Пропоганда як спосыб впливу на суспыльство

ЗМІСТ

 

ВСТУП

На сьгоднішній день в сфері соціальних взаємовідносин, в сфері масових комунікацій виокремлюється стійка тенденція до збільшення ваги в соціальних структурах певних засобі та способів комунікативної взаємодії, які значно покращили систему сучасної масової комунікації. В першу чергу йдеться про пресу та її діяльність як особливий засіб масової комунікації. Необмеженість впровадження та використання в сучасних умовах новітніх інформаційно-комунікативних каналів без сумніву, надзвичайно сильно впливають на розвиток сучасних дітей та молоді. В наш сучасниц час новітніх інформаційних технологій потужний потік найрізноманітнішої соціальної інформації окремі індивіди та організації можуть одержувати з друкованих видань, тобто через пресу, яка не завжди правильно впливає на споживача інформації. Адже завжди властивості отримуваної ними соціальної інформації розрізняються залежно від типу пресованих видань. Часто кваліфіковані журналісти та редактори видань в разі потреби враховують притаманні їхній читацькій аудиторій настанови та стереотипи. Нерідко експлуатується стереотип авторитету, коли акцент робиться на титулах автора публікації, а його висловлювання часто подаються як аксіоми, без критичного аналізу. Застосовуються й інші "тонкі" прийоми викривлення інформації, та впливу на суспільство.

Відповідно, виникає потреба  більш грунтовно вивчати сучасну  пресу як соціальне явище. Отже, це і зумовлює актуальність даної соціальної проблеми в сучасному суспільстві.

Сучасна преса – явище  досить складне і неоднозначне, яке  потребує дуже глибокого вивчення та аналізу. Соціологія як наука про суспільство, всі його структурні елементи та явища звичайно ж одним із своїх завдань має соціологічний аналіз та дослідження засобів масової інформації та преси, як одного з видів сучасної системи масової комунікації.

Уміння привильно провесни науковий соціологічний аналіз, який б відповідав сучасним вимогам –  складна справа, що вимагає високої  компентенції дослідників. Дуже важливим при цьому є і підбір методів даного дослідження. В своїй наступній курсовії роботі я спробую дослідити та описати основні соціологічні методи таких досліджень.

Таким чином, темою своєї курсової роботи я обрав – "Соціологічні методи вивчення преси".

Метою моєї курсової роботи є вивчення особливостей сучасних методів вивчення преси в системі соціологічного знання.

Об’єктом курсової роботи є конкретні соціологічні методи вивчення сучасної преси.

Предметом даної курсової роботи є вивчення особливостей реалізації та застосування конкретних соціологічних методів в сфері дослідження сучасної преси.

Отже, зважаючи на визначену  вище тему та об’єкт мого курсового  дослідження, я визначив для подальшої  дослідницької роботи такі важливі  науково-дослідні завдання:

• розглянути феномен сучасної преси в соціальному та інформаційному суспільстві;

• визначити основні особливості вибору сучасних соціологічних методів дослідження засобів масової комунікації;

• охарактеризувати особливості вибору методів дослідження з точки зору прикладної соціології;

• дослідити основні соціологічні методи вивчення преси, що використовується в процесі сучасної соціологічної дослідницької діяльності;

• пояснити процес вивчення сучасної преси за допомогою дослідження вмісту публікацій, тобто контент-аналітичