башта з часом розвалилася, а місто назвали Вавилоном, тобто «змішанням».

Про Мойсея

Одному ізраїльському подружжю Господь подарував сина. Щоб дитина не потрапила до рук злих єгиптян, мати спочатку ховала її, а потім змушена була сплести кошика, покласти туди немовля й пустити в річку. За тим, куди попливе кошик, стежила її дочка. Кошик пристав до берега, де купалася царська донька. Добрій царівні стало жаль хлопчика, і вона взяла його. А тут підійшла дівчинка й сказала, що може знайти годувальницю для дитяти. І привела свою матір. Царівна наказала жінці взяти дитину, вигодувати її, а як та виросте, привести до неї. Мати дуже зраділа — тепер її сину ніщо не загрожує. Коли хлопчик підріс, його відвели до царівни, і та полюбила його, як рідного, назвала Мойсеєм («той, кого дістали з води, з кошика»), багато чого навчила, тому він виріс розумною людиною.

Якось Мойсей, побачивши, що єгиптянин немилосердно б'є робітника-єврея, заступився за бідолашного, при цьому вбив наглядача. Про це дізнався фараон — і Мойсееві довелося тікати. У чужій землі він заступився за дочок тамтешнього священика, потім одружився з однією із них

Якось Мойсей, випасаючи овець, побачив кущ, що горів і не згорав, потім почув голос Господа, який наказав йому вивести ізраїльтян із неволі. Мойсей сказав, що люди можуть йому не повірити. Тоді Господь перетворив його жезл на змію, зі здорової руки зробив хвору і навпаки, воду обернув на кров і сказав, що Мойсей може показати ці чудеса ізраїльтянам, щоб ті повірили йому як посланцеві Божому.

Сорок років Божий обранець вів через пустелі свій народ до землі обітованої. За цей час багато ізраїльтян зневірилися, стали нарікати й лаяти Мойсея. Коли мандрівники підійшли до гори Сінаю, то Господь передав Мойсею десять своїх заповідей, записаних на кам'яних дошках, щоб він розповів про них народові.