Правопорушення: поняття, ознаки, склад, види. Причини правопорушень у сучасній Україні та шляхи їх подолання

Ступінь суспільної небезпеки  визначається всією сукупністю ознак  злочину: цінністю того блага, на яке  посягає злочин; шкідливістю наслідків, що настають через учинення злочину; способи діяння; мотивами діяння, формою та ступенем вини.

Друга ознака злочину - кримінальна протиправність - указує, що лише діяння, прямо передбачене кримінальним законом як злочин, може вважатися злочином.

Третя ознака - винність - указує, що діяння вважається злочинним, якщо воно здійснене умисно чи з необережності. Там, де нема вини, нема злочину. Діяння може бути суспільно небезпечним, але якщо нема вини - це не злочин.

Караність, як ознака злочину, вказує, що за будь-які злочини в законі існують певний вид і термін покарання.

Є різні позиції  щодо відмежування злочинів від інших  правопорушень. Одна з них базується  на визначенні ступеня суспільної небезпеки. Злочином вважають найбільш суспільно  небезпечні правопорушення. Якщо у  правопорушенні наявні всі вище перелічені ознаки, кажуть, що в ньому є склад  злочину, а отже, воно є злочином. Якщо ж у діянні відсутня якась  із перелічених ознак, то воно не вважається злочином.

Кримінальним законодавством передбачено кілька видів злочинів:

1) Особливо тяжкі  злочини (умисне вбивство, бандитизм,  державна зрада та ін.);

2) Тяжкі злочини  (умисне тяжке тілесне пошкодження,  контрабанда, розголошення державної  таємниці та ін.);

3) Менш тяжкі злочини  (втягнення неповнолітніх у злочинну  діяльність, зловживання владою  або посадовим становищем тощо);

4) Злочини, що не  становлять великої суспільної  небезпеки (глум над державною  символікою, незаконне полювання  тощо).

Правопорушення, що не настільки небезпечні, як злочини, і  відповідальність за які не передбачено  кримінальним законодавством, належать до проступків. Якщо діяння охоплює всі ознаки, визначені в кримінальному законі, але позбавлене суспільно небезпечного характеру, воно не являється злочином, а може бути або протиправним проступком співвідносного виду (цивільного, адміністративного, дисциплінарного) або правомірним діянням.¹

Види проступків за характером своєї суспільної значимості один від одного не відрізняються: всі  вони суспільно шкідливі, але не небезпечні для суспільства. Однак  проступки різних видів посягають  на різні, більш чи менш самостійні сторони правопорядку.

Якщо одне не суспільно  шкідливе діяння одночасно торкається різних сторін правопорядку, воно являється  проступком декількох видів (цивільним  і адміністративним, адміністративним і дисциплінарним і т. д.). Наприклад, якщо власник автомобіля порушує  правила дорожнього руху (не здійснюючи при цьому злочину) і спричинює  майнову шкоду перехожому, діяння одночасно являться і адміністративним, і цивільним проступком. В цих  випадках особа може нести одночасно  відповідальність різних видів: цивільно-правову і адміністративну, адміністративну і дисциплінарну, крім випадків, коли закон прямо це забороняє.

Злочин і аналогічний  проступок в одному діянні не можуть поєднуватися.

Проступки - менш небезпечні для суспільства діяння. Вони посягають на цінності, що охороняються всіма іншими (крім кримінально-правових) нормами права - цивільного, адміністративного, трудового, екологічного, фінансового тощо. Тому серед проступків розрізняють адміністративні, дисциплінарні, цивільно-правові, конституційні, матеріальні та ін.

Проступки-делікти (лат. delictum - проступок) - правопорушення, які

завдають шкоду  особі, суспільству, державі, і являються  основою для притягнення правопорушника до передбаченої законом відповідальності.²

Адміністративними правопорушеннями (проступками) визнається

протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або  громадський порядок, соціалістичну  власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено  адміністративну відповідальність.¹

Адміністративне правопорушення має притаманні тільки йому юридичні ознаки. До них необхідно віднести: протиправність, винність і відповідальність

(адміністративне  стягнення).

Визначальною з  названих ознак є поняття діяння, забороненого адміністративним законодавством. По-перше, це вольовий акт поведінки  певної особи; по-друге, воно має два  аспекти поведінки: дію чи бездію. Дія - активне невиконання законних вимог, а також порушення встановленої нормами права заборони (наприклад, порушення правил полювання). Бездія - пасивне невиконання передбачених законодавчими й нормативними актами обов'язків.

Важливою ознакою  адміністративного правопорушення є наявність суспільної небезпеки. За своєю природою таке діяння є  антигромадським і завдає шкоди  інтересам громадян, суспільства, держави.

Адміністративне правопорушення завжди є протиправним, тобто ця дія чи бездіяльність чітко заборонена відповідною нормою адміністративного  законодавства, оскільки може завдати шкоди інтересам особи, матеріальним речам, а також загрожує небезпекою.

Правові норми, за порушення  яких настає адміністративна відповідальність, урегульовані не тільки нормами адміністративного  права, а й іншими галузями права, а саме: цивільного, трудового, земельного тощо (порушення правил охорони праці - трудове право; агрохімічних норм - земельне право).

Наступною ознакою  є вина, тобто психічне ставлення  особи до її поведінки та наслідків. Вина виступає у двох формах: у вигляді  умисної та необережної.

Адміністративне правопорушення багато в чому нагадує злочин - так  само воно може бути спрямоване проти  громадського порядку, власності, прав і свобод громадян тощо. Головною ознакою, за якою адміністративні правопорушення відрізняються від кримінальних злочинів, є менший ступінь суспільної небезпеки. Адміністративне правопорушення переростає у злочин: якщо адміністративний проступок набув ознак складу злочину; якщо адміністративне правопорушення вчинене вдруге.

Із співвідношення відповідних статей кримінального  законодавства і законодавства  про адміністративні правопорушення видно, що і злочини і адміністративні  правопорушення посягають на однакові за своїм характером об'єкти, саме це складає суспільну небезпеку. Завдання адміністративного і кримінального  законодавств складається в охороні  від посягань одних і тих же об'єктів.

Дисциплінарні проступки - це суспільно небезпечні вчинки, які заподіюють шкоду внутрішньому порядку діяльності підприємств, установ, організацій і тягнуть за собою дисциплінарну відповідальність. У Кодексі законів про працю визначено два види стягнень, що можуть бути накладені на працівників - догана і звільнення. Робота деяких категорій працівників пов'язана з підвищеним ризиком і небезпекою, що зумовлює потребу в додержанні чіткої дисципліни і порядку (залізничники, авіатори, митники та ін.)

Цивільно-правові  проступки - це суспільно небезпечні порушення майнових і пов'язаних з ними особистих відносин, які регулюються нормами цивільного, трудового, сімейного, фінансового, аграрного права. На відміну від злочинів, цивільні проступки не мають вичерпного переліку у законодавстві, а їх юридичні наслідки тягнуть за собою правовідновлюючі заходи (невиконання обов'язків за цивільно-правовим договором). Цивільно-правова відповідальність носить в значній мірі компенсаційний характер.

Головна мета цивільно-правової відповідальності, на відміну від  кримінальної і адміністративної - не покарання чи перевиховання, а  відшкодування завданих збитків, оскільки цивільне порушення завдає шкоди  насамперед конкретній фізичній чи юридичній  особі.

Конституційні проступки - завдають шкоди державному ладу; його об'єктом є закріплені Основним Законом порядок організації та діяльності органів державної влади і глави держави, порядок утворення інших органів держави, форма правління та устрій держави, отже, об'єктом такого проступку можуть ставати форма або апарат держави; ним можуть бути також конституційні права людини.

Новим видом правопорушення являються податкові проступки - суспільно небезпечні протиправні діяння, які порушують права і законні інтереси суб'єктів податкових правовідносин. За їх здійснення встановлена юридична відповідальність.

Матеріальні проступки - суспільно небезпечні протиправні вчинки, які складаються в винному нанесенні збитків майну підприємства його робітником. Матеріальну відповідальність покладено за шкоду, заподіяну підприємству чи організації внаслідок порушення трудових обов'язків.

Трудове правопорушення (порушення трудового законодавства) - це винне протиправне діяння суб'єкта трудового права, яке складається з невиконання, порушення трудових обов'язків і заборонене санкціями, які містяться в нормах законодавства про працю. ¹

Процесуальне  правопорушення зв'язане з порушенням громадянами чи державними органами інтересів правосуддя чи процесуальних прав сторони, з якою правопорушник перебуває в правовідносинах. Не являються процесуальними правопорушеннями незначні витрати процедурного характеру, які допускаються громадянами.

Отже, проступки - звичайні, ординарні правопорушення. Вони відрізняються один від одного не ступенем своєї шкідливості для суспільства, а іншими

матеріальними рисами і ознаками, обумовленими особливостями  тієї сторони правопорядку, на яку  вони посягають.

В залежності від характеру  цивільно-правового порушення розрізняють:

договірні правопорушення і позадоговірні правопорушення. Перші зв'язані з порушенням зобов'язань сторін цивільно-правового договору, другі - з невиконанням чи з недотриманням умов цивільно-правових норм.

Від цивільного правопорушення слід розрізняти невинне нанесення  шкоди (ст.454 ЦК Укр.), порушення майнових прав внаслідок правомірних дій -

рятування майна (ст.472 ЦК).¹

Крім приведеного  вище поділу існують і інші основи класифікації правопорушень. Базуючись  на наявності економічних, соціальних, політичних відносин суспільства, розрізняють  три види правопорушень: а) в сфері  соціально-економічних відносин (власність, праця, розподіл і ін.); б) в сфері  побуту і дозвілля (сім'я, суспільний порядок); в) в суспільно-політичній сфері (діяльність державного апарату). Можлива класифікація правопорушень  і за іншими критеріями (наприклад, в наукових цілях). Так, можна розрізняти правопорушення, які посягають на духовні чи матеріальні блага, суспільні  чи особисті інтереси, правопорушення в сфері нормотворчої діяльності.

Правопорушення по колу осіб: особисті і групові (колективні).

Груповими називаються правопорушення, скоєні об'єднанням дій членів групи, які характеризуються визначеним ступенем загальності інтересів, цілей і єдністю дій.

Поряд із національним правом держав існує і міжнародне право. Порушення міжнародно-правової норми є міжнародним правопорушенням, яке породжує міжнародно-правову відповідальність.

Міжнародні правопорушення - дії чи бездіяння суб'єктів міжнародного права, які суперечать нормам і принципам  міжнародного права чи особистим 

зобов'язанням і  завдають шкоду іншому суб'єкту, групі  суб'єктів міжнародного права чи всій міжнародній спільноті.

Розрізняють міжнародні злочини і міжнародні делікти (проступки). До злочинів відносять работоргівлю, піратство, міжнародний тероризм), а  до міжнародних деліктів - порушення  торгових зобов'язань).

Отже, ми визначили  різні види правопорушень і можемо зробити висновок, що всі вони знаходяться  в тісному зв'язку та взаємозалежності між собою.

Причини правопорушень в  сучасній Україні

Загальнополітичні та економічні причини  росту злочинності  в Україні

Загальновідомо, що крах тоталітарної системи во всіх пострадянських країнах, не тільки в Україні, привів до росту злочинності, особливо організованої, та пов’язаного з нею насильства. Набагато менш відомий той факт, що злочинність в Україні має  два обличчя, що чітко розрізняються, кожне зі своїми рисами й особливостями. Одне з цих облич виявляє різкий ріст звичайної злочинності, особливо зв’язаної з майном; інше – підйом кримінальної ділової активності, включаючи  як корупцію урядових чиновників, так  і організовану злочинність. Проте  реакція керівників правоохоронних органів України на обидва типи злочинності  виявляє визначені загальні тенденції, включаючи спроби представити неминуче скромні результати їхньої діяльності в найбільш вигідному світлі з  залученням у цих цілях статистики.