Бальнеологічні ресурси Закарпаття

На басейнах із термальною водою в місті Берегово і селі Косино в Закарпатської області — гарячий сезон. Саме у цю пору, коли на вулиці ще не дуже спекотно – в самий раз стрибнути в тепленьку воду. Адже тут можна не лише викупатися, поплавати, але ще і зміцнити своє здоров'я.

До Берегово і Косино часто приїжджають туристи не лише із Закарпаття, але і з сусідніх областей України. Адже декілька днів, проведених у термальних басейнах, істотно допомагають позбавиться від багатьох хронічних захворювань.

Басейн у Берегово, наприклад, був побудований ще в радянські часи – в 60-х роках. Спочатку його зводили як спортивну базу для спортсменів зі всього Союзу. А пізніше геологи, які розвідували тут підземні джерела води, зробивши лабораторні аналізи, заявили, що вода володіє цілющими властивостями. Напередодні Олімпіади - 80 в Береговому навіть проводилися всесоюзні тренування. Зараз басейн також не порожній: періодично його орендують українські спортсмени під керівництвом відомих тренерів. А ось кілька років тому в селі Косино, недалеко від Берегова, побудували нову базу відпочинку, яка також базується в основному на термальних водах. Правда, тутешні басейни за обсягом набагато менші береговських, але властивості води - аналогічні.

Вода з-під землі надходить із температурою 53 градуси. Доки піднімається вгору – температура знижується до 35-40 градусів. Термальна вода лікує урологічні, серцево - судинні, ендокринні, гінекологічні, стоматологічні захворювання, а також хвороби опорно - рухового апарату, дихальних шляхів, обміну речовин. [3; 113 с.]

Це ж підтверджують і туристи, які з року в рік за традицією приїжджають сюди підлікуватися.

2.3.  Мінеральні води

Закарпаття здавна відоме як край надзвичайно багатий мінеральними джерелами. В області вже досліджено понад триста мінеральних лікувальних джерел. По газовому складу їхньої води вони поділяються на вуглекислі, сірководневі, метанові і радонові.

Мінеральні води Закарпаття, що можуть використовуватись з лікувальною метою, представлені 62 основними родовищами, які були визначені на основі розвідувальних робіт, проведених Берегівською геологічною експедицією, гідрогеологічними групами об'єднання "Закарпаткурорт", Українського НДІ курортології. За даними першого Кадастру мінеральних вод України (1996) із 205 родовищ мінеральних вод, що освоєні в Україні, 39 (19%) - на території Закарпаття. Вивчення фізико - хімічного складу мінеральних вод виявило, що практично не існує "унікальних" вод. Усі води можуть бути розділені на певні класи та групи. За своїми властивостями виділяються аналоги тих чи інших вод.

Найбільш поширені в області вуглекислі джерела. Особливо багато їх на Свалявщині - у самім місті й у селах Нелипіне, Солочині, Поляні, Плоскому, Лугах. Води цих джерел є аналогами відомих вод типу "Боржомі" і мають такі ж смакові якості, особливо води "Лужанська", "Поляна квасова", "Плосківська", "Свалява".

На Закарпатті знаходиться більшість родовищ мінеральних вод нашої країни. Чомусь мало хто сьогодні знає, що Свалявський район - один з найстаріших бальнеологічних курортів Європи. За часів Австро-Угорщини тут любила відпочивати і зміцнювати здоров`я королівська сім`я, в 1800 році тут були відкриті перші купальні, а кількома роками пізніше розпочався «промисловий» розлив і вивіз місцевих мінеральних вод у Відень, Париж, Будапешт ...

Лікувальні властивості мінеральних вод Закарпаття згадуються в архівних документах вже в 1463 році XV століття, а їх хімічні аналізи проводилися регулярно з 1803 XIX століття. У 1842 році в Будапешті Свалявська мінеральна вода була визнана однією з кращих за смаковими якостями, а в 1855 році отримала "Золотий диплом" на виставці вод Європи у Парижі. [8; 84 с.]

Мінеральні води Закарпаття різні за хімічним складом і лікувальними властивостями.

З 207 родовищ, занесених до Кадастру мінеральних вод України, 18.8% становлять мінеральні води Закарпаття.

З досліджених 30 типів мінеральних вод 27% складають вуглекислі хлоридні натрієві, 22% - вуглекислі хлоридно-гідрокарбонатні і гідрокарбонатно-хлоридні натрієві, 18% - вуглекислі гідрокарбонатно натрієві, 15% - вуглекислі гідрокарбонатні натрієво-кальцієві-магнієві металеві, по 6 відсотків - сульфідні, мішьякові та кремнієві.

Ряд родовищ є унікальними, їх води відповідають типу Єсентуки, Боржомі Арзні і не поступаються відомим водам Чехії, Польщі, Франції. Вони є високоефективними і цінними для лікування і профілактики захворювань органів травлення, опорно-рухового апарату, серцево-судинної та периферійної нервової системи. Вони також використовуються для розливу як столово-лікувальні.

Серед найвідоміших є родовища мінеральних вод Полянське, Плосківське, Голубинське, Соймовское, Келечинське і Шаянське. Із загальної кількості мінеральних вод 21 внесено до державного стандарту України "Води мінеральні питні". Затверджені запаси мінеральних вод, які становлять 3197.4 куб. м на добу, у минулому році були використані на 12.6 відсотків. [8; 91 с.]

Величезна кількість досліджень і спостережень довело, що закарпатські мінеральні води нейтралізують кислотність шлунка, виводять з організму шлаки, радіонукліди, алергени, а також інші шкідливі та отруйні речовини. «Поляна купель», наприклад, за 2 тижні загоює відкриті виразки і навіть уповільнює розвиток пухлин - на базі цієї води збираються будувати комплекси для лікування онкологічних захворювань та наслідків хіміотерапії.

Cлід сказати, що мінеральні води з успіхом застосовуються в комплексному лікуванні більшості найбільш поширених захворювань. Використання мінеральних вод дозволяє активізувати захисно-адаптаційні реакції організму людини, відновити функціональний стан органів травного тракту, нормалізувати діяльність нервової, ендокринної та імунної систем, що дає можливість повноцінної і життю.

Завдяки високій ефективності, доступності, відсутності побічних ефектів, властивих медикаментозної терапії, а також екологічну чистоту використання мінеральних вод є необхідним у лікуванні та профілактиці багатьох хвороб людини. [ 33; 326 с.]

Сульфідні води виявлені за допомогою свердловин в андезитах і базальтах Вигорлат-Гутинської вулканічної гряди на глибинах 60-300 м. За іонним складом вони гідрокарбонатно-сульфатні кальцієві з мінералізацією 1-2 г/л. Вміст сірководню 30-45 мг/л.

Аналогічні води приурочені до новоселецьких туфів і відомі в районах сіл Теребля та Вільхівці Тячівського району, де їх використовують місцеві водолікарні. Вміст сірководню в цих водах менше 10-15 мг/л. Склад аналогічний синяцьким водам. Більш мінералізовані (до 5 г/л) сірководневі води з вмістом Н2S до 30 мг/л трапляються у районі с. Ганичі.

Найкрупніше та добре вивчене Келечинське родовище вуглекислих залізистих вод з експлуатаційними запасами 500 м куб/добу. Мінеральні води виявлені за допомогою свердловин в еоценових відкладах на глибинах 20-110 м. Хімічний склад гідрокарбонатний кальцієвий і магнієво-кальцієвий, натрієвий. Мінералізація 0,7-2,8 г/л. Вміст двовалентного заліза від 20-50 до 130 мг/л. Це родовище досить перспективне для курортного освоєння. Ресурси його можуть забезпечити крупний санаторний комплекс і завод розливу. Підвищений вміст заліза виявлений у водах інших джерел, які однотипні за складом. У с Тарасівка на базі залізистих вод функціонує невелика здравниця місцевого підпорядкування. Джерела залізистих вод відомі також у верхів'ях Ужа, долинах рік Голятина, Тересва, Тиса. За генезисом це інфільтрогенні води. Всі залізисті води Закарпаття належать до Келечинського типу.

Як і залізисті, миш'яковисті води Закарпаття відомі тільки серед вуглекислих. Поширені вони мало. Велике родовище з запасами 300 м куб/добу розвідане у середній течії Чорної Тиси (с. Кваси). Мінералізація води коливається від 5 до 37 г/л. Газонасиченість висока. У газовому складі переважає СО2 (до 78%). Температура 10-14°С. Вміст миш'яку 1,5-150 мг/л. Вища кількість миш'яку звичайно характерна для більш мінералізованих вод. Санаторій «Гірська Тиса» використовує для лікувальних процедур вуглекислі миш'яковисті хлоридно-гідрокарбонатні натрієві води з мінералізацією 5-7 г/л і вмістом миш'яку 1,5-2,0 мг/л.

Серед інших водопроявів миш'яковистих вуглекислих вод відомі джерела у с. Верхній Бистрий. Тут наявні декілька джерел гідрокарбонатно-хлоридних натрієвих вод з мінералізацією 8-10 мг/л і вмістом миш'яку до 1,5 мг/л.

Своєрідна за складом вода джерела, розміщеного північніше с. Говерла. При мінералізації 3,5 г/л і гідрокарбонатно-хлоридному натрієвому складі вона містить 20 мг двовалентного заліза і 2 мг миш'яку. Це дає підставу віднести її до залізистомиш'яковистих.

Миш'яковисті води Закарпатської області за своїм генезисом змішані (морські та атмосферні). Збагачення миш'яком відбувається за рахунок руйнування і вилуговування миш'яковистих мінералів. [8; 32 с.]

