Статистичне дослідження економічного стану країни (регіону, міста)

     Валовий випуск ринкових послуг поділяють на дві групи: випуск ринкових послуг (за винятком умовно розрахованої продукції банків); умовно розрахована продукція банків.

     До  першої належать послуги, які розглядаються  як ринкові: оптової і роздрібної  торгівлі, підприємств громадського харчування, транспорту, зв’язку, з ремонту, з оренди та прокату обладнання, транспортних засобів і предметів домашнього вжитку, з експлуатації житла, фінансових закладів, та інші. Умовно розрахована продукція банків — це продукція, яка вироблена фінансовими закладами, що відіграють роль фінансових посередників і займаються збиранням, переказуванням, розподілом фінансових ресурсів.  Основними цінами на продукцію в СНР є ціни виробників, які включають вартість продукції та податки, і ціни споживачів, які більші за ціни виробників на розмір зовнішніх торговельно-транспортних витрат. Для розрахунків використовують ціни виробників не за всіма товарами, а лише за певними товарами-представниками. Використання цін товарів-представників зумовлює застосування при розрахунку зведеного індексу цін вартість не лише того товару, за яким зареєстрована ціна, а й усієї групи споріднених товарів. Аналогічно обчислюють індекси цін споживачів на підставі інформації бюджетних обстежень сімей про вартість так званого споживчого кошика. Причому кількість та асортимент товарів, які включають до споживчого кошика при розрахунку цього індексу, значно відрізняються по країнах як за асортиментом товарів, так і за кількістю обстежуваних об’єктів.

     3.2. Статистичний облік промислової продукції

      Під продукцією промисловості країни розуміють  прямий корисний результат промислово-виробничої діяльності підприємств, що виражається  або у формі продуктів, або у формі робіт і послуг промислового характеру. Метою діяльності будь-якого промислового підприємства є виробництво продукції. Її величина залежить від багатьох чинників, таких як технічна оснащеність виробництва, забезпеченість робочими кадрами відповідних професій і кваліфікації, кількість і якість сировини, що переробляється, і матеріалів. З об'ємом продукції зв'язані розмір прибутку, рентабельність і т.д. Залежно від ступеня готовності продукцією підприємства можуть бути готові вироби, напівфабрикати, незавершене виробництво.     Основним методом обліку промислової продукції є натуральний у відповідних фізичних одиницях виміру (штуки, кілограми, метри, літри і так далі). Саме цей метод показує, яка кількість конкретних споживчих вартостей проведена за звітний період. Облік в натуральних одиницях виміру лежить в основі і інших методів обліку продукції, він широко використовується для побудови балансів виробництва і розподілу окремих продуктів, для обчислення обсягу виробництва найважливіших видів продуктів на душу населення. Облік ведеться за методом так званого валового обороту, коли підраховується вся кількість виготовленої підприємством продукції, незалежно від того, чи пішла частка цієї продукції на власне виробниче споживання (у подальшу переробку на даному підприємстві) або повністю за межі підприємства. Наприклад, металургійний завод разом з прокатом повинен показати в звіті весь виплавлений чавун – як реалізований на сторону, так і споживаний заводом на виплавку сталі;        Облік продукції проводиться по всій номенклатурі (асортименту) виробів, що виготовляються. У звіті у вартісному вираженні показується вся вироблена продукція, а в натуральному – лише найважливіші види продукції. Для забезпечення правильності обліку продукції необхідно окрім номенклатури мати твердо встановлені для кожного виробу одиниці виміру.   Для визначення об'єму продукції в умовних натуральних одиницях виміру (q_ум) необхідно об'єм продукції в натуральних одиницях виміру (q_нат) помножити на коефіцієнт перерахунку(К_{перерах}):

                                                                                                    (3.1)

Коефіцієнт  перерахунку визначається відношенням:

