Податковий менеджмент

    Реалізація  податкового регулювання пов’язана  з системою взаємодії інтересів  держави, регіонів та платників податків. Ці інтереси є різноспрямованими, тому виважене використання засобів податкового регулювання не повинно суттєво порушувати баланс цих інтересів, тобто обмеженням у процесі податкового регулювання має бути забезпечення стійкості цієї системи. Для цього можуть бути застосовані як податкові (збільшення податкових надходжень від інших податків та зборів) так і неподаткові методи державного регулювання (наприклад, у вигляді збільшення розміру міжбюджетних трансфертів), що може породжувати нові проблеми не тільки економічного, а й соціально-психологічного характеру. Цей аспект принципу системності є настільки важливим, що деякі фахівці виділяють погодження інтересів як окремий принцип державного регулювання економіки.

    Важливою  складовою податкового регулювання є стимулювання ділової активності та розвиток економіки шляхом:

• зменшення кількості податків: загальнодержавних – на 10 (до 2011 р. – 29 податків), за рахунок: скорочення кількості податків – 7; виведення за межі податкового законодавства – 5; переведення до місцевих податків і зборів – 1; вдосконалення чинної структури рентно-ресурсних платежів за рахунок їх диференціації – 3 платежі; місцевих – на 10 (до 2011 р. – 14), за рахунок: скорочення – 12; перенесення з загальнодержавних – 1; запроваджено – 1 місцевий податок;
• зниження ставок податку на прибуток та податку на додану вартість;
• спрощення адміністративних процедур та зменшення навантаження на бізнес-середовище.

    Застосування  заходів податкового регулювання  обмежено тим, що вони, в умовах широкого їх використання, можуть спотворювати дію ринкових механізмів, викривляти умови конкуренції, створювати штучні переваги для окремих платників. Саме тому вони мають бути нейтральними по відношенню до мотивів суб’єктів господарювання. Таким чином, податкове регулювання суперечить таким принципам оподаткування, як рівність та нейтральність оподаткування, хоча на практиці забезпечити повну податкову нейтральність в принципі неможливо.

    Місія податкового регулювання – у  забезпеченні цілісності й збалансованості  системи як у часі, так і прагматично-функціональному просторі. Тому першочергові зусилля слід докласти до розбудови інституту податкової політики як фундаменту для модернізації формату окремих податків і режимів оподаткування, а також взаємостосунків і взаємин з іншими державними та приватними інституціями [20, c. 143].

    За результатами січня-липня 2010 року порівняно з відповідним періодом 2009 року стан надходжень податків (зборів), інших обов’язкових платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби, (111,9% (без урахування відшкодування ПДВ), не відповідає темпам росту економіки країни: індекс цін промислової продукції – 121,6%; темп росту промислового виробництва – 111,1%; індекс споживчих цін склав 109,3%. За січень-травень 2010 року у співвідношенні до відповідного періоду 2009 року спостерігаються позитивні фінансові результати підприємств від звичайної діяльності, а саме – темп росту прибутків прибуткових підприємств до оподаткування становить 114,6% (в т.ч. – по промисловості 148,8%).

    Станом  на 01.08.2010 більше половини надходжень з  податку на прибуток забезпечено лише 0,02% (45 великих платників ) із загальної кількості платників податку на прибуток. Разом з тим, за підсумками І кварталу 2010 року кількість платників податку на прибуток, що декларують від’ємне значення об’єкту оподаткування збільшилась відносно до аналогічного періоду минулого року на 13,6%. Сума задекларованих такими підприємствами збитків становить 66,3 млрд. грн., що більше аналогічного періоду минулого року на 20,5 млрд. грн. або на 45,0%. Про відсутність ефективної роботи з адміністрування податку на прибуток свідчить і те, що станом на 01.01.2010 майже 78% підприємств, які протягом останніх років (2006-2009) декларують нульове або від’ємне значення оподаткування, органами ДПС не перевірялись.

    За  розрахунками податківців в Україні добровільно сплачується 85% податків. Для прикладу, у США такий показник також 85%. Проте слід враховувати, що рівень тіньової економіки в Україні перевищує відповідні показники у розвинених країнах у декілька разів. Тому, фактичний стан добровільної сплати податків в нашій країні є значно нижчим. За оцінками експертів, він не перевищує 50%. Слід враховувати також, що на стягнення податків в Україні витрачається значно більше зусиль, ніж у розвинених країнах.

    Протягом 9 місяців 2010 року митними органами України порушено 312 кримінальних справ про контрабанду на суму 633,5 млн. грн. Не зважаючи на значне збільшення граничного значення контрабанди (на 43,6%), порівняно з аналогічним періодом 2009 року кількість кримінальних справ збільшилась на 26% (+65 справ), а вартість предметів контрабанди збільшилась у 2,3 рази (+359,6 млн. грн.). Загальна вартість предметів контрабанди за ними складає 574 350 480 грн., що на 37% більше, ніж у минулому році (101 справа, вартість предметів контрабанди за якими складала 212 265 036 грн.).

    Предметами  контрабанди за вказаний період були: промислові та продовольчі товари (40%), наркотичні засоби, сильнодіючі речовини (32%), транспортні засоби (12%), історичні  та культурні цінності (8%), зброя (8%).

    Кількість кримінальних справ, де предметами контрабанди є наркотичні засоби 98, транспортні засоби 38, зброя 28, історично-культурні цінності 25 (за аналогічний період 2009 року порушено 83 кримінальні справи, де предметами контрабанди були наркотичні засоби, 14 – зброя, 10 – історично-культурні цінності, 4 – валюта, 2 – отруйні речовини) [18, c. 70-75].

    Такі  дані свідчать як про недостатню роботу митних органів, так і про значне зростання тіньового сектору  економіки, існування якого не можливе  без контрабандних схем ввезення товарів на митну територію України.

    Зрозуміло, що реалізація масштабних контрабандних  та тіньових схем неможлива без часткової  підтримки з боку представників  державної влади, іншими словами  – наявності корупційних механізмів. Корупція як масштабне явище стає передумовою деструктивних процесів в економіці та предметом гострої критики з боку світової спільноти.

    Зазначені негативні тенденції в роботі податкових та митних органів пов’язані:

• зі значним зниженням обсягів промислового виробництва (у 2009 році скоротився на 21,9% до рівня нижчого, ніж на кінець 2004 року, та на 19,8% нижчий за врахований в бюджеті прогнозний показник 97,9%), спричинений кризовими явищами в світовій економіці;
• значним зростанням тіньового сектору в економіці України;
• незадовільною роботою підрозділів адміністраторів податків і зборів.

    Наявність високого рівня тіньової економіки та корупції призводить до істотного зниження індексу економічної свободи, інвестиційної та підприємницької активності. З метою протидії тінізації економіки України без погіршення ситуації з економічною свободою на загальнодержавному рівні мають бути розроблені заходи, що зокрема передбачають:

• спрощення дозвільних процедур щодо здійснення підприємницької діяльності;
• запровадження податкових стимулів нагромадження та інвестування коштів в інноваційний сектор юридичними особами, які пропонується надавати за фактичними результатами діяльності;
• зменшення рівня оподаткування фізичних осіб на величину документально підтверджених коштів, витрачених на відтворення людського капіталу;
• запровадження "амністії" лише тих капіталів, що спрямовуються в інноваційну сферу та деякі інші суспільно значущі пріоритетні сектори;
• обов’язкове обґрунтування джерел походження грошових коштів при купівлі товарів, вартість яких перевищує певну, заздалегідь визначену суму (об’єктів нерухомості, транспортних засобів та предметів розкоші);
• посилення співробітництва з міжнародними організаціями, що спеціалізуються на протидії нелегальному господарюванню, в напрямку обміну досвіду;
• удосконалення системи адміністрування податків в Україні.

    Актуальною  проблемою сьогодні є підвищення ефективності проведення податкових перевірок, зниження кількості помилок при їх проведенні та прийняття вмотивованих рішень за їх результатами. Дієвість податкового контролю залежить від ефективного планування податкових перевірок суб’єктів фінансово-господарської діяльності. У сфері податкового контролю об’єктом впливу є відносини, які виникають між державою в особі податкових органів та платником податків. Руйнування схем мінімізації та вжиття запобіжних заходів, які б унеможливлювали ухилення платників від сплати податків є важливим завданням контрольно-перевірочної роботи. Впровадження при проведенні перевірок галузевого підходу, удосконалення процедури планування та відбору платників до перевірки з використанням ризикоорієнтованої системи забезпечили підвищення результативності роботи підрозділів контрольно-перевірочної роботи.

    Протягом 2010 року увага податківців була зосереджена на контролі за ризиковими підприємствами, що здійснюють діяльність у наступних стратегічних галузях економіки: виробництво машин та устаткування; посередництво у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням; оптова торгівля верстатами, машинами та устаткуванням, комп’ютерами, офісною технікою, сільськогосподарською технікою; хімічне виробництво; оптова торгівля та посередництво в оптовій торгівлі хімічними продуктами.

    За 2010 рік:

• додатково нараховано 20 104,6 млн. грн. платежів до бюджету, що у 1,5 рази більше минулого року (13 233,8 млн. грн.).
• зменшено на 13 316,3 млн. грн. від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, що на 4 182, 4 млн. грн. більше, ніж за 2009 рік (9 133,9 млн. гривень).
• на 4 978,8 млн. грн. зменшено залишки від’ємного значення ПДВ, які платники включають до податкового кредиту.

    За  результатами контрольних перевірок  фінансових установ та операцій у  сфері зовнішньоекономічної діяльності у 2010 році до Державного бюджету надійшло 192,3 млн. грн., у тому числі:

• за результатами перевірок фінансових установ – 53,1 млн. грн.
• пені за порушення термінів розрахунків, штрафних санкцій за порушення валютного законодавства та податків і інших платежів – 139,2 млн. грн.

    Порівняно з 2009 роком підрозділами контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД забезпечено збільшення надходжень на 19,8 млн. грн. (за результатами перевірок фінансових установ на 11,1 млн. грн., по пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, штрафних санкцій за порушення валютного законодавства та податків і інших платежів на 8,7 млн. гривень).

    Ефективність податкового менеджменту на рівні держави полягає в умінні розпізнавати стратегічні проблеми та швидко вирішувати їх, зменшуючи негативний вплив на збалансованість фінансової системи та на обсяги податкових надходжень до Державного бюджету [18, c. 76]. Так, за діючим законодавством для погашення податкового боргу органами державної податкової служби у 2010 році застосовувалися як заходи упереджу вального характеру, так і безпосередньо заходи стягнення.

    Це  дозволило забезпечити надходження  до Державного бюджету України у  сумі 3 971,1 млн. грн., зокрема:

• 740,2 млн. грн. надійшло за рахунок реалізації майна боржників, що перебувало у податковій заставі;
• 347,1 млн. грн. спрямовано до бюджету після застосування до боржників адміністративних арештів активів і стягнення коштів з арештованих банківських рахунків;
• 84,3 млн. грн. надійшло від реалізації дебіторської заборгованості боржників;
• 72,0 млн. грн. забезпечено за рахунок вилучення готівки боржників;
• 3 682,7 млн. грн. надійшло за рахунок інших профілактично-упереджувальних заходів [27].

    Запровадження системи податкового менеджменту  на макрорівні є своєчасним та необхідним. Перші етапи впровадження Податкового  кодексу дають змогу стверджувати, що багато зазначених у ньому положень, принципів залишаються сьогодні задекларованими. Разом з тим, реформування податкової системи беззаперечно є фактором створення раціональної податкової системи з вищим ступенем цілісності, нейтральності, справедливості, передбачуваності, відповідності вимогам податкового законодавства ЄС [17 c. 44]. 
 
 

    Відтак, ключовими моментами подальшого вдосконалення податкового менеджменту на макрорівні мають бути:

• формування відповідального ставлення платників податків до виконання податкових зобов’язань на засадах дотримання задекларованих норм та принципів Податкового кодексу;
• підвищення ступеня цілісності системи збору податків з урахуванням мобільності та перспективи розвитку малого бізнесу;
• удосконалення системи адміністрування, передусім, у частині усунення корупційних схем, суб’єктивізму, декриміналізації процесів бюджетного відшкодування, зменшення масштабів ухилення від сплати податків;
• зміцнення конкурентних позицій вітчизняних підприємств шляхом зниження податкового навантаження на вітчизняного виробника;
• створення сприятливих умов для формування інвестиційного клімату, розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності шляхом застосування інструменту податкового її стимулювання;
• забезпечення механізму захисту прав платників податків шляхом створення ефективної системи розв’язання спорів з податкових питань під час проведення процедури адміністративного оскарження, а також у судовому порядку;
• розробка уніфікованих для контролюючих органів правил здійснення контролю за нарахуванням та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів);
• внесення змін до податкового законодавства з метою зміцнення фінансових основ місцевого самоврядування: запровадження нової системи розподілу податку на прибуток, а також податку на додану вартість за місцезнаходженням філій; передбачення механізму здійснення зарахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету територіальної громади за місцем утримання такого податку;
• гармонізація національного податкового законодавства із законодавством ЄС з урахуванням перспективи поглиблення економічної інтеграції з ЄС;
• забезпечення стабільності, прозорості та передбачуваності податкової системи в Україні.