Бромні, йодні, йодно-бромні води трапляються тільки у Закарпатському прогині, зоні утрудненого водообміну Солотвинського та Чоп-Мукачівського артезіанських басейнів. Всі йодо-бромні води Закарпаття — це в основному термальні розсоли хлоридно-натрієвого складу, в формуванні яких беруть участь седиментогенні морські води. Максимальний вміст брому в розсолах 857 мг/л, йоду до 75 мг/л. При відповідному розчиненні розсолів прісними водами кондиційні лікувально-питтєві йодно-бромні води можна отримати тільки в межах Залузької структури Закарпатського прогину. Тут на глибині 1955-1960 м у пісковиках сармату за допомогою свердловини одержано метановий хлоридний натрієвий розсол з мінералізацією 227 г/л вмістом брому 256,6 мг/л, йоду 75 мг/л. На цій же ділянці є питтєві бромні води з вмістом брому при відповідному розведенні 30-50 мг/л та йодні при концентрації йоду 5-10 мг/л. Незважаючи на незначні дебіти свердловин і враховуючи велику розбавленість первинного розсолу (5-15 раз), запаси бромних, йодних, йодо-бромних вод цілком можуть забезпечити потреби санаторно-курортного комплексу.

За допомогою свердловин у межах Берегівського рудного району виявлені води з вмістом радону 24-38 еман. Є відомості про джерела мінеральних вод з вмістом радону 80-100 еман у межах Мармароського кристалічного масиву, с. Косівська Поляна. Однак ці відомості не перевірені.

Мінеральні води з вмістом кремнієвої кислоти понад 50 мг/л наявні здебільшого в межах Закарпатського прогину в областях з високим геотермічним фоном. У термальних водах розчинність кремнієвої кислоти значно зростає.

Кремнієві терми поширені в основному в смузі, яка прилягає до Берегівської зони горстів, де вони виявлені у відкладах паннону (с. Велика Бігань), сармату (села Гараздівка, Іванівка), ефузивних породах району (с. Косини), породах фундаменту та ефузивах Вигорлат-Гутинської гряди (м. Ужгород) на глибинах 80-660 м.

При загальному хлоридно-натрієвому складі мінералізація вод змінюється в межах 1-3 г/л до розсолів. Температура зростає від 23 до 56°С на виході. Вміст кремнієвої кислоти 50-130 мг/л. Запаси термальних кремнієвих вод за попередньою оцінкою становлять не менше як 6000 м куб/добу, але використовують їх тільки у міжколгоспному санаторії «Кооператор». [8; 36 с.]

2.4 Грязелікування та озокеритолікування

На закарпатських курортах своєї лікувальної грязі немає. Цілющі властивості так званої «синякської грязі», яка містить вільний сірководень, ще не вивчені, тому для грязевого лікування в санаторіях в основному застосовують озокерит. Він надходить у здравниці Закарпаття з Бориславського нафтового району Львівської області.

Озокерит – це гірська порода органічного походження, яка являє собою комплексну сполуку вуглеводів, асфальтенів і смол. Після очищення він нагадує бджолиний віск, або мінеральний віск.

Щодо хімічних властивостей, то озокерит представляє собою соскоподібний продукт нафтового походження і складається з семи вуглеводів різної молекулярної ваги, які відрізняються за своїм хімічним складом і фізичними властивостями. В озокериті присутні, в невеликій кількості ароматичні сполуки, а також гази – метан, пропан, бутан, етан та інші.

Крім того, до його складу входять церезін, сірководень, нафтові смоли та інші органічні речовини. Нафтопродукти надають озокериту чорного або темно-коричневого кольору з специфічним запахом.

Озокерит за своєю консистенцією нагадує віск і колір його залежить від кількості смол, які у ньому містяться. Сорти, які містять незначну кількість смоли можуть бути жовтого кольору. Є різні перехідні відтінки озокериту аж до чорного.

Температура плавлення його 35—40°С. Озокерит має низьку теплопровідність. При переході його з розплавленого стану в твердий вивільнюється велика кількість тепла, яке благотворно діє на патологічний процес у хворого. На курс лікування призначають 8—10 аплікацій озокериту.

Процедури значно поліпшують кровопостачання хворого органа, зменшують запальні процеси, підвищують обмін речовин, поліпшують самопочуття.

Озокеритолікування успішно застосовують при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при хронічніх гастритах з підвищеною і пониженою кислотністю, при захворюваннях печінки і жовчних шляхів, а також при хронічних поліартритах нетуберкульозного походження, радикулітах, плекситах і багатьох інших захворюваннях.

Таким чином, озокеритолікування є важливою ланкою в комплексному лікуванні хворих в санаторно-курортних умовах. [ sankurort.ua]

Озокерит («той, що пахне воском», грецьке) - теплоносій, котрий за теплоємністю перевершує всі інші лікувальні теплові фактори (парафін, багно, глину, пісок). Озокерит містить в собі речовини, які потрапляють в організм через непошкоджену шкіру і в маленьких гомеопатичних дозах діють як антибіотики, біостимулятори, гормони. Серед останніх в озокериті найбільше естрогеноподібних жіночих статевих гормонів. До речі, чоловікам вони теж не зайві. Відомо, що «слабка» стать живе довше, у жінок рідше або пізніше розвиваються деякі захворювання (напр., виразкова хвороба, атеросклероз).