Роль державної служби зайнятості у регулюванні ринку праці

     Проаналізувавши таблицю 15,  бачимо, що працевлаштування громадян щороку збільшується , але спадними темпами по області в цілому. По районах така тенденція також є присутньою, хоча в деяких окремих районах відбуваються певні стрибки впродовж років(від зменшення до збільшення і навпаки). Наприклад, у Бучацькому, Монастириському, Тернопільському, Чортківському районах та м. Тернополі. 
 
 

     Таблиця 16. Рівень зареєстрованого безробіття по районах і м.Тернополю

(на  кінець року; відсотків)

     Рівень  безробіття по області загалом був  найбільшим у 1995 році, що було спричинено нестабільною ситуацією в країні( лише декілька років від проголошення Незалежності). В період з 2000 до 2009 року рівень безробіття змінювався в проміжках від 4,4% до 7,5%. Зараз рівень безробіття в Тернопільській області становить 5,7%.

     У м. Тернополі найнижчий рівень безробіття був у 1995 р. (1,1%), 2008 р. (2,1%) та в 2007 і 2009 р. (2,5%). А найвищий рівень спостерігався в 2000 р. – 10,0%.

     Найбільш  високий рівень безробіття спостерігався  у період 2004-2006 рр. у Збаразькому, Зборівському, Козівському, Кременецькому, Лановецькому та Шумському районах (від 10,4% до 14,6%). 
 

Таблиця 17. Тривалість зареєстрованого безробіття

(на  кінець року) [7]

     Кількість осіб, які мали статус безробітних в період 2004-2007 р.р. поступово зменшувалася, а в 2008 році почала збільшуватися. Середня тривалість безробіття знизилася з 6 до 4, хоча три роки підряд була на однаковому рівні – 5 місяців.

     Тернопільський  обласний центр зайнятості проводить підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації. У таблиці 18 показано кількість осіб, які навчалися новим професіям та підвищували свою кваліфікацію по районах, м. Тернополю та по області в цілому.

     В цілому по області навчалися новим професіям особи за допомогою Тернопільського обласного центру зайнятості 3450 осіб (1,8%).В тому числі 1651 осіб – жінки, що становить менше половини від загальної кількості. Підвищували кваліфікацію 14896 осіб (7,6%), в тому числі 9207 особи – жінки, що становлять більше половини від загальної кількості.

     Новим професіям навчалися найбільша кількість осіб у Тернопільському (11,6%), Лановецькому(1,6%) та Чортківському (1,1%) районах. А нейменша кількість осіб була у Монастириському(0,3%) та Підволочиському (0,2%) районах. Підвищували свою кваліфікацію найбільша кількість осіб у Козівському (11,3%), Монастириському (11,4%) та Шумському (14,2%) районах. Найменша кількість – у Бережанському (6,1%), Підволочиському (6,4%) та Чортківському (6,4%) районах. 

     Таблиця 18. Підготовка та підвищення кваліфікації кадрів по районах і м. Тернополю в 2009 році[7]

      У м. Тернополі навчалися новим професіям 1180 осіб (1,5%), в тому числі 407 осіб – жінки. Підвищували свою кваліфікацію 5791 особа (7,3%), в тому числі 3211 особа – жінка.  
 
 
 
 
 

Висновки

     Враховуючи  поставлені завдання, перед написанням наукової роботи можна зробити наступні висновки: Зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій чи іншій формі. Суб'єктами державного регулювання ринку праці є: Міністерство праці та соціальної політики; служби зайнятості (обласні, міські, районні); Держкомпідприємства; Міністерство економіки та регіональні управління економіки місцевих держадміністрацій; Міністерство у справах сім'ї та молоді; відділи та управління праці та соціальних питань при державних адміністраціях. Основні функції щодо регулювання ринку праці виконує Міністерство праці соціальної політики та служби зайнятості. Згідно із Законом України „Про зайнятість населення“ на Міністерство праці та соціальної політики покладено обов'язки і відповідальність за формування та модернізацію трудового законодавства і за роботу з питань зайнятості. Структура управління ДСЗ: національний центр зайнятості; підконтрольна йому дворівнева мережа обласних і місцевих центрів зайнятості (1 республіканський центр в АР Крим, 24 обласні і 2 міські центри (м. Київ та м. Севастополь) з однаковим статусом, 655 місцевих державних центрів. Правові заходи, що ґрунтуються, основані на застосуванні нормативно-правових актів ВР України, Президента України та КМ України. Основними серед них є Закон України „Про зайнятість населення“, зміни та доповнення до нього, інші закони, нормативні акти й розпорядчі документи уряду. [9] До служби зайнятості за сприянням в працевлаштуванні можуть звертатися усі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити місце роботи, працевлаштуватися за сумісництвом чи у вільний від навчання час. Скорочення обсягів виробництва і відповідне зменшення сукупного попиту на робочу силу безпосередньо позначилися на зниженні зайнятості, передусім у таких галузях, як промисловість, будівництво, сільське господарство, які традиційно визначали структуру ринку праці в Україні. Моніторинг, що здійснює державна служба зайнятості, забезпечує вирішення надзвичайно важливого завдання - одержання надійної інформаційно-аналітичної бази для оцінки та прогнозу ситуації на ринку праці, розробки та оцінки ефективності заходів сприяння зайнятості населення, стану надання послуг безробітним. [9]

     У даній роботи досліджено роль Державної служби зайнятості в регулюванні ринку праці, допомога її у виправленні ситуації з безробіттям населення, яка склалася на даний час в Україні, забезпечення зайнятості населення, подання інформації про вакантні робочі місця безробітним та наявну робочу силу працедавцям. У роботі висвітлено аналіз статистичних даних на основі Тернопільського обласного центру зайнятості, показано його роль у забезпеченні громадян вакантними робочими місцями, працедавців якісною та кваліфікованою робочою силою та наданні інформації обом сторонам про діяльність обласного центру зайнятості.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури:

1. Державна політика в сфері професійної орієнтації та зайнятості молоді: проблеми та перспективи реалізації/Ярослава Татанчук//Наука молода. Збірник наукових праць молодих вчених ТНЕУ (екон. науки). – 2009. - №11. – С. 44-47.

2. Закон України «Про зайнятість населення» № 803 – ХІІ від 01.03.1991 р. // Инвестгазета. Нормативна база. – 2009. – 9 березня (№9). Зайнятість населення. – С. 4-14.

3. Лібанова Е.М. Ринок праці: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003.– 224с.

4. Ми готові підставити плече кожному: [зайнятість населення в Тернопільській обл.]/Борис Довжук// Соціальний захист. – 2009. - №1. – С. 16-17.

5. Покрищук В., Ковальський В. Реформування економіки і актуальні проблеми використання робочої сили в Україні // Україна: аспекти праці.– 2002.– №1.– С.27-30.

6. Савченко В. Методологічні основи визначення потреби в кваліфікованих

кадрах. // Україна: аспекти праці.– 2003.– №4.– С.23-30.

7. Статистичний довідник Тернопільської області 2007,7008 року.

8. Сфера зайнятості: проблеми, проблеми. Проблеми./Андрій Потіха//Україна бізнес Ревю. – 2009. – 10 грудня (№52-53). – С.8.

9. www.zakon.rada.gov.ua

10. http://www.ternstat.tim.net.ua

11. http://www.dcz.gov.ua

12. http://www.dcz.gov.ua/ter/control/uk/index

13. http://www.jobs.ua/ukr