Статистичне дослідження економічного стану країни (регіону, міста)

    і    .

     Щоб виключити вплив фактора часу на вартість основних фондів, при аналізі динаміки періодично провадять їх переоцінювання в незмінні (порівняльні) ціни за станом на певну дату з урахуванням обох видів зношування. Це дає можливість протягом деякого часу робити обґрунтовані висновки щодо зміни вартості всіх основних засобів та їх окремих складових. Для характеристики використання основних фондів обчислюють такі показники, як фондовіддача, фондомісткість та фондоозброєність праці. Їх розрахунок здійснюється на основі обчислення середньорічної суми основних фондів. Узагальнювальним показником використання основних виробничих фондів служить фондовіддача – відношення об'єму виробленої в даному періоді продукції (О) до середньої за цей період вартості основних виробничих фондів (Ф):

Фондовіддача  показує, скільки продукції (у вартісному вираженні) вироблено в даному періоді  на 1 крб. вартості основних фондів.      Разом з фондовіддачею в статистичній практиці обчислюють і зворотну величину, яку називають фондомісткістю. Вона характеризує вартість основних виробничих фондів, що доводиться на 1 крб. проведеної продукції:

     

     Великий вплив на величини фондовіддачі і  фондомісткості надає показник фондоозброєності праці (Фв), яка розраховується за формулою:

де Т  – среднесписочная чисельність тих, що працюють.   Грошовий еквівалент оборотних фондів на початковому етапі організації бізнесу авансується для утворення виробничих запасів, заділу незавершеного виробництва, покриття витрат майбутніх періодів, формування залишків готової продукції до її реалізації та задоволення інших потреб виробництва. Вони перебувають у постійному кругообігу і забезпечують безперервність процесу виробництва та обігу. Водночас залежно від джерел фінансування розглядають власні та запозичені оборотні засоби.   Оборотні фонди— це частина виробничих засобів, яка на відміну від основних бере участь тільки в одному виробничому циклі, протягом якого повністю переносить свою вартість на готовий продукт, змінюючи свою натурально-речову форму. До оборотних засобів належать: сировина, основні і допоміжні матеріали, запасні частини для ремонту, інструмент і т. ін.    До найважливіших завдань статистики оборотних засобів належить аналіз їх обсягу, структури, обігу та використання головної складової — матеріальних запасів. Оскільки ринкові механізми в Україні діють ще не на повну силу, то на підприємствах велика частина оборотних засобів заморожена в запасах нереалізованої продукції. А брак оборотних засобів, у свою чергу, гальмує виробництво, його оновлення та реконструкцію, без чого неможливо вижити в умовах функціонування цивілізованої економіки.     Розглянемо статистичні дані щодо інвестицій в основний капітал України. Кризові явища світової та вітчизняної економіки не могли не позначитися на розвитку інвестиційних процесів в національній економіці. обсяг інвестицій в основний капітал в цілому в економіці України в першому кварталі 2009 р. зменшився на 39,5 % порівняно з першим кварталом минулого року. При цьому в усіх видах діяльності падіння обсягів інвестицій зафіксовано на рівні, що перевищує 20 %.

Рис.1.1 Інвестиції в основний капітал

5.2. Показники об'єму і структури запасів матеріальних цінностей

      Запаси  матеріальних цінностей вимірюються  як в абсолютних величинах, так і в днях середньої добової витрати. Величина запасів обчислюється в грошовому або натуральному вираженні відповідно до класифікації. Наявність запасів в грошовому вираженні характеризується моментними (на звітні дати) показниками (3_i) і середніми ( ) за звітний період.      Середні показники визначаються в простих випадках за формулою середньої арифметичної:                 

 

де 3₁   – об'єм запасів на початок періоду; 3₂ – об'єм запасів на кінець періоду. Якщо відомі величини запасів на певні дати, розділені рівними інтервалами, то середній запас розраховується по формулі середній хронологічній:

 

де n –  число дат.           Якщо ж інтервали між датами, на які визначені величини запасів, різні, то середня величина визначається за формулою середньої арифметичної зваженої:

 
де tk – тривалість періоду між  датами; – середня величина запасу на к-й інтервал.  Забезпеченість підприємства запасами в днях обчислюється шляхом ділення розміру запасів матеріальних цінностей (3) на середньодобову витрату (а) даного виду запасів:

де Одн  – забезпеченість, в днях; Зн – розмір запасів на початок періоду; Д – число календарних днів в періоді; Р – спільний розмір витрати або планова потреба в даному періоді.           Запасоємкість (е) визначається за формулою:

      Структура матеріальних ресурсів характеризується відносними величинами структури відповідно до приведеної класифікації:

де   – питома вага j-го виду запасів в їх спільному об'ємі. 

5.3. Показники використання запасів матеріальних цінностей

      Використання  запасів матеріальних цінностей  характеризується показниками загальних їх витрат за той або інший період часу, визначуваними шляхом зіставлення об'єму запасів на поточну дату (З_i) з їх об'ємом на попередню дату (З_i-1):         і величиною добових витрат: а = Р/ Д. Для характеристики використання товарних запасів використовують наступні показники:

     коефіцієнт  оборотності (швидкості  обороту)

     

де Р –  реалізація продукції або послуг, Коб – це число оборотів, що здійснюються за певний період часу середніми запасами;    коефіцієнт закріплення

      середня тривалість обороту  в днях (час звернення  запасів)

      Сума  коштів, що вивільняються з обороту  унаслідок прискорення оборотності, складає (В₁-В₀)×а або       Аналіз оборотності товарних запасів проводиться індексним методом. Індекси динаміки оборотності товарних запасів кожного виду (групи) такі:

      Для виявлення того, як оборотність всіх товарних запасів залежить від оборотності  окремих товарних груп, обчислюють індекси:

 Підсумовування  проводиться в грошовому вираженні за групами товарних запасів, що мають в кожному періоді свої середні значення ( ), швидкість звернення С = Р/ ,час звернення В = /а і одноденні витрати а = Р/Д. Індекс середній швидкості показує її динаміку під впливом двох чинників – зміни швидкості звернення кожної групи товарних запасів і структурних зрушень в товарних запасах (зміни питомих вагів окремих товарних запасів в загальній товарній масі). Два інших індексу – показують вплив зміни (в середньому) кожного фактора (С или d_з) окремо.

  РОЗДІЛ VI. СТАТИСТИКА ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ 

     6.1. Поняття та склад трудових ресурсів 

     Трудові ресурси — це найважливіший фактор розвитку економіки, частина продуктивних сил суспільства.До них належить населення, що має фізичний розвиток, розумові здібності і знання, які необхідні для роботи в народному господарстві.

     Розрізняють два методи розрахунку чисельності трудових ресурсів:

• демографічний — на підставі даних переписів населення про постійне населення. Чисельність трудових ресурсів дорівнює сумі чисельностей працездатного населення і працюючих осіб пенсійного віку та підлітків;
• економічний — за даними про фактичну зайнятість (сума чисельності зайнятого населення та незайнятого у працездатному віці).

     Вирішальну  роль у трудових ресурсах відіграє працездатне населення у працездатному  віці, яке складається з двох груп — економічно активних і економічно неактивних осіб. Співвідношення між ними залежить від соціальних, економічних, політичних та демографічних умов.

   Працездатність оцінюється з допомогою таких показників:

= ;

= .

   Використання  трудових ресурсів вивчається з допомогою  поданої далі системи показників:

= ;

= ;

= .

     Статистичний  аналіз передбачає оцінку демографічного навантаження працездатного населення непрацездатним. Статистичною характеристикою є однойменний коефіцієнт, обчислюваний за формулою:

  

=

     Чисельність трудових ресурсів постійно змінюється під впливом природного і механічного руху. 
 

     7.2. Особливості статистичного вивчення ринку праці 
 

     Ринок праці — це система економічних  зв’язків між процесами відтворення і використання робочої сили, а в складі цих процесів — система таких зв’язків між підрозділами, які відтворюють робочу силу, і підрозділами, які її використовують. Що ж до кваліфікованої робочої сили, то це система економічних зв’язків між системами підготовки та перепідготовки фахівців, з одного боку, та системою їх використання — з іншого.

     Існують численні сегменти ринку праці, диференційовані  залежно від складу робочої сили та її споживачів. Статистика за основними ознаками класифікує ринки праці:

• за ознакою структури господарства — окремих галузей народного господарства; окремих видів діяльності; груп господарств з різними формами власності;
• за ознакою рівня економічного розвитку регіонів, згрупованих залежно від рівня ВВП, рівня оплати праці, доходів населення тощо;
• за територіальною ознакою — «регіональний ринок праці»;
• за професійно-кваліфікаційною ознакою;
• за ознакою джерел робочої сили; 

      Ринок праці — це невід’ємна складова частина системи ринкової економіки, система купівлі-продажу робочої сили, що забезпечує життєдіяльність економіки та залежить від багатьох факторів, які збігаються в системі соціально-трудових та правових відносин і мають своє відображення насамперед у кон’юнктурі пропозиції робочої сили та попиту на неї.

     Одним з основних компонентів економічного аналізу виступає економічно активне населення, яке поділяється на зайнятих та безробітних. У рамках концепції економічного активного населення застосовується два вимірювача : а) «населення, активне у даний період» - стосовно короткого періоду часу,наприклад тижня чи дня (або «робоча сила»), і б) «звичайно економічно активне населення» стосовного тривалого періоду часу.

     Зайнятість характеризує чисельність працюючих осіб. Оскільки поняття зайнятості досить широке, облік чисельності зайнятих доповнюється даними про робочий час. Зайнятість означає не тільки роботу за заробітну плату (за наймом), але також і заради одержання прибутку на власному підприємстві.

     Згідно  з концепцією економічної  активності безробіття трактується як ситуація повної відсутності роботи серед населення, яке пропонує свою робочу силу на ринку.Поряд із ВВП та інфляцією, безробіття є одним з трьох важливих показників функціонування економіки. Його динаміка характеризує здатність економіки забезпечити робочими місцями економічно активне населення.

     Економічно неактивне населення (поза робочою силою) включає осіб, які не можуть бути класифіковані як «зайняті» та «безробітні» внаслідок того, що з різних причин не пропонують свою робочу силу на ринку праці.

     Особливу  увагу привертає така категорія  економічно неактивного населення, як особи, які загалом прагнуть мати роботу, але втратили надію її знайти і тому припинили активний пошук роботи. У статистичній практиці такі громадяни мають термінологічну назву «зневірені».

     Відповідно  до міжнародних підходів, здійснення моніторингу ринку праці має за мету забезпечення інформаційного середовища для розробки та здійснення ефективної політики у сфері зайнятості населення та базується на комплексній системі абсолютних та відносних показників, що відображають процеси, які відбуваються на ринку праці та характеризують пропозицію робочої сили та попит на неї.

     Виходячи  з концепції економічно активного  населення зазначена система включає наступні аналітичні поняття, що складають систему показників статистичного аналізу ринку праці: