Роль державної служби зайнятості у регулюванні ринку праці

Професійне  навчання передбачає врахування особливостей виробництва, застосування нових гнучких технологій модульного навчання.

Роботодавець  може брати безпосередню участь в  організації професійного навчання:

• у складанні та погодженні навчальних планів і програм;
• у роботі державної кваліфікаційної комісії;
• в організації виробничого навчання і практики осіб на конкретному робочому місці.

   Якщо  людина втратила роботу або її професія (спеціальність) не затребувана сьогодні на ринку праці, або так сталося, що робітник не має професії і тому не може працевлаштуватися, - у Тернопільському обласному центрі зайнятості йому запропонують послуги з професійного навчання. [4]

   За  сприяння Тернопільського обласного  центру зайнятості людина може:

Якщо  вона не має професії:

• пройти професійну підготовку за робітничими професіями, потрібними на ринку праці, - як за групою, так і за індивідуальною формою навчання, в тому числі з використанням сучасних модульних навчальних технологій;

Якщо  її професія чи спеціальність уже  не є актуальною на ринку праці:

• пройти професійну перепідготовку за робітничими професіями як за групою, так і за індивідуальною формою навчання, в тому числі з використаннями сучасних модульних навчальних технологій;
• здійснити підвищення кваліфікації як робітник чи спеціаліст, зокрема, пройти стажування безпосередньо на виробництві;
• підвищити свій кваліфікаційний розряд;
• змінити спеціалізацію, якщо людина має вищу освіту.

Якщо  вона виявила бажання відкрити власну справу:

• отримати знання з організації підприємницької діяльності.

Під час  навчання людина отримує:

• матеріальну допомогу в період професійного навчання відповідно до законодавства України;
• компенсацію фактичних витрат на проїзд до місця навчання і назад та проживання в гуртожитку, коли професійне навчання організоване не за місцем її професійного проживання. [1]

   Професійне навчання здійснюється на договірній основі за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

   Після завершення навчання Тернопільський обласний центр зайнятості надасть безробітним допомогу в працевлаштуванні. Набуті знання і вміння дадуть змогу закріпитися на робочому місці та побудувати подальшу професійну кар’єру. [4]

   Професійне  навчання на робочому місці надає  можливість підготувати персонал з  числа претендентів на вакансію з  урахуванням вимог конкретного робочого місця:

• навчання відбувається за індивідуальними навчальними планами та програмами з урахуваннями специфіки виробництва;
• ті, хто бажатимуть працевлаштуватися на даному підприємстві, зможуть адаптуватися до трудового колективу та закріпитися на новій роботі після закінчення навчання;
• ефективності навчання сприяє залучення наставників, досвідчених висококваліфікованих працівників, представників трудових династій;
• виробниче навчання і практика організуються відповідно до особливостей виробництва;
• за рахунок зменшення обсягу теоретичного курсу скорочується загальний термін навчання.

   Оплата  праці кваліфікованого спеціаліста, який проводить теоретичні консультації, та інструктора-наставника за проведення виробничого навчання здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. [14] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Забезпечення потреб органів державної статистики в інформації щодо зайнятості.

   Для визначення реального рівня безробіття в усьому світі використовують дані вибіркових обстежень населення з питань економічної активності, в основу яких покладено рекомендації Міжнародної організації праці (МОП).

     В Україні такі обстеження здійснює Державний  комітет статистики, починаючи з 1995 року.

     Загальний стан безробіття в країні та її регіонах характеризує показник „Рівень безробіття (визначений за методологією МОП)”. Він розраховується (у відсотках) як відношення чисельності безробітних до економічно активного населення (робочої сили). [3]

     Слід  зазначити, що безробітні можуть шукати роботу самостійно або за сприянням державної служби зайнятості. Частку безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, серед населення працездатного віку характеризує показник „рівень зареєстрованого безробіття”. Цей показник за своїм призначенням не дає повної уяви про масштаби безробіття і може виступати лише в якості доповнення до загальної системи показників ринку праці. Зазначений показник свідчить лише про кількість людей, які звернулись до центрів зайнятості та отримали статус безробітного відповідно до чинного законодавства. [1]

     Так званого офіційного рівня безробіття не існує.

     Рівень  безробіття населення, визначений за методологією Міжнародної організації праці (МОП), в Україні у І півріччі 2009 року становив 9,1%, проти 9,5% у І кварталі поточного року. Тобто ми повернулися на рівень 2002–2003 років.

   Виконання завдань статистики зайнятості населення ґрунтується на отриманні достовірної і об’єктивної інформації про поточний стан зайнятості на ринку праці. Державний комітет статистики для статистичного вивчення зайнятості населення використовує різні джерела інформації про стан ринку праці, які представлено на рис. 2.

    Рис. 2. Система джерел інформації про стан та розвиток ринку праці

    Обстеження  підприємств установ, організацій  є одним з джерел інформації про зайнятість та соціально-трудові відносини. Хоча ці обстеження не дають повного уявлення про трудову діяльність працівника, оскільки обмежені рамками підприємства, основною їх перевагою є можливість вивчення взаємозв’язку зайнятості, відпрацьованого робочого часу та винагороди за працю. Шляхом проведення статистичних спостережень на підприємствах доцільно також вивчати показники руху кадрів, стану підготовки та перепідготовки кадрів, умов праці тощо.

    Програми  державних статистичних спостережень формалізовані у

вигляді статистичних звітів, опитувальних листів, анкет, карток обліку

тощо.

     Перелік форм державних статистичних спостережень, в рамках яких

обстежуються  підприємства, наведено у Загальнодержавному табелі (переліку) форм державних статистичних спостережень для об’єднань, підприємств, організацій та установ України всіх форм, що затверджується щорічно наказом Держкомстату України. [3]

     Для розрахунку загальної по Україні  та за регіонами чисельності зайнятих протягом року використовують дані про працю з відповідної поточної звітності підприємств, яка подається до органів статистики: це форма № 1-Т „Звіт з праці” (місячна, квартальна, річна). За нею звітують не всі підприємства. Для малих підприємств чисельність зайнятих можна отримати з річного звіту: № 1-МП „Про основні показники діяльності малого підприємства”. Основними

джерелами фрагментарної інформації про робочі місця, а також, що важливо, про їх збільшення, в Україні є дані державної статистичної звітності. Роботодавці надають їх до Державної служби зайнятості за формою № 3-ПН „Звіт про наявність вакансій”. Форму № 4-ПН „Звіт про вивільнення працівників” підприємства, установи, організації подають до Державної служби зайнятості у випадку вивільнення працівників не пізніше як за 2 місяці до

вивільнення.

     Щодекадно підприємства мають подавати до служби зайнятості форму № 5-ПН „Звіт про прийнятих працівників”, яка містить інформацію про прийнятих осіб. Відсутність належного обліку робочих місць, наприклад, на

сільськогосподарських підприємствах значною мірою  зумовлена тим, що ці підприємства не є платниками зборів на обов’язкове соціальне страхування у разі безробіття. Тому служби зайнятості не підтримують належних контактів з сільськогосподарськими підприємствами з питань обліку вільних робочих місць. Це не сприяє повному надходженню до державної служби зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць від суб’єктів малого підприємництва. 
 
 
 
 
 
 

Таблиця 2. Форми звітності  підприємств, установ, організацій та їх

структурних підрозділів про  робочі місця та їх рух

     Саме  на малих підприємствах найближчим часом очікується створення переважної більшості нових робочих місць. Тому їх облік набуватиме важливого значення для проведення структурної й технологічної перебудови галузей економіки і реалізації заходів для активізації політики зайнятості населення на ринку праці. У контексті проблем сучасної системи обліку робочих місць хотілося б звернути увагу на досить низький рівень співпраці служби зайнятості та підприємств, про що свідчить дуже низький рівень подання звітності підприємств. Становище, коли звітність подає лише половина

роботодавців, і, до того ж, у більшості з них відсутня інформація про наявність вільних робочих місць та вільних вакансій, є незадовільним. Така ситуація призводить до появи досить вагомих негативних наслідків. Одним з них є надзвичайно високий рівень навантаження на одне вільне робоче місце. Підсумовуючи, хотілося б підкреслити, що загальна кількість наявних робочих місць, їх структура та рух за галузями економіки на державному рівні зараз невідомі. Фактично держава не володіє достовірною інформацією щодо відтворення робочих місць. Такі факти, як невелика кількість вакантних посад та вільних робочих місць, інформація про які подана до центрів зайнятості, а також недосконалість відслідковування стану та руху зайнятості населення,

можна пояснити законодавчою неврегульованістю  цього питання.

     Пунктом 4 ст. 20 Закону України „Про внесення змін і доповнень до

Закону  України „Про зайнятість населення” передбачено, що  підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, мають зареєструватися у місцевих центрах зайнятості за місцем знаходження як платники зборів до державного фонду сприяння зайнятості населення, щомісяця надавати їм у повному обсязі інформацію про наявність вільних робочих місць. Цей пункт вимагає накладання на службових осіб штрафу у розмірі, передбаченому законодавством України, за несвоєчасну реєстрацію або відмову від неї, неподання статистичних даних або подання їх недостовірними чи із запізненням. [2]

     Необхідно удосконалювати наповнення баз даних  інформацією про

вакансії  та наявні робочі місця у розрізі  регіонів держави, за професіями,

рівнем  кваліфікації тощо.

     Центри  зайнятості повинні мати інформацію про вакансії щоденно, бо роботодавець не чекатиме її, а візьме потрібного працівника без посередництва служби зайнятості.