      В деяких випадках коефіцієнти перерахунку  встановлюються по співвідношенню трудомісткості або витрат часу роботи устаткування. При цьому треба мати на увазі, що умовні натуральні вимірники продукції не замінюють, а доповнюють натуральні і в економічному аналізі їх слід використовувати спільно.       Узагальнювальну характеристику виробництва продукції в цілому по підприємству, галузі промисловості, регіону можна отримати за допомогою вартісного обліку. В цьому випадку для обліку продукції застосовуються оптові і роздрібні ціни.            На практиці використовується система вартісних показників, до складу якої включаються валовий оборот, валова, товарна, реалізована і чиста продукція. Кожен з цих показників має самостійне економічне призначення.  Валовий оборот характеризує у вартісному вираженні об'єм продукції, проведеної за звітний період всіма промислово-виробничими цехами підприємства, незалежно від того, спожита ця продукція в інших його промислово-виробничих цехах або відпущена за межі підприємства. До складу валового обороту входять у вартісному вираженні всі вироблені в звітному періоді готові вироби, напівфабрикати, продукція допоміжних цехів, а також виконані роботи промислового характеру, як для відпуску на сторону за межі підприємства, так і для подальшої переробки і виробничого використання в інших цехах. У галузях з тривалим виробничим циклом у валовий оборот включаються також зміна залишків незавершеного виробництва як різниця вартості незавершеного виробництва на кінець і початок звітного періоду. Показники валового обороту, за окремими виключеннями, в даний час не розраховуються, вони включають повторний рахунок вартості в межах підприємства, рівний вартості внутрізаводського обороту, під яким розуміється сума проведених і спожитих на промислово-виробничі потреби напівфабрикатів, а також продукції підсобних і допоміжних цехів. Хоча по даному методу обчислюється валова продукція в таких галузях, як цукрова, молочна, м'ясна, рибна. Валова продукція промислового підприємства є спільним об'ємом продуктів основної діяльності підприємства (робіт, послуг) за певний період часу в грошовому вираженні.       Валова продукція підприємства може розраховуватися двома способами:  1) виходячи з валового обороту;         2) на основі поелементного підрахунку.      Перший спосіб базується на тому, що валова продукція відрізняється від валового обороту на величину внутрізаводського обороту:   ВП=ВО – ВЗО,  де ВП – валова продукція, ВО – валовий оборот, ВЗО – внутрізаводський оборот. При поелементному підрахунку об'єму валової продукції розраховується величина кожного елементу без внутрізаводського обороту і результати по всіх елементах підсумовуються. У валову продукцію входят:     1) вартість готових виробів, вироблених за звітний період основними, підсобними і побічними цехами як зі своєї сировини, так і з сировини і матеріалів замовників;           2) вартість напівфабрикатів власного виробництва і виробів допоміжних цехів, відпущених за межі підприємства;        3) вартість робіт промислового характеру, виконаних за замовленнями зі сторони або для непромислових підприємств і організацій даного господарства; 4) вартість приросту або спаду напівфабрикатів власного виробництва; 5) вартість зміни залишків інструментів, штампів, моделей, пристосувань; 6) вартість зміни залишків незавершеного виробництва.    4-й, 5-й і 6-й елементи валової продукції розраховуються як різниця між величинами цих елементів на кінець і початок періоду.     Товарна продукція, або об'єм продукції, це показник, що характеризує об'єм продукції, виробленої для реалізації на сторону. Вона відрізняється від валової тим, що в неї не входять ті результати виробничої діяльності, які залишаються на самому підприємстві і не призначаються до відпуску за його межі. До них відносяться зміни залишків напівфабрикатів власного виробництва, незавершеного виробництва, інструментів, штампів, інших пристосувань, тобто 4–6-й елементи валової продукції. Окрім цього, в товарну продукцію не включаються готові вироби, споживані на підприємстві, а також вартість сировини і матеріалів замовника. Ці елементи валової продукції називаються нетоварними елементами.        Під чистою продукцією розуміється знов створена вартість, або частка національного продукту, вироблена в деякій галузі промисловості. Вона розраховується як різниця між валовою продукцією (ВП) і сумою матеріальних витрат на її виробництво (МЗ), тобто вартістю сировини. матеріалів, палива, енергії, амортизації і інших матеріальних витрат: ЧП=ВП - МЗ.    Розрахунок індексу промислової продукції базується на даних про динаміку виробництва за постійним набором товарів-представників та структурі валової доданої вартості за базисний рік (за базисний прийнято 2007 рік). Індекс визначається без урахування діяльності з розподілення газу, теплоенергії, води, оброблення відходів і брухту та видавничої діяльності. Отже, за допомогою даних, наданих Держкомстатом, можемо оцінити стан промисловості України у січні-вересні 2009 р. У вересні 2009р. індекс промислової продукції порівняно з попереднім місяцем та вереснем 2008р. становив відповідно 101,9% та 81,6%, за 9 місяців 2009р. – 71,6%. Таким чином відбувається падіння індексу виробництва базових галузей в основному за рахунок погіршення динаміки виробництва та розподілення електроенергії, газу і води та через поглиблення негативних тенденцій в економіці в цілому.

      Рис.3.1. Промислове виробництво України у січні-вересні 2009 року 

          3.3. Статистика національного доходу та валового внутрішнього продукту 
 

     Основне місце в системі національних рахунків посідають валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП). Ці показники насамперед застосовуються для оцінювання стану і перспектив розвитку економіки, для міжкраїнних зіставлень. Основними економічними характеристиками результатів суспільного виробництва в рамках системи балансу народного господарства в країні є  національний дохід.    Валовий  внутрішній  продукт (ВВП) – загальний показник  економічної діяльності  країни, центральний  макроекономічний  показник  системи  національних  рахунків,  вживаний  у всьому світі для визначення темпів розвитку виробництва, циклічних коливань ділової активності, характеристики  структури  економіки  і  багатьох  важливих  макроекономічних  пропорцій,  числення продуктивності праці і визначення рівня життя населення. Він широко використовується для міжнародних  зіставлень відносних  рівнів економічного  розвитку різних  країн,  груп країн, регіонів миру. Він аналогічний (але не повністю ідентичний) обсягу виробництва на території даної країни.

     Використовують  три способи визначення величини ВВП:

1. Виробничий  метод визначає ВВП як суму доданих вартостей. Оскільки участь у створенні ВВП бере сектор державного управління, то ВВП дорівнює сумі валових доданих вартостей (ДВ) плюс чисті податки (ЧП). Чисті податки визначають як різницю між податками і субсидіями на продукт та імпорт.

ВВП = Σ ДВ = Σ (ВВ – ПС + ЧП)

де ПС — проміжне споживання; ЧП — чисті податки; ВВ — валовий випуск.

2. Розподільчий  метод обчислення ВВП виходить із того, що величина ВВП визначається як сума первинних доходів макроекономічних суб’єктів. Первинні доходи секторів фінансових та не фінансових корпорацій включають прибуток та прирівнені до нього доходи. Первинні доходи сектору домогосподарюючих суб’єктів набувають форм:

•   заробітної плати;

• прибутку і прирівнених до нього доходів  від особистого господарства.

Первинні  доходи сектору загальнодержавного управління набувають форм:

•   чистого податку на виробництво та імпорт;

• прибутку та прирівняних до нього доходів від власне державних та корпоративних з участю держави підприємств.

     Первинний дохід некомерційних організацій, що обслуговують сектор домогосподарюючих  суб’єктів, виражається у формі  валового прибутку. У спрощеному вигляді за розподільчим методом формула, за допомогою якої обчислюють ВВП, має вигляд:

     ВВП = W + P + i_ч + R + T_нч + A,

де W – заробітна плата;   i_ч – чистий процент; P – прибуток підприємств і корпорацій;    R – рента; T_нч – непрямий чистий податок на бізнес;  A – амортизація основного капіталу.

