Экологичный туризм в Украине

Чорноморський біосферний заповідник. Херсонська обл., Голопристанський р-н. Площа 89129 га. Заснований у 1927 р., підпорядкований НАН України. Як біосферний заповідник затверджений Указом Президента України від 26 листопада 1993 р. на основі сертифікату, виданого у 1985 р. сесією Координаційної Ради ЮНЕСКО. В 1998 р. Указом Президента України територію заповідника було розширено на 13461 га. Науковим куратором заповідника є Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України. За фізико-географічним районуванням територія заповідника відноситься до Причорноморсько-Приазовського південностепового краю Південностепової підзони Степової зони. Рослинність репрезентує Цюрюпінсько-Скадовський округ Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції Причорноморської степової провінції Європейсько-Азіатської степової області. Заповідник створений для охорони гніздових і перелітних птахів, а також ландшафтів типчаково-полинових причорноморських степів і солончаків. До Зеленої книги України занесено 11 степових та лісових асоціацій, які відносяться до 3-х формацій. До Червоної книги України занесено 24 види флори та 69 видів фауни, до Європейського червоного списку – 17 видів флори, а до світового – 7 видів флори та 12 – фауни. З заповідника морським траспортом пливемо до Кримського природного заповідника.

Кримський природний заповідник АР Крим Площа 44175 га. Підпорядкований Державному комітету лісового господарства України. Філіал „Лебедині острови" (Роздольненський і Красноперекопський р-ни), (1949 р) а через 4 роки межі заповідника було знову змінено. В 1957 р. його реорганізували в державне заповідно-мисливське господарство. Лише 29 червня 1991 р. Постановою Кабінету Міністрів УРСР цю територію відновлено у статусі державного заповідника. Науковим куратором заповідника є Симферопольський державний університет ім. М.В. Фрунзе. „Лебедині острови" – до Римського степового краю Південностепової підзони степової зони області, а рослинність „Лебединих островів" – до Присиваського округу Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції Причорноморської (Понтичної) степової провінції Європейсько-Азіатської степової області. В заповіднику охороняються найцінніші в Криму дубові, букові і кримсько-соснові ліси, а також унікальні реліктові угруповання тиса ягідного, ялівцю високого, а також місця оселення водоплавних і водно болотних птахів. До Зеленої книги України занесено 3 асоціації і рослинні угруповання 9-и формацій гірсько-лісової частини заповідника. До Червоної книги України віднесено 98 видів флори, 10 – мікобіоти, 50 – фауни. До Європейського червоного списку занесено 26 видів флори і 7 – фауни.З Кримського природного заповідника автотранспортом їдемо через Джанкой до Азово-Сиваського національного природного парку.

Азово-Сиваський національний природний парк. Херсонська обл., Новотроїцький та Генічеський р-ни. Площа 52154 га. Створений згідно з Указом Президента України від 25 лютого 1993 р. Підпорядкований Державному комітету лісового господарства України. У липні 1927 р. Постановою Рад наркому УРСР на нинішній території парку було створено Над морський заповідник, до якого увійшли окремі ділянки Північного Причорномор'я, Сиваша та Азовського моря. До кінця 1932 р. він знаходився у складі заповідника „Асканія-Нова", а з січня 1933 р. почав функціонувати як самостійна установа. В липні 1937 р. на його основі було створено два нових заповідники: Чорноморський та Азово-Сиваський. У серпні 1957 р. Розпорядженням Ради Міністрів УРСР Азово-Сиваський заповідник був реорганізований в Азово-Сиваське державне заповідно-мисливське господарство, до складу якого увійшли о. Бірючий та 4 острови в Сиваші: Куюк-Тук (частина), Чурюк (частина), Мартинячий та Китай, а також однокілометрова морська смуга навколо о. Бірючий та чистина акваторії Сиваша навколо вище згаданих островів. Постановою Ради Міністрів СРСР від 26 грудня 1975 р. територію Азово-Сиваського державного заповідного-мисливського господарства включено до переліку водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення як місця оселення водоплавних птахів (Рамсарська конвенція). В 1993 р. до Азово-Сиваського національного природного парку відійшли площі вище згаданого Азово-Сиваського державного заповідно-мисливського господарства. Науковим куратором парку є Мелітопольський педінститут. За схемою фізико-географічного районування територія парку знаходиться в межах Присивасько-Приазовської низовинної області Причорноморсько-Приазовської сухостепової провінції та Присивасько-Кримської низовинної області Кримської степової провінції сухостепової підзони степової зони України. Згідно з системою геоботанічного районування суходільна частина парку входить до При сиваського округу підзони Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції Причорноморської (Понтійської) провінції Європейсько-Азіатської степової області. Прибережні райони Чорного і Азовського морів і особливо, Сиваша з його численними островами та півостровами, є місцем масового гніздування, а також зупинки птахів під час весняно-осінніх міграцій. До Зеленої книги України занесено 7 степових асоціацій. До Червоної книги України занесено 4 види ссавців, 30 – птахів, 4 – плазунів, 2 – риб, 2 – молюсків, 5 – комах, 1 – ракоподібних, 1 – гідроїдних поліпів. До Європейського червоного списку 2 – види птахів.З парку вирушаємо морським транспортом до останнього пункту маршруту Казантипського природного заповідника.

Казантипський природний заповідник. АР Крим, Ленінський р-н. Площа 405,1 га. Створений 12 травня 1998 р. згідно Указу Президента України. Підпорядкований Міністерству екології та природних ресурсів України. Науковим куратором є Державний Нікітський ботанічний сад УААН. За схемою фізико-географічного районування територія заповідника входить до Кримського степового краю Південностепової підзони степової зони. Рослинність за геоботанічним районуванням відноситься до Керченського округу Приазовсько-Чорноморської підпровінції Причорноморської (Понтичної) степової провінції Європейсько-Азіатської степової області. В заповіднику охороняються ділянки цілинних ковилових петрофітних і лучних степів, чагарникові гідрофільні угруповання, галофіті фітоценози прибережної смуги та зарості морських водоростей. Ценотична різноманітність представлена здебільшого асоціаціями степових формацій. Ряд яких занесено до Зеленої книги України. Флора нараховує 389 видів судинних рослин. До Червоної книги України занесено 18 видів флори та 17 видів фауни. До міжнародних червоних списків увійшли 5 видів флори та 16 фауни.

4.3.4 Маршрут 4 «Степовий»

Природний заповідник „Єланецький степ" - Біосферний заповідник „Асканія-Нова" - Український степовий природний заповідник - Луганський природний заповідник

Маршрут об’єднує 5 об’єктів. Першим об’єктом мого туристичного є

Природний заповідник „Єланецький степ".

Природний заповідник „Єланецький степ". Миколаївська обл., Єланецький і Новоодеський р-ни. Площа 1675,7 га. Створений 17 липня 1996 р. згідно з Указом Президента України. Підпорядкований Міністерству екології та природних ресурсів України. Науковим куратором є Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України. За фізико-географічним районуванням територія заповідника водить до Дністровсько-Дніпровського степового краю Північностепової підзони степової зони. Рослинність за геоботанічним районуванням відноситься до Бузько-Дніпровського округу Приазовсько-Чорноморської підпровінції Причорноморської (Понтичної) степової провінції Європейсько-Азіатської степової області. У заповіднику зростають цілинні типчакові, типчаково-ковилові і чагарникові степи та петрофітні-степові угруповання. Деякі асоціації степових формації занесено до Зеленої книги України. До Червоної книги України віднесено 17 видів флори і 77 видів фауни, до Європейського червоного списку – 7 видів флори та 2 види фауни.З заповідника автотранспортом ми прямуємо до Миколаєва – Херсон – Асканія-Нова.

Біосферний заповідник „Асканія-Нова". Херсонська обл., Чаплинський р-н. Площа 33307,6 га. Біосферний заповідник „Асканія-Нова" підпорядкований УААН. Ділянка асканіського степу площею 520 десятин була заповідана ще у 1888 р., а зареєстрована як природно заповідна територія у 1898 р. В 1921 р. Декретом Ради Народних Комісарів УРСР тут створюється перший державний степовий заповідник, якому в 1983 р. Постановою Президії Південного відділення ВАСГНІЛ вирішено надати статус біосферного. В 1985 р. ЮНЕСКО видав сертифікат на його включення до світової мережі біосферних резерватів. Указом Президента України від 26 листопада 1993 р. затверджено статус біосферного заповідника „Асканія-Нова". За фізико-географічним районуванням територія заповідника „Асканія-Нова" відноситься до Причорноморсько-Приазовського південно степового краю південно-степової підзони Степової зони. За схемою геоботанічного районування рослинність заповідника репрезентує Чаплинсько-Якимівсько-Приазовський округ Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції Причорноморської (Понтичної) степової провінції Європейсько-Азіатської степової області. Заповідник забезпечує збереження єдиної в Європі ділянки типчаково-ковилового степу з переважаючою рослинністю дернових злаків. До Зеленої книги України занесено 1 чагарникову і 3 степові асоціації. До червоної книги України віднесено 30 видів флори, 4 –мікобіоти та 32 – фауни, до Європейського червоного списку – 12 видів флори і 8 – фауни, до списків видів за Бернською конвенцією – 67 видів фауни 2 – флори. З Асканії-Нової автотранспортом через Мелітополь, Бердянськ їдемо до Українського степового природний заповідника.

Український степовий природний заповідник. Площа 2768,4 га. Складається з чотирьох відділень: „Хомутовський степ" – 1028 га (Донецька обл., Ново азовський р-н, с. Хомутове), „Кам'яні могили" – 404 га (Донецька обл., Володарський р-н, с. Назарівна та Запорізька обл., Куйбишевський р-н), „Михайлівська цілина" – 202,4 га (Сумська обл., Лебединський р-н, с. Жовтневе), „Крейдова флора" – 1134 га (Донецька обл., Краснолиманський р-н та Слов'янський р-н, с. Крива Лука). Заповідник створений згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР від 22 липня 1961 р. в результаті об'єднання самостійних заповідників: „Хомутовський степ", „Кам'яні могили" , „Михайлівська цілина" , „Стрільцівський степ", які увійшли до його складу як окремі відділення. „Стрільцівський степ" у 1968 р. було передано до складу Луганського природного заповідника. В 1988 р. Постановою Ради Міністрів УРСР створено ще одне відділення заповідника „Крейдова флора". Заповідник підпорядкований НАН України. Науковим куратором є Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України. За фізико-географічним районуванням територія заповідника, крім відділення „Михайлівська цілина", відноситься до Донецького Північностепового краю Північностепової підзони тепової зони. „Михайлівська цілина" входить до Середньоруського лісостепового краю лісостепової зони. За геоботанічним районуванням відділення „Кам'яні могили" та „Хомутовський степ" відносяться до Жаданівського округу, а „Крейдова флора" – до Старобільського і Донецького округів, які разом охоплюються Приазовсько-Чорноморською степовою підпровінцією Причорноморської (Понтичної) степової провінції Європейсько-Азіатської степової області. Відділення „Михайлівська цілина" входить до Ровенсько-Полтавського округу Лівобережно-Придніпровської підпровінції Східноєвропейської провінції Європейсько-Сибірської лісостепової області. В заповіднику охороняються цілинні різнотрано-ковилові, типчаково-ковилові, лучні степи, унікальні ділянки кретофільної рослинності. До Зеленої книги України занесено 31 асоціацію, з яких 4 – лісових, 5 – чагарникових, 15 – степових і 7 – томілярів. До Червоної книги України занесено 62 види флори та 65 – фауни. До Європейського червоного списку занесено 9 видів флори і 7 – фауни. Потім через Донецьк автотранспортом прямуємо до Луганського природного заповідника.

Луганський природний заповідник. Луганська обл., Станично-Луганський, Міловський, Свердловський р-ни. Площа 1575,5 га. Створений згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР від 12 листопада 1968 р. у складі двох відділень – „Станично-Луганське" (494 га – Станично-Луганськи р-н) та „Стрільцівський степ" (494 га – Міловський р-н). У 1975 р. було створене третє відділення – „Провальський степ" (587,5 га – Свердловський р-н). Заповідник підпорядкований НАН України. Науковим куратором є Донецький ботанічний сад НАН України. За схемою фізико-географічного районування відділення „Стрільцівський степ" та „Станично-Луганське" відносяться до Задонецько-Донського північностепового краю, а „Провальський степ" – до Донського північностепового краю Північностепової підзони степової зони. Зо схемою геоботанічного районування рослинність перших двох відділень відноситься до Старобільського округу, а відділення „Провальський степ" – до Донецького округу Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції Причорноморської степової провінції Європейсько-Азіатської степової зони. В заповіднику зростають цілинні різнотравно-ковилові, типчаково-ковилові степи, заплавні та байрачні ліси. До Зеленої книги України занесено 1 лісову, 78 степових та 5 прибережно-водних і водних асоціацій. До Червоної книги України віднесено 36 видів флори, 1 – мікобіоти, 91 – фауни. До Європейського червоного списку – 14 видів флори і 11 – фауни, до списків видів за Бернською конвенцією – 136 видів фауни.

