Організація роботи народного депутата України у Верховній Раді та з виборцями

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет ім. І. Франка

Правничий коледж

 

 

 

Курсова робота

з конституційно-процесуального права України

на тему:

«Організація  роботи народного депутата

України у Верховній Раді та з виборцями»

                                                                                                    

 

 

 

 Виконала:

студентка ПРК 23

Мущинка Олена

Науковий керівник:

Ревер О. Ю.

 

 

 

 

 

2011

 

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….

1. Народний депутат України – представник Українського народу у Верховній Раді України…………………………………………………………………………..
1. Основні засади правового статусу народного депутата України………
2. Повноваження народного депутата України у Верховній Раді України та її органах…………………………………………………………………………….
1. Депутатський запит…………………………………………………………
2. Депутатське звернення……………………………………………………..
3. Взаємовідносини народного депутата з виборцями…………….
4. Гарантії депутатської діяльності…………………………………

Висновок…………………………………………………….

Список літератури ……………………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Єдиним джерелом влади  у демократичній державі є  народ. Структура влади теоретично побудована так, що державні справи вирішуються  саме за його волею. Оскільки пряме  правління народу в сучасних умовах є практично неможливим, народ  здійснює свою волю через представників, яких обирає за допомогою законодавчо  закріпленої процедури виборів. Саме тому з'ясування ролі парламенту в демократичному суспільстві, статусу народного депутата України є не тільки політичною, але і правовою проблемою. Діяльність парламенту є надзвичайно важливою і суттєво впливає на діяльність виконавчої й судової гілок влади, оскільки він є основною владною структурою держави, що може протистояти виконавчій владі у її прагненні отримати якомога більше прав для реалізації власних повноважень.

Верховна Рада України  – це єдиний орган законодавчої влади в Україні, а основою  побудови правової держави є досконалість законотворчого процесу.

З цього можна зробити  висновок, що рівень і стиль виконання свого професійного обов'язку народними депутатами України має вагоме значення.

Отримуючи в результаті виборів  довіру громадян України, народний депутат  України стає виразником волі народу, особою, яку народ уповноважив  на реалізацію законодавчої влади. Тому в умовах сучасності дуже актуальним є питання про організацію  депутатської діяльності.

Актуальність теми зумовлена, з одного боку, потребою у створенні  сучасної вітчизняної теорії конституційно-правового  статусу народного депутата України, з другого – необхідністю розроблення  науково обґрунтованих пропозицій щодо реформування конституційно-правового  статусу народного депутата України, з третього – орієнтацією України  на світові досягнення розвинутих демократій з метою врахування прийнятного  досвіду задля оптимізації інститутів вітчизняного парламентаризму. Обрана тема актуалізується процесом модернізації чинної Конституції України, складовим елементом якої є оновлення конституційного статусу народного депутата України.

Необхідність наукового  дослідження теми диктується також  станом її опрацювання в юридичній  науці. Важливо відмітити великий  внесок науковців-конституціоналістів  попередніх років у розроблення  концептуальних основ статусу народного  депутата в загальнотеоретичному плані, а також інших питань. Проте, більшість  згаданих праць видано за радянських часів, коли відстоювалися інші теоретичні доктрини і конституційні моделі. 
У сучасній юридичній, зокрема конституційно-правовій науці, комплексне дослідження проблем конституційно-правового статусу народного депутата України та організації його діяльності поки що відсутнє. Починаючи з 1990 р., коли у вітчизняній науці почалося формування сучасних поглядів на інститут народного депутата України, проблематиці конституційно-правового статусу народного депутата України та організації його діяльності приділяли увагу М. О. Баймуратов, А. З. Георгіца, Р. К. Давидов, Г. С. Журавльова, В. С. Журавський, Л. Т. Кривенко, М. П. Орзіх, В. Ф. Погорілко, М. І. Ставнійчук, Ю. М. Тодика, В. Л. Федоренко, О. Ф. Фрицький, В. М. Шаповал, Ю. С. Шемшученко та деякі інші вчені. Також досліджували окремі аспекти становлення і розвитку інститутів представницької демократії відомі вчені XIX - початку XX століть О. Д. Градовський, В. М. Дурденевський, А. Есмен, Г. Єллінек, Б. О. Кістяківський, М. М. Коркунов, М. І. Лазаревський, Я. М. Магазинер, Б. М. Чичерін, Л. А. Шалланд. На дану тему існують праці провідних сучасних науковців Російської Федерації – С. А. Авакьяна, І. А. Азовкіна, К. В. Арановского, М. В. Баглая, Г.В. Барабашева, А. О. Безуглова, Н. О. Богданової, Л. А. Григоряна, О. В. Зиновьева, Н. М. Колосової, М. О. Краснова, В. І. Лафітського, В. О. Лучіна, В.О. Сивова, А. А. Смирнова, Б. О. Страшуна, Ю. О. Тихомирова, Б. М. Топорніна, В. Є. Чиркіна, К. Ф. Шеремета, А. Я. Ярматова та ряду інших.

