Бальнеологічні ресурси Закарпаття

Проблемою залишається екологічний стан у водоохоронних зонах і прибережних смугах на потоках і річках області.

Значна частина цієї проблеми є наслідком іншої — відсутності у сільській місцевості комунальних служб з організованого збору, утилізації і захоронення (складування) побутових відходів, що є основною причиною повсюдного забруднення ними берегів річок та усіх видів угідь навколо населених пунктів. [11; 120 c.]

Нині у Закарпатській області поряд із вирішенням екологічних проблем, що роками були актуальними для регіону, динамічно проводиться робота щодо збереження та відтворення біологічного різноманіття. Зокрема, завершується вивезення за межі області хімічних засобів захисту рослин, створюються нові об’єкти природно-заповідного фонду, затверджуються «Регіональні червоні списки» тварин і рослин тощо. Уся ця робота на порядку денному у Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області.

Соціально-економічна розбалансованість та негативні зміни у довкіллі вимагають наукового обґрунтування пріоритетів подальшого розвитку. Серед таких першочергових завдань домінуючим є формування нових концептуальних підходів до забезпечення ефективного використання вторинних ресурсів та охорони навколишнього середовища. Тому одними з найважливіших як з точки зору стабілізації та покращення екологічної ситуації, так і забезпечення раціонального ресурсного потенціалу регіонів країни – виступають проблеми накопичення та використання твердих побутових відходів вторинних ресурсів.

Невирішеною екологічною проблемою залишається санітарне очищення міст та інших поселень від шкідливих побутових відходів і їх утилізація. Серед місць, де спостерігається значне накопичення твердих побутових відходів, особливо в літній період, відносять рекреаційні та курортно-оздоровчі території. [14; 129 с.]

Проте серед чинників, що гальмують динамічний розвиток курортно-оздоровчих територій, є відсутність дієвих економічних механізмів щодо використання вже накопичених твердих побутових відходів. Недостатній рівень державного регулювання і незадовільний розвиток науково-технічного потенціалу у сфері використання вторинних ресурсів звузили можливості діяльності заготівельних організацій до рівня використання тих видів вторинних ресурсів, які сприяють отриманню швидкого прибутку.

Полігони для захоронення твердих побутових відходів мають термін використання близько 30 років, нині вони заповнені в середньому на 90% або повністю вичерпали свій ресурс. Відсутні спеціалізовані полігони за видами відходів, що призводить до складування як промислових, так і побутових відходів без сортування на полігонах, переводячи їх в ранг екологічно небезпечних об’єктів.

Нині ще не повністю вирішена проблема, пов’язана зі збиранням, сортуванням і переробкою використаної тари й упаковки, інших елементів твердих побутових відходів у курортно-рекреаційній сфері. Постанова Кабінету Міністрів України “Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини” (№915 від 26.07.2001р.) пройшла лише етап активного обговорення. Фахівці акцентують увагу на необхідності поетапного вирішення цього питання, затвердження нормативної документації щодо маркування полімерної тари та впровадження його на промисловому рівні, що дало б змогу ідентифікувати полімерні відходи й одержувати якіснішу вторинну сировину.

Найбільший інтерес викликають пляшки з поліетилентерефталату, що посідають нині перше місце на підприємствах, які випускають мінеральну воду, прохолодні напої, соки, пиво, оцет, олію, тому що на відміну від інших (обгортки цукерок, кульки) їх можна зібрати та ідентифікувати. Це надто важливо саме тепер, коли відсутня національна система збирання, сортування, у тому числі маркування полімерних матеріалів [18; 155 с.]

Одним із пріоритетних напрямів розвитку курортно-оздоровчих територій є зниження екологічного збитку внаслідок накопичення твердих побутових відходів. Слід виділити небезпечне вивезення високотоксичних і побутових відходів на сміттєзвалища, які не мають відповідного захисту від забруднення ґрунту та підземних вод. Через зростання вартості вивозу сміття спостерігається збільшення кількості випадків незаконного захоронення твердих побутових відходів, що спричиняє додаткові витрати на охорону здоров’я населення в результаті забруднення навколишнього середовища.

Серед основних шляхів вирішення проблеми накопичення твердих побутових відходів в курортно-рекреаційній сфері слід, в першу чергу, віднести: впровадження роздільного збору твердих побутових відходів на рекреаційних та курортно-оздоровчих територіях; вдосконалення екологічного законодавства, яке містить прогалини в сфері нормативно-правового забезпечення процесів поводження з відходами; розробку організаційно-економічного механізму, що забезпечить повною мірою ефективне використання накопичених твердих побутових відходів; формування єдиної інформаційної системи щодо показників утворення та використання твердих побутових відходів.

