Пропоганда як спосыб впливу на суспыльство

 

3.2. Фокус-група як універсальний метод вивчення соціальних явищ

Метод фокус-групи в останні  роки отримав поширення як один з  найбільш оперативних і ефективних способів збору й аналізу соціальної інформації. Помічу при цьому, що він  застосовується, як правило, у сполученні з кількісними методами, може відігравати при цьому як додаткову, так і ключову роль. Реалізація даного методу припускає формування кількох дискусійних груп (частіше — по 10-12 осіб) і проведення в них обговорення досліджуваної проблеми з метою ії більш глибокого розуміння і пошуку оптимальних шляхів вирішення. Фокус уваги учасників групових дискусій при цьому зосереджується на якомусь одному, природно, важливому аспекті проблеми, а увага дослідників фокусується на з'ясуванні думок учасників з поставленого запитання, на значенні різних точок зору представників різних соціальних категорій, а також на пошуку можливих шляхів досягнення консенсусу.

• Фокус - групове обговорення досліджуваної проблеми набагато продуктівніше , ніж з'ясування думок про неї методами анкетування й індивідуального інтерв'ювання. Воно переважніше в силу наступних факторів:

Взаємодія респондентів у фокус-групі, звичайно, стимулює більш глибокі  відповіді і дає можливість з'явитися  новим ідеям у ході групової дискусії.

- Замовник дослідження може сам спостерігати за перебігом обговорення проблеми й отримувати з перших рук інформацію про поведінку, установки, почуття і мову респондентів, робити власні висновки про шляхи вирішенні проблеми, що отримають (чи не отримають) підтримку суспільної думки.

Фокус - груповий метод оперативніший і дешевший, ніж анкетування чи інтерв'ювання. Його використання дає економію витрат дослідників. Цей метод дозволяє за короткий термін визначити причини виникнення обговорюваної проблеми.

Але всі ці достоїнства методу, що характеризується, виявляються за умови дотримання певних вимог до організації роботи фокус - груп. Мова йде про вимоги.

пропоновані дослідникам при вирішенні  ними питань, пов'язаних з:

• визначенням необхідної кількості фокус - груп;
• встановленням кількості їх учасників;
• формуванням оптимального складу учасників;
• тривалістю їх роботи;
• вибором місця проведення засідання фокус-групи;
• розміщенням учасників у приміщенні;
• розробкою сценарію фокус-групової дискусії;

• реалізацією цього сценарію модератором, тобто ведучим фокус - групової дискусії , його асистентами - спостерігачами , стенографістами, операторами.

При визначенні необхідної кількості  груп вирішальне значення має перелік  таких обставин:

• їх повинно бути не менш двох, щоб дотриматися мінімуму умов порівняності думок їх учасників;
• кількість фокус - груп повинна бути достатньою для того, аби виявити думки представників тих груп населення, шо гіпотетично по-різному ставляться до досліджуваної проблеми;
• збільшення кількості груп, що беруть участь у НДР, бажано продовжувати поки

в обговореннях з'являються нові думки, тобто доти, поки дискусії не стануть  повтоюватися, «йти по колу». Склад  учасників даних дослідницько - аналітичних груп установлюється з урахуванням таких їх характеристик:

1. соціальна приналежність (статус) респондентів. Звичайно в одну групу включають 10-12 представників, близьких один одному за соціальним статусом. При цьому в різних групах повинні бути всі основні верстви населення;
2. життєвий досвід учасників. В одній фокусі-групі збираються, як правило, близькі за життєвим досвідом люди;
3. ступінь компетентності. Респонденти з істотно різним ступенем

компетентності не повинні бути присутні в одній групі;

4. споживчі можливості, в одній групі повинні бути люди приблизно одного рівня чи фінансово-економічних можливостей;
5. вік і сімейний стаїус. В одну групу не слід включати людей різного віку, однак, вони повинні бути в різних фокус-групах;
6. культурні розходження. Бажано не включати в одну групу представників різних культур;
7. стать. Більшість дослідників виступає за змішані за статевою ознакою фокус- групи;
8. точка зору на обговорювану проблему. В одну групу обов'язково слід запрошувати людей з різними думками з питань, що виносяться на дискусію.

Тривалість засідання фокус-групи. Як правило, фокус - група триває не більш, ніж 1,5-2 години. Іноді доцільно проводити короткі засідання груп (30-40 хв). У виняткових випадках , коли метод фокус - груп відіграє роль основного способу ійтеграції нових ідей, тривалість групового обговорення досягає 6-8 годин.

Кількість учасників. Як уже зазначалося, як правило , в одному засіданні фокус-групи беруть участь 10-12 осіб. Водночас існує досить поширена практика проведеній засідань груп у складі 5-6 осіб. Доцільність скорочення чисельності фокус - груп пояснюється деякими проблемами, що виникають у великих групах. Переважно ці проблеми зводяться до такого:

• у великій групі учасники мають менше часу для виступів, дискусії тривають довше, часом не приводячи до належного результату;
• ведучий дискусію (модератор) у великій групі змушений діяти директивно, жорстко обмежуючи в часі її учасників;
• у великій групі багато хто почувається менш комфортно, ніжу малій, їх можливості відстояти свою точку зору знижуються.

Головним фактором , що визначає розмір групи , є мета її проведення, характер проблеми, що обговорюється. Якщо мета фокус-групи полягає в отриманні можливо більшої кількості нових ідей , то переважніша велика група.

Якщо ж ми хочемо дослідити і  виявити максимально глибокі  й розгорнуті думки кожного респондента, то бажано формувати нечисленні групи.

Вибір місця проведення і його оснащення. Для проведення фокус-груп знадобиться  стандартне устаткування: аудіо- і відеотехніка, дзеркало, що дає можливість спостерігачам  бачити, що відбувається і реакції  на нього всіх учасників, обладнана меблями кімната.

Приміщення, в якому проходить  засідання фокус-групи, має:

• забезпечувати учасникам дискусії можливість говорити без перешкод і почуватися досить комфортно;
• давати можливість добре чути всім те, що говорить кожний;
• бути прийнятним для кожного учасника і нейтральним до проблематики та складу фокус-групи;
• дозволяти спостерігачам і модератору бачити всіх учасників дискусії. Розміщення учасників бажано проводити за типом «круглого столу», щоб сприяти груповому спілкуванню, максимальній втягнутості усіх в дискусію. У цьому зв'язку корисно взяти до уваги три рекомендації:

1. Слід уникати ситуацій надання особливого статусу кому-небудь з учасників

розміщенням їх або на особливо зручних, або, навпаки, незручних місцях;

2. Модератору потрібно мати гарний зоровий контакт із всіма учасниками

фокус-групи;

3. Останні повинні добре бачити один одного.

Сцен^ій фоіо^с - групових дискусій, звичайно, вибудовується за такою приблизно схемою:

По - перше , він передбачає коротку, але змістовну вступну промову модератора, в якій пояснюється причина даних зборів, тема дискусії, ії основна мета і завдання , контекст її бажаного обговорення, тобто той аспект проблеми, на якому слід фокусувати увагу всім учасникам дискусії. Крім того, ведучий зобов'язаний у вступному слові:

• встановити правила проведення засідання (вислухувати кожного виступаючого до кінця, не перебивати його промови, задавати йому запитаним тільки після завершення виступу, говорити все, що хочеться, не

боячись помилитися, недопускати образливих зауважень на адресу один одного тощо);

• представити членам фокус-групи своїх помічників, попросити учасників дискусії не звертати на них увагу;
• мотивувати учасників на активне висловлення і відстоювання своєї думки, підкреслити необхідність вирішення обговорюваної проблеми для учасників фокус - групи, створити довірчу атмосферу в групі;
• завершувати свою вступну промову чітким формулюванням першого завдання, що виноситься на колективне обговорення (перелік цих запитань, звичайно , продумується в процесі підготовки до фокус - групової дискусії і містить у собі, як правило, від з до 15 формулювань). Украй бажано, щоб запитання формулювалися в тому вигляді, аби вони зачіпали «за живе» всіх учасників дискусії, стимулювали активність.

Потім починається сама дискусія — виявлення думок із поставленого питання. Після установлення всього спектра цих думок, модератор підбиває попередній підсумок, дякує всім, особливо за оригінальні ідеї, і ставить на обговорення друге питання. Його зміст визначається, як правило, «домашньою заготовкою», якщо обговорення першого запитання пройшло так, як заздалегідь передбачалося. Але часом потрібно вносити в цю заготовку ті чи інші корективи (з урахуванням думок, що вже прозв)^али в груповому обговоренні ) , що зазвичай робиться експромтом.

