Комплексная турисическая характеристика Индии

Головні історичні  туристичні об’єкти

Делі Червоний Форт (Лал-Кіла, 1639-1648 рр.) з палацовим комплексом епохи Великих Моголів і "різнокольоровим палацом" Ранг-Махал; руїни храму Бхайрона; ансамбль Кутб-Мінар (Віджай-Стамбх, 1191-1370 рр.); руїни Лалкота; "Стара фортеця" Пурана-Кіла (Дін-Панах, 1530-1545 рр.); палац Радж Гхат; обсерваторія Джантар-Мантар (1725 р.); комплекс Джахаз-Махал ("палац-корабель", 1229-1230 рр.); "башта-плаха" Чор-Мінар, Університет Делі; Парламент; Меморіал повстання 1857 р.; Президентський палац Раштрапаті-Бхаван (1931 г.), колона Ашокі (250 р. до н. е., висота понад 12 м) із суцільної брили піщаника; нержавіюча металічна колона (895 р. до н. е.) біля мечеті Кувват-уль-Іслам; численні храми всіх світових релігій; численні музеї і меморіальні комплекси: Національний музей; Національна галерея сучасного мистецтва; Меморіальний музей Джавахарлара Неру "Тінмурті-Хауз"; меморіал Індіри Ганді;

Агра  Мавзолей Тадж-Махал (1630-1648 рр.); Велика фортеця Агри з комплексом палаців, площ, мечетей і парків; Перлинова мечеть (XVII ст.) і Нагіна-Масджід; Кхаз-Махал і Дзеркальний палац; мавзолей Джахангрі-Махал, усипальня Ітемад-уд-Даули; водний парк "Павільйон риб";

Мумбаї Тріумфальна арка "Ворота Індії"; міський форт (1720 р.), церкви Св. Іоанна і Св. апостола Фоми; собор Св. Томаса (1672-1718 рр.), Музей принца Уельського (1911 р.); храм Махалакшмі, мавзолей і мечеть Хаджи-Алі; Бомбейський університет; Монетний двір (1828 р.); акваріум Тарапоревала; Музей Західної Індії; парк Вікторія-Гарденз і зоопарк; Планетарій ім. Неру; Галерея сучасного мистецтва;

Джайпур Палацовий комплекс Чандра-Махал; палаци Радж-Махал, Джал-Махал (Озерний палац), Хава-Махал (Палац вітрів); фортеця Ембер (XI-XVI ст.); форти Джайгарх і Нахагарх (XVIII ст.); храми Бірла, Шрі-Говінд-Дев, Лакшмі-Нараїн і Канак-Вріндаван; мінарет Ісварі-Мінар-Сварга-Сал; обсерваторія під відкритим небом – Джантар-Мантар;

Ченнай Храмовий комплекс Махабаліпурам з храмами VII-VIII ст. і відомими скельними барельєфами "Покаяння Арджуни"; центр паломництва Мадурай, з храмом богині Менакші (1560 р.) і комплексом храму Шиви (XII-XVII ст.) з "Тисячаколонним залом" (середина XVI ст.); Форт Св. Георгія; Кафедральний собор св. Апостола Фоми (1504 р.);

Колката Меморіальний музей ім. королеви Вікторії (1921 р.); форт Вільям (1696 р.); Індійський музей; Ботанічний сад (XVIII в.); храм Калі; технологічний музей Бірла; Будинок уряду Радж-Бхаван; собор Св. Павла; храм Махабодхі-Мандір;

Варанасі Колона і ступа Дхармараджика; ступа Дамeкx на місці першого богослужіння Будди; храм Сріянсантх; храми Вішванатх, Аннапурна і Манмандір, мечеті Гьянвапі (XVII ст.) й Аламгір; музей Бхаван.

2.2. Культура країни

Індійська культура є однією з найстаріших і найрізноманітніших культур світу. Це має вирішальне значення для всієї Південної  і Південно-Східної Азії. Вірування  й релігії відіграють в Індії  значну роль, це країна походження кількох  світових релігій (індуїзм, буддизм, джайнізм, сикхізм) які своїм впливом формували  культуру цієї країни. Майже незліченна мовна різноманітність і численні народності також впливали на специфіку  та культурні особливості Індії. Країна не залишалася й поза загальними світовими тенденціями завдяки  впливу ісламу та через європейські  колоніальні держави, котрі також  залишили свій слід в культурі Індії.

Архітектура

Індійська архітектура є  однією з областей, у якій найяскравіше представлене розмаїтість індійської культури. Більша частина архітектурних  пам'ятників Індії, включаючи такі монументи як Тадж-Махал й інші приклади монгольської і південно-індійської архітектури, являють собою змішання древніх і різнорідних місцевих традицій різних регіонів Індії й  зарубіжжя. Іслам почав проникати в Індію з VІІІ століття. У ХІІ — ХІІІ ст. в Індії з'явилися основні типи культових споруд мусульман, у першу чергу мечеті, мінарети, медресе, мавзолеї. В основних типах архітектурних споруд раньоісламського періоду простежуються ісламські традиції, але в деталях культових будівель також видно вплив індійської архітектури. Колони, деталі архітектурних прикрас із великою кількістю рослинного орнаменту запозичені з буддійських та індуїстських будівель.

