Экологичный туризм в Украине

(складено за даними [15, с. 436])

Їх розподіл по території також характеризується нерівномірністю (табл. 4.2). Із 28 регіональних ландшафтних парків України знову ж таки 11 знаходяться в “Карпатському” регіоні.

Слідує зауважити, що саме цей регіон є одним із центрів курортно-лікувального туризму в Україні, в якому розташовані такі відомі курорти як Трускавець, Моршин, Немирів Львівської області, Яремча Івано-франківської, Свалява, Поляна, Солотвина Закарпатської областей.

Таблиця 4.2 - Розподіл за областями регіональних ландшафтних парків України

(складено за даними [15, с. 437])

Компактне розташування такої кількості курортно-лікувальних закладів, національних і регіональних парків сприяє розвитку екологічного туризму в цьому регіоні.

Останній вирішує проблему зайнятості великої кількості туристів, що перебувають в санаторно-лікувальних закладах (влітку кількість відпочиваючих в Трускавці, наприклад, в 3-и рази перевищує чисельність місцевого населення), пропонуючи рекреантам здебільшого короткочасні (до 1-го дня) подорожі за різноманітними маршрутами в Українських Карпатах.

В даних адміністративних центрах це є однією із основних статей доходів місцевих туристичних фірм. Але в зв’язку з досить великими площами деяких національних і регіональних парків даного регіону (Карпатський — 50303 га, Синевир — 40400 га), що ускладнює контроль за ними, туристичні маршрути не завжди відповідають режиму охорони останніх. Тому даний вид туристичної діяльності повинен проводитися під контролем фахівців по спеціально розроблених маршрутах — екологічних стежках, котрі, як правило, починаються в зонах стаціонарної рекреації і проходять зонами регульованої рекреації парків.

Якраз зонуванням територій національні і регіональні парки відрізняються від інших форм природно-заповідного фонду і включають крім вище вказаних ще заповідну і господарську зони. Таким чином правильно організована екотуристична діяльність сприятиме регулюванню антропогенного навантаження на природні екосистеми як об’єкти екологічного туризму.

Слідує зазначити, що крім перерахованих вище регіональних ландшафтних парків в Миколаївській, Полтавській, Хмельницькій, Волинській і Рівненській областях ведуться інтенсивні роботи по створенню нових об’єктів даної категорії.

2.2.3 Природні та біосферні заповідники

Природні заповідники – територія або акваторія, вилучена із господарського використання з метою збереження типових або унікальних природних комплексів.Особу групу становлять біосферні заповідники – являються природоохоронними,науково-дослідницькими об’єктами міжнародного значення.Створюються з метою збереження найбільш типових природних комплексів біосфери,здійсненя фонового екологічного моніторинга вивчення

Таблиця 4.3 – Заповідники в Україні

(складено за даними [15, с. 436])

оточуючої середи,його зміни при дії антропогенних факторів.В Україні Зарараз діють:4 біосферні та 17 природних заповідників

2.2 4 Екологічна мережа і екологічні коридори

Ресурсами екологічного туризму є також екологічні мережі та коридори які їх сполуають.Терміном «екомережа» позначають сукупність ділянок відносно недоторканої природи, де тварини і рослини практично позбавлені впливу людини (ядра екомережі), та шляхів, якими ці ділянки сполучаються між собою (екологічні коридори). Так наприклад, ядрами екомережі можуть бути два ліси, а коридором – річка, що протікає між ними. Руслом і берегами річки тварини зможуть пересуватися з однієї ділянки лісу в інший. Це приклад локальної мережі; такі системи поєднуються у більші, котрі в свою чергу формують глобальну екомережу, що охоплює всю планету. Територія екологічної мережі - це свого роду данина, це той мінімум, який ми лишаємо живим істотам Землі, і який обов’язково має бути звільненим від впливу господарської діяльності людини.

Нажаль, в реальності все не так просто, як у теорії. Часто-густо можна спостерігати, як вирубують останній ліс у районі або розчищають і випрямляють русло річки. Такі місцевості стають непридатними для життя рослин та тварин і вже не можуть виконувати роль складових екологічної мережі. Таким чином розривається одна із ланок Природної системи. А коли порушення її цілісності відбувається повсюдно, то саме існування дикої флори і фауни Землі опиняється під загрозою. Тварини вимирають, а на місці дикорослих рослин починають зростати бур’яни. На думку фахівців із збереження біорізноманіття, вирішенням цієї проблеми може стати створення офіційно затвердженої екомережі кожного району, області, країни. Для цього необхідно оцінити реальний стан території, розробити Схему, що включатиме ядра і коридори мережі, врахувати зв’язок з сусідніми територіями і законодавчо затвердити статус новоствореного об’єкту. Належна охорона таких охоронюваних територій, підкріплена співпрацею урядів та неурядових організацій різних країн, надасть дикій природі можливість жити і розвиватись.

3        АНАЛІЗ ІНФРАСТРУКТУРИ ЕКОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

3.1 Інфраструктура екологічного туризму в Україні

Зараз головну роль у розвитку інфраструктури екологічного туризму в Україні відіграє держава, а саме виконавча і законодавча влада.Держава створює відповідні законодавчі положення розвитку екологічного туризму. Тобто прийняття законів, які регулюють, вплив на природне середовище транспорту закладів громадського харчування і розміщення.Сторюють установи, які б здійснюють екологічний контроль. Важливим елементом є створення природо-охоронних об’ктів з відповідними правилами в них, які обмежують господарську діяльність.

Для ефективної роботи різних проктологічних установ,організацій і підприємств галузі екологічного туризму необхідні кваліфіковані працівники.Для цього держава повинна сприяти створенню екологічних спеціальностей в училищах, інститутах,технікумах, університетах

Важливими завданнями для розвитку інфраструктури екотуризму є:

      Зменшення до мінімуму відходів;

      Поширенням екологічної освіти;

      Обмеження дорожнього руху;

      Зменщення потреби у водних ресурсах та енергії;

      Створення охоронних зон;

Щоб вплив на довкілля був мінімальним розробляється схема господарювання, яка включає створення доріжок-стежкової мережі, туристичних трас (піших,велосипедних), які б проходили через особливо цінні природні об’єкти парку. Сюди належить облаштування місць для відпочинку та ночівлі, впорядкування майданчиків, на випадок негоди,з аготівля дров для вогнищ.

Впорядковуючи територію для відпочинку, залежно від кількості туристів, розраховують кількість місць,протяжність доріг і стежок.

Роль туристичних операторів в інфраструктурі екологічного туризму в Україні і полягає в складанні каталогів з екотуризму, виборі транспортних засобів і місць розселення туристів, які б не чинили негативного впливу на довкілля.

Важливе місце в інфраструктурі екологічного туризму в Україні посідає транспортна інфраструктура. На відмінну від інших видів туризму, тут використовуються такі види транспорту, які завдають найменшої шкоди природному довкіллю. Це траспорт з ефективнішим використання енергії і з меншою кількістю шкідливих викидів який працює на альтерних видах топлива, а також нетрадиційні засоби перевезенняння – кінні візки, велосипеди (використовування на невеликих дистанціях). Екотуризм передбачає зменшення руху траспорту, якого можна досягти, якщо:

      Використовувати місцеву продукцію, що зменшує кількість вантажних перевезень;

      Надавати перевагу громадському транспорту над індивідуальним;

      Пересування пішо.

Серед різноманітних видів закладів розміщення перевага надається малій нічніжній базі. До неї належать приватні оселі, пансіонати, бунгало, кемпінги і невеликі готельні підприємства. Особливе значення має гармонійне вписання цих об’ктів у докілля, без нанесення йому шкоди. Це може бути забезпечено за таких обставин:

      Обдуманого підбору місця для об’єкта;

      Нешкідливого для довкілля процесу будівництва;

      Економічного способу забезпечення водою;

      Раціонального використання енергії;

      Утилізація відходів і очищення стоків.

Щодо закладів харчування, то тут надають перевагу місцевим продуктам і вилученню із споживання продукції в одноразовому упакуванні.

3.2 Аналіз інфраструктури екологічного туризму на прикладі Карпатького регіону

Екологічний і сільський туризм необхідно визнати пріоритетами політики розвитку сталого туризму в Українських Карпатах [11, c. 49]

Протягом останніх років туристична галузь утверджується в Карпатському регіоні як пріоритетна. Щороку зростає потік туристів, розбудовується готельно-відпочинкова інфраструктура, організовуються культурно-масові акції. Попри очевидний позитивний ефект для регіональної економіки, інтенсивний розвиток туризм доріжко-стежкової мережі, тристичних трас (піших,велосипедних), які проходять через особливо цінні природні обу несе з собою низку загроз.

Відношення туризму до природного середовища небезпідставно кваліфікують як агресивне. За оцінками експертів, його частка у деградації довкілля складає 5-7%.

Гірська природа особливо вразлива на різні форми господарського впливу. Її екосистеми важко і повільно відновлюються. Тому дуже важливим є таке планування туризму, яке б узгодило розвиток галузі і збереження природного середовища. Туризм завдає системної шкоди довкіллю: через забір землі і води; вирубку лісу задля забудови, прокладання лижних трас і доріг; забруднення повітря автотранспортом; забруднення поверхневих вод стоками від готельних об'єктів; нищення ґрунтів і рослинності. Туризм призводить до вимушеної міграції тварин. Вилов риби, зокрема форелі, для потреб туристичної гастрономії спричиняє різке зменшення популяцій.

Швидка розбудова великих туркомплексів зі значним навантаженням на довкілля ведеться на Франківщині в селі Поляниця (ТК "Буковель"), в Мигово на Буковині, біля села Волосянка на Львівщині. Тут здійснюються значні об'єми земляних робіт, проводяться інженерно-технічні заходи, обезліснюються значні площі. Нерідко забудова в горах має цілком урбаністичний характер.

Багатоповерхові готельні комплекси і бази відпочинку порушують своєрідну архітектурну естетику сільських місцевостей. Такі тенденції властиві багатьом закарпатським селищам — курортним центрам. Небезпеку становить передбачуване будівництво аквапарку в Тухлі — традиційному бойківському селі з багатою історико-культурною спадщиною. Надмірне навантаження на туристичні стежки, зелені зони біля відвідуваних місць, засміченість призводить до деградації та ерозії ґрунтів, збіднення рослинності. Найбільше від інтенсивного турпотоку потерпають Яремче, Ворохта, Славське, гірські вершини Говерла і Петрос, водоспади Пробій, Кам'янка, Манявський, озеро Синевір, Урицькі Скелі і Скелі Довбуша, Бубнище тощо.