Розвиток готельного господарства в Полтавському регіоні

В Ялті перший готель «Ялта» побудований в 60-хроках ХІХ ст. Активна розбудова інфраструктури туризму – фешенебельних готелів, ресторанів, санаторіїв здійснюється наприкінці ХІХ ст. У 1875 р. побудований великий фешенебельний готель «Росія». У 1915 р. в Ялті діяло 14 готелів на 800 місць, 3 приватних санаторії, 5 пансіонатів [8].

Перед Першою світовою війною в Криму функціонувало 43 готелі, 18 санаторіїв та 16 пансіонатів. Особливо високим комфортом виділялись готелі "Росія" у Ялті (150 номерів), готель "Дюльбер" в Євпаторії прирівнювався до кращих європейських готелів. Окрім високої якості обслуговування готелі побудовані в кінці XIX на початку XX ст. характеризувались оригінальністю архітектури, зручним плануванням [8].

Західна частина України також відзначалась розвитком готельної індустрії. Так, у Східній Галичині, що входила в склад Австро-Угорщини, у другій половині XIX - початку XX ст. сфера гостинності характеризувалась особливо високим розвитком. Майже у кожному містечку були невеликі готелі, ресторани, кав'ярні. Загалом у 1902 р. у Галичині (Східна і Західна разом) нараховувалось 935 готелів, середня зайнятість у яких становила три особи на один готель. Готелі, у яких працювало більше 20 осіб становили лише 0,5 % від загальної кількості засобів гостинності [11].

Більшість готелів характеризувались  низьким рівнем комфорту - скромним оформленням інтер'єру, відсутнім водопостачанням, каналізацією. Ця категорія готелів розраховувалась на клієнтів із низьким матеріальним достатком, комерційних агентів. На цьому фоні контрастували великі та поодинокі малі готелі з дорогим оздобленням інтер'єру, розкішними меблями, вишколеною обслугою, комунальними зручностями. Такі готелі відповідали тогочасному стилю фешенебельних європейських готелів. Великі дорогі готелі надавали послуги ресторану, кав'ярні, лазні, душу, тому проживання могли собі забезпечити лише особливо багаті клієнти.

У Східній Галичині на загальному фоні щодо кількості готелів, в тому числі фешенебельних, виділявся  Львів. На початку XX ст. у Львові нараховувалось 48 готелів, для порівняння у Варшаві - 32, Кракові - лише 18 [8].

Таким чином, мережа готельних  закладів в Україні інтенсивно розширюється лише в кінці XIX ст. Цьому сприяло  економічне зростання, розвиток транспортної інфраструктури, піднесення просвітництва  в Україні, широкі зв'язки з європейськими державами. Важлива риса в організації сфери гостинності пов'язувалась з високою якістю обслуговування, що відповідала світовим стандартам, водночас висока ціна послуг була доступною насамперед для осіб високого матеріального достатку. У XIX ст. помітним є поділ закладів на категорії щодо рівня і ціни послуг, окрім розкішних готелів розвивалась мережа закладів гостинності зорієнтована на осіб різного матеріального достатку.

 

 

1.3 Розвиток матеріально-технічної бази туризму в радянські часи

 

В період між Першою і  Другою світовими війнами у розвитку готельної сфери відбулися суттєві  зміни. В межах Радянської України здійснюється націоналізація готельних підприємств і створюється єдина державна система управління готельним господарством. Відсутність досвіду управління зумовлює стихійний характер її розвитку, постійну зміну організаційних центрів управління. Несприятливими для готельного господарства були складні соціально-побутові умови в країні, що зумовили зменшення готельних підприємств за рахунок їхнього перепрофілювання у житлові будівлі та приміщення різних організацій. Лише у другій половині 30-х років XX ст. ситуація змінюється. У великих містах будуються нові і передаються у використання за призначенням окремі готелі. Зокрема, у Києві було передано у використання 10 готелів із загальним номерним фондом 649 номерів (готелі "Франсуа", "Ермітаж", "Червоний Київ", "Імперіаль", "Інтернаціональ", "Гранд-Готель", "Пегас"). У 1937 р., згідно програми "Про генеральний план реконструкції столиці України" було збудовано готель "Москва" [5].

В період після Другої світової війни, особливо "хрущовської відлиги" спостерігалось пожвавлення туризму, міжнародних зв'язків СРСР. Зростаючі обсяги туризму зумовили розширення туристичної інфраструктури - будівництво нових готелів, мотелів, кемпінгів. У Києві у 1964 р. побудований найкращий на цей час готель "Дніпро", біля Києва на Житомирській трасі у 1965 р. відкрито мотель-кемпінг "Пролісок" та ін. Для потреб міжнародного туризму, розвиток якого відновлює акціонерне товариство "Інтурист", у 1972 р. у великих містах СРСР споруджено 40 туристських об'єктів і передано значну кількість функціональних готелів - у Києві "Ермітаж" (сьогодні "Інтурист"), Львові - "Жорж", Одесі - "Красная", Ялті - "Ореанда" і "Таврида" - побудовані в кінці XIX ст. [8].

У 70-х роках стрімкий розвиток міжнародного туризму зумовлює розширення його матеріально-технічної бази. Були побудовані нові готелі мережі підприємств  міжнародного туризму "Інтурист" - у Києві - "Либідь" і "Братислава", Харкові "Інтурист", "Мир", мотель "Дружба", Львові - "Дністер", Ужгороді - "Закарпаття", Одесі - "Чорне  море", Запоріжжі - "Запоріжжя", Полтаві - мотель "Інтурист" та ін. Загальний готельний фонд "Інтуриста" в Україні на початку 1980-х років  становив 10096 місць [5].

Для потреб внутрішнього туризму  інфраструктура розміщення особливо швидко зростає у 70-х - першій половині 80-х  років. За рахунок державного фінансування станом на 1983 р. в Україні було відкрито 25 готелів, 75 турбаз, 4 туристських комплекси, 11 притулків, 6 кемпінгів, 36 стоянок  і наметових притулків. Впродовж 1986-1990 рр. фінансування, що забезпечувала  Центральна рада по туризму та екскурсіях ВЦРПС, зумовлює збільшення кількості місць у готелях, туристських комплексах, базах і кемпінгах ще на 40 тис. [8].

Сприяли розвиткові інфраструктури туризму визначні міжнародні заходи, що проводилися в СРСР. Так, XXII літні  Олімпійські ігри (1980 р.) стали для  «Інтуриста» ще одним значним  досягненням. Для того, щоб прийняти 300 тис. гостей, що приїхали на олімпіаду, треба було значно розширити мережу готелів. Наприкінці 70-х pp. був збудований новий готель «Русь» - у столиці України. Для підготовки кваліфікованого персоналу готелів у 1978 р. в Києві було відкрито Технікум готельного господарства. Значно зросла популярність «поїздок дружби». За 1981-1982 pp. «поїздами й літаками дружби» СРСР відвідало 160 тис. туристів із соціалізму. У Києві їх гостинно приймав спеціально збудований готель «Братислава». Понад 100 тис. чоловік приїздили в СPCP, у тому числі в Україну, на фестивалі мистецтв «Київська весна», «Золота осінь» - у Києві, «Біла акація» - в Одесі, «Кримські зорі» - в Ялті [19].

Отже, готельному господарству в Україні завжди надавалась значна увага. У 90-ті роки за обслуговуванням проживаючих  у готелях країна займала одне з провідних місць в країні та конкурувала з деякими країнами Європи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Сучасний стан та розвиток готельного бізнесу в Україні

 

2. Готельний бізнес в Україні, його сучасний стан та розвиток

 

Туризм – одна з найбільш сталих складових світової економіки, яка за останні десятиріччя має  стабільні (в середньому 5 % на рік) темпи  зростання і не зазнає коливань попиту-пропозиції, тому вважається одним із перспективних  напрямів соціально-економічного розвитку. На сучасному етапі туризм став частиною стилю життя більш ніж третини  людства, а участь у туристичному процесі можна розглядати як складову якості життя [19].

Однією із найважливіших  складових туристичної індустрії, яка визначає її реальний потенціал, є готельне господарство. Незважаючи на те, що сфера послуг набуває дедалі більшого розвитку в нашій країні, розвиток і функціонування готельного господарства ускладнюється цілою  низкою проблем. Застаріла матеріальна  база та недосконалі методи управління не дають змоги багатьом готелям  України не те що працювати на повну  потужність, а й просто функціонувати. Відповідно, постійно зростає рівень складності завдань, які необхідно вирішувати для ефективного управління суб'єктами підприємництва.

За статистичними даними в 2004-2010 рр. ситуація в туристичному секторі стабілізувалась, було зафіксовано  зростання обсягів державних  капіталовкладень у сферу туризму, підвищення туристичної привабливості держави та збільшення кількості іноземних туристів, які почали відвідувати Україну. Згідно з оцінками Міністерства економіки України у 2009 році продукти та послуги, пов'язані з діяльністю туристичної галузі, становлять близько 7 % валового національного продукту, а за загальними оцінками, близько 11 % робочої сили в Україні було зайнято в туристичному бізнесі та супутніх галузях [19].

Як свідчать дані табл. 2.1, за період 2000-2009 р. збільшилась як кількість громадян України, які виїжджали за кордон, так і кількість іноземних громадян, які відвідали Україну (на 1027,7 тис. осіб). Кількість екскурсантів також збільшилась – на 761,9 тис. осіб. Доцільно зазначити, що в 2004 р. значно зменшилася кількість туристів, що обслуговувались туристичними фірмами. У 2005 р. ситуація не покращилась, і лише в 2007 р. туристичні підприємства за кількістю клієнтів, що обслуговувалися, вийшли на рівень 2003 р.

Таблиця 2.1

Динаміка туристичних  потоків України, тис. осіб

 

Роки	Кількість громадян України, які виїжджали за кордон – усього*	Кількість іноземних громадян, які відвідали Україну – усього*	Кількість туристів, які отримали послуги суб'єктами туристичної  діяльності України – усього**	Із загальної кількості  туристів**			Кількість екскурсантів**
				іноземні туристи	туристи – громадяни України, які виїжджали за кордон	внутрішні туристи
2000	13422320	6430940	2013998	377871	285353	1350774	16433955
2001	14849033	9174166	2175090	416186	271281	1487623	1874233
2002	14729444	10516665	2265317	417729	302632	1544956	1991688
2003	14794932	12513883	2856983	590641	344332	1922010	2690810
2004	15487571	15629213	1890370	436311	441798	1012261	1502031
2005	16453704	17630760	1825649	326389	566942	932318	1704562
2006	16875256	18935775	2206498	299125	868228	1039145	1768790
2007	17334653	23122157	2863820	371455	336049	2155316	2393064
2008	15498567	25449078	3041655	372752	1282023	1386880	2405809
2009	15333949	20798342	33900977	282287	913640	1094170	1909360

 

* Включно з одноденними  відвідувачами (за даними Адміністрації  Держприкордонслужби України);

** За даними Державної  служби туризму і курортів  України.

 

У 2008 р. кількість іноземних  громадян, які відвідали Україну  збільшилась на 2 млн. 327 тис. осіб, але іноземних туристів, які відпочивали в Україні, порівняно з 2007 р., стало більше лише на 297 тис. осіб. Ще більше українських громадян надавали перевагу відпочинку за кордоном. Цей факт свідчить про те, що рівень сервісу на українських курортах значно поступається сервісному обслуговуванню в Єгипті або Туреччині за майже, однакового цінового критерію. Майже зовсім не зростає рівень сервісу для відпочивальників зі середнім рівнем достатку. На сьогодні український туризм рекламують або самі туристичні компанії, або громадські організації. І це незважаючи на те, що 2008 р. указом Президента було проголошено роком туризму і курортів в Україні.

Зменшення на 25 % загальної  кількості туристів, які обслуговувались  туроператорами протягом 2009 р., відбулось  через світову економічну кризу, яка істотно вплинула на доходи населення  та змусила до економії коштів. Незважаючи на кризу, у 2010 р. кількість туристів, які відвідали Україну, зросла на 0,8 %, а виїзний туристичний потік  – на 11 %, порівняно з 2009 р.

Можна виділити кілька основних факторів привабливості України  для іноземних та внутрішніх туристів. Передусім – це ділові відносини. Країна продовжує викликати стійкий  інтерес до себе з боку закордонних  бізнесменів. Незважаючи на непростий  політичний клімат, прямі інвестиції до фінансової кризи неухильно зростали. Обсяг прямих інвестицій в економіку  України з країн Європейського  Союзу на 1 січня 2010 р. становив 31,4 млрд. дол., тобто 78,3 % загального обсягу інвестицій в Україну на 1 січня 2009 р. З початком фінансової кризи діловий потік (туризм) зменшився, відбувся відтік інвестицій, однак інтерес до інвестування та об'єктів нерухомості не пропав, тому що в період кризи цінова політика продажу об'єктів нерухомості та бізнесу істотно знизилася. Справедливо прогнозувати, що і надалі потік ділових людей у столицю та інші великі промислові міста буде зростати. Він буде підтримувати попит на 3-5-зіркові готельні послуги [13].

Проте за кількістю готелів  Україна відстає від розвинених країн Європи. Нормою вважають, коли населений пункт забезпечений такою  кількістю готельних місць, яка  становить 1 % від загальної кількості  його населення. За останні три роки темпи приросту закладів готельного господарства в Україні сягнули  приблизно 8 %, ресторанного – 12 % [12].

Інтерес до розвитку готельного бізнесу з боку іноземних інвесторів пояснюють низькою конкуренцією на вітчизняному ринку. Рентабельність чотири- та п'ятизіркових готелів  перевищує 40 %. Низькі темпи будівництва нових готелів дали змогу готельєрам завищувати ціни на 30-50 %, порівняно із західноєвропейськими столицями. Середня вартість готельного номера в Києві становить 203 євро за добу, що перевищує вартість проживання в готелях Нью-Йорка, Парижа, Рима та інших міст, згідно з рейтингом британської компанії Hogg Robinson Group за 2009 р. [13]