Література

Найбільш ранні твори  індійської літератури протягом багатьох століть передавалися усно й тільки пізніше були записані. До них відноситься санскритська література — Веди, епоси «Махабхарата» і «Рамаяна», драма «Абхиг'яна-шакунталам» і класична санскритська поезія махакав'я— і тамільська література сангам.

Переломне для Індії XX сторіччя породило багату літературну спадщину. Класиками не тільки індійської, але  і світової літератури стали письменник Премчанд та Рабіндранат Тагор —  поет, прозаїк та драматург, що писав  на мові бенгалі, лауреат Нобелівської премії з літератури 1913 року. Їхні твори  відображали прагнення індійського  народу до національного та соціального визволення. Соціальні виклики, що постали перед незалежною Індією, породили літературу, яка описувала нелегке життя трудового народу країни, складну долю особистості у несправедливих соціальних реаліях. Українському читачеві відомі глибоко соціальні твори індійських письменників Нагарджуна, Рамеша Бакші, Бгішама Сахні, Крішана Чандара.

Музика

 Індійська музика є однією з найдавніших і самобутніших музичних культур. Важливий етап розвитку індійської музики пов'язаний з найдавнішими літературними пам'ятниками — Ведами, насамперед з хвалебними Самаведами. Народна музика важлива для збереження ідентичності численних народів Індії. У період мусульманського завоювання індійська музика увібрала й асимілювала ряд традицій й інструментів арабської музики, а в період європейського колоніального панування — елементи й інструменти музики Європи. Незважаючи на це у XX столітті зусилля багатьох індійських музикантів були спрямовані на збереження і примноження національних традицій. В постмодерну епоху індійська музика стала одним зі значних компонентів музичної розмаїтості загальносвітової культури.

Танець

В індуїзмі, танці завжди відігравали важливу роль в побуті, часто танець представляв собою  як версію молитви, в інших випадках його поєднували з міфологічним темами з уяви індійського суспільства. Також не дивно, що в Індії величезну  кількість класичних танців, розроблено саме з елементами гри. Танець є одним  з найбільш розвинених форм мистецтва  в Індії. Часто, навіть найнезначні  рухи і вирази обличчя нестимуть  якесь символічне значення. Класичні танці, як правило, покладені на літературну  основу, або ж черпають мотиви саме з літературних першоджерел.

Кіно

Індійська кіноіндустрія  є найбільшою у світі, а її головний кінематографічний майданчик знаходиться  в Болівуді в мегаполісі Мумбаї, тут продукуються комерційні фільми на гінді і вона є найбільш плідною  кіностудією в світі. Але ще й  по всій країні розкинулися національні  й дуже продуктивні студії, які  творять свої фільми на національних й поширених мовах всієї Індії — розвиваючи тим самим культурне й мовне різноманіття Індії. Більше ніж 1000 кінострічок в році така продуктивність індійської кіноіндустрії, безперечно, найбільшої у світі. В кінострічках відображаються культурні, мовні особливості країни, національна різноманітність й сучасний стан все це відображено в цьому жанрі мистецтва. Шагрух Хан (Shahrukh Khan), Амітабг Баччан (Amitabh Bachchan), Амір Хан (Aamir Khan) та Рані Мукхерджи (Rani Mukerji) є популярними і відомими акторами Болівуду.

Мова 

Державними мовами є хінді  та англійська. Також у штатах Індії  визнані як офіційні і використовуються ще 14 мов: бенгальська, телугу, маратхі, тамільська, урду, гураяті, маялам, каннада, орія, пенджабі, ассамі, кашмірі, синдхі, санскрит.

Лінгвісти розрізняють як мінімум 24 мови, кожною з яких розмовляють 1 млн. або більше людей, і велику кількість діалектів.

Бенгальська мова, урду, орія, пенджабі, ассамі, кашмірі, синдхі, маратхі  поширені, в основному, у північних  і центральних областях. Тамільська мова, телугу, малаялам, каннада переважають  у південних штатах. У колишніх колоніях Гоа, Даман і Діу користуються також португальською мовою, у Путтуччері - французькою.

У північній частині Індії (Уттар-Прадеш, Мадхья-Прадеш, Біхар, Раджахстан і Хар'яна) поширені різні діалекти хінді (брадж, аваджі, раджахстан, бходжпурі, магахі та інші). Всі вони використовують санскритський алфавіт девангарі. Вихідці з Ірану і Середньої  Азії, які свого часу оселилися  тут, прийняли один із діалектів хінді, включивши до нього арабські, перські  і тюркські слова. Таким чином  сформувалася мова урду, яка використовує арабський алфавіт.

