Экологичный туризм в Украине

27

МІНІСТЕРСТВО СВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-

ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Кафедра соцільних наук і туризму

ЕКОЛОГІЧНИЙ ТУРИЗМ В УКРАЇНІ

(курсова робота)

Виконала:

студентка групи ТР-07

економічного факультету

Дмитренко Марина Миколаївна

Керівник

канд.геогр.наук,

доц. каф. туризму і соц.наук                            ________________________О. В. Яковчук

                                                                                    ”___”________________________200__р.

ХАРКІВ

2008
ЗМіСТ

Стор.

Вступ…………………………………………………………………………………….4

1               Загальна характеристика екологічного туризму…….………………………...5

1.1               Спрямованність та учасники………………………………………….….5

1.2               Сутність та визначення понять…………………………………………..8

1.3               Основні вимоги до екотуриста………………………………………….11

2               Аналіз ресурсів розвитку екологічного туризму в Україні……………….…14

              2.1               Анналіз історичного розвитку екологічного туризму в Україні….….14

              2.2               Аналіз ресурсів екологічного туризму в Україні……………………...21

                            2.2.1 Національні природні парки України…………………………….22

                            2.2.2 Регіональні дандшафтні парки України………………………….22

                            2.2.3 Природні та біосферні заповідники……………………………....25

                            2.2.4 Екологічна мережа та екологічні коридори……………………...27

3               Аналіз інфраструктури розвитку екологічного туризму в Україні…………28

                            3.1 Інфраструктура екологічного туризму в Україні………………….28

                            3.2 Аналіз інфраструктури екологічного туризму на прикладі Карпатського регіону …………………………………...……………………………30

4               Перспективи розвитку екологічного туризму в Україні…………………….34

                            4.1 Фактори розвитку екотуризму в Україні……………………….….34

                            4.2 Стримуючі чинники розвитку екотуризму в Україні……………..35

                            4.3 Розробка системи туристичних маршрутів в Україні……………..36

                                          4.3.1 Маршрут 1 "Гірський"………..........................................….39

                                          4.3.2 Маршрут 2 "Лісовий"……………….………………………43

                                          4.3.3 Маршрут 3 "Приморський"………………………………...46

                                          4.3.4 Маршрут 4 "Степовий"……………………………………..51

                                          4.3.5 Маршрут 5 "Річково-долинний………………………..…...54

Висновки……………………………………………………………………………….58

Перелік посилань………………………………………………………………...……61

ВСТУП

Серед основних передумов виникнення екологічного туризму (екотуризму) та екологізації традиційних видів туризму провідну роль відіграє наростання протиріч між задоволенням туристського попиту і раціональним використанням туристських ресурсів. В основі цих протиріч знаходиться антропогенне навантаження, що здійснюють туристи на природні і культурно-історичні туристські ресурси. Це навантаження зростає прямо пропорційно темпам росту індустрії туризму, завдяки масовості туризму.

Об’єктом курсової роботи виступає дослідження екологічного туризму. Предметом характерника потенціалу еколологічного туризму.

Мета даної курсової роботи полягає у дослідженні особливостей функціонування в Україні екологічного виду туризму та розробка маршруту.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань, а саме:

      проаналізувати історичний розвитк екологічного туризму;

      проаналізувати ресурси екологічного туризму;

      узагальнити проблемні питання розвитку та перспективи в даному виді туризму в Україні;

      розробити інноваційні туристичні маршрути на території України.

Джерела інформації в роботі: навчальні посібники, довідкова література, нормативно-правова документація, картографічні матеріали та інтернет ресурси тощо.

1              ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ

Екотуризм - це інтегруючий напрямок у туристській діяльності. Екологічним туризмом може бути будь-який вид туризму, що реалізується в умовах активного перебування людини в природному середовищі з використанням його рекреаційних, пізнавальних та інших можливостей, а й з урахуванням можливості їх відновлення, зберігання і відтворення як на споглядальному, так і на практичному рівні, визнає першість інтересів місцевих мешканців у туристському освоєнні території, захищає місцеву флору і фауну, забезпечує місцевих мешканців економічними стимулами зберігати навколишнє середовище

Стратегічна мета екологічного туризму – лімітована потребами збереження довкілля рекреаційна діяльність (мандрівки, екологічні екскурсії, екоосвіта тощо).

Концепція екотуризму ґрунтується на положеннях невиснажливого та безперервного використання природних рекреаційних ресурсів, забезпечення збереження природного та соціально-культурного різноманіття, інтеграції екотуризму в економічний розвиток регіонів, екологічної освіти туристів і місцевого населення.

Позначка і метод екотуризму – спостереження, вивчення рослинного і тваринного світу, а також будь-яких культурних цінностей, як стародавніх, так і сучасних, котрі знаходяться на цих територіях.

Діапазон методів екотуризму надзвичайно широкий – від наукового підходу до вивчення природних явищ рослинного і тваринного світу – до нерегулярних поїздок на природу, наприклад у вихідні дні, що дає можливість поєднати відпочинок і пізнання.

1.1 Спрямованість та учасники

Екологічний туризм (англ. ecotour, ecotourism) - порівняно нове поняття в туристичній діяльності. Основна причина виникнення екологічного туризму знаходиться у невідрегульованості відносин у системі «суспільство-природа», або в туристичній інтерпретації -«туризм-екологія». Саме орієнтацією на екологічну складову можна пояснити підвищену увагу в останні роки до відвідування місць з незміненим або мало зміненим природним середовищем. Численні опитування туристів свідчать, що серед провідних мотивів туристських подорожей на перший план все більше виступає прагнення людей до спілкування з природою. Звідси походження близьких за змістом понять «м'який туризм» (soft tourism, або розширений варіант nature tourism with a soft touch - дослівно: природний туризм з м'яким дотиком до природи), «зелений туризм» тощо.

Люди через зміни умов життя у великих містах-мегаполісах усе далі відходять від природи. Незмінними супутниками проживання в таких містах є ізольованість людини, почуття самітності, надмірні навантаження па нервову систему, що породжують постійне психологічне напруження і призводять до стресів. Мешканці великих міст усе частіше потерпають на нервові розлади та усякого роду захворювання нервової системи. У них з'являється природне і цілком зрозуміле бажання виїхати на природу, щоб у спілкуванні з нею звільнити свою нервову систему від навантажень, що накопичилися в умовах міського проживання. Наприкінці трудового тижня все більша кількість жителів міст намагається виїхати за його межі - хто на свої дачні ділянки, а хто просто прогулятися парком чи лісом. Батьки вивозять дітей у сільську місцевість, молодь з рюкзаками за плечима відправляється на береги річок і озер, у ліси і гори. Що ними рухає? Що вони ставлять собі за мету?

Найпростіша відповідь: вони бажають бути ближче до природи, скористатися з можливості подихати свіжим повітрям лісів і луків, набратися нових вражень, помилуватися красотами приміських околиць. А головне - поліпшити свій емоційний стан, зняти психологічне напруження. Якщо більш ґрунтовно проаналізувати це явище, то можна навіть говорити про те, що механізми тяжіння мешканців міста до природи та прагнення до оздоровчої дії природного середовища виявляються навіть на генетичному рівні, про що свідчать дані сучасних медичних досліджень.

Чи можна це віднести до екологічного туризму? На жаль, не можна - люди прагнуть спілкування з природою, щоб скористатися з її благ, нічим, як правило, не віддячуючи їй, а в багатьох випадках і завдаючи їй шкоди. Це стосується в першу чергу найбільш поширеного «vі»б компенсаційного «спокійного» або, навпаки, «так і іншого» відпочинку у природному середовищі [2, c. 150]. Серед них - «походи вихідного дня», «уікенди» на природі, сільський «зелений», або агротуризм тощо. При цьому основним критерієм є відпочинок з метою звільнення нервової системи від повсякденних стресів або, навпаки, надання їй активного навантаження за рахунок зміни оточення та нових вражень.

До екологічного туризму це має віддалене відношення, оскільки природа тут - основна умова відпочинку, а відпочиваючий - лише споживач наданих природою благ, тобто пасивно реагуючий на неї суб'єкт. Пасивно в тому розумінні, що сприйняття природи відбувається, хоч і з отриманням оздоровчого ефекту та емоційної насолоди, але без усвідомлення значення її для людини і людини для неї. Екологічний туризм обов'язково має містити в собі елементи усвідомленого позитивного ставлення до навколишнього природного середовища, а не тільки його використання, нехай навіть в активних формах.

