Соціальні проблеми людей похилого віку

      Специфіка феномена самотності в літньому віці полягає також і в тому, що часто самотність призводить до суїцидальних вчинків. У віці 55-65 років часто спостерігається так звана реакція демобілізації, що виникає як результат кризи пізнього віку. «Майбутнє малюється в темному світлі, планів немає, а минуле, навпаки, ідеалізується, забарвлюється у винятково рожевий колір. Тому в людини з’являються пасивні суїцидальні висловлення типу «жити не варто», «все в минулому», «ніколи не повернути того,що було…»

      У віці від 65 до 75 років можливе виникнення суїцидально небезпечних вікових депресій, а людей старших 75 років постійно переслідує думка – піти з життя самому[40,с.64].

     Таким чином, самотність – це явище, яке характерне тільки людині й вимагає ретельного його вивчення.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Захворювання  в похилому віці як соціальна проблема. 

      В Україні в умовах поглиблення соціальних проблем, погіршення показників здоров’я  населення, зростає об’єктивна потреба рішення взаємозалежних задач медичного та соціального характеру на якісному рівні. З потреб практики виникла необхідність створення нових механізмів , форм і методів медико – соціальної допомоги як комплексу соціальних послуг.

     Найбільш частими захворюваннями людей похилого віку є :

      Артеріальна гіпертонія в людей похилого віку не рідко відрізняється по своїх  характеристиках від такої в більш молодому віці. Гіпертонія може бути

Ускладненням  іншого захворювання, найчастіше пієлонефріта. Артеріальна гіпертонія спостерігається  у всіх хворих з хронічною нирковою недостатністю.

      Причини розвитку артеріальної гіпертонії до кінця не ясні. Велике значення має зловживання сіллю – люди, схильні досолювати їжу істотно частіше хворіють на гіпертонію. Однак частина людей не чуттєва до сольового навантаження. Гіпертонії сприяє сидячий спосіб життя, відсутність фізичних навантажень, постійний стан підвищеної емоційності.

      У людей похилого віку нерідко можна виявити так звану «склеротичну гіпертонію». Артеріальний тиск підтримується силою скорочення серця, що виштовхує кров в аорту. У цей момент аорта розтягується.

      Лікування артеріальної гіпертонії повинно бути постійним. Не можна лікувати гіпертонію від випадку до випадку, коли підвищується тиск. Обов’язковим елементом  лікування повинно бути зниження споживання повареної солі до 2-3 м у добу. Нерідко застосовують рисово – компотну дієту, коли пацієнт протягом доби їсть винятково плов із сухофруктами.

      Стенокардія – дуже чітко окреслений клінічний синдром: болю за грудиною, звичайно стискаючого, що давить. Болі ці віддають у ліву руку, лопатку рідко,лише в третини хворих. Біль виникає через недостатнє надходження кисню  до серцевого м’яза при підвищенні потреби в ньому.    При фізичному навантаженні серце б’ється швидше, тому йому потрібно збільшити обсяг протікаючій до нього по коронарним артеріям крові,що несе кисень. Якщо ці артерії звужені за рахунок атеросклерозу , то резерви збільшення кровообігу швидко вичерпуються і серцевий м’яз приходить у стан кисневого голодування.

      Серцева недостатність – стан, зв’язаний зі старінням , зі змінами серцевого м’яза, або із серцево – судинними захворюваннями, такими як – артеріальна гіпертонія, стенокардія, порушення ритму серця, міокардит… Серцева недостатність характеризується  падінням насосної функції серця. На початкових стадіях серцевої недостатності  змінюється здатність серця розслаблюватися, камера лівого шлуночка менше заповнюється кров’ю і, відповідно, зменшується обсяг що виштовхується шлуночком крові. Хворі скаржаться на слабкість, задишку при відносно не великому фізичному навантаженні. У більш вираженій стадії з’являються набряки ніг.

      З інших ознак звертають увагу на появу сухого кашлю по ночах,необхідність спати високо або напівсидячи. Від прояви перших ознак до смерті звичайно проходить близько 5 років.

      Порушення ритму серця. Серед усіх порушень ритму серця потрібно виділити миготливу аритмію і повну блокаду провідної системи серця. Ці два порушення можуть викликати важкі ускладнення і привести хворого до смерті, причому, якщо перше порушення може зустрічатися у будь – якому віці, хоча його частота з віком росте, те друге є характерним саме для літніх людей. Лікування постійної форми миготливої аритмії спрямовано на зниження частоти серцевих скорочень до нормального їхнього числа – бажано не більше 80 – 90 ударів за хвилину.

