Соціально-економічні гарантії держави населенню

- не вирішено питання узгодженого формування бюджетних видатків та видатків державних соціальних фондів на соціальні виплати на основі використання державних мінімальних соціальних стандартів тощо.

Підсумовуючи, необхідно  зазначити, що сьогодні пенсійна система  України перебуває в надзвичайно  складному фінансовому становищі  і не забезпечує пенсіонерів необхідним обсягом доходу (пенсії) для підтримання прийнятного рівня життєдіяльності. У майбутньому проблема старіння населення може призвести до ще більшого загострення кризи в системі пенсійного забезпечення. Ефективними шляхами виходу з цієї ситуації є підвищення пенсійного віку та запровадження накопичувальних пенсійних систем.

Аналізуючи основні пріоритети функціонування Фонду соціального  страхування, та вирішення їх проблем, доцільно виділити:

- зниження рівня безробіття, шляхом створення нових робочих місць;

- підвищення розміру заробітної плати та інших доходів населення;

- зниження соціального навантаження;

- розробити заходи, які сприяли б призупиненню процесів «тінізації» заробітної плати, у тому числі доходів населення, приховування її від оподаткування;

- удосконалення методів контролю за надходженням внесків у Фонди соціального страхування;

- введення трирівневої пенсійної системи;

- економічне виховання молоді та населення працездатного віку щодо запровадження обов’язкового накопичу вального пенсійного страхування, визначення його переваг для кожного громадянина.

Пенсійна реформа в  Україні повинна стати ключовим пунктом нового підходу до соціальної політики, тому що сильна соціальна  політика має прояв в тому, щоб  створити умови, коли громадяни самі будуть в змозі забезпечити собі достатній рівень життя.

Тому затягувати з Пенсійною  реформою не можна, тим паче, що вона має довгостроковий характер. Крім того, для реформування пенсійної  системи діють такі негативні  фактори: несприятлива демографічна ситуація та вплив світової фінансової кризи.

 

3.2 Впровадження  в Україні Європейської соціальної  моделі.

 

Про високу ефективність чинної в ЄС соціальної моделі свідчить, зокрема, усталена тенденція щодо зростання  протягом останніх десятиліть індексу  людського розвитку, суттєве перевищення  середнього рівня заробітної плати  в промисловості країн ЄС порівняно  зі США, майже десятиразове зниження рівня бідності протягом останніх десятиліть, висока якість соціальних послуг та ін.

Серед факторів, які сприяли  досягненню європейськими країнами високих соціальних стандартів, крім великомасштабних фінансових вкладень національних урядів та колосальних  соціальних бюджетів, слід виокремити і високу ефективність соціальної політики Європейського союзу, яка проявляється в гармонізації соціальних заходів з програмами економічного розвитку та  забезпечення конкурентоспроможності європейського регіону на глобальних  ринках.

Йдеться, передусім, про те, що розробка конкретних механізмів з  поглиблення інтеграційних процесів у європейському регіоні завжди «пропускається» через своєрідний «соціальний фільтр», тобто соціальний компонент завжди «нашаровується»  практично на всі напрями інтеграційної  діяльності даного інтеграційного угруповання.

Як результат, визначальною рисою економічного розвитку країн  ЄС протягом останнього десятиліття  стали як суттєва модернізація Європейської соціальної моделі (ЄСМ), так і глибокі  зміни в характері їх соціального  розвитку. Багатовимірний прояв цих  процесів полягає, насамперед, у зростанні  ролі соціальної компоненти в інтеграційній  стратегії ЄС, поступовій передачі системи перерозподілу ресурсів у рамках держави добробуту на загальноєвропейський рівень, посиленні  координації національних систем соціального  захисту працівників-мігрантів, а  також поетапному делегуванні інститутам ЄС повноважень щодо реалізації національних податкової і соціальної політики.

Соціальні стандарти рівня  життя населення країн ЄС стосуються встановлення мінімальних соціальних норм, які гарантують гідний рівень життєдіяльності суспільства. Вони включають на сьогодні 14 стандартів соціальних норм, які використовують співробітники ООН при розрахунку індексу людського розвитку країн  та використовуються для аналізу  й прогнозування соціально-політичної ситуації у тій чи іншій державі. Такий широкий спектр соціальних стандартів дозволяє здійснювати універсальну, системну соціальну експертизу в  суспільстві та виявляти «вузькі» місця  в його соціальній структурі, які  потребують негайного державного і  наднаціонального регулювання.

Основну частину соціальних трансфертів у країнах Європи складають виплати, пов’язані із матеріальним забезпеченням громадян у старості, а також пов’язані  з захворюваннями і доглядом за здоров’ям.  Показник їх питомої ваги у загальних  обсягах трансфертів у 2008 році в  середньому по ЄС становив 69,5% ,в тому числі у Великобританії, Італії, Іспанії – в межах 71,5-77,2%, у Швеції, Данії, Нідерландах – від 57,8% до 66,6%. При цьому питома вага видатків на соціальні допомоги сім’ям  і на дітей склала у Великобританії, Іспанії, Італії 0,7-1,7% ВВП, або 3,5 – 6,7% загального обсягу видатків на соціальні виплати.

Примітним є той факт, що на загальноєвропейському рівні  нині не лише здійснюється постійний  моніторинг додержання країнами встановленого  рівня соціальних стандартів, але  й аналізуються соціальні процеси  в суспільстві з точки зору їх безпечності для суспільного  розвитку та недопущення загострення  соціальних суперечностей.

До європейських соціальних стандартів рівня життя належать такі [4]:

1) показник очікуваної  тривалості життя при народженні (від мінімального показника 25 років до максимальних 85 років);

2) показник грамотності  дорослого населення (на рівні  100%);

3) середня тривалість  навчання (не менше 15 років);

4) реальний ВВП на душу  населення за ПКС (від мінімальних  200 дол. до 

максимального рівня 40 тис. дол. США);

5) сумарний коефіцієнт  народжуваності (на рівні 2,14–2,15);

6) коефіцієнт старіння  населення (не більше 7%);

7) розрив у рівні доходів  граничних груп населення (не  повинен перевищувати 10:1);

8) частка населення, яке  проживає за межею бідності (не  більше 10%);

9) співвідношення мінімальної  та середньої заробітної плати,  що не перевищує 1:3;

10) мінімальний рівень  погодинної заробітної плати  – не менше 3 дол. США; 

11) рівень безробіття, що  не перевищує 8–10%;

12) кількість правопорушень  на 100 тис. населення – до 5 тис.  випадків;

13) рівень депопуляції  – 50:50;

14) кількість психічних  патологій на 100 тис. населення  – не більше 284 осіб.

Що стосується України, то на сьогодні рівень її соціальних стандартів суттєво відстає від європейського. Зокрема за роки незалежності нашої  держави суттєвого погіршення зазнав показник тривалості життя населення, скоротившись з 69,1 року в 1992 р. до 68,2 року в 2009 р.

Серед причин, які обумовлюють  скорочення тривалості життя населення  нашої держави та погіршення стану  його здоров’я, слід виокремити фактори  як економічного, екологічного і соціального, так і психологічного характеру, а саме: зростання рівня «стресовості»  життя, пов’язаного з можливостями втрати роботи та засобів до існування, невпевненістю населення в майбутньому; збільшення рівня отруєння алкоголем, зловживанням наркотиками, зростанням кількості нещасних випадків, сплеском суїцидних настроїв серед населення  та ін.

Якщо оцінювати за загальноприйнятими у світовій практиці показниками  інтелектуальний, освітній та кваліфікаційно-фаховий  рівень економічно активного населення  України, то він є доволі високим, в цілому відповідає стандартам розвинутих країн світу  та може служити гарантією  належності країни до групи цивілізованих  держав.

Високі показники освітнього рівня населення України знайшли  відображення і у  країновому рейтингу індексу людського розвитку ПРООН. Так, динаміка показника щодо рівня  грамотності дорослого населення  протягом 1992–2009 рр. свідчить про традиційно високий його рівень – 99,6%, що відповідає середньому значенню даного індикатора

по країнах СНД та Східної  Європи.

Значною проблемою для  України з точки зору імплементації  європейських соціальних стандартів є  також високий рівень депопуляції  та старіння населення. Так, за період з 1991 по 2010 рр. відбулося катастрофічне  скорочення кількості населення  України (з 52,1 до 45,9 млн осіб [3]), особливо репродуктивного та працездатного  його контингенту (з 25,8 до 22,9 млн осіб). При цьому рівень економічної  активності населення віком 15–70 років  скоротився відповідно з 68,5 до 62,3%, а  рівень зайнятості – з 61,5 до 56,4%.

Як результат, уже сьогодні в нашій державі близько 23% усього населення - це люди пенсійного віку (25,4% жінок та 16,6% чоловіків, що є одним  з найвищих показників у світі), неухильно знижується і співвідношення кількості населення працездатного віку та кількості

людей похилого віку (старших 60 років).