Найчастіше буває так, що обговорення  першого питання ще не призводить до гострої дискусії. Тому друге  питання слід формулювати з метою  загострення зіткнення думок  , що не порушує довірчої обстановки, його обговорення теж завершується підбиттям підсумків, подякою всім, хто виступив, і висуванням наступного запитання . За такою схемою фокус - група працює до виявлення основних розбіжностей групи, усіх «за» і «проти» кожної з основних думок.

Наступну дискусію слід повернути  на шлях подолання розбіжностей, стимулювання вироблення консенсусу, формулювання конструктивних рекомендацій. Цьому слугують як «домашні заготовки» і експромти модератора, так і застосування ним спеціальних методик конструктивізації конфліктних взаємодій людей (типу «Стоп-техніки», «Паролю для друзів», «Запобігання критики самокритикою» тощо).

Частина фокус-групової дискусії, що характеризується, — складна в організаційному відношенні, але найбільш інформативна і цінна в науково- дослідному плані. Тут модератор повинен перевести свою діяльність у режим медіатора конфліктологічних переговорів, що вимагає від нього спеціальних знань і практичних умінь. Часто на етапі ведучому доводиться вводити додаткові правила подальшого дискутування, аналогічні правилам конфліктологічних переговорів. На цей етап фокус-групового обговорення припадає найбільш інтенсивна робота помічників ведучого (спостерігачів, операторів, стенографістів).

Після з'ясування головних шляхів подолання  розбіжностей і їх чіткої публічної  фіксації ведучим, відбувається їх «затвердження» учасниками фокус- групи. Іноді це робиться шляхом голосування, але частіше обходяться без нього. В останньому випадку , однак, обов'язково слід зафіксувати ступінь прийняття всіма (чи більшістю) найбільш популярних варіантів вирішення обговорюваної пІ)облеми. На цьому засідання фокус-групи завершується, але в той же час починається підсумковий етап роботи з даної методики соціологічного аналізу, що характеризується (на думку соціолога Юрія М. Ф.).

На завершальному етапі здійснення даного аналітичного методу:

• обробляються стенограма (відеомагнітофонний засідання і протоколи спостережень, складені асистентами ведучого;
• формулюються основні висновки про причини і характер розбіжностей з досліджуваної теми, способи їх подолання, про систему заходів вирішення даної проблеми;
• отримані матеріали і висновки зіставляються з підсумками аналогічної дискусії в інших фокус-ірупах, на основі чого визначаються загальні результати проведеного дослідження.

Завершуючи опис фокус - групового методу як дієвого методу вивчення системи засобів масової інформації, хочу відзначити основне обмеження його застосування. На його основі можна вивчати не всі, а лише ті проблеми соціального життя, з яких думки учасників фокус-групи досить компетентні і суперечливі.

 

висновки

Підводячи підсумки, слід зазначити, що сучасна преса настільки багатогранне та суперечливе соціальне явище, що потребує ґрунтовного соціологічного аналізу та вивчення. Сучасна преса  може досліджуватись великою суіотіністю  соціологічних методів вивчення, однак на першому місці. Безумовно, стоїть метод контент-аналізу, як метод вивчення вмісту документів.

Використання контент-аналізу для  створення інформаційно-аналітичних  систем дозволяє вловити поширеність  тієї чи іншої ознаки досліджуваної  суі^ппності текстів. При цьому важливо не стільки абсолютне, скільки відносне значення ознаки серед інпшх ознак. Вимір співвідношення між ознаками в текстах дає емпіричний матеріал для розуміння функціональних зв'язків між елементами відображеної в текстах дійсності. При наявності текстів, що мають хронологічну послідовність, можливо мати низку фіксованих у часі "портретів" досліджуваної дійсності, що дає змогу висувати гіпотези прогностичного характеру про фунціонування елементів системи. !

Відродження національної свідомості українського народу, позбавлення від ідеологічного диктату, вихід на світовий рівень наукових досліджень у галузі суспільних наук (зокрема вивчення мас-медіа) неминуче приводить до відмови від суб'єктивних методів дослідження преси. На жаль, у нас на Україні мало приділялося уваги розвитку такого об'єктивного методу, як контент-аналізу. Декілька десятків робіт українських авторів скромно виглядають у порівнянні з понад 1700 праць американських вчених з цього питання ( за даними професора Іллінойського університету Ф.Баркуса). І зараз перед вченими стоїть завдання подолати цей розрив.