4.3.5 Маршрут 5 «Річково-долинний»

Національний природний парк „Святі Гори" - Національний природний парк Гомільшанські ліси - Дніпровсько-Орільський природний заповідник - Канівський природний заповідник - Національний природний парк „Подільські Товтри".

Маршрут об’єднує 5 об’єктів. Першим об’єктом мого туристичного є

Національний природний парк „Святі Гори"

Національний природний парк „Святі Гори". Донецька обл., Краснолиманський, Слов'янський р-ни та м. Слов"яногірськ. Площа 40589 га. Створений згідно з Указом Президента України від 13 лютого 1997 р. Підпорядкований Міністерству екології та природних ресурсів України. В межах парку знаходиться 179 оздоровчих закладів. Науковим куратором парку є Донецький державний університет. За фізико-географічним районуванням територія парку належить до Західно-Донецької схилової височинної області Донецької північно степової провінції у межах степової зони. Рослинність належить до Донецького округу Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції Причорноморської (Понтичної) степової геоботанічної провінції Європейсько-Азіатської степової області. Для даної території типовою є лісова рослинність, зустрічаються рідкісні екотопи регіону – крейдяні відслонення по р. Сіверський Донець, вкриті реліктовим третинним видом – сосною крейдяною. До Зеленої книги України занесено близько 20 лісових і 3 водні асоціації. З 943 видів судинних рослин 48 занесено до Червоної книги України, 12 – до Європейського червоного списку. Фауну представляють 1 вид круглоротих, 4- видів риб, 9 – земноводних, 10 – плазунів, 197 – птахів, 43 – ссавців. До Червоної книги України занесено 28 видів, а до Європейського червоного списку – 8 видів. Потім на автотранспорті їдемо зі Святогірська в Харківську область в Національний природний парк Гомільшанські ліси.

Національний природний парк Гомільшанські ліси

Національний природний парк Гомільшанські ліси знаходиться на території Зміївського та Первомайського районів Харківської області, в долинах річок Сіверськи Донець і Гомольша. На площі 9092 га охороняється лісостеповий ландшафт одним із об’єктів парка є район Коробових хуторів. Його загальна площа 14314,8 га. Популярне місце відпочинку харків’ян. З Національного парку Гомільшанські ліси їдемо в Харків, із Харкова в Дніпропетровськ залізницею, з Дніпропетровська автотранспортом в Дніпровсько-Орільський природний заповідник.

Дніпровсько-Орільський природний заповідник. Дніпропетровська обл., Царичанський і Дніпропетровський р-ни. Площа 3766,2 га. Створений 15 вересня 1990 р. згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР. Підпорядкований Державному комітету лісового господарства України. На акваторії Дніпра встановлена охоронна зона шириною 50 м, а всього площа охоронної зони становить 3153 га. Науковим куратором заповідника є Дніпропетровський державний університет. За фізико-географічним районуванням територія заповідника відноситься до Лівобережно-Дніпровсько-Приазовського північно-степового краю Північностепової підзони степової зони. Рослинність згідно геоботанічного районування належить до Павлоградського (Дніпровсько-Донецького) округу Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції Причорноморської (Понтичної) степової провінції Європейсько-Азіатської степової області. Для заповідника характерні осокорові, вербові заплавні та соснові ліси, лучна, водна та прибережно-водна рослинність. До Зеленої книги України занесено рослинні угруповання однієї лісової групи асоціацій, однієї степової та чотирьох водних формацій. До Червоної книги України занесено 10 видів флори та 53 види фауни. До міжнародних червоних списків увійшли 15 видів фауни та 3 види флори.З заповідника автотранспортом їдемо в Дніпропетровськ, а потім річковим транспортом до Канівського природного заповідника.