      Хронічний бронхіт зустрічається частіше в курців або в страждаючого бронхіальною астмою. Хронічний бронхіт виявляється постійним вологим кашлем, виділенням мокротиння, іноді – невеликим підвищенням температури, пітливістю. Останні дві ознаки більш характерні для загострення інфекційного процесу. Бронхіальною астмою люди частіше страждають з молодих років. Бронхіальна астма виявляється приступами ядухи, свистом при подиху, іноді приступообразним кашлем, особливо при сміху або фізичному навантаженні. Кожна з ознак може зустрічатися ізольовано. Бронхіальна астма веде до розвитку хронічного бронхіту й емфіземи легень. Важливим елементом боротьби з астмою є загартовування. Контрастний душ, обливання, миття ніг у холодній воді. Починати треба з малого…

    Цукровий діабет захворювання, частота якого в останні роки швидко росте. Можна говорити , що, поряд із серцево- судинними захворюваннями і пухлинами, цукровий діабет став самою частою хворобою літнього віку. Суть захворювання зводиться до  прогресивної поразки великих і дрібних судин, причина якого до кінця не ясна. Зовнішнім проявом діабету є порушення засвоєння цукру клітинами. У результаті рівень цукру крові підвищується, і при відсутності корекції можуть наступити ускладнення, пов’язані саме з високим змістом цукру – гіперосмолярні грудки, діабетичні грудки. Виділяють два типи діабету – цукровий діабет молодих (1-го типу) необхідні щоденні ін’єкції інсуліну, що стимулює засвоєння цукру клітинами, для терапії діабету 2-го типу спочатку використовують дієту з низьким змістом цукру та вуглеводів, а пізніше при неефективності дієти, - цукрознижуючі препарати. Цукровий діабет першого типу обумовлений, головним чином, генетичними причинами, другого типу – є результатом впливу багатьох факторів, серед яких алкоголь та паління можливо – важкі стреси. Останнім часом обговорюють складний імунологічний механізм розвитку  діабету 2-го типу, у якому не включене значення інфекційної патології. Зв’язок діабету зі зловживанням цукру, с підвищеною вагою (за винятком випадків важких гормональних порушень) в останні роки представляється сумнівною.

      Хворі з цукровим діабетом худнуть, у них може з’явитися сверблячка, знижується апетит, хворі починають багато пити води. На жаль, цими симптомами звичайно вичерпуються початкові ознаки діабету, та й ці ознаки бувають не у всіх літніх хворих. Єдиним критерієм діагностики цукрового діабету є підвищення рівня цукру в крові – від разового аналізу, до порушення добового профілю цукру крові.

      Лікування цукрового діабету в похилому віці проводиться за допомогою дієти. Основним є скорочення в дієті цукру і продуктів, що містять вуглеводи. Замість цукру для смаку використовують його замінники – сахарин і аспартам.

      Хронічна ниркова недостатність є результатом впливу захворювань сечевідводних  шляхів, при цукровому діабеті або артеріальній гіпертонії, а може бути наслідком процесу – старіння.

      Самою ранньою ознакою ниркової недостатності є нічне сечовипускання, що може на багато років з’явитися раніш, ніж інші симптоми. Ще однією ознакою є швидке схуднення хворих.

      Ниркова недостатність починає швидко прогресувати при неконтрольованій артеріальній гіпертонії і при цукровому діабеті, при загостренні будь – якої інфекції. З’являється слабкість, порушується нічний сон , можна знайти анемію. При відсутності лікування ниркова недостатність прогресує, потім порушується свідомість[23,с.11].

      Отже,якість життя є інтегральним поняттям ,що відбиває не тільки виразність симптомів захворювання, але і функціональний стан літньої людини, стан її фізичного та психічного здоров’я, соціальну активність, здатність до самообслуговування, матеріальне забезпечення та умови життя, а також задоволеність відчуттям власного фізичного та психічного благополуччя.  
 