Природа - головне джерело задоволення матеріальних і духовних потреб людини. Усвідомлення цього очевидного факту неминуче ставить людину на позиції любові й поваги до природи [3, c. 87]. Але це тривалий процес. До того ж відбувається він не автоматично. Потрібно цілеспрямовано формувати дбайливе ставлення до природи, виховувати в людях почуття вдячності до неї за те, що вона дає їм, за її роль у житті нинішнього й прийдешніх поколінь. Щодо цього екологічний туризм має реальні ресурси - невичерпні, як і сама природа.

Екологічний туризм з його величезними рекреаційними і пізнавальними можливостями покликаний сформувати суспільну свідомість щодо охорони та раціонального використання природних багатств, донести до людей нагальність і важливість питань захисту навколишнього середовища [3, c. 90].

У багатьох країнах екологічний туризм стає супутником і невід'ємною частиною всіх видів туризму, інтегрує їх у загальний процес, а завдяки своєму максимально доступному (наочному) просвітницькому та освітньому потенціалу є чи не єдиним регулятивним та формуючим поведінку важелем управління урбанізаційними процесами, раціонального природокористування та охорони природи. Він дозволяє пом'якшити удари, що завдає природі бездумне ставлення до неї людини, зберігає кутки незайманої природи і сприяє примноженню природних цінностей не тільки за допомогою екологічної просвіти, але і за рахунок коштів, що спрямовуються з прибутків від екологічного туризму на вирішення цих завдань.

У найбільш загальному розумінні екологічний туризм, є формою активного відпочинку з екологічно значущим наповненням - особливий інтегруючий напрямок рекреаційної діяльності людей, що будують свої взаємовідносини з природою та іншими людьми на основі взаємної вигоди, взаємоповаги та взаєморозуміння. Туристи отримують від такого спілкування з природою певний фізичний, психологічний, інтелектуальний та емоційний запас міцності та здоров'я, а природа при цьому зазнає мінімальних оборотних впливів і втрат, місцеві мешканці отримують соціальні та економічні стимули до збереження природи та традиційного природокористування [11, c. 50].

Початком формування концепції екотуризму вважають 80-ті роки XX століття, коли вперше з'явилися дослідження на цю тему. За даними WTO термін «екотуризм» активно використовується в індустрії туризму вже понад 15 років. Як відзначає велика кількість дослідників, поняття «екотуризм» довгий час мало невизначені межі й досі лишається дискусійним.

Так, Г. Міллер, 1978 Життєздатний туризм, чутливий до навколишнього середовища, що включає вивчення природного і культурного навколишнього середовища і має на меті поліпшення стану в цьому середовищі [15, c.176].

1.2 Сутність тавизначення понять

Існує багато визначень поняття екотуризму,наприклад:

Екотуризм - маршрути, обладнані таким чином, щоб присутність туристів мінімально відбивалася на природному середовищі, а самі вони не тільки відпочивали, але і знайомилися з екологічними проблемами, більш того, по можливості брали участь у їх рішенні.

Міжнародна організація екотуризму (TIES), 1990 Екотуризм - відповідальна подорож у природні зони, області, що зберігає навколишнє середовище і підтримує добробут місцевих мешканців

Екотуризм - подорож по відносно недоторканих природних місцевостях з особливою метою вивчення, милування і насолодою ландшафтами з їх дикими рослинами і тваринами, а також всіма існуючими культурними проявами зазначає Ceballos-Lascurain H.,

Екологічний туризм - складова частина рекреаційної діяльності, при якій негативний вплив на природне середовище та його компоненти є мінімальним. Екологічний туризм передбачає гармонійне єднання людини, засобів рекреації, природного середовища та рекреаційної інфраструктури [4, c. 90]

Г. С. Гужин, М. Ю. Беликов, В. Клименок, основою экотуризму є турбота про навколишнє середовище. На перший план виходить організація поїздок з обмеженим числом учасників у природні зони з можливим відвідуванням місць, що складають певний культурний інтерес із метою реалізації різноманітних проектів охорони і раціонального використання природних ресурсів