Мовами, які походять від  санскриту, розмовляють бенгальці (Західна  Бенгалія), маратхі (Махараштра), гуджаратці (Гуджарат), орія (Орісса), пенджабці (Пенджаб), ассамці (Ассам), кашмірці (Джамму й  Кашмір). Мовами дравідійської сім'ї  розмовляють такі народи Південної  Індії, як телугу (Андхра-Прадеш), каннара (Карнатака), таміли (Тамілнад), малаяли (Керала).

Свята

 В Індії широко відзначають  індуїстські релігійні свята.  Серед них виділяються загальнонаціональні:  Рамла - на честь верховного  божества Рами, що припадає на  початок осені, Дівалі (Діпавалі) - осіннє свято вогнів (релігійно-народний), Джанмаштамі, присвячений дню  народження бога Крішни, в серпні, Холі - весняне свято фарб, коли  всі його учасники залучаються  до ігор, поливають себе і перехожих  підфарбованою водою і посипають  різнобарвними порошками. Інші  конфесії теж мають свої свята  і знаменні дати, такі, як День  народження сикхського гуру Нанака, Махавіра-джаянті (на честь вероучителя  джайнізму Махавіра), Будха-пурніма  (у буддистів) і ін Є також  безліч сезонних і місцевих  свят. Головні національні свята  - День незалежності - 15 серпня і  День республіки - 26 січня (на честь  затвердження Республіки Індія  в 1950).

Спорт

Спорт в Індії розвинений слабко. Індійські атлети поки не завоювали  жодної золотої медалі на Олімпійських іграх. Помітні успіхи досягнуті  лише в небагатьох видах спорту - хокей на траві, армрестлінгу, бадмінтоні тенісі.

Кухня

Індійська кулінарна традиція включає в себе кухні різних регіонів країни. На півночі, де клімат помірний, розвинене вівчарство; там поширені блюда з баранини, в основному  тушковані на повільному вогні. Чим  далі ми просуваємося на південь, у напрямі Делі і Пенджабу, тим різноманітніше стає меню - тут їдять м'ясо кіз; курей готують в основному на освітленому рослинному маслі. У цих північних регіонах хліб віддають перевагу рису.

На схід, в областях, омиваних Бенгальською затокою, широко використовуються різні види риби, як річкової, так  і морської. У теплому, вологому кліматі  виростають кокосові пальми, так що в багатьох рецептах присутній і  кокос. На західному березі, в Гуджарат, вважають за краще овочеву, вегетаріанську їжу, вегетаріанці складають більшість  населення південно-сході Індії.

Вологі кліматичні умови  південного заходу Індії сприяють зростанню  кокосових і фінікових пальм, бананів, також там багато риби й  інших морепродуктів. Тут їдять  більше рису і люблять тушковані  блюда, зазвичай набагато гостріші, ніж  на півночі. У Індії релігія дуже сильно впливає на меню індусів. Існує  безліч релігійних обмежень. Наприклад, мусульманам і юдеям забороняється  їсти свинину, а індуїстів і сикхам - яловичину; багато індуси - строгі вегетаріанці, інші їдять рибу і молюсків, називаючи  їх «морським урожаєм».

Релігія

Індуїсти - 82,6%, мусульмани - 12,2%, християни - 2.34%, сикхи - 1,94%, буддисти - 0,76%, джайністи - 0,4%, та інші .

Індуїзм - найдревніша національна релігія Індії. За кількістю прибічників (близько 700 млн. осіб) індуїзм - одна з найпоширеніших релігій світу. Крім Індії, прибічники індуїзму живуть також в інших країнах Південної і Південно-Східної Азії: у Непалі, Пакистані, Бангладеш, Шрі-Ланці, Індонезії, ПАР та інших. До кінця ХХ століття індуїзм вийшов за межі національних кордонів і здобув популярність у ряді країн Європи та Америки. Індуїзм не дає чіткої установки, не ставить людину в рамки конкретних, спільних для всіх правил. У ньому, як і в самій людині, мирно співіснують різноманітні, іноді навіть протилежні риси. Богів в індуїзмі так багато, що навіть немає сенсу їх рахувати. До їх числа входять боги, напівбоги, святі, кастові, родові і сімейні покровителі, демони, духи. Індуси вірять в єдиний вселенський дух, але допускається і поклоніння десяткам інших богів і богинь, адже вони - суть прояву цього вселенського духа. В індуїзмі кожний може обирати той шлях до бога, який йому ближче. Індуїсти вірять у карму, сансару і можливість звільнення від них, визнають авторитет священних книг (вед) і при цьому чітко дотримуються дхарми, зафіксованої у ведах. Дхарма - те, на чому тримається світ і суспільство: закон, обов'язок. Вона є невіддільною від істини. Загальна дхарма людей - правда, чистота, беззлобність, незаподіяння шкоди іншим. Це і є основні орієнтири.

Дхарма незмінна, вічна  і відкриває перед людиною  три праведних шляхи осягання істини. Перший полягає у дотриманні своєї дхарми. Необхідно виконувати свій обов'язок безкорисно, і з повним внутрішнім відреченням. Другий - шлях пізнання: для пізнання вищої мудрості слід розвивати інтелект та інтуїцію. Третій шлях - служіння Богові, повна  довіра себе йому.