 
 
 
 

                      Проблема бідності людей похилого віку 

       Бідність пенсіонерів є результатом впливу кількох чинників: низьких зарплат, високого рівня безробіття та тінізації економіки, високого демоекономічного навантаження (співвідношення чисельностей осіб пенсійного та працездатного віку), і внаслідок цього - низького коефіцієнта заміщення зарплати пенсією. Незважаючи на виплачені врешті-решт борги і неодноразове підвищення пенсій впродовж 1999-2002 рр., становище непрацюючих пенсіонерів є вкрай важким, зокрема внаслідок низького співвідношення пенсій та зарплат. Якщо в розвинутих країнах воно становить близько 70%, то в Україні не досягає половини цього показника.        Найбільше страждають ті, хто отримував відносно високі доходи (і до речі, сплачував з них внески до Пенсійного фонду). Внаслідок обмеження на максимальний розмір пенсії, що призначається за Законом “Про пенсійне забезпечення”, особи, які перед виходом на пенсію отримували 1000-1500 грн., тобто мали б після припинення трудової діяльності підтримувати рівень життя, істотно вищий за національні стандарти, втрачають 90% доходів і стають бідними[42,с.61].

       Через це основна частина населення пенсійного віку вимушена використовувати всі можливості для трудової діяльності (частково як наймані працівники в зареєстрованому секторі, частково – в особистому підсобному господарстві, частково – в тіньовій економіці). Більше третини пенсіонерів у віці до 70 років продовжують працювати. А частка пенсій у сукупних доходах українських родин скоротилась до 32,7%, в тому числі пенсіонерів – до 55,3%. Особливо низькою вона є в сільській місцевості – відповідно 27,1 і 46,7%. Пенсія вже давно перестала бути основним джерелом доходів цієї категорії населення. Таким чином, чинна система пенсійного забезпечення  не захищає (неупереджений аналіз доводить, що і не може захистити) пенсіонерів від бідності[42,с.64].

        За даними обстеження умов життя домогосподарств за 2009 рік, межа бідності на одну особу на місяць (критерій – 75,0% медіанного значення сукупних еквівалентних витрат населення країни) склала 406 грн. на місяць ($2,7 на добу) і перевищила значення відповідного періоду переднього року на 81 гривню. Межа крайньої форми бідності склала за цей же період – 325 гривень ($2,1 на добу). Рівень бідності та глибина бідності у 2008 році, склали відповідно 28,1% та 25,7%. Тобто за межею бідності перебуває 4,9 млн. домогосподарств країни з 17,4 млн. одиниць.

       При середньому розмірі домогосподарства у 2,6 осіб, близько 13,0 млн. членів домогосподарств перебували у 2008 році за межею бідності.

За даними Держкомстату, у 7,5 млн. домогосподарствах  кількість людей, які мали середньодушові витрати менше прожиткового мінімуму (472 грн.) становила 23,1 млн. осіб (майже половину населення). Це становить загрозу соціальній безпеці України.

       На 1 жовтня 2009 року в Україні отримували пенсію 13038958 осіб, що на 120,3 тис. осіб менше ніж станом на 1 січня 2009 року.

       Незважаючи на природне скорочення кількості пенсіонерів (з 13,8 млн. осіб у 2003 році), їх частка у загальній чисельності населення за останні роки залишається стабільною та на 1 жовтня 2009 року становила 28,2%.

       Найбільша кількість пенсіонерів, станом на 1 липня 2009 року, проживає у Донецькій (1402,6 тис. осіб), Дніпропетровській (994,2 тис. осіб), Харківській (758,3 тис. осіб), Луганській (732,2 тис. осіб) та Львівській (674,5 тис. осіб) областях. 
 
 
 
 
 
 

  2.2.Соціальний захист людей похилого віку в українському суспільстві.

        Соціальний захист людей літнього і старого віку – це комплекс економічних, соціальних і правових гарантій для громадян літнього і старого віку, що ґрунтується на принципах поваги і милосердя зі сторони держави[36, с.73].

     Соціальний  захист населення літнього і старого  віку складається із:

     - профілактики;

     - підтримки;

     - представництва.

     Профілактика  – це збереження благоустрою старої людини, зменшуючи або знищуючи фактори  ризику, перетворюючи її приміщення у  стаціонарне соціальне обслуговування.

     Підтримка являє собою допомогу, що необхідна  старим людям для збереження максимально  можливого рівня самостійності.

     Представництво  – захист інтересів старих недієздатних людей від їх імені, для надання необхідної допомоги.

     Традиційно  склалися три напрямки діяльності органів  соціального захисту населення  і літніх і старих людей, зокрема:

     - соціальна допомога (надання старим  людям пільг і переваг, допомоги);