Організація роботи народного депутата України у Верховній Раді та з виборцями

– об’єднуватися в депутатські  фракції та групи.

Обов’язки народного депутата у Верховної Раді України:

– дбати про благо України  і добробут Українського народу, захищати інтереси виборців та держави;

– додержуватися вимог Конституції України, Закону «Про статус народного депутата України», закону про регламент Верховної Ради України та інших законів України, додержуватися присяги народного депутата України;

– бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної  Ради України та її органів, до складу яких його обрано;

– особисто брати участь у голосуванні з питань, що розглядаються  Верховною Радою України та її органами;

– виконувати доручення  Верховної Ради України, відповідного комітету, депутатської фракції (групи), тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, до складу яких його обрано;

– інформувати Верховну Раду України та її органи, до складу яких його обрано, про виконання  доручень Верховної Ради України  та її органів;

– додержуватись вимог  трудової дисципліни та норм депутатської етики;

– завчасно повідомляти  про неможливість бути присутнім  на засіданні Верховної Ради України  чи її органів керівників цих органів;

– використовувати депутатські  бланки лише для офіційних запитів, звернень та листів, які підписуються ним власноручно;

– при оформленні на роботу у Верховну Раду України, а потім  щорічно протягом здійснення своїх  повноважень, але не пізніше 1 березня  року наступного за звітним фінансовим роком подавати до органів податкової служби України відомості про  доходи та зобов’язання фінансового  характеру, в тому числі і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім’ї (дружина, чоловік, батьки, повнолітні діти), а  також відомості про належні  йому та членам його сім’ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери.

Як член депутатської фракції (групи), народний депутат України  зобов’язаний додержуватись вимог  Положення про депутатську фракцію (групу), а також виконувати функції, закріплені Положенням про депутатську фракцію (групу), і представляти інтереси депутатської фракції (групи) у комітеті, тимчасовій спеціальній або тимчасовій слідчій комісії, до складу яких його обрано.

У випадку невиконання  депутатом своїх обов’язків, порушення  ним установленого порядку роботи питання про поведінку народного  депутата може бути розглянуто Верховною  Радою України.

Народний депутат України  при виконанні своїх повноважень  потребує допомоги фахівців. Державні органи, посадові особи державних  підприємств, установ та організацій  зобов’язані на вимогу депутатів  забезпечити його консультаціями фахівців з питань, пов’язаних з депутатською діяльністю. Депутат має право  на безоплатну допомогу з правових питань, що виникають у його депутатській діяльності, з боку апарату Верховної  Ради України, виконавчих комітетів  органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій, посадових осіб державних підприємств, організацій, наукових, своїй діяльності народний депутат повинен дотримуватися  загальновизнаних норм моралі; завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших народних депутатів, службових та посадових  осіб і громадян; утримуватись від  дій, заяв та вчинків, що компрометують  його самого, виборців, Верховну Раду України, державу.

На засіданнях Верховної  Ради народний депутат не повинен  порушувати дисципліну, заважати проведенню засідання, використовувати образливі  або лайливі висловлювання, закликати  до незаконних дій. Головуючий на засіданні  має право попередити про неприпустимість  таких дій, припинити його виступ або позбавити його права виступу.

Якщо народний депутат  своєю поведінкою заважає проведенню засідання, головуючий попереджає його персонально. Після повторного попередження головуючий за згодою більшості депутатів  може запропонувати народному депутату залишити сесійний зал до кінця засідання. Якщо народний депутат відмовляється  залишити зал, головуючий припиняє засідання  до виконання його вимоги. У цьому випадку Верховна Рада України може прийняти рішення про позбавлення депутата права брати участь у пленарних засіданнях (до 5) і це рішення публікується в газеті «Голос України».

Якщо під час засідання  Верховної Ради депутат вчинить  дії, що містять ознаки злочину, головуючий закриває засідання і звертається  до Генерального прокурора з пропозицією  вжити необхідних заходів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Депутатський запит

Народний депутат України  при реалізації своїх повноважень  на пленарному засіданні сесії Верховної  Ради України, а також в інший  час має такі законодавчі інструменти  парламентського контролю, як депутатський запит та депутатське звернення¹⁴.

Народний депутат має  право на сесії Верховної Ради України 

звернутися із запитом  до Президента України,  до органів  Верховної 

Ради України,  до Кабінету Міністрів України,  до керівників інших 

органів  державної  влади  та органів місцевого самоврядування,  а 

також  до  керівників   підприємств,   установ   та   організацій,

розташованих    на    території    України,   незалежно   від   їх

підпорядкування і форм власності.

Депутатський  запит¹⁵  -  це  вимога   народного   депутата,

народних   депутатів  чи  комітету  Верховної  Ради  України,  яка 

заявляється на сесії Верховної  Ради України до Президента України,

до органів Верховної  Ради України,  до Кабінету Міністрів  України,

до керівників інших органів  державної влади та  органів  місцевого 

самоврядування,  а  також  до  керівників  підприємств,  установ і 

організацій,  розташованих на території України,  незалежно  від їх

підпорядкування  і  форм  власності,  дати  офіційну  відповідь  з 

питань, віднесених до їх компетенції.

 Депутатський запит  вноситься у  письмовій   формі  народним 

депутатом,  а  у випадку,  передбаченому пунктом 34 частини  першої

статті 85 Конституції України,  також  на  вимогу

групи  народних  депутатів  чи комітету Верховної Ради України,  і 

розглядається на засіданні  Верховної Ради України.

 Верховна Рада  України   приймає  рішення  про   направлення 

депутатського  запиту відповідному органу або посадовій особі,  до

яких його звернуто, однією п'ятою від її конституційного складу.

Рішення про  направлення  запиту  до  Президента  України  на

вимогу  народного  депутата,  групи народних депутатів чи комітету

Верховної Ради України має  бути попередньо підтримане не  менш  як

однією третиною від конституційного  складу Верховної Ради України.

 Президент  України,  керівники  органів державної  влади та 

органів   місцевого   самоврядування,   підприємств,   установ   і 

організацій,   до  яких  звернуто  запит,  зобов'язані  повідомити

народного депутата,  групу  народних депутатів,  комітет  Верховної 

Ради  України  у письмовій  формі про результати розгляду його (їх)

запиту у п'ятнадцятиденний  строк з дня його одержання  або в інший,

встановлений Верховною  Радою України, строк.

Якщо запит  з  об'єктивних  причин  не може бути розглянуто у 

встановлений  строк,  Президент  України,  керівник   відповідного

органу   державної   влади  чи  органу  місцевого  самоврядування,

підприємства,  установи,  організації,  до якого  звернуто  запит,

зобов'язаний  письмово  повідомити  про  це  Голову Верховної  Ради

України та народного депутата,  групу народних депутатів,  комітет 

Верховної   Ради   України,   який  вніс  (які  внесли)  запит,  і 

запропонувати інший строк,  який не  повинен  перевищувати  одного

місяця після одержання  запиту.

Народний  депутат  має  право брати безпосередньо участь у 

розгляді внесеного ним  запиту керівником органу державної  влади чи

органу   місцевого   самоврядування,   підприємства,  установи  та

організації.

На вимогу народного  депутата  керівник  органу  державної 

влади чи органу місцевого  самоврядування,  підприємства,  установи

та організації,  якому  адресовано запит,  зобов'язаний  повідомити

народному  депутатові  про день розгляду порушених у  запиті питань

завчасно, але не пізніше  ніж за три дні до їх розгляду.

Відповідь  на  депутатський   запит,   внесений   народним

депутатом,  надається  відповідно  Голові Верховної Ради України і 

народному депутату,  який його  вніс.  Відповідь  на  депутатський

запит,  внесений  групою  народних депутатів,  комітетом Верховної 

Ради України, надається  відповідно Голові Верховної Ради України  і 

народному  депутату,  підпис  якого  під запитом  значиться першим,

голові комітету Верховної  Ради  України.  Відповідь  надається  в 

обов'язковому  порядку  і безпосередньо тим органом  державної влади 

чи органом місцевого  самоврядування,  до  якого  було  направлено

запит,  за підписом його керівника чи посадової особи,  керівником

підприємства,  установи та організації,  об'єднання  громадян,  на

ім'я яких було направлено запит.

Народний  депутат,  представник  групи народних депутатів,

комітет Верховної Ради України  мають право дати  оцінку  відповіді 

на  свій  депутатський  запит.  По відповіді на депутатський запит 

може бути проведено обговорення,  якщо на ньому наполягає не менше 

однієї п'ятої від конституційного  складу Верховної Ради України.

При   обговоренні  відповіді  на  депутатський  запит  на

засіданні Верховної Ради України повинні бути присутні у  порядку,

встановленому законом   про   регламент   Верховної  Ради  України,  керівники,  до  яких звернуто запит. Вони можуть  уповноважувати  інших осіб бути присутніми при обговоренні 

відповіді  на  запит  лише  у  виняткових випадках із вмотивованим

обгрунтуванням.

За результатами  обговорення  відповіді  на  депутатський

запит Верховна Рада України  приймає відповідне рішення.

Конституційний Суд України  у своїх рішеннях від 19 травня 1999 р. № 4-рп/99 у справі №1-12/99 (справа про  статус народних депутатів) та від 11 квітня 2000 р. №4-рп/2000 у справі №1-19/2000 (справа про запити народних депутатів України  до прокуратури) дав офіційне тлумачення положень ст.86 Конституції України, а також ч. 1 ст. 12, ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про статус народного депутата України». Цим рішенням встановлено  низку обмежень щодо реалізації народними  депутатами свого права на депутатський запит і звернення:

1. Народний депутат не має права звертатися з вимогами чи пропозиціями до судів, до голів судів та до суддів стосовно конкретних судових справ.
2. Вимога чи пропозиція народного депутата України до керівників органів Служби безпеки України не може бути дорученням щодо перевірки будь-якої інформації про окремих громадян. За відсутності у вимозі чи пропозиції народного депутата достатньої інформації про злочин така вимога чи пропозиція не може бути підставою для прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів. У разі надходження до органів Служби безпеки вимоги чи пропозиції народного депутата України, пов’язаної з необхідністю проведення оперативно-розшукових заходів, керівники цих органів мають діяти з дотриманням вимог, передбачених Законом України «Про Службу безпеки України» і Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність».
3. Народний депутат не має права звертатися до органів прокуратури і прокурорів з вимогами, пропозиціями чи вказівками у конкретних справах з питань підтримання державного обвинувачення в суді, представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом, нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, а також до слідчих прокуратури з питань досудового слідства у конкретних кримінальних справах. У разі надходження до органів прокуратури, прокурорів, слідчих прокуратури пропозицій, вказівок і вимог народних депутатів у конкретних справах із вищевказаних питань прокурори і слідчі прокуратури мають діяти з дотриманням вимог, передбачених Кримінально-проце­суальним кодексом, Цивільним процесуальним кодексом, Арбітражним процесуальним кодексом України та Законом України «Про прокуратуру».