Податковий менеджмент

    Про незадовільний стан роботи митних органів  у напрямку контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, а також ефективність роботи в напрямку боротьби з контрабандним ввезенням товарів на митну територію України, свідчать невідповідності у статистичних даних України та статистичних даних окремих країн-експортерів.

    Прикладом можуть бути розбіжності у співставлених  даних Держкомстату та відповідних  статистичних відомств країни-експортерів (рис. 3.1) за період січень-серпень 2010 року по:

• Республіці Білорусь – на 9,3 % (на 133,9 млн. дол. США);
• Республіці Молдова – на 8,9 % (на 4,2 млн. дол. США);
• Грузії – на 45,0 % (на 33,8 млн. дол. США(;
• Польщі (за січ.-бер. 2010 р.) – на 80,6% (на 385,9 млн. дол. США) [28].

Рис. 3.1. Співставлення статистичних даних щодо імпорту товарів в Україну, млн. дол. США [18, c. 73] 

    Реалізація  інтересів платників податків у  громадянському суспільстві спирається на податкові права, які в процесі  поширення податкової культури та розширення обсягу прав і свобод платників, підвищення рівня їхнього захисту є безперечною  умовою забезпечення прав та обов’язків, гарантією дотримання законності в процесі оподаткування.

    Одним з важливих факторів, що впливає  на аспекти сприйняття платниками податків чинних фіскальних технологій, є наявність  такої категорії як "податковий тягар" – узагальнювального показника, що характеризує роль податків у житті суспільства і визначається як відношення загальної суми податкових зборів до сукупного національного продукту.

    Деякі зарубіжні економісти визначають податковий тягар як міру економічних обмежень, пов’язаних з відрахуванням коштів на сплату податків. У зарубіжних країнах цей показник варіюється від 52% у Швеції, до 30% у США, Туреччині і Японії та до 5% у Непалі. Середній рівень податкового тягаря в зарубіжних країнах зазвичай коливається в межах 40-45%.

    Оптимальний розмір податкового тягаря – основна макроекономічна проблема будь-якої держави. Рівень податкового тягаря стосовно конкретного платника податків відображає частку його сукупного доходу, яка вилучається до бюджету. Як правило, розрахунок цього показника проводять шляхом ділення суми всіх нарахованих податків і податкових платежів на обсяг реалізації продукції (робіт, послуг), включаючи виручку від іншої реалізації. Іноді для більш точного розрахунку до складу фіскальних платежів включають платежі до позабюджетних фондів.

    Для характеристики зміни податкових надходжень під впливом визначальних економічних  чинників (валового національного продукту, доходів населення, рівня роздрібних цін тощо) в макроекономіці застосовують такий показник як коефіцієнт еластичності податків

    Коефіцієнт  розраховується за формулою

    E = Х’У/ХУ’,

    де  Е – коефіцієнт еластичності, X – початковий рівень податкових надходжень (усіх, групи податків або окремого податку), Х’ – приріст податкових надходжень (усіх, групи податків або окремого податку),                 У – початковий рівень визначального чинника (наприклад, ВНП, дохід тощо), У’ – приріст аналізованого чинника.

    Коефіцієнт  еластичності податків показує, на скільки  відсотків змінюються податкові  доходи (групи податків або окремого податку) при зміні визначального чинника на 1%. Цей коефіцієнт може бути більшим, рівним або меншим за одиницю. Якщо він дорівнює одиниці, то частка податкових доходів держави у ВНП залишається стабільною. Якщо коефіцієнт більший за одиницю, то податкові доходи збільшуються швидшими темпами, ніж зростає ВНП і частка податкових доходів у ВНП зростає. При коефіцієнті, меншому за одиницю, частка податкових надходжень у ВНП знижується.

    Податкова межа – умовна точка в оподаткуванні, за якої досягається оптимальна для платників і державної казни частка валового національного продукту, що перерозподіляється через бюджетну систему. Зміщення умовної точки в ту або іншу сторону породжує суперечливу ситуацію, проявами якої є: політичні конфлікти, непокора платників податків податковим властям, відплив капіталу, масове ухилення від сплати податків, переселення населення тощо. Рівень податкової межі, як правило, підвищується тільки в надзвичайних ситуаціях, як це було, наприклад, у США під час Другої світової війни, коли податкова межа становила 80-90%. У Великій Британії після Другої світової війни вилучалося 100% одержуваного надприбутку на умовах повернення. Іншим проявом цього принципу є інформованість платника податків – про всі зміни податкового законодавства платник податків має бути проінформований заздалегідь, а також простота при обчисленні та сплаті податку, можливість вибору платником податків того або іншого способу поведінки із запропонованих податковим законодавством [22, c. 252].

    Етична категорія справедливості оподаткування як поняття про належне, як відповідність між діянням і винагородою, є тією основоположною ідеєю, на якій базується система регулювання податкових відносин. Водночас, принцип справедливості, незважаючи на запеклі суперечки з приводу його суті та змісту, ось уже протягом двох сотень років є головним орієнтиром будь-якої цивілізованої системи оподаткування. 
 
 

    3.2. Напрями удосконалення системи податкового менеджменту в Україні

    За  минулі роки відбулося багато змін як в економічному потенціалі нашої держави, так і в законодавчому полі оподаткування та структурі податкової служби. Якісні та кількісні зміни відбулися і серед платників податків – тепер це не стовідсотково державні чи колективні підприємства, як було колись, а переважно приватні, акціонерні підприємства зі змішаною формою власності. їх кількість неухильно зростає. Все це потребує від податкової служби постійного пошуку нових оптимальних форм і методів роботи з платниками податків       [4, c. 95].

    Політика  податкової адміністрації у відносинах між платниками податків і податківцями поступово набуває цивілізованих обрисів, запроваджується ідеологія, в основі якої лежить компроміс між інтересами платників податків та держави в особі органів державної податкової служби.

    З метою утвердження партнерських відносин між платниками податків і  податківцями запроваджується відкритість  та прозорість у роботі податкових органів. У кожній податковій інспекції створені спеціальні підрозділи з роз’яснення податкового законодавства, які проводять широку інформаційну роботу, а саме: роз’яснюють права та обов’язки платників податків, порядок оскарження рішень податкових органів, висвітлюють у засобах масової інформації, інформують на семінарах та у випадку особистих звернень платників про усі актуальні питання оподаткування.

    Цей напрям податкового менеджменту  застосовується з метою дотримання принципу збалансованості інтересів  між платниками податків і державою, за якої держава мала б достатньо  коштів для виконання обов’язків перед громадянами, а суб’єкти підприємницької діяльності та громадяни свідомо ці кошти сплачували до бюджету, розуміючи, що вони витрачаються на задоволення їх суспільних потреб.

    Одним з напрямів роботи податкової служби є концентрація зусиль на роботі з  великими платниками, що дає відчутні результати. Особливостями такої роботи є те, що за кожним великим підприємством закріплюється окремий працівник, який добре обізнаний з його діяльністю і фінансовим станом. Це дає можливість не тільки прогнозувати результати господарської діяльності і планувати відповідні податкові надходження, але й допомагати платнику уникати помилок в оподаткуванні, неправильного трактування окремих норм податкових законів.

    Мета  цього напряму податкового менеджменту  – стимулювати виробництво і, водночас, забезпечити повну сплату поточних зобов’язань, не допустити зростання недоїмки і скоротити заборгованість минулих років, адже чим ефективніше працюють підприємства та інші суб’єкти підприємницької діяльності, тим вищим є рівень сплати податків [24, c. 501].

    Сьогодні  у роботі податкових органів слід вказати на низку недоліків у  виконанні ними своїх завдань  і функцій, що, відповідно, свідчить про неефективність податкового  менеджменту в підрозділах податкової служби, а саме:

• нестабільність податкових норм і правил;
• поверховий аналіз фінансового стану основних платників податків, відсутність прогнозування очікуваного рівня платоспроможності та обсягів сплати податків, зборів і обов’язкових платежів;
• незбалансована завантаженість роботою, дублювання робочих завдань, трудомісткі процедури та відсутність необхідних інструментів для їх виконання;
• недостатня кваліфікація кадрів;
• низька частка добровільної сплати податків і зборів у загальному надходженні коштів до бюджету тощо.

    Наявність цих недоліків не дає змоги стабілізувати потреби держави у грошових і матеріальних ресурсах, поліпшити ситуацію з виплатою пенсій і допомог, повністю ліквідувати заборгованість із заробітної плати працівникам бюджетних установ, забезпечити їх належне фінансування [3, c. 252]. 

    У своїй роботі податкові органи завжди намагаються дотримуватися принципу: злагода та порозуміння у стосунках  між тими, хто збирає податки, та тими, хто їх сплачує – важлива передумова підвищення ефективності не тільки податкової, а й економічної політики в цілому. Сумлінна, наполеглива праця працівників податкової служби та податкова культура платників податків є надійною запорукою забезпечення виконання завдань щодо мобілізації коштів до бюджету.

    Тому  керівництво податкової служби України  визначило такі пріоритети у роботі, дотримання яких має сприяти вдосконаленню податкового менеджменту:

• утвердження партнерських відносин з платниками податків;
• концентрація зусиль на кваліфікованій роботі з великими платниками податків, бюджетоутворювальними галузями економіки;
• якісний ринковий аналіз фінансових тенденцій.

ВИСНОВКИ

    В умовах реформування податкової системи  ефективність податкового менеджменту  на рівні держави полягає в  умінні розпізнавати стратегічні проблеми та швидко вирішувати їх, зменшуючи  негативний вплив на збалансованість фінансової системи та на обсяги податкових надходжень до Державного бюджету.

    Податкова система створюється відповідно до стратегічних цілей розвитку держави, а не навпаки. Система, орієнтована  лише на виконання короткострокових фіскальних завдань, не стабілізуватиме економіку й не підвищить рівень довіри до неї. Так, користуючись наявною об’єктивною аналітичною інформацією про теперішній стан економіки й маючи прогнозні її характеристики на 10-20 років, можна ставити завдання та досягти відповідних результатів розвитку економіки держави. Ці завдання мають закладатись в цілі податкового менеджменту.

    Податковий менеджмент доцільно розвивати з метою ефективного виконання запланованого до 2013 року «Стратегічного плану розвитку державної податкової служби України», та до 2015 року «Концепції реформування податкової системи України», основними завданнями яких є:

• створення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків та забезпечення повного, своєчасного надходження податків та обов’язкових платежів;
• забезпечення прозорості, компетентності, передбачуваності та неупередженості діяльності органів державної податкової служби;
• створення високопрофесійної, інформаційно-розвиненої державної податкової служби в Україні шляхом розробки та впровадження програми розвитку інформаційної інфраструктури.

    Реалізація  плану розвитку ДПС України здійснюватиметься за рахунок коштів позики відповідно до Угоди між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 4 вересня 2003 року та загального фонду бюджетної програми «Модернізація державної податкової служби», а також залучення коштів Європейського співтовариства.

    Базовим завданням податкового менеджменту  є пошук та реалізація нових механізмів щодо активізації і нарощування податкових надходжень. Водночас, у своїй основі податковий менеджмент має бути націлений на зниження податкового навантаження, маючи на меті визначення економічно-оптимального й соціально справедливого рівня оподаткування, достатнього як для реалізації державних функцій, так і для стимулювання інвестиційної діяльності й покращення податкової конкуренції, зниження податкового боргу.

    При формуванні ефективної податкової системи  необхідним є врахування суспільної свідомості (зокрема, таких факторів як масштаби корупції, розробка схем ухиляння від сплати податків тощо). Практика свідчить, що у випадках, коли стан суспільної свідомості ігнорується, можуть виникати проблеми із забезпеченням податкових надходжень до бюджету. Тому непродумане зниження податкового навантаження може призвести до негативних результатів.