Очікуване скорочення трудоресурсного  потенціалу настільки значне, що за прогнозами авторитетних експертів  не може бути компенсоване у коротко- та середньостроковій перспективі  ані за рахунок зростання продуктивності праці, ані за рахунок винесення  виробництва 

в перенаселені країни з  дешевшою робочою силою. Тому в перспективі  праця стане одним із найбільш дефіцитних,якщо не найдефіцитнішим  ресурсом в Україні. Уже сьогодні дефіцит робочої сили істотно  стримує розвиток економіки: протягом останніх п’яти років число вакансій у промисловості України зросло втричі, а кадровий дефіцит спостерігається  практично на кожному другому  вітчизняному підприємстві.

Отже, Європейський досвід забезпечення соціальних стандартів свідчить про  цілком реальні можливості його зваженої адаптації для формування механізму  забезпечення соціальної орієнтації економіки  в Україні але за умови ефективної соціальної політики.

 

3.3 Аналіз споживчого кошика України та Європи.

 

У економіці будь-якої країни на сьогоднішній день існує термін «споживчий кошик», тобто асортимент товарів, що характеризує типовий рівень і структуру місячного (річного) споживання людини або сім’ї.

Визначення структури  та розміру споживчого кошика дозволяє, по-перше, оцінити рівень життя та рівень соціальної забезпеченості населення  країни.     По-друге, оцінити рівень інфляції, проаналізувавши співвідношення цін споживчого кошика за теперішні та попередні роки.

Як уже зазначалось, за найбільш поширеною міжнародною  методологією створення споживчого кошику країни, що має за основу науково  обґрунтовані нормативи споживання товарів та послуг, достатніх для нормального існування людини, у його складі продукти харчування не мають перевищувати 30%, непродовольчі товари мають складати приблизно 47%, а всі послуги – 23%.

На сьогоднішній день в  Україні діє споживчий кошик, який не переглядався з 2000 року, хоча за міжнародними стандартами його зміна  має відбуватись раз на 5 років. До того ж структура існуючого  набору – далека від норми.

При детальному розгляді складу споживчого кошику, за яким теоретично живуть українці, можна зустріти багато невідповідностей реальному стану  речей. Наприклад, Кабінет Міністрів  вважає, що людині на день вистачить  лише 106 грамів хліба, 260 грамів картоплі, 10 грамів макаронних виробів, 5 грамів гречаної крупи, 5,5 грамів сала, 25 грамів ковбасних виробів, половина яйця, 65 грамів цукру та 36 грамів кондитерських  виробів. Напої, такі як: сік,чай чи кава взагалі не враховано.

Ще гірші справи з непродовольчими  товарами. Для чоловіка працездатного  віку передбачається 1 куртка на 4 роки, 1 костюм на 5 років, 5 сорочок і 1 пара брюк на 4 роки, 1 светр та 1 спортивний костюм на 3 роки, 1 шапка і шарф на 6 років, 1 краватка на 10 років, 1 чоботи на 5 років, 2 пари туфель на 5 років та 1 пара гумового взуття на 7 років. Для пенсіонерів передбачено ще менше одягу на більший термін.

Для жінки працездатного  віку передбачається 1 пальто на 8 років, 2 сукні, 1 спідниця та 5 блуз на 5 років, 1 шапка, шарф та хустка на 4 роки, 1 пара чобіт на 5 років, 1 пара туфель на 2 роки та 1 пара гумового взуття на 3 роки.

На одну середньостатистичну  сім’ю з 3 осіб серед предметів  першої потреби передбачаються лише мило туалетне, миючі засоби, шампунь, крем для взуття, зубна паста та щітки, одеколон та гребінка. З ліків  сім’я може розраховувати лише на вату, бинт, валідол, валеріану, йод,зеленку, анальгін, аспірин,гірчичники, вітаміни та один тюбик дитячого крему.

Послугами культури будь-якого  типу (відвідування театрів, клубів, парків) сім’я може скористатись 12 разів  на рік. Не включено ані мобільних  телефонів, ані персональних комп’ютерів, хоча на сьогоднішній день вони є також необхідними для кожної людини.

До того ж ціни, які  враховуються Кабінетом Міністрів  для його створення, є закріпленими державою, але вони істотно відрізняються  від реальних ринкових цін, а тим  більше не враховують їх сезонного  коливання. Наприклад, враховано, що кілограм картоплі коштує 2,5 гривні, а кілограм твердого сиру – 35грн, проїзд у міському транспорті – 80 коп, а вітаміни – 2грн.

На усі нарікання щодо складу споживчого кошика депутати Верховної  ради відповідають, що це склад предметів  першої необхідності, а якщо людина хоче чогось більшого, то має досягати усього сама, розвиваючись та збільшуючи свій заробіток.