Комплексная турисическая характеристика Индии

ВСТУП

1.1.Географічне  положення країни

Індія (площа - 3287 тис. кв. Км) займає півострів Індостан Її територія  простяглася на 3214 км від високого гірського хребта Гімалаїв на півночі  до мису Коморін на півдні, де зливаються води Аравійського моря, Бенгальської затоки та Індійського океану. Північний  тропік перетинає територію Індії  приблизно посередині. Її площа розкинулася  на 2933 км від пустелі Тар на північно-заході до самого вологого місця в світі - плато Шиллонг (в середньому в  рік випадає 12000 мм опадів) і оздоблюють Ассамо-бірманських гір на північному сході.

Коефіцієнт «компактності» країни K=4πS/L²=0,26. Територія країни розтягнута уздовж меридіанів, тому в Індії більш виражена зміна ландшафтів і різноманітність кліматичних поясів, а, отже, вища туристична привабливість.

Протяжність сухопутних кордонів (загальна – 14,2 тис.км): з Бангладеш  – 4 тис.км, з Китаєм – 3,4 тис.км, з  Пакистаном – 3 тис.км, з Непалом  – 1,7 тис.км, М’янмою – 1,5 тис.км, з  Бутаном – 600 км. Індія має також  морські кордони зі Шрі-Ланкою, Мальдівами, Бангладеш, Пакистаном та М’янмою, більшість  з яких не делімітовані. Хоча довжина морських кордонів Індії значно менше сухопутних, саме вони відіграють головну роль в економічному житті країни. Уздовж її берегів пролягає світовий торговий шлях, що відкриває великі можливості для розширення зв'язків з країнами Сходу і Заходу.

Економічний стан країн-сусідів.

 Індія межує з Пакистаном, Китаєм, Непалом, Бутаном, Бангладеш  і М'янмою. Пакистан — аграрна країна з промисловістю, яка розвивається. Афганістан, незважаючи на економічний прогрес в останні роки залишається бідною, та дуже залежною від міжнародної допомоги, сільського господарства, та торгівлі з сусідами країною. КНР — потужна аграрно-індустріальна країна. Економіка Бутану, одна з найменш розвинених у світі, та сильно орієнтована на Індію шляхом торгівлі та кредитно-грошових відносин. М'янма — аграрно-індустріальна країна з перевагою аграрного сектора. Таким чином, можна зробити висновок,що економіка країн-сусідів, незважаючи на стрімку розвиненість, слабка.

Транзитне положення країни.

За обсягом перевезень Індія посідає 5 місце в світі. Провідні позиції належать залізничного транспорту. Індія має власний  повітряний флот,помітна морська  держава, володіє великим торговим флотом, але 60%перевезень здійснюється не національного кораблями. Індія має особливу позицію на карті міжнародного морського транзиту. Є 8 великих портів,найбільшими з яких є Бомбей і Калькут. Наявність виходу до моря та океану сприяє розвитку економіки та туристичної галузі. Індія входить до складу азіатської осі сухопутних транспортних коридорів світу. В рамках транзиту Європа-Австралія активно розвиваються транзитні аеропорти Індії. Це також сприяє розвитку різноманітних видів туризму.

1.2 Територія країни. Її характеристики

Республіка Індія —  країна на півдні Азії, яка включає  в себе більшу територію Індійського  субконтиненту. Територія — 3 166 829 кв. км (є 7-ю країною в світі за географічною площею). Довжина з  півночі на південь — понад 3000 км; з заходу на схід — близько 2000 км.

Індія є федеративною республікою, яка складається з 28 штатів та 7 територій (національна столична територія  Делі та 6 союзних територій). І штати, і території є адміністративними  одиницями першого рівня, що, у  свою чергу, поділяються на округи (дистрикти). Всього в Індії є понад 600 дистриктів.

Штати Індії помітно розрізняються  між собою. Найбільші з них  за чисельністю населення є найбільшими  адміністративними одиницями світу  — з десяти найбільш густонаселених адміністративних одиниць світу  п'ять — штати Індії (Уттар-Прадеш з населенням, що налічує більше 180 млн. чоловік знаходиться на першому  місці цього списку, Махараштра займає друге місце, Біхар шосте, Західна  Бенгалія на восьмому місці, а а Андхра-Прадеш замикає десятку). За розмірами території найбільші з індійських штатів не поступаються деяким європейським країнам (наприклад, штат Раджастхан перевершує за площею Польщу). Площа невеликих штатів навпаки, не перевищує відмітку в декілька тисяч км².