Парламентські інститути - предмет  світової науки. Ті чи інші їх аспекти  досліджували зокрема М. Амеллер, Ф. Ардан, Ж. Блондель, П. Бромхед, А. Дайсі, М. Дюверже, Л. Дюгі, Т. Маунц, М. Прело, К. Хессе.  Варто зазначити, що за останні роки в Україні захищено ряд дисертацій, присвячених актуальним проблемам українського парламентаризму, місця законодавчої влади у системі поділу влади, виборів до Верховної Ради України. Однак, ці роботи не містять комплексного наукового аналізу статусу народного депутата України та організації його роботи, тому обрана мною тему потребує докладнішого наукового дослідження.

Основна мета курсової роботи полягає у тому, щоб на базі досягнень  юридичної теорії, зокрема конституційно-правової, дослідити значення конституційно-правового  статусу народного депутата України, його діяльності у Верховній Раді України та з виборцями, сформулювати практичні пропозиції щодо вдосконалення законодавства про статус народного депутата України та його роботи.

Визначена мета дослідження  досягається постановкою і розв’язанням таких задач: основні засади правового статусу народного депутата України, правове регулювання правового статусу депутата, повноваження народного депутата України у Верховній Раді України та її органах, взаємовідносини народного депутата України з виборцями, гарантії депутатської діяльності.

Предметом дослідження є  організація роботи народного депутата України у Верховній Раді України  та з виборцями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Народний депутат України – представник Українського народу у Верховній Раді України

Народним депутатом України є обраний відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України¹. Цим зумовлена специфіка їх правового статусу, який характеризує їх перш за все як обранців народу.

Згідно із ч. 3 ст. 7 зазначеного  Закону народний депутат відповідальний за свою депутатську діяльність перед  Українським народом як уповноважений  ним представник у Верховній  Раді України.

Народ делегує владні повноваження щодо реалізації своєї влади своїм  представникам.

Джерелом суверенітету та носієм влади залишається народ, а представникам належить реалізовувати  цей суверенітет, надаються повноваження для його здійснення. На перший погляд, така конструкція абсолютно несумісна  із забороною інструкцій (наказів) виборців та звільненням від певних видів  відповідальності перед виборцями. Насправді, в момент обрання народом  своїх представників та надання  їм повноважень для реалізації певних функцій державної влади, мандат парламентарія набуває представницького характеру. Саме таким чином здійснюється не звичайна участь в акті обрання, а досягнення через посередництво  обраного, впливу на хід державних  справ. Зв’язок між народом і виборним органом, зумовлений уповноваженням, дорученням представництва чи будь-якою іншою юридичною категорією, трансформується у момент легітимізації (визнання) від правовідношення «виборець – обраний» до правовідношення «народ - орган державної влади» та призводить до формального (але не сутнісного) ототожнення волі представницького органу із волею народу. Окрім того, з цього моменту представник народу стає членом органу державної влади, і в такому аспекті - посадовою особою. Природа інституту народного представника визначає певні особливості структури статусу народного депутата та обумовлює специфіку його наукового розгляду.