Отже, проблеми накопичення і використання твердих побутових відходів в якості вторинних ресурсів є одними з основних екологічних проблем в курортно-рекреаційній сфері, які можуть бути вирішені лише шляхом активізації процесів запровадження екологобезпечних інноваційних рішень.

3.4.         Перспективи розвитку бальнеологічних курортів Закарпаття

Закарпаття має значний потенціал для того, щоб стати осередком туризму світового рівня. Запорукою ділової та інвестиційної активності у туристично-рекреаційному комплексі (ТРК) є ефективне освоєння та використання існуючого туристично-рекреаційного потенціалу, що значною мірою визначається наявністю, розвитком та економічною діяльністю мережі підприємств туристично-рекреаційного обслуговування, які складають матеріально-технічну базу та інфраструктуру туризму.

Рекреаційна діяльність  все більше приваблює підприємців  щодо збільшення вкладання інвестицій в основний капітал. Щороку в розбудову, реконструкцію та модернізацію туристично-рекреаційної галузі краю вкладаються значні внутрішні кошти. Так, упродовж січня-листопада 2008  року залучено коштів на суму 47,9 млн. грн. Розпочали роботу 19 об’єктів туристично-рекреаційного призначення, здійснюється будівництво та реконструкція ще 48 об’єктів [10; 39 с.]

Безумовно, рекреаційно-туристичний потенціал  має слабкі і сильні сторони щодо використання виробничо-ресурсного потенціалу.

Слабким  сторонами використання курортно-рекреаційного виробничо-ресурсного потенціалу  є відсутність затверджених в установленому порядку природних територій рекреаційного призначення, генеральних планів їх забудови і механізму освоєння територій; недостатній рівень використання бальнеологічних курортів; недостатня кількість місць підвищеної комфортності для обслуговування туристів.

Прогноз може бути оптимістичним. Є значний потенціал для  розвитку  курортно-рекреаційного напряму економіки Закарпатської області: наявність унікального природного середовища;  наявність законсервованих і недоторканих екологічних систем;  відносно якісні поверхневі і підземні води;  порівняно велика кількість національних парків і заповідних територій;  порівняно незабруднене навколишнє середовище та відносно стабільна екологічна ситуація;  діяльність орієнтованих на дослідження навколишнього середовища неприбуткових організацій;  посилення уваги з боку обласних органів державної влади та місцевого самоврядування до екологічних проблем, поступове впровадження екологічного принципу в систему стратегічного планування та практику оперативного управління;  наявність регіональних та державних цільових природоохоронних програм, у т.ч. протипаводкових;  використання можливостей  прикордонного співробітництва щодо вирішення спільних екологічних проблем; інженерно-комунікаційна доступність до європейських ринків;  розвинена телекомунікаційна інфраструктура;  інвестиційна привабливість регіону;  схильність населення до підприємництва [20; 57 с.]

За даними 2007 р. в рекреаційно-туристичному комплексі Закарпаття нараховувалося всього 41 підприємство, які мають ліцензії на здійснення туристичної діяльності, а також 81 санаторно-курортних закладів та закладів відпочинку.[31; 57 с.]

Залежно від розташування родовищ мінеральних вод розміщення оздоровчих закладів у районах Закарпаття є не одномірним. Так найбільша кількість розміщена у Виноградівському районі, а найменша – у Воловецькому.

З метою створення організаційно-управлінського, правового і економічного середовища, сприятливого для подальшого розвитку в області туристично-рекреаційної галузі розроблено комплексну програму розвитку туризму та рекреації у Закарпатській області на 2002-10 роки, яка містить найбільш актуальні пропозиції і заходи щодо їх виконання. Мета Програми є створення передумов для перетворення туризму і рекреації у ключову (пріоритетну) галузь економіки краю та для створення якісного регіонального туристичного продукту.

Для реалізації програми соціально-економічного розвитку Закарпаття розроблено основні завдання програми:

1. Забезпечення пріоритетності туристично-рекреаційної галузі серед інших галузей економіки. Визначення основних напрямків діяльності органів виконавчої влади щодо управління туристично-рекреаційними ресурсами і туристично-рекреаційною діяльністю.

2. Формування і вдосконалення нормативно-правової бази туристично-рекреаційної галузі.