Андхра-Прадеш, Аруначал-Прадеш, Ассам, Біхар, Гоа, Гуджарат, Джамму й Кашмір,Джаркханд, Західний Бенгал, Карнатака, Керала, Мадх'я-Прадеш, Маніпур, Махараштра, Мегхалая, Мізорам, Нагаленд, Орісса, Пенджаб,Раджастхан, Сіккім, Тамілнад, Тріпура, Уттаракханд, Уттар-Прадеш, Хар'яна, Хімачал-Прадеш, Чхаттісгарх.

Території однорідніші, ніж  штати — за площею вони не більше декількох тисяч км², а за чисельністю  населення не перевищують 1,1 млн. жителів (виключення — столичний округ  Делі, що налічує більше 16 млн чоловік).

Андаманські і Нікобарські  острови, Дадра і Нагар-Хавелі, Даман і Діу, Лакшадвіп, Пондішері, Чандігарх.

Адміністративними одиницями  другого рівня в Індії є  округи (дистрикти). Кожен штат і  територія Індії складається  з округів, число яких розрізняється. Всього з одного округу складаються  союзні території Чандігарх, Дадра  і Нагар-Хавелі, Лакшадвіп і столичний  округ Делі. Найбільша кількість  округів (70) входить до складу штату  Уттар-Прадеш. Округи різняться за розмірами території та чисельністю населення. Більше всього мешканців в окрузі Делі (16 862 735 чоловік, за даними на 2007 рік), а менше всього — в окрузі Янам в території Пондішері (31 362 чоловік, за даними на 2001 рік). Найбільшу площу займає округ Лех в штаті Джамму й Кашмір (82 665 км²), а найменшим округом є Махе, розташований в Пондішері (всього 9 км²). Округ Лех одночасно є найменш заселеним округом (1,4 чоловіка на км²), найбільша щільність населення сьогодні спостерігається в окрузі Мумбай Сіті, штат Махараштра (48 215 чоловік на км²).

Навколишнє середовище

Стан навколишнього середовища в Індії залежить від багатьох факторів, серед яких можливо відокремити два головних: діяльність сільськогосподарського використання території та швидкий зріст населення. В минулому, природа Індії піддалась дуже сильній «переробці» і нині 60% її території характеризується сильно зміненими антропогенними ландшафтами. Зрозуміло, що демографічний вибух у другій половині XX століття ще більше збільшив «навантаження» на територію. Природна необхідність забезпечення 1,21 млрд. осіб їжею, мала прямим слідством деградацію багатьох природних ландшафтів, а іноді і руйнування екосистем. У найбільшій мірі процеси такої деградації торкнулися ґрунту. Корозія ґрунту – найголовніша проблема ландшафтів Індії. Вона охопила більш половини території країни. До цього треба додати вторинне засолення та забруднення ґрунтів пестицидами. На заході Індії у Раджастхані, велику загрозу становить пустеля. Зараз території цього штату займають рухомі піски пустелі Тар. Просування їх до сходу становить загрозу для сусідніх штатів. Дуже сильно порушений також рослинний покров Індії. Хоча леси займають 34% країни, у значній мірі це не первинні, а вторинні ліси, антропогенна савана. В останній час значну тривогу визиває вирубування лісів Гімалаїв. В наслідок цього площа лісів щорічно скорочується на 1,5 млн. га. Але навіть це не може забезпечити потребу населення у деревині. В свою чергу, вирубування лісів мало катастрофічний наслідок для водного господарства Індії : порушився річний стік та режим. У наш час повеням піддаються 400 тис. км. території країни. До цього ще треба додати промислово - побутове забруднення водного середовища. З усіх міст Індії лише 8 повністю, а 210 частково обладнанні системами каналізації.

Екологічний стан у населених  пунктах це окрема проблема, вирішувати яку змушене не одне покоління  індійців. Антропогенний фактор дуже великий, незважаючи на заборону та обмеження  влади, жителі продовжують забруднювати навколишнє середовище своїми побутовими відходами. Про чистоту піклуються лише в центрі міста поблизу храмів, та в містах котрі відвідують туристи.

Забруднення атмосфери ще не прийняло таких глобальних масштабів. Ще кілька десятиліть тому основними  джерелами її забруднення були мангали, але тепер їх місце зайняли  підприємства металургії та нафтохімії. Вважається, що дихати повітрям Бомбея – це теж саме, що й паління 10 цигарок  у день. 

1.3. Природа країни

Рельєф

Приблизно 3/4 території Індії - рівнини та плоскогір'я. Більшу частину  Індостанського півострова займає Деканське  плоскогір'я, розбите на низькі та середньовисотні  гори зі згладженими вершинами та широкі плоскі і хвилясті плато, над  якими підвищуються конічні та круглі пагорби та гори з крутими схилами. На заході плоскогір'я підвищується, утворюючи Західні Гати. Їх західний схил вертикальними уступами спускається  до моря, східний - пологий, порізаний  долинами великих річок (Кришна, Годаварі, Маханаді та ін.). Їх південним продовженням служать горстові масиви Нілгірі (висота до 2633 м), Анаймалай, Кардамонові гори з гострими вершинами, крутими схилами, глибокими ущелинами. На північному заході розташовані гори Аравалі (висота до 1722 м) - стародавній складчастий  ланцюг, що складається з коротких паралельних хребтів, сильно зруйнованих ерозією. На півночі Деканське плоскогір'я обмежене горами Віндхья (висота - близько 881 м), які є південним краєм базальтового плато Малва, що сильно розчленований долинами рік. У північній частині плоскогір'я знаходяться середньовисотні скелясті хребти Сатпура, Махадео, Майкал, складені гнейсами, кристалічними сланцями та іншими породами, між якими розташовані лавові плато. На північному сході - плато Чхота-Нагпур (середня висота - близько 600 м), над яким до висоти 1366 м піднімаються окремі, схожі на башти, гребені з щільного пісковику. Плато опускається на північ до долини ріки Ганг мережею виступів. Східну околицю Деканського плоскогір'я утворюють Східні Гати (висота - до 1680 м), розчленовані ріками на окремі масиви. На північ від Індостанського півострова розташована плоска Індо-Гангзька рівнина, що опускається до дельт Інду та Гангу. Одноманітність рельєфу порушується тут ярами, які врізалися в круті урвища терас висотою 45-60 м, старорічищами, висохшими руслами річок.

Над рівниною з півночі  трьома крутими уступами піднімаються Гімалаї та розташований північніше Каракорум - найвищі гори системи  земної кулі (гора Нангапарбат у  Гімалаях - 8126 м). Уступи Гімалаїв - Сіваликські  гори (800-1200 м), Малі Гімалаї (2500-3000 м), Великі Гімалаї (5500-6000 м та вище), розділені  ланцюгом міжгірських улоговин. Малі та Великі Гімалаї мають альпійськіі  форми рельєфу.

Береги 

Довжина берегової лінії - близько 12 тис. км2. Береги переважно  низькі, піщані, слабо розчленовані, з лагунами. Зручних природніх  гаваней мало, великі морські порти  розташовані або в гирлах рік (Калькутта), або облаштовані штучно (Мадрас). Південна частина західного  узбережжя Індостанського півострова називається Малабарським берегом, південна частина східного - Коромандельським берегом.

Водні ресурси

За характером живлення ріки Індії діляться на "гімалайські", зі змішаним снігово-льодовиковим та дощовим  живленням, повноводні протягом всього року, та "деканські", переважно  з дощовим мусонним живленням, великими коливаннями стоку, повінню з  червня по жовтень. На всіх великих  річках влітку спостерігається різкий підйом рівня води, бувають великі повені. Найбільші ріки: Ганг, Інд, Брахмапутра, Годаварі, Кришна, Нарбада, Маханаді, Кавері. Багато з них мають важливе  значення як джерела зрошення. Великих  озер мало; вони утворені в гірських районах, переважно льодовикового  або тектонічного походження. Найбільше - озеро Вулар у Кашмірській  долині. Існують підставкові озера, які утворилися в результаті обвалів, зсувів, утворень морених пасм. На плоскогір'ї  Декан - озеро Лонар вулканічного походження.

Таким чином ландшафти  та водні ресурси Індії сприятливі для розвитку різноманітних  видів  туризму (зокрема пляжного).

Клімат 

В Індії субекваторіальний, мусонний клімат, на півночі - тропічний. Виділяють три сезони: сухий холодний - з жовтня по березень, сухий жаркий - з квітня по червень та вологий - з липня по вересень з пануванням південно-західного мусону (червень-жовтень) та північно-східного пасату (листопад-лютий). Клімат досить різноманітний. Коли в  Гоа (на узбережжі Індійського океану) тільки відкривається пляжний сезон (листопад), у Гімалаях вже лежить сніг. В середньому за вологий сезон  випадає понад 80% річної суми опадів. Найбільше зволожені надвітряні схили Західних Гат та Гімалаїв (до 5-6 тис. мм на рік), найбільш дощове місце  на Землі - схили масиву Шиллонг (приблизно 12 тис. мм). Найсухіші райони - північно-західна  частина Індо-Гангзької рівнини (місцями менше 100 мм, сухий період 9-10 місяців) та центральна частина Індостанського півострова (300-500 мм, сухий період 8-9 місяців). Кількість опадів сильно коливається в різні роки. Середня температура січня на рівнинах півночі - приблизно 15 °С, на півдні - до 27 °С, в травні скрізь 28-35 °С, місцями до 45-47 °С. У вологий період температури на більшій частині території Індії сягають 27 °С, 28 °С. В горах на висоті 1500 м в січні -1 °С, в липні 23 °С, на висоті 3500 м відповідно -8 °С і 18 °С.