Статус народного депутата не зводиться виключно до його сутнісного вияву як представника. Для повного  з’ясування обсягу та структури конституційного-правового  статусу парламентарія необхідно  розглянути зміст та форму інституту  парламентарія. Зокрема, зміст статусу  парламентарія зумовлюється його політичним та соціальним призначенням та відображається у його діяльності як члену органа державної влади, а відтак його статус утворений певними елементами, характерними для статусу посадових осіб. 
Саме в аспекті діяльності парламентаріїв як членів органу державної влади, народних депутатів України слід вважати посадовими особами, а саме представниками влади, які наділені владними повноваженнями публічного характеру. Таким чином, оскільки парламент є органом державної влади, народного депутата доцільно розглядати і як особу, що здійснює державну владу. Проте, при переведенні статусу парламентарія та статусу посадової особи в одну теоретичну площину, чітко проявляється їх відмінність: представник відрізняється від посадової особи тим, що він уповноважений приймати рішення «за народ», між тим як завдання посадової особи є реалізація таких рішень. Відмінною рисою представників народу служить те, що, в межах наданих їм повноважень, вони покликані здійснювати владу вільно і від імені народу, котрий, як передбачається, виражає через них свою волю носія суверенітету. Завдяки цьому, виникає можливість чіткого розрізнення статусу народного депутата України та статусу посадової особи. 
Народні депутати України як посадові особи характеризується тим, що:

• права та обов’язки народних депутатів України встановлені у межах компетенції парламенту;
• діяльність народних депутатів України підпорядкована виконанню функцій, покладених на орган законодавчої влади;
• посадовим правам парламентаріїв України кореспондують їх посадові обов’язки;
• здійснення діяльності народних депутатів України гарантується законодавством;
• вимоги народних депутатів України повинні виконуватися всіма, кому вони адресовані;
• парламентарії України мають право набувати так званих внутрішньоспеціальних статусів;
• встановлена специфічна система гарантій;
• передбачені специфічні види та процедура відповідальності парламентаріїв.

Однією із основних формальних характеристик парламентаріїв є  політичний характер їхньої діяльності. Чинною Конституцією України народні  депутати України не визначені як політичні діячі, проте це випливає із аналізу самої діяльності народних депутатів України та її наслідків. Зокрема, про це свідчить сам процес набуття статусу народного депутата. Незалежно від способу обрання  потенційний народний депутат України  стає суб’єктом виборчого процесу, що за самою суттю є процесом політичним, впродовж якого кандидат у народні  депутати здійснює передвиборчу діяльність саме як політик: проголошуючи себе виразником певних політичних ідей, інтересів певних суспільних груп тощо.

Після обрання народного  депутата, в процесі реалізації покладених на нього функцій, парламентарій  здійснює власні повноваження, перебуваючи  у стані постійного прийняття  політичних рішень, або ж спричиняють  до також певних політичних результатів. Фактично, діяльність народного депутата України у парламенті та за його межами по суті є діяльністю народного  депутата України як політичного  діяча. Окрім того, колективно парламентарії  як члени органу державної влади  визначають політику держави загалом  у різних сферах діяльності шляхом прийняття державно-владних рішень та прийняття нормативно-правових актів  на їх забезпечення, максимально наближені  до вимог різнорідного суспільства. Тим не менше, вищевказане ніяким негативним чином не впливає на місію  парламентарія як представника народу та члена органу державної влади, а тільки окреслює засоби досягнення суспільних цілей та важелів реалізації основних завдань.

Формально цілісний інститут народного депутата України має  визначальні характеристики, котрі  тільки у поєднанні дозволяють створити адекватну концепцію конституційно-правового  статусу народного депутата України. В результаті дослідження теоретичних  та практичних аспектів інституту народного  депутата України, враховуючи існуючі  наукові підходи до визначення поняття «народний депутат» (С. А.Авакьян, А. О. Безуглов, В. С. Журавський, В. А. Сивов та ін.), Григорук Н. Г. дає таке визначення поняття народного депутата України – це загальнонаціональний політичний діяч, що є одноособовим повноважним представником народу та членом парламенту – посадовою особою органу законодавчої влади, котрий наділений встановленими Конституцією і законами України повноваженнями по здійсненню функцій Верховної Ради України, та виступає одним із гарантів конституційного ладу держави².