3. Розвиток пріоритетних для Закарпаття видів туризму (оздоровчо-лікувального, активних видів відпочинку, сільського, інших). Підвищення ефективності використання санаторно-курортного та туристично-рекреаційного комплексів Закарпаття.

4. Забезпечення ефективного використання наявного природо-кліматичного, соціально-економічного та історико-культурного потенціалу.

5. Розвиток підприємництва у сфері туризму і рекреації, насамперед – малого і середнього бізнесу.

6. Детинізація туристично-рекреаційної діяльності.

7. Встановлення та застосування економічно обґрунтованих цін і тарифів на послуги, що надаються туристично-рекреаційними закладами, згідно з рівнем сертифікації об'єктів.

8. Стимулювання розвитку матеріальної бази туристично-рекреаційної галузі шляхом залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для реконструкції діючих і будівництва нових закладів розміщення.

9. Вжиття комплексу заходів з метою розвитку інфраструктури туризму.

10. Забезпечення захисту та безпеки туристів і рекреантів.

11. Розроблення і впровадження прогресивних методів і стандартів туристично-рекреаційного обслуговування.

12. Розвиток міжрегіональних і міжнародних зв'язків.

13. Здійснення активної рекламно-інформаційної діяльності.

14. Наукове забезпечення туристичної діяльності.

15. Створення сучасної системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів .

Передбачено, що фінансування Програми протягом 2003-2010 років буде здійснюватись за рахунок коштів обласного, міських та районних бюджетів, а його обсяг визначатиметься у процесі формування цих бюджетів на відповідний фінансовий рік.

Якщо дана Програма буде виконана ефективно, то це забезпечить динамічний розвиток туристично-рекреаційної галузі Закарпатської області як однієї із високоприбуткових галузей економіки; підвищить ефективність використання, забезпечить збільшення надходжень до бюджетів різних рівнів та створення нових робочих місць; забезпечить створення якісного регіонального туристичного продукту, здатного максимально задовольнити потреби внутрішнього та іноземного туриста; сприятиме ефективному туристичному обміну та зміцненню іміджу Закарпаття на внутрішньому та міжнародному ринках [6; 202 с.]

Отже, розглянуті вище питання є дуже перспективними для Закарпатської області. Туристично-рекреаційний комплекс потрібно розглядати як стратегічний напрямок розвитку економіки Закарпаття. Перспективою подальших досліджень є визначення частки туристично-рекреаційного комплексу Закарпаття як однієї з основних структурних складових економіки України.

Закарпатська область має в теперішній час низький рівень індустріального розвитку. Її частка у промисловому виробництві України складає лише 0,7 відсотка (2005 рік). Водночас, незважаючи на малоземелля (на одного закарпатця у 2,4 рази сільгоспугідь менше, ніж у середньому по Україні), агропромисловий сектор області виробляє близько 2 відсотків валової продукції сільського господарства України.

Загальновизнаним пріоритетом стратегічного розвитку Закарпаття є курортно-рекреаційна та туристична галузі. Адже володіє найкращим в Україні комплексом природнокліматичних ресурсів, історичних, архітектурних та етнокультурних цінностей. Подальший розвиток цієї галузі сприятиме гармонізації стосунків людини з природою, оптимізації природокористування. Однак ця галузь може успішно розвиватись тільки за наявності якісних доріг, належного водозабезпечення та водовідведення, чистоти і привабливості довкілля тощо. Тому розбудова інфраструктури – це друга пріоритетна стратегічна ціль, без якої неможливий розвиток області і у всіх інших сферах, в тому числі з транскордонного співробітництва, яке є значущим з огляду на геополітичне розташування області. Чи не найважливішим пріоритетом розвитку області є розв’язання комплексу проблем людського розвитку: забезпечення населення належним медичним обслуговуванням; доступом до якісної освіти і культури; піднесення суспільної моралі; зниження безробіття та пов’язаної з ним міграції. Від темпів розв’язання цих проблем залежатиме динаміка позитивних змін в різних секторах економіки, яку автор бачить багатогалузевою з продуманим просторовим розміщенням та раціональним використанням природних та людських ресурсів. Важливим стратегічним пріоритетом розвитку області є освоєння власних відновлюваних енергетичних ресурсів, якими область найбагатша в Україні і при цьому найенергозалежніша. Насамперед, це гідроренергетичний потенціал гірських річок та геотермальних вод, а частково вітро-, геліо- та біо- ресурсний потенціал. Ця задача повинна вирішуватись у комплексі із задачами протиповіневого захисту, риборозведення, туризму та рекреації, охорони довкілля. [27; 8 c.]