Комплексная турисическая характеристика Индии

 

Несприятливі  природні явища, які перешкоджають  розвитку туризму

У більшій  частині Індії зимові місяці практично  сухі, тільки на північно-західній території  країни у зв’язку з циклонами, зимові опади бувають сильнішими ніж літні. Починаючи з березня температура поступово збільшується, досягаючі свого максимуму у травні. У червні починається сезон дощів. Через проливні дощі у країні трапляються зсуви, які шкідливі для життя людей. У вересні мусон відходить і температура становить 25-27°С. Поки сезон мусонів в самому розпалі, сонячної погоди в Індії очікувати не варто. Спочатку мусонні дощі з ураганними вітрами обрушуються на західне узбережжя (Гоа, Бомбей), а потім, переваливши через хребет Західні Гати, приймаються зрошувати іншу територію країни. Північний штат Пенджаб при цьому в окремі роки може і не скуштувати мусонних дощів, і в цьому випадку настає посуха, що несприятлива як для сільського господарства, так і для туризму в цілому.

Повінь є  особливо небезпечним лихом Індії, а також інших азіатських країн. Причиною спустошливих повеней, які  можуть настати раптово, можуть бути землетрусу. Землетруси вважаються другим за небезпекою природним лихом, які знову ж особливо часто відбуваються в Індії. Коли вони бувають на берегах моря, то завжди супроводжуються кількома припливами і відливами морської води. Під час сильних землетрусів підйом води так великий і вона рухається так швидко, що іноді спустошення від них бувають більше, ніж від самого землетрусу.

Льодовики Індії.

Вічними снігами та льодовиками  в Індії зайнято близько 40 тис. км2. Основні центри концентрації льодовиків зосереджені на півночі Індії, в  Каракорумі та на південних схилах хребта Заскар у Гімалаях. Найбільші  льодовики: Сіачен (75 км), Балторо (62 км), Хіспар (53 км), Біафо (68 км). Їх живлення здійснюється переважно за рахунок  снігопадів під час мусонів та завірюх на схилах. Середня висота снігової лінії - близько 5300 м на заході та 4500 м на сході.

Природні райони

Гімалаї - високогірний район  з альпійським рельєфом, глибоко  розчленований ріками, з широким  розвитком обледеніння. Південні надвітряні схили ретельно зрошуються при південно-західному  мусоні та вкриті на значній відстані густими вічнозеленими лісами; північні схили, звернуті до Тібету, зайняті  переважно гірськими степами  та пустелями. На заході Гімалаїв переважають  тропічні, а на сході субекваторіальні ландшафти.

Індо-Гангзька рівнина - алювіальна низовинна рівнина, що знижується на південний захід та південний  схід. Західна її частина - Індійський Пенджаб - сильно розчленована ерозією, місцями є пагорби. Опадів випадає 350-500 мм на рік, переважають сухі степи  та напівпустелі. На південному заході розташована піщана пустеля Тар, річна кількість опадів тут місцями  менше 100 мм. Ще далі на південь - півострів  Кач с невисокими піщаниковими хребтами в центральній частині, оточеній піщаними рівнинами з дюнами та ландшафтами  сухих саван. Центральна частина  Індо-Гангзької рівнини - долина Гангу  з широкими терасами, місцями розчленована ярами, які утворюють інколи рельєф "дурних земель". Річна сума опадів - 1000-1500 мм. Більша частина долини розорана. Дельта Гангу і Брахмапутри - плоска, місцями заболочена поверхня, пересікається густою мережею рік та каналів, вкритих переважно мангровими і вічнозеленими вологими тропічними лісами.

Індостанський півострів  характеризуєтся чергуванням високих  східчастих рівнин, широких лавових  плато, гнейсових пенепленів, валунних гір. Річна кількість опадів - від 500 до 1200 мм у внутрішніх районах  та до 5-6 тис. мм на західних схилах Західних Гат. На рівнинах внутрішніх районів  півострова переважають савани, рідкостійкі  ліси та чагарники антропогенного походження. У горах збереглися масиви мусонних лісів. Приморська полоса східного узбережжя  місцями заболочена та слабо населена.

Ассам - північно-східна найбільш зволожена частина Індії. Включає  масивні пенепленізовані плато  Шиллонг, вкриті переважно чагарниками, складчаті Індо-Бірманські гори, розділені  глибокими долинами з густими  вологими тропічними лісами, та долину річки Брахмапутра з високотравними саванами та вологими тропічними лісами, яка в нижній течії заболочена.

Ґрунти

На більшій частині  території Індії поширені червоноколірні ґрунти.  На кристалічних породах  схилів Західних Гат - червоно-жовті  ферралітні ґрунти. В центральній  частині півострова Індостан та на північному заході Індо-Гангзької рівнини - червоно-бурі ґрунти сухих та червонувато-бурі пустельних саван. На північному сході  півострова Індостан - червоні ферралітні ґрунти високотравних саван. Трапи  Декану вкриті автоморфними та перевідкладеними чорними, нерідко злитими ґрунтами сезонно сухих тропіків (регурами). На Індо-Гангзькій рівнині та на приморських низовинах на алювіальних  відкладеннях поширені сіроземи, сіро-коричневі, коричневі та різні лугові ґрунти, майже повністю розорані; у дельтах  річок та на деяких інших ділянках узбережжів - болотні ґрунти. У Гімалаях нижній пояс утворюють гірські коричневі ґрунти на заході і жовтоземи на сході, вище - гірські бурі лісові, підзолисті, гірсько-лукові ґрунти. За винятком регурів та деяких алювіальних, ґрунти Індії малородючі і потребують добрив, а в багатьох районах - зрошення або осушування. В умовах різких сезонних коливань зволоження ґрунти часто зазнають впливу ерозії.

Рослинний світ

 Рослинність Індостанського  півострова та Індо-Гангзької  рівнини представлена переважно  саванами з акацій, молочаїв, пальм,  баньянів, а також мусонними чагарниками  та лісами з тику, сандалу, бамбуків, терміналій, диптерокарпових. На  північному сході Індостану ростуть  листяні змішані ліси, на надвітряних  схилах Західних Гат і в  дельті Гангу та Брахмапутри  - вічнозелені змішані ліси. У  Гімалаях та Каракорумі чітко  проявляється висотна поясність.  Біля підніжжя Західних Гімалаїв  розташовані тераї (заболочені, сильно  вирубані ліси та чагарники). Вище 1200 м мусонні ліси, гірські соснові  ліси з вічнозеленим підліссям,  темнохвойні ліси з ділянками  вічнозелених та листяних порід.  На висоті близько 3000 м починаються  гірські луки та степи. На  сході - вологі тропічні вічнозелені  ліси піднімаються до 1500 м. Вище - гірські ліси з ділянками  субтропічних видів, темнохвойні  ліси, гірські луки. Природна рослинність  Індії дуже змінена людиною. 

Мусонні ліси збереглися лише на 10-15% своєї первинної площі; на Індо-Гангзькій рівнині природна рослинність майже не збереглася, на Індостанському півострові панують  вторинні савани, рідколісся та колючі чагарники.

Тваринний світ

Фауна Індії належить до Індо-Малайської області ссавців, для  якої найбільш характерними є мавпи (макаки, тонкотели, гібони), олені (плямистий, замбар та чорний), антилопи, бики (гаур, індійський та карликовий буйволи), зустрічаються індійський слон, бенгальський тигр, пантера, гімалайський ведмідь. Майже повністю винищені лев, леопард, кашмірський олень. Багата фауна птахів, плазунів та риб. Тваринний світ дуже різноманітний: є хижаки - тигр, пантера, леопард, сніговий барс, гепард, димчатий леопард, індійський слон, носоріг, чорний ведмідь, вовк; багато ядовитих зміїв: кобра, чешуєніг; рептилії: пітони, крокодили.

В Індії налічується 47 заповідників та національних парків.

Північна Індія 

Корбетт (Уттар-Прадеш) - передгір'я  Гімалаїв; солончакові ліси і рівнини. Фауна: тигри, слони, леопарди і різні  птахи.

Дадва (Уттар-Прадеш) - на кордоні  з Непалом. Тут водяться тигри, ведмеді-губачі і пантери.

"Квіткова долина" (Уттар-Прадеш) - під час цвітіння цей "сад  на даху світу", що знаходиться  на висоті 3500 м, осліплює пишним  різноцвіттям.

Сариска (Раджастхан) - ліс  і відкриті рівнини. Самбар (найбільший з індійських оленів), четал (плямистий  олень), нілгаї (індійська антилопа), чорний олень, леопард, тигр.

Рантхамбхор (Саваї-Мадхопур - Раджастхан) - горбисті ліси, рівнини  і озера. Самбар, чінкара (індійська  газель), тигр, ведмідь-губач, крокодили  і перелітні водоплавні птахи.

Бандавгарі (Мадхья-Прадеш) - у горах Віндья. У парку різноманітна фауна, включаючи пантер, самбарів і  гаурів.

Бхаратпур (пташиний заповідник Кеолоадео Гана) (Раджастхан) - найвідоміший пташиний заповідник Індії. Тут безліч унікальних водоплаваючих птахів, велика кількість мігрантів з Сибіру і Китаю; журавлі, гуси, чаплі, змієлови тощо.

Канха (Мадхья-Прадеш) - солончакові  ліси і савана. Єдине місце, де мешкає барашингха (болотне оленя); крім того, зустрічаються тигр, четал, гаур (індійський бізон), мавпи.

Шивпури (Мадхья-Прадеш) - відкриті ліси і озеро. Фауна: чінкара, чоусінгха (чотирирога антилопа), нілгаї, тигр, леопард, водоплаваючі птахи.

Східна Індія 

Казіранга (Ассам) - луки й  болота. Фауна: індійський однорогий  носорог, водяний бик, тигр, леопард, слон, олені, різні пернаті. Можливе  пересування по парку на слонах.

Заповідник Манас (Ассам) - на кордоні з Бутаном. Тропічний  ліс, савану і річні береги населяють  носорог, водяний бик, тигр, слон, золотий  лангур, водоплавні птахи. Дозволено  рибалити.

Заповідник тигрів Паламау (Біхар) - кам'янисті і лісисті пагорби. Тигр, леопард, слон, самбар, дика тропічна кішка, макака резус, рідко - вовк.

Хазарібаг (Біхар) - солончаки  і лісисті горби. Самбар, нілгаї, четал, тигр, леопард, рідко - мунтджак (великий гавкаючий олень).

Заповідник тигрів Сундербанс (Західна Бенгалія) - мангрові ліси. Тигр, річкова кішка, олень, крокодил, дельфіни, різноманітні пернаті.

Заповідник Джалдапара (Західна  Бенгалія) - тропічний ліс і савана. Носоріг, слон, різні пернаті.

Заповідник тигрів Сіміліпал (Орісса) - великий солончаковий ліс. Тигр, слон, леопард, самбар, четал, олень-мунтджак і оленя.

Південна Індія 

Заповідник Періяр (Керала) - велике штучне озеро. Слон, гаур, дикий  собака, чорний лангур, бобри, черепахи; численні види пернатих, включаючи  птаха-носорога і водяну сову.

Заповідник водоплавної  птиці Ведантхангал (Тамілнад) - одне з наймальовничіших масових місць  гніздування в Індії. Бакланові  чаплі, лелеки, пелікани, чомгі тощо.

Пташиний заповідник Пойнт-Калімер (Тамілнад) - в першу чергу відомий  своїми фламінго. Є чаплі, чирки, кроншнепи, ржанки і чорні козли та кабани.

Пташиний заповідник Пулікат (Андхра-Прадеш) - фламінго, сірий пелікан, чапля, крачка.

Данделі (Карнатака) - парк населений  бізонами, пантерами, тиграми і самбарами.

Національний парк Джавхар  включає національні парки Бандіпур і Нагархол (Карнатака) та заповідники  Мудумалай (Тамілнад) і Ваянад (Керала) - густий змішаний ліс. Найбільша популяція  слонів в Індії; леопард, гаур, самбар, олень-мунтджак і гігантська білка. Серед птахів - індійська зозуля, барбет і трогон.

Західна Індія 

Крішнагірі Упаван (Махара-штра) - відомий раніше як Борівілі, цей  заповідник охороняє важливу природну зону біля Бомбея. Печери Канхері, озера  Віхар, Тулсі і Поварі. Водоплаваючі птахи і дрібні ссавці.

Тароба (Махараштра) - тиковий  ліс і озеро. Тигр, леопард, нілгаї, гаур. Нічні огляди.

Сасангір (Гуджарат) - лісисті  рівнини та озеро. Єдине місце  мешкання азійського лева; також самбар, чоусінгха, нілгаї, леопард, чінкара  і дикий вепр.

Пташиний заповідник Нал  Саровар (Гуджарат) - озеро. Перелітні  водоплаваючі птахи, включаючи фламінго.

Заповідник "Малий Качський Ранн" (Гуджарат) - пустеля. Стада  кура (індійського дикого осла), вовк, каракал.

Велвадар (Гуджарат) - савана Нової дельти. Велика концентрація чорних козлів.

У природному відношенні Індія - одна з найбагатших країн світу. Недарма вколоніальний час її називали "перлиною британської  корони". Тут благодатний клімат, колосальні агрокліматичні ресурси. Запаси деяких видів мінеральної сировини (залізної і марганцевої руд, хромітів,титану, цирконію, мусковіта) мають світове  значення. Великі запаси вугілля,руд  кольорових металів, золота. Багато районів  і прибережні акваторії перспективні на нафту. Численні річки - джерело зрошення та гідроелектроенергії. Великі земельні ресурси Індії, територія якої лише ненабагато менше площі всіх країн  Західної Європи. Велика кількість  тепла в умовах мусонного субтропічного  і тропічного клімату дозволяє збирати  на значній площі два-три урожаї на рік.

1.4. Народонаселення  країни

Кількість населення 

Станом на 2011 рік населення  Індії становило 1,21 млрд. осіб. Індія  стала другою країною у світі  після Китаю, яка перетнула позначку в мільярд осіб.

Густота населення 

Середня густота населення - близько 324 особи на кв. км, максимальна - більше 750 осіб на 1 кв. км у Західній Бенгалії (904 особи на 1 кв. км), Біхар (880 осіб на 1 кв. км), Кералі (819 осіб на 1 кв. км). Найгустіше заселені південно-східне і південно-західне узбережжя, дельтові низини сходу і Гангзька рівнина. Найменше обжиті височини Центральної Індії, північно-східні райони і Гімалаї.

Структура населення за віком  та за статтю

До 14 років - 33,1%, від 15 до 64 років - 62,2%, 65 років і більше - 4,7% населення.

На 100 жінок припадає 107 чоловіків, причому у віці до 14 років - на 100 жінок 106 чоловіків, від 15 до 64 років - на 100 жінок 107 чоловіків, 65 років і більше - на 100 жінок 103 чоловіка.

Демографічні показники 

Річний темп зростання  населення - 1,55%, коефіцієнт народжуваності - 24,28 немовлят на тисячу осіб, коефіцієнт смертності - 8,74 померлих на тисячу осіб, коефіцієнт міграції - (-0,08) мігрантів  на тисячу осіб. Коефіцієнт дитячої  смертності - 63,19 на 1000 живих новонароджених.

Демографічне зростання  значною мірою визначається зниженням  рівня смертності.

Середня тривалість життя - 62,86 років (жінок - 62,22 роки, чоловіків - 63,53 роки)

Середня кількість дітей  у однієї жінки - 3,04.

ВВП ($ США на душу населення) 2500

За даними перепису населення  Індії у 2009 році частка населення  Індії у віці від 15 років і більше, які вміють читати й писати, становить 65,38%. Існує розрив у рівні грамотності  чоловіків і жінок (відповідно 75,85% і 54,16%).