Теоретичні основи організації надання транспортних послуг в туризмі

 

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………………….4

Розділ 1 Теоретичні основи організації  надання транспортних послуг в туризмі………………………………………………………………….………….6

1. Транспорт як засіб забезпечення туристської діяльності……………..……6
2. Характеристика основних видів транспортного обслуговування туристів………………………………………………………………………..…...7
3. Особливості організації повітряних перевезень туристів……….………..22

Розділ 2 Організаційно-економічна характеристика діяльності авіакомпанії «АероСвіт»………………………………………………………………….……27

2.1 Організаційні аспекти та аналіз діяльності авіакомпанії «АероСвіт»…...27

2.2 Особливості надання основних  та додаткових послуг авіакомпанією  «АероСвіт»…………………………………………………………………….…35

2.3 Удосконалення взаємовідносин  між туристичною фірмою та  авіакомпаніями……………………………………………………………….….38

Розділ 3 Шляхи удосконалення  транспортних послуг в туризмі…………….45

Висновки…………………………………………………………………………49

Список використаної літератури…………………………………………...…..51

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Транспорт – одна з найважливіших складових частин матеріальної бази економіки будь-якої країни. Розвитку транспорту як складової частини інфраструктури постійно приділяють велику увагу уряди практично всіх країн.

Сучасний туризм досяг  значного рівня розвитку багато в  чому за рахунок використання транспорту і переваг кожного з сучасних видів транспортних засобів. Велика роль транспорту в вирішенні соціальних проблем, забезпеченні ділових, культурних і туристських поїздок населення, розвитку культурного обміну як усередині країни, так і за кордоном. 

Різноманітні види транспорту використовуються туристськими установами для організації подорожей. Основна частка в загальній масі транспортних послуг належить авіаційному транспорту [21].

При організації виїзних  турів актуальним для туроператора стає питання доставки туристів до місця відпочинку і назад, а тому однією з пропонованих їм послуг, як правило, є перевезення.

Актуальність  теми курсової роботи полягає в тому, що транспортні послуги – один з основних видів обслуговування в туризмі. На них припадає й основна частка ціни туру. У залежності від тривалості, дальності подорожі ця частка (у більшості випадків) коливається від 40 до 60%.

Мета даної курсової роботи – визначити особливості надання транспортних послуг в туризмі та проаналізувати стан та перспективи їх розвитку в Україні на прикладі ЗАТ «АероСвіт».

Для досягнення даної мети, автор поставив перед собою наступні завдання:

1. Дослідити основні види транспортного облуговування туристів;
2. проаналізувати організацію надання транспортних послуг авіакомпанією «АероСвіт»;
3. визначити шляхи удосконалення транспортних послуг в туризмі.

Предметом даної курсової роботи є організаційно-економічні аспекти підвищення ефективності функціонування транспортних послуг як складової туристичної індустрії.

Об’єктом дослідження є організаційна діяльність перевезення туристів авіакомпанією «АероСвіт».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1 Теоретичні основи організації надання транспортних послуг в туризмі

 

1. Транспорт як засіб забезпечення туристської діяльності

Основним елементом  транспортного обслуговування під час подорожі є транспортне перевезення. Під транспортним перевезенням розуміють доставку туристів від місця постійного проживання до місця призначення і в зворотному напрямі. Транспортне перевезення входить до комплексу основних послуг, на нього припадає значна частина вартості туру. Залежно від тривалості й дальності подорожі вона коливається від 20 до 60% [1, c. 98].

Туризм як вид діяльності, тісно пов'язаний з переміщення  туристів за межі їх постійного місця мешкання, не може розглядатися окремо від транспортного забезпечення. Останнє є найважливішим елементом туристської інфраструктури і входить до основного комплексу послуг, що включають до складу туристського продукту. Транспортні підприємства розглядають як особливий різновид туристських підприємств, що формують систему туризму.

Рекомендована UNWTO схема  класифікації транспорту, що застосовується в туризмі, наведена в додатку А.

У системі транспортного  забезпечення в туризмі розрізняють:

        а) Туристські перевезення, що входять в основний комплекс туристських послуг і включаються до туру: доставка туристів від місця їх постійного мешкання до місця призначення і назад;

б)   трансфер – надання транспортних засобів для забезпечення зустрічей проводів туристів;

в) транспортне обслуговування програмних заходів щодо туру: екскурсійне обслуговування, виїзд на програмні заходи, огляд місцевості, переміщення за маршрутом.

Вибір підприємством  транспортних засобів для забезпечення туристич-

ної подорожі залежить від цілого ряду чинників:

1) Цільової спрямованості туру;

2) тривалості транспортування;

3) кількості туристів;

4) місткості транспортного засобу;

5) програми туру;

6) безпеки пересування;

7) мобільності транспортного засобу і рівня комфорту [2, с. 336].

 

1.2 Характеристика основних видів транспортного облуговування туристів

Для організації подорожей  використовується різноманітний транспорт  –

автомобільний, залізничний, авіаційний, морський, річковий, повітряний. Набувають розвитку такі перспективні для організації подорожей транспортні засоби й різновиди транспорту, як швидкісні поїзди на магнітній підвісці, монорейкові дороги, морські й річкові суда на повітряній «подушці», космічний транспорт та ін.

Автомобільні перевезення  є одним з основних видів туристських  перевезень. До безперечних переваг автомобільних перевезень відносяться мобільність, відносно висока швидкість, відсутність необхідності здійснювати пересадки, невисока вартість поїздок, а також гнучкість у встановленні графіків руху.

Автопослуги, що використовуються у туристському обслуговуванні включають три напрями:

1) Організація автобусних подорожей;

2) організація подорожей на особистому транспорті туристів;

3) прокат автомобілів [4, c. 112].

У більшості країн  міжміські й міжнародні автобусні  перевезення обслуговуються автобусами, що належать як державним установам, так і не-

залежним компаніям.

Залежно від мети перевезення  пасажирів весь автобусний парк можна  розділити на сім груп:

1) Міські й приміські автобуси для перевезення пасажирів. У невеликих населених пунктах і багатьох містах, де відсутні такі засоби пересування, як метро і трамвай, автобус є єдиним засобом міського громадського транспорту;

У багатьох великих містах на вулицях, особливо в районах історичної забудови і центрах виникають проблеми з організацією дорожнього руху і для автобусів виділяють спеціальні смуги руху. Туристи активно використовують міський транспорт для індивідуальних подорожей при відвідуванні великих туристських центрів. З метою полегшення розрахунків для туристів випускають спеціальні туристські проїзні квитки, наприклад, у Лондоні, Парижі, Мілані. Окрім проїзду у громадському транспорті такі проїзні квитки передбачають можливість відвідування музеїв.

2) автобуси для перевезення туристів до великих транспортних вузлів (у міжнародні аеропорти, залізничні вокзали, морські порти і т. ін.). Така транспортна орієнтація у туризмі називається «трансфер» і призначена для організованої доставки туристів при прибутті від аеропорту до туристського центру або до готелю і назад. Це виключає використання туристами міського транспорту. Трансфери від міжнародних аеропортів до центру найближчого міста або столиці мають свої коди і звичайно наводяться в усіх бортових журналах авіакомпаній, каталогах, розкладах типу «Тimе Таble». Для трансферів використовуються автобуси туристської комплектації з м'якими сидіннями і великим багажним відділенням. Оскільки трансфери на відстані більше 50 км майже не практикуються, то вимога наявності особливих зручностей (радіотрансляції, телевізора, кухні, туалету) у таких автобусах не ставиться;

3) спеціальні, разового виготовлення автобуси місткістю до 200 пасажирів. Використовують в міжнародних аеропортах для перевезення пасажирів і туристів від терміналу до літака по льотному полю. Оскільки етап перевезення обчислюється хвилинами, то ніякого особливого комфорту не передбачається, проте десяток сидячих місць для людей похилого віку і інвалідів звичайно є.

Для полегшення входу  пасажирів підлога при вході  в салон плавно опускається до землі, що робить посадку великої кількості пасажирів оперативною;

4) автобуси для екскурсій. Найбільша частина екскурсій по туристських центрах організовуються саме на автобусах. Частина об'єктів екскурсійного показу туристи оглядають безпосередньо, але з автобуса по ходу руху, наприклад при оглядовій екскурсії великим містом. Якщо клімат дозволяє (наприклад, в Лондоні й Берліні), то автобуси роблять відкритими й дворівневими.

Звичайно екскурсійні  автобуси відрізняються підвищеною комфортністю, м'якими сидіннями, великими панорамними вікнами для відмінного огляду, наявністю радіопідсилювача з мікрофоном для екскурсовода. У деяких автобусах є можливість регулювати кут встановлення крісла щодо вікна для кращого огляду.

Використання автобусів  для екскурсій пов'язано з необхідністю узгодження маршрутів із службою дорожнього руху, оскільки в місцях туристського інтересу заборонена стоянка автотранспорту, а для екскурсійних автобусів робиться виняток. Слід також погоджувати порядок і маршрут виходу і посадки туристів, оскільки саме у цей момент найбільш часто бувають випадки наїздів на них транспортних засобів;

5) автобуси для дальніх регулярних рейсів і перевезення туристів (рейсові й чартерні). Рейсові маршрути поширені повсюдно, оскільки їх відрізняє незмінність встановленого маршруту, точність розкладу, зупинки у позначених місцях. Як правило, автобуси відправляються з автобусних станцій, розташованих біля аеропортів, морських і річкових вокзалів залізничних станцій, кінцевих станцій метро. Часто відправлення рейсів злагоджено з прибуттям або відправленням інших засобів перевезень.

Автобуси для чартерів орендуються турфірмами з водієм і без водія. Оренда комфортабельного автобуса коштує до 600 доларів США  на добу. Термін оренди може складати від 8 годин до декількох місяців. При перевезенні туристів в один кінець необхідно враховувати порожній прогін автобуса назад до місця прокату. Салони чартерних автобусів для дальніх рейсів повинні бути пристосовані для тривалого перебування в них туристів. Такі автобуси забезпечені м'якими регульованими кріслами з підголівниками, індивідуальним освітленням кожного місця і вентилятором. У салоні повинен бути кондиціонер, безпечне скло підвищеної міцності у вікнах, іноді затемнене, із завісками, верхні полиці для легкої ручної поклажі і одягу. Автобус повинен бути обладнаний гардеробом для верхнього одягу, туалетом, сміттєвими бачками, кухнею з холодильником, спеціальним спальним місцем для змінного водія;

6) автобуси, обладнані під кемпери або каравани. У середині салону такого автобуса (місткістю до 6 пасажирів) обладнується справжнє житлове приміщення із спальними місцями, кухнею з газовою плитою, холодильником і санвузлом, раковиною і душем (ванною). Автобуси розрізняють за устаткуванням і класифікують за зірками (як готелі). Каравани частіше за все пропонуються в оренду в туристських центрах і пунктах прокату автомашин. Для зупинки на природі обладнують спеціальні зупинки (кемпінги), на яких є можливість дозаправки паливом для газових плит, зміни танків туалету і сміттєвих бачків, підключення бортових електроприладів до місцевої електромережі та інші туристські послуги.

7) спеціальні автобуси для сафарі й пригодницьких турів. Це, як правило, автобуси класу «люкс» або більш прості залежно від характеру подорожі й складу групи (місткість до 25 пасажирів). Вони пристосовані для їзди по ґрунтових дорогах, достатньо екіпіровані для здійснення тривалих поїздок на природі без автострад і центрів технічного обслуговування, обладнані кондиціонером, холодильником, туалетом, причепом з кухнею, великою місткістю з питною водою (до 200 л), а також похідним спорядженням, двомісними наметами та ін. Експедиція забезпечується спеціальним комплектом двотижневого продовольства. До складу устаткування включається радіостанція з пошуковими приладами на непередбачений випадок [27].

Специфічним видом послуг, що використовують у туристському обслуговуванні, є прокат автомобілів, індустрія якого розвивається практично з тих часів, коли був створений автомобіль.

Великі фірми з прокату  автомобілів мають представництва і в містах, і в передмістях, але велика їх частина дотепер сконцентрована в аеропортах, де вони мають свої стоянки. Цим фірмам доводиться враховувати при розрахунку вартості оренди автомобіля досить високу плату за оренду місця в аеропорту. У результаті вартість прокату в таких компаній вище, ніж у тих, що не мають представництва в аеропорту. Незважаючи на це, споживачі цінують зручності від того, що можуть відразу при виході з літака підійти до стоянки прокату автомобілів.