Податковий менеджмент

    В історії розвитку державного податкового  менеджменту на території України, яка була в той час у складі Росії, в першій половині та на межі       ХІХ-ХХ століть був період так званого бюрократичного способу стягнення податків. У період приналежності України до Радянського Союзу за допомогою державного податкового менеджменту контролювалися лише платежі підприємств і організацій недержавної форми власності і громадян, зокрема: прибутковий податок з колгоспів і платежі з прибутку міжгосподарських організацій, прибутковий податок з кооперативних і громадських організацій, державні податки з населення (прибутковий податок, податок на холостяків, одиноких і малосімейних громадян, сільськогосподарський податок), місцеві податки (з власників будівель, земельний податок, податок з власників транспортних засобів та інші) [25, c. 217].

    У період так названої перебудови державний  податковий менеджмент відображав нові взаємовідносини податкоплатників з державою. У цей період підприємства отримали відносну господарську самостійність, появились приватизовані організації, що дало поштовх до розробки і прийняття 25 червня 1990 року Закону Української РСР "Про систему оподаткування" та 4 грудня 1990 року Закону Української РСР "Про державну податкову службу в Українській РСР" [25, c. 238].

    Податковий  менеджмент як свідома сфера діяльності в Україні почав розвиватись з 1991 р. На основі Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 № 1251-12, головного податкового закону держави, була побудована податкова система України. Закон регулював відносини і визначав понятійний апарат у системі оподаткування. Друга редакція Закону від 02.02.94 року № 3904-12 відобразила реалії податкової системи, які сформувались на той час в Україні. У 1997 р. були внесені чергові зміни до цього закону, згідно з якими була прийнята нова редакція Закону України "Про систему оподаткування" від 18.02.97 року № 77/97, згідно з яким встановлюються, скасовуються і розрізняються податки, збори (обов’язкові платежі), призначені для державного та місцевих бюджетів, визначаються внески до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників податків.

    У своїй еволюції податковий менеджмент України пройшов два етапи. На першому етапі (1991-1995 pp.) податковий менеджмент був спрямований на забезпечення максимізації податкових надходжень, а на другому відбувся перехід до зниження податкового тягаря (з 1995 р. і до цього часу) [12, c. 118].

    З 1 січня 2011 року набрав чинності новий  Податковий кодекс України, який значно змінює систему оподаткування в Україні. З прийняттям нового кодексу втратили чинність ряд Законів України, декретів Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради України та указів президента України. У новому кодексі змінено кількість та склад загальнодержавних і місцевих податків та зборів. Згідно Податкового кодексу в Україні на даний час діють 23 податки та збори, з них 18 загальнодержавних та 5 місцевих [29].

    Приклади  з історії розвитку державного податкового  менеджменту в Україні дають змогу нам впевнитись, що в майбутньому для здійснення ефективного управління в сфері оподаткування необхідно перш за все задовольнити потреби держави у висококваліфікованих податкових менеджерах, які могли б брати участь у розробці податкового законодавства, здійснювати планування податків, вміли регулювати економічні процеси в державі через оподаткування, а також здійснювати контроль за правильністю нарахування та своєчасністю сплати до бюджету податків і обов'язкових платежів. 

3. Принципи ефективного управління податковими відносинами

    Рівень  розвитку держави визначає якість її податкової системи. Податкова система  повинна бути адаптована до економічних  і правових умов суспільства. Наявність  розбіжностей між оподаткуванням, економічною  моделлю і системою державного управління в країні буде мати суттєві негативні наслідки як для самої держави, так і конкретних фізичних і юридичних осіб, яких вона обслуговує. Тому гостро постає питання організації ефективного процесу оподаткування та постійного його вдосконалення відповідно до розвитку суспільства, що і є завданням податкового менеджменту.

    Спрямованість на досягнення результатів та ефективність діяльності є визначальним фактором усіх об'єктів розвитку, в тому числі  податкового менеджменту. У менеджменті ефективність – одна з найважливіших характеристик, що визначає результативність діяльності як управлінського апарату, так і організації загалом. Ефективність податкового менеджменту характеризує результативність реалізації податкової політики та діяльності його суб‘єктів в особі компетентних органів влади, насамперед податкової служби.

    У менеджменті поняття ефективності найчастіше застосовується в тих  випадках, коли йдеться про конкретне оцінювання. Тому ефективність менеджменту і будемо розглядати як оціночну інтерпретацію його результативності по відношенню до його затратності. Результативність визначає досягнення певного результату (ефекту), а ефективність – вартість такого досягнення.

    Якість оцінки ефективності суттєво залежить від концептуальних підходів до оціночної діяльності. В загальній теорії менеджменту виділяють декілька концепцій до визначення ефективності управління: цільову, системну, концепцію балансу інтересів, функціональну, композиційну (табл. 1.1). 
 
 
 

    Таблиця 1.1

    Концепції до визначення ефективності управління та їх критерії [8]

    З позиції податкового менеджменту можна визначити такі критерії ефективності:

    - досягнення економічного або соціального ефекту в державі;

    - позитивне співвідношення корисного результату від податкових рішень з затратами на його отримання;

    - вирішення завдань податкової політики;

    - відповідність національного оподаткування світовим стандартам;

    - покращання суспільного ставлення до оподаткування.

    Складність оцінювання ефективності податкового менеджменту полягає не тільки у визначенні оптимальної кількості та виборі оціночних показників, яких налічується багато і які в силу відсутності законодавчого затвердження мають різні трактування, а й специфічністю вітчизняного оподаткування в силу історичних, національних, політичних, соціально-економічних умов.

    Пропонуємо ряд висновків, які дозволять в певній мірі вирішити проблему оцінювання ефективності податкового менеджменту:

• Ефективність податкового менеджменту - комплексний показник, який включає часткові показники (детермінанти) ефективності управлінського впливу на відповідні складові процесу оподаткування, а саме фіскальну та регулюючу ефективність. Фіскальна ефективність відображає ефективність податкового адміністрування, а регулююча – податкового регулювання. Зважаючи на те, що податкове регулювання може бути спрямоване як на економічну, так і на соціальну сферу, то регулююча ефективність розгалужується на економічну та соціальну ефективність.
• Аналітичні розрахунки показників ефективності у сфері оподаткування складні і часто неоднозначні через відсутність єдиної методологічної бази та закритість або відсутність певної податкової інформації. Переважна більшість з показників ефективності податкового менеджменту може бути охарактеризована лише на якісному рівні. Числовому виміру та аналізу піддаються лише окремі показники.
• При оцінці ефективності податкового менеджменту важливе місце займають чинники зворотного зв‘язку з платниками податків. Від урегульованості взаємовідносин з платниками значною мірою залежить успішність податкової політики держави та сприйняття відповідних урядових рішень. Розуміння необхідності сплати встановлених податків та психологічна готовність платників віддавати на загальнодержавні потреби частину власних коштів дозволяють суттєво підвищувати ефективність оподаткування взагалі і податкового менеджменту зокрема [8].

    Виходячи  із фундаментальної загальної теорії та сучасної конкретної практики оподаткування, можна визначити такі принципи податкового менеджменту як наочність, визначеність, економічність, зручність, практичність і контрольованість; це є правила, за якими організується ефективний процес оподаткування в державі.

    Внаслідок своєї внутрішньої суті податковий менеджмент підпорядковується принципам державного управління податковими відносинами. Хоча на даний час немає узагальненої їх класифікації, більш прийнятним, на нашу думку, є їх поділ на загальносистемні та структурні (додаток А).

    Окремо  можна виділити спеціалізовані принципи державного управління податковими відносинами: державної служби та діяльності державних органів у сфері оподаткування, інформаційного забезпечення податкового менеджменту, кадрової роботи з податковим персоналом тощо. Вони є похідними і повинні відповідати загальносистемним і структурним.

    Таким чином, податковий менеджмент є невід’ємною частиною системи оподаткування, а його принципи – складовою загальної системи принципів побудови та функціонування податкової системи. Водночас податковий менеджмент як управлінська категорія є складовою державного управління і підпорядковується його загальновизнаним принципам [11, c. 31].

    Пошук оптимальних закономірностей організації процесу оподаткування ніколи не зупиниться через те, що податковий менеджмент є динамічним явищем і відбитком рівня розвитку суспільства, а тому питання щодо принципів управління податками завжди будуть актуальними.

Розділ 2. Фіскальні аспекти  податкового менеджменту в Україні 
 

    2.1. Аналіз здійснення податкового менеджменту на макрорівні

    Державний податковий менеджмент – це система державного управління оподаткуванням, до складу якої входять законодавчі та адміністративні органи, що включає сукупність норм та правил, які регламентують податкові дії, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Його метою є формування та забезпечення функціонування ефективної податкової політики держави, забезпечення дохідної частини бюджету та впливу податків на розвиток підприємництва та соціальної сфери. До основних завдань прийнято відносити забезпечення мобілізації грошових надходжень для виконання дохідної частини бюджетів, прогнозування обсягів податкових надходжень на перспективу на основі прогнозних розрахунків росту доходів підприємств, галузей економіки, розробку нових концепцій оподаткування, які сприяють розвитку бізнесу без шкоди для державних соціальних програм [12, c. 155].

    Основними складовими державного податкового менеджменту є: податкове прогнозування та планування, податкове регулювання та податковий контроль (табл.. 2.1).

    Таблиця 2.1

    Складові  державного податкового  менеджменту [10, c. 97]

    В основі податкового менеджменту  – податкове планування, яке в сучасній економіці є механізмом, дозволяє взаємно задовольняти протиріччя інтересів між державою та підприємством, сприяє створенню в державі податкової системи, яка відповідає рівню розвитку економіки, що забезпечує стабільні та прогнозовані надходження до бюджету, простої для використання, в той же час стимулюючи розвиток як окремо взятих підприємств, так і галузей та територій. Результатом податкового планування має бути, з одного боку, формування централізованого фонду держави, а з іншого – створення сприятливих умов для розвитку господарської діяльності; регулювання соціально-економічного життя суспільства, що випливає з фіскальної та регулюючої функцій податків. Історія розвитку суспільства показала, що ефективне функціонування ринкової економіки, незважаючи на властиві їй самоорганізацію й саморегулювання, неможливе без державного регулювання економічних і соціальних процесів на рівні суспільства, регіонів і суб’єктів господарювання. Інакше кажучи, державне регулювання економіки – це вплив держави на хід економічних процесів шляхом їх коригування відповідно до поставлених цілей соціально-економічного розвитку в інтересах суспільства.