Податковий менеджмент

ВСТУП

    В умовах прийняття Податкового кодексу  України актуальним є питання податкового менеджменту. Податковий менеджмент є складовою податкової політики, як на рівні держави, так і на рівні підприємства. Він являє собою систему принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов’язаних з вибором податкової системи, розрахунком податкових платежів та постійним контролем за їх здійсненням.

    Теоретичні  та практичні питання податкового  менеджменту висвітлено в працях українських та зарубіжних вчених, серед яких: П.К. Бечко [2],           О.М. Воронкова [7, 8], А.А. Грушева [10], Ю.Б. Іванов [12], Г.Ю. Ісаншина [13], М.В. Карп [14], В.В. Карпова [12], А.Я. Кізима [12], А.І. Крисоватий [12],     В.О. Корецька-Гармаш [17], С.О. Левицька [18], Л.Г. Олейнікова [22].

    В даній курсовій роботі визначені  напрями удосконалення системи  податкового менеджменту України  за допомогою дослідження здійснення податкового менеджменту на мікро- та макрорівні, а також взявши до уваги досвід зарубіжних країн в  цій галузі.

    Метою роботи є визначення шляхів вдосконалення  та перспектив розвитку податкового  менеджменту в Україні.

    При написанні роботи було вирішено такі завдання:

• дослідити сутність та значення податкового менеджменту;
• ознайомитись з еволюцією податкового менеджменту в Україні;
• визначити принципи ефективного управління податковими відносинами;
• провести аналіз податкового менеджменту на мікро- та макрорівні;
• дослідити аспекти зарубіжного досвіду функціонування податкового менеджменту;
• вказати напрями удосконалення системи податкового менеджменту в Україні.

    Предметом дослідження є податковий менеджмент в Україні.

    Об’єктом  дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі управління податковою системою.

    Інформаційною базою даної курсової роботи є: Конституція України, Податковий Кодекс України, нормативно-правові акти, монографії, підручники, навчальні посібники, періодичні видання.

Розділ 1. Теоретичні основи податкового  менеджменту в  Україні 
 

1. Менеджмент  як унікальний і універсальний інструмент управління

    Управління  як галузь науки пройшло певні  етапи свого становлення і  розвитку, у процесі якого виникали різні підходи, формувалися школи. У першій половині XX ст. у зарубіжній науці управління склались чотири найважливіші школи, які зробили суттєвий вклад  у розвиток сучасної теорії і практики управління. Хронологічно їх можна подати так:

• школа наукового управління;
• класична (адміністративна) школа;
• школа людських стосунків (поведінкова);
• кількісна школа.

    Менеджмент  виник в період активного формування ринкової економіки США, коли розвиток виробництва на межі XIX-XX ст. змусив керівників приділяти особливу увагу питанням розробки наукових і раціональних принципів управління людьми, обладнанням, матеріалами та фінансами. Як вид професійної діяльності, менеджмент став об’єктом дослідження на початку XX ст. у США, після виходу книги засновника школи наукового управління Ф.У. Тейлора "Принципи наукового управління" (1911). Його книга є початком визнання менеджменту як науки і самостійної сфери дослідження.

    Як  термін, "менеджмент" (management) має американське походження і відповідає українському терміну "управління", "керування", але не повною мірою. Термін "управління" є набагато ширшим поняттям, оскільки він застосовується до різних видів людської діяльності, різних сфер діяльності та органів управління. 
 

    Термін "менеджмент" розглядається у  таких аспектах:

• як процес управління ресурсами і людьми, який включає визначення мети та планування, організацію, лідерство і контроль, спрямовані на досягнення цієї мети;
• як вид діяльності, спрямованої на координацію зусиль людей, з використанням їх праці, інтелекту, врахуванням мотивів поведінки для досягнення поставленої мети;
• як певна верства, соціальний прошарок людей, які фахово займаються управлінською діяльністю і зосереджені в органах та апараті управління;
• як галузь науки, теорія, сума знань про управління, накопичених за період розвитку суспільства, що подається у формі концепцій, підходів, принципів, методів і засобів;
• як мистецтво управління[15, c. 48].

    Менеджмент  визначається, з одного боку, як уміння досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект та мотиви поведінки інших людей, а з іншого – як сукупність методів, форм та засобів управління виробництвом.

    Серед численних економічних проблем, які постали перед нашою країною у період її переходу від командно-адміністративної до ринкової форми ведення господарства, одне з чільних місць посідає створення ефективної системи управління оподаткуванням. На сучасному етапі розвитку економіки для здійснення радикальних змін у суспільстві та реальних економічних перетворень необхідна адекватна система управління, яка б на базі ринкових відносин і нових морально-етичних позицій забезпечила ефективність діяльності як підприємницьких, так і державних структур. Така система управління не виникне сама собою, як результат прагнення до змін в економічній системі. Її створення є окремою проблемою, яка потребує особливого аналізу та комплексного підходу до її вирішення. Для того, щоб акцентувати увагу на важливості змін у сфері управління та підкреслити, що нова управлінська система, яка сьогодні формується у сфері оподаткування, заснована на інших принципах і докорінно відрізняється від тієї, що існувала раніше, в теорії і практиці управлінської діяльності з’явилась така специфічна форма управління, як податковий менеджмент.

    Податковий  менеджмент спрямований на узгодження суб’єктивних намірів платників податків і осіб, що відповідають за справляння податків, із реальними обставинами та організаційною ефективністю податкової системи, поєднання ідеально бажаного з реально можливим за умов, що склалися. На відміну від управління оподаткуванням, податковий менеджмент спрямований не лише на організацію оподаткування, а й на вдосконалення всієї податкової системи. Недоліки менеджменту справляння податків призводять до зменшення обсягу їх находження у бюджет, зростає імовірність податкових злочинів, порушується баланс міжбюджетних відносин між регіонами та центром, нагнітається соціальна напруга в суспільстві. Концептуальні прорахунки при прийнятті податкових законів тільки посилюють ці недоліки [12, c. 42].

    Податковий  менеджмент існує у двох виявах –  як корпоративний податковий менеджмент (менеджмент підприємства) та державний  податковий менеджмент. У вітчизняній науці нема єдиної думки щодо існування системи державного податкового менеджменту. Адже державний податковий менеджмент являється відносно новим поняттям, у зв’язку з чим в теорії і практиці ще не вироблено єдиного підходу до визначення понятійного апарату, методичних і організаційних основ його здійснення.

    Поняття державний податковий менеджмент вітчизняний вчений          С.М. Онисько трактує наступним чином: "Сукупність прийомів та методів організації податкових відносин з метою забезпечення формування дохідної частини бюджету та впливу податків на розвиток виробництва та соціальної сфери" [23, c. 176]. До того ж згаданий вчений стверджує, що основними складовими державного податкового менеджменту є процес законодавчої діяльності, процес планування платежів і процес податкового контролю. Доволі цікавим є тлумачення досліджуваного поняття російським вченим       Черником Д.Г., який розглядає державний податковий менеджмент як процес впливу податків і оподаткування на поведінку суб’єктів господарювання і населення за допомогою податкового адміністрування і здійснення податкового планування, податкового регулювання і податкового контролю з метою оптимального і ефективного економічного і соціального розвитку суспільства [21, c. 68]. Доктор економічних наук, професор Карп М.В. вважає, що державний податковий менеджмент – це процес управління шляхом використання методів взаємодії податкового механізму на податкову систему з метою реалізації податкової політики [14, c. 37]. Такої думки з приводу визначення державного податкового менеджменту дотримується і вітчизняний науковець Ісаншина Г.Ю. [13, c. 51]. Кандидат економічних наук Воронкова О.М. [7, c. 74] трактує державний податковий менеджмент як адміністративно-розпорядчу діяльність державних органів виконавчої влади щодо організації процесу оподаткування. З іншої позиції визначає податковий менеджмент Литвиненко Я.В., розуміючи під ним систему принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов’язаних з вибором податкової системи, розрахунком податкових платежів, постійним контролем за їх здійсненням   [19, c. 74].

    Щодо  багатьох альтернативних трактувань поняття  "державний податковий менеджмент" найбільш повним та логічним, на наш погляд, є підхід Іванова Ю.Б., Крисоватого А.І., Кізими А.Я. та Карпової В.В., які вважають, що державний податковий менеджмент – це процес управління податковою системою держави з метою реалізації податкової політики.

    Таким чином, ми можемо зробити висновок, що податковий менеджмент – це самостійний вид професійної діяльності, який у ринкових умовах господарювання спрямований на досягнення наперед визначених результатів шляхом раціонального використання всіх видів ресурсів із застосуванням принципів і методів відповідного податкового механізму. Він розвивається і вдосконалюється, стає унікальним і універсальним інструментом управління, який забезпечує специфічні підходи до вирішення поставлених питань у сфері оподаткування. 

2. Еволюція  податкового менеджменту  в Україні

    Наповнення  державної скарбниці в усі  часи історичного розвитку державності  на території України було досить актуальним. Питання наповнення дохідної частини державного бюджету завжди залежало від державного податкового менеджменту.

    Як  стверджує вчений Буряченко А.Є. [5, c. 140], підвалини оподаткування, а отже і державного податкового менеджменту майбутньої Київської Русі закладалися ще з початком зародження та існування державності, особливо в 862-879 роках князем Рюриком [26, c. 42].

    У Київській Русі в період раннього феодалізму організацією збору данини займалися самі князі або їх підлеглі. У підпорядкованих областях вони наставляли намісників (посадників), якими були або дружинники, або сини чи дальні родичі князя. За правління Ярослава Мудрого державний податковий менеджмент сприяв зміцненню економічного та фінансового стану могутньої, у свій час, Європейської держави. Створенням кодифікованого юридичного та фінансового документа "Руська правда" була здійснена спроба підпорядкувати суспільні відносини певним правилам. Систематизувавши і звівши розрізнені законоположення воєдино, Ярославу Мудрому дозволило унормувати податки (данину) і штрафи (вири). Останні сплачувалися до князівської скарбниці у кожному конкретному випадку різними розмірами, залежно від соціального становища ображеного та виду образи. Узаконена "Руською правдою" система штрафів приносила чималі прибутки до державної скарбниці, а також відігравала певну роль у дотриманні порядку в державі [6, c. 124].

    За  часів Великого Литовського князівства, до підписання угоди про об'єднання  Литви і Польщі в державу Річ  Посполита, держава не порушувала існуючої на українських землях системи управління податками, правда, крім держави і князя, з'явився ще один збирач податків – церква [16, c. 98].

    При Богдані Хмельницькому у старшинській адміністрації управління податками  здійснював генеральний підскарбій, який відповідав за стан фінансів козацького війська і мав право встановлювати ставки мита, інших податків. На місцях у полках збором податків займалися військові комісари [26, c. 83].

    Реформування  державного податкового менеджменту  за часів правління Петра І, в тому числі і на території теперішньої України, здійснювалося для організації зростання податкових надходжень до скарбниці держави з метою задоволення потреб, в першу чергу, на утримання армії. Тому бюджет почали формувати до 50% за рахунок нового на той час подушного податку.