Комплексная турисическая характеристика Индии

Етнічний склад 

Етнічні групи Індії: близько 300 індо-арійських груп - 72% всього населення, дравідські групи - 25%, монголоїди та інші - 3% населення.

Арії на Індостані з'явилися  близько 1500 р. до нашої ери, "арійська епоха" тривала приблизно до 1000 року до нашої ери. Священні книги  арійців - веди розповідають про перемоги, здобуті аріями над аборигенами (даса). Після колонізації північно-західної частини Індії арії направилися  на схід по лівому берегу Гангу. Цей  процес затягнувся на кілька століть. До кінця VI століття до нашої ери  арії зайняли всю Північну Індію  і просунулися на південь аж до витоків річки Годаварі, де завершили  свою експансію. Однак арійський  вплив проявився у різних формах і в Південній Індії.

Протягом кількох тисячоліть відбувалося проникнення різних етносів до Південної Азії гірськими  перевалами у Гімалаях або морем  через західне і південне узбережжя  Індії. Племена з нечисленним  населенням обжили Андаманські і  Нікобарські острови у Бенгальській затоці. Друга вагома етнічна складова населення Південної Азії - аборигени  Австралії. Третій елемент - монголоїдні  народи, які сконцентровані переважно  на південному сході Індії. Південна Азія приваблювала іммігрантів із східного Середземномор'я. Сучасна Індія - багатонаціональна  країна, що населена народами, які відрізняються  зовнішнім виглядом, мовою і звичаями.

Сільське та міське населення 

Близько 65% населення країни проживає у селах. Підсилення міграційних  процесів привело за останні півстоліття  до формування таких гігантських  агломерацій, як Мумбаї (Бомбей), Калькутта  і союзна територія Делі з однойменною  столицею.

Найбільші міста: Бомбей, Делі, Калькутта, Хайдарабад, Бангалор, Мадрас.

1.5. Політичні умови  розвитку туризму

Державний устрій

Форма правління - Парламентська республіка з багатопартійною системою.

Дата здобуття незалежності - 15 серпня 1947 р.

Конституція - Прийнята 26 листопада 1949 р., зазнала лише незначних змін.

Глава держави – Президент Пратібха Девісінгх Патіл. Приведена до присяги 25 липня 2007 р. Президент обирається на п’ятирічний термін колегією виборців. Повноваження Президента є досить обмеженими.

Законодавча влада - Вищий законодавчий орган Індії – Парламент, який складається з двох палат: Верхньої (Раджья Сабха – Рада штатів) та Нижньої (Лок Сабха – Народна палата). Загальна кількість депутатів Верхньої палати не повинна перевищувати 250.Термін депутатських повноважень – 6 років. 238 депутатів обираються до палати законодавчими органами штатів та союзних територій пропорційно до чисельності їхнього населення, а 12 – призначаються Президентом.

Спікер Верхньої палати –  Мохаммед Хамід Ансарі (обіймає також  посаду Віце-президента Індії, обраний 10 серпня 2007 р.).

Нижня палата складається  з 545 депутатів і обирається прямим всенародним голосуванням терміном на 5 років, останні вибори відбулися  у квітні – травні 2009 р.

Виконавча влада - Уряд (Рада міністрів) з числа депутатів обох палат Парламенту формує партія, яка користується підтримкою більшості депутатів у Нижній палаті. Лідер цієї партії, як правило, призначається Прем’єр-міністром країни. Прем’єр-міністра призначає Президент Індії. У квітні – травні 2009 р. відбулись загальнонаціональні вибори до Нижньої палати Парламенту 15-го скликання. За результатами виборів, перемогу отримала коаліція Об’єднаний прогресивний альянс (ОПА) на чолі з партією Індійський національний конгрес (Індіра) - (ІНК(І)). 22 травня   2009 р. уряд очолив один з лідерів ІНК(І) - Манмохан Сінгх. За рекомендацією Прем’єр-міністра Президент призначає також членів уряду. Рада Міністрів на чолі з Прем’єр-міністром допомагає і дає рекомендації Президентові при виконанні ним своїх функцій. 26 травня 2009 р. було приведено до присяги новий уряд Індії у складі 79 міністрів. Рада Міністрів несе колективну відповідальність перед Нижньою палатою Парламенту. 22 травня 2009 р. на посаду Міністра закордонних справ призначено С.М.Крішну.

Судова влада-Верховний Суд, вищі суди штатів та союзних територій.

Основні політичні партії та їхні лідери: ІНК(І) – ключова партія альянсу ОПА. Президент ІНК(І) – Соня Ганді; Бхаратія джаната парті (БДП) – провідна партія Народно-демократичного альянсу (НДА). Президент БДП – Раджнатх Сінгх.

Внутрішня і зовнішня політика Індії

Членство в основних міжнародних  організаціях: ООН та її спеціалізовані установи, СОТ, Рух неприєднання, СААРК, „Група-77”, „Група-15”, АТЕС, НВМДА. Індія  здійснює активні заходи з набуття  статусу постійного члена РБ ООН. Має також наміри отримати статус постійного члена в ШОС, в якій на сьогоднішній день є спостерігачем.

Участь у миротворчих  операціях: Індія брала участь у 42 (з 60) миротворчих операціях під егідою ООН.

Відносини з країнами регіону, територіальні суперечки.

У регіоні Південної Азії Індія посідає місце лідера. Проводить  політику невтручання у внутрішні  справи сусідніх держав. Разом з  тим, веде активну діяльність щодо врегулювання етнічного конфлікту у Шрі-Ланці, опікується розвитком демократії та відновленням стабільності у Непалі, а також здійснює заходи з метою  сприяння нормалізації внутрішньої  ситуації у Бангладеш. Зазначені  питання входять до пріоритетних напрямків індійської зовнішньої політики.

До територіальних суперечок  Індії слід віднести: з Пакистаном щодо території штату Джамму і  Кашмір, з Китаєм – через неврегульованість  ряду прикордонних питань, з Бангладеш  – ряд територіальних суперечок, з Непалом – щодо окремих невеликих  земельних ділянок вздовж індійсько-непальського кордону, зі Шрі-Ланкою – з огляду на наявність неделімітованих ділянок  морського кордону.

Пріоритетний напрямок зовнішньої політики Індії

У глобальному контексті  висувається завдання розвивати  зв'язки із країнами Африки, Центральної  Америки, Латинської Америки й таких  країн Тихого океану, як Австралія, Нова Зеландія, Фіджі й ін.

 Індія буде домагатися  більше рівноправних відносин  між розвиненими й країнами, що  розвиваються, в політичній, економічній  і технологічній областях. Вона  буде також вести справу до  поетапного ядерного роззброювання  на основі рівної безпеки для всіх країн.

 Сучасна індійська  зовнішня політика характеризується  прагматизмом, реалістичною оцінкою  подій, що відбуваються, у світі,  глобальним охопленням основних  економічних і політичних проблем,  що стоять перед світовим співтовариством.  Разом з тим Індія надає  великого значення проблемам  регіональної безпеки, співробітництву з державами Південної Азії.

 Одним з головних  пріоритетів індійської зовнішньої  політики є активізація й консолідація  відносин із сусідніми державами,  зміцнення миру й безпеки в  оточуючі Індію регіони в результаті  взаємовигідного співробітництва  й створення клімату довгострокової  довіри й взаємоповага законних інтересів кожної країни.

Продовження діалогу з  Пакистаном з метою повного рішення  всіх питань, включаючи Джамму й  Кашмір, на основі Спільної угоди, підписаного  в Ісламабаді в лютому 2004 р., що спрямована на поліпшення відносин між двома країнами. При цьому Індія виходить із того, що Пакистан буде поважати непорушність "Лінії контролю" і міжнародного кордону, покладе кінець транскордонному тероризму й демонтує всю інфраструктуру тероризму на своїй території. Індія буде також прагнути зміцнювати процес будівництва Асоціації регіонального співробітництва Південної Азії (СААРК), активізувати діяльність по створенню зони вільної торгівлі в цьому регіоні, утворенню Південноазіатського економічного союзу з єдиною валютою для цього регіону. Ставиться завдання змінити імідж і положення Південної Азії у світі, зробити перехід від недовіри до довіри, від розбіжностей до згоди, від напруженості до миру. Виступаючи на саміті СААРК в Ісламабаді на початку 2004 р., тодішній прем'єр-міністр Індії А.Б.Ваджпаї заявив: "У країн цього регіону є потенціал, талант і ресурси, щоб зробити Південну Азію економічним двигуном миру. Єдине, що потрібно, - політична воля для здійснення цього".

Діалог з Пакистаном по всіх невирішених питаннях повинен  здійснюватися на стійкій основі в рамках Угоди в Симле (1972 р.) і  наступних угод між двома країнами, включаючи Спільну заяву від 6 січня 2004 р. (підписану з індійської сторони урядом на чолі з А.Б.Ваджпаї). Уряд ОПА також заявив, що питання  про Джамму й Кашмір повинно вирішуватися тільки на двосторонній основі, без участі третьої сторони.

 Індія активізує політику "обличчям до Сходу" з  метою поглиблення відносин з  АСЕАН; розвиває процес економічного  співробітництва між країнами, що  входять в організацію БІМСТ  (Бірма, Індія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд); вживає заходів по співробітництву  з Камбоджею (наприклад, здійснення  проекту «Танга-Меконг»); поглиблює  економічне співробітництво з  обома корейськими державами.  Велике значення надається стратегічному  партнерству з Японією.

 Ставиться завдання  додати новий імпульс традиційним  контактам із країнами Західної  Азії, відновити вікові зв'язки із країнами Центральної Азії.

В останній час, завдяки державній  політиці в туристичній галузі, потік  іноземних туристів в Індію постійно зростає. По перше у 2006 році в туризм було вкладено 746 млн. $ капітальних інвестицій (3 місце у світі). Доходи від туризму Індії перевищують $9,1 млрд. Як визнаються туристичні влади країни, сьогодні індійська туриндустрия, зосереджена в основному в приватному секторі, має потребу в додаткових фінансових уливаннях у розвиток інфраструктури. У 2001 р. туризм був включений у п'ятилітню програму державних інвестицій. Уже сьогодні в Індії будуються 35 тис. нових готельних номерів на додаток до 60 тис. існуючих. На індійському ринку засобів розміщення сильні позиції займають регіональні готельні групи, такі як Oberoi, Taj, Welcome Group, готові вкладати гроші в розвиток власного бізнесу. Великі відстані між туристичними центрами Індії обумовлюють дорожнечу внутрішніх трансферів. У цій країні передбачені 7 спеціальних програм внутрішніх перельотів для іноземних громадян. Найбільш популярна з них Indian Wonderfares. Квиток вартістю $300 надає право на необмежене число перельотів між різними містами країни протягом 7 днів. Аналогічні програми існують для залізничного транспорту. Тижневий абонемент на проїзд у кондиціонованих вагонах обійдеться туристам у $300, а у вагонах другого класу $80. Особливий турпродукт пропонують спеціалізовані залізничні "готелі” – "Палац на Колесах” і "Роял Орієнт”, які роблять тижневі подорожі по штатах Раджастхан і Гуджарат відповідно. Вартість таких програм з розміщенням, харчуванням і екскурсіями складає $200-300 у день на людину. Завдяки наявності прямих рейсів у Делі, столиця країни стає відправною точкою багатьох подорожей – як по "Золотому трикутнику”, так і по північних штатах Індії. У найближчі 8 років міністерство по туризму Індії має намір об'єднати найбільш шановані в буддистів монастирі в єдиний туристичний маршрут. Приблизна вартість проекту складає 7 млн. доларів.

Характеристика столиці

Делі (9 млн. жителів) лежить на правому березі Джамни, притоки  Гангу. Це одне з найстаріших міст країни. У 1911 р. сюди з Калькутти було перенесено столицю Британської  Індії, але ще до цього Делі був  неодноразово столицею різних державних  утворень, у тому числі могутніх мусульманських середньовічних держав: Делійського султанату (1206-1526 pp.) та імперії Великих Моголів (1526-1803 pp.). Вузлове положення Делі в межах  індійського субконтиненту зрозуміле, в битвах на полях навколо нього  неодноразово вирішувалася доля Індії. Саме тут між Гімалаями і пустелею Тар проходять шляхи з долини Інду в долину Гангу.

 У національному масштабі  Делі – насамперед столиця  з усіма її атрибутами і  головний культурний центр. Це  місто численних історичних та  архітектурних пам'яток, що втілюють  синтез індуїзму та ісламу, і  головний центр туризму в країні. В Делі багато наукових установ  і навчальних закладів. Це також  великий транспортний вузол. За  розвитком інших функцій –  торгово-фінансова, промислова –  Делі поступається Мумбаю, Калькутті.  У колоніальну епоху Делі був  типовим для Індії кустарно-ремісничим  центром. Зараз у місті до  традиційних галузей додалися  точне і середнє машинобудування,  різноманітні хімічні виробництва,  створюються «промислові парки»  для розміщення дрібних підприємств.  Навколо Делі в радіусі 30-50 км з'явилася ціла низка нових  промислових міст.

 Місто поділяється  на Новий Делі і Старий Делі, які дуже різняться між собою.  Новий Делі був побудований  за єдиним планом ще колоніальними  властями. В ньому мешкає 1/10 населення.  Тут прокладені широкі й прямі  вулиці та бульвари, багато зелені, розміщені державні установи  і багаті особняки. У старому  місті, де зосереджено 9/10 жителів,  вузькі, криві вулиці, хаотичне нагромадження жител, виробництва і закладів торгівлі. Стихійне зростання міста за рахунок сільських мігрантів породжує нові труднощі і диспропорції.

1.6 Економіка та інфраструктура країни

Огляд економіки Республіки Індія

Бюджет (2009-10 ф.р.)  Річний дохід: 121,9 млрд. дол. США.Сукупні витрати: 190,6 млрд. дол. США .

Продукція сільського  господарства - рис, пшениця, соняшникове насіння, бавовна, джут, чай, тростинний цукор, картопля; велика рогата худоба, вівці, кози, домашня птиця; риба.

Промисловість - Текстиль, хімікати, харчова, переробна промисловість, фармацевтика, сталь, транспортне обладнання, цемент, видобуток вугілля, нафтопереробка, механічне обладнання, програмне забезпечення.