3. Метод визначення ВВП за потоком витрат (метод кінцевого використання) ґрунтується на передумові, що вартість виробленого суспільного продукту дорівнює вартості реалізованого продукту. І те, що для одних економічних суб’єктів є витратою, для інших – доходом. Наприклад, для фінансового сектору як кредитора позичковий процент – дохід, а для позичальника – витрата. Для підприємницького сектору заробітна плата – витрата, а для домогосподарств – форма доходу і т. ін. СНР-93виходить із того, що весь кінцевий річний продукт купується домогосподарствами, підприємницьким сектором, державою та закордонними споживачами. Тому

      ВВП = C + I_в + G + NE,

де C – споживчі витрати домогосподарств;  I_в – валові приватні інвестиційні витрати; G – витрати держави у формі закупівель продуктів і послуг; NE – чисті витрати закордону (чистий експорт).

     Чистий  внутрішній продукт (ЧВП) визначають як різницю ВВП і вартості спожитого  основного капіталу (може оцінюватися в тих самих цінах, що ВВП).

       Іншим показником для вимірювання обсягу виробництва є валовий національний дохід (ВНД, а раніше валовий національний продукт) Це розмір доходу, отриманого як усередені країни, так і за її межами, у результаті використання факторів виробництва, які перебувають у власності резидентів. ВНД можна визначити як ВВП плюс платежі, що надходять із-за кордону резидентам за послуги, надані факторами виробництва, які знаходяться у власності резидентів, але територіально розміщені за межами країни, за якими складається звіт, мінус платежі іноземцям за послуги, які надаються факторами виробництва, які перебувають в їхній власності і територіально розташовані в цій країні.

  Для того, щоб усунути вплив різниці між цінами, за якими реалізують товари і послуги фірми, та цінами, за якими товари і послуги реалізуються безпосереднім споживачам, використовують показники національного доходу (НД). Національний дохід визначається шляхом вилучення із вартості ЧНП чистих непрямих податків на бізнес. Це означає, що національний дохід вимірюється у факторних цінах і дорівнює чистому національному продукту мінус непрямі податки плюс субсидії:

      НД = ЧНП – T_нч;           

        T_нч = Т_н – С_б,

де T_нч – чисті непрямі податки; Т_н – непрямі податки на бізнес;  С_б – субсидії бізнесу.

     Рівень  національного доходу, досягнутий в  умовах певної зайнятості, називають  потенційним, або національним доходом  певної зайнятості. За своїм змістом національний дохід є сумарним доходом усіх жителів країни. Він відображається в рахунку „Первинний розподіл доходів”, який показує, яким чином доходи, створені в одних секторах економіки, надходять у вигляді первинних доходів до інших секторів – утримувачів доходів. 

     За  допомогою даних, представлених Держкомстатом і Національним банком оцінемо тенденції розвитку в Україні показника валового внутрішнього продукту. Згідно з розрахунками зростання ВВП у третьому кварталі 2009р. порівняно з другим склало 3,7%, а за підсумками 9 місяців поточного року спад ВВП склав 15,2%. Спад ВВП України в першому кварталі поточного року порівняно з аналогічним періодом 2008р. склав 20,3% , а в другому кварталі – 17,8%. Структура внутрішнього валового продукту є незмінною протягом останніх 3-х років. Переробна промисловість займає найбільшу частку в загальному обсязі ВВП. Найменшу частку ВВП традиційно займає охорона здоров'я й надання соціальної допомоги, а також виробництво й розподіл електроенергії газу й води. Хоча дещо збільшився ВВП за іншими видами економічної діяльності порівняно з 2008р і тепер займає лідируючі позиції. На даний момент характерна негативна динаміка зміни частки ВВП практично у всіх сферах економічної діяльності, крім сільського господарства.

Таблиця 3.1. 

Валовий внутрішній продукт  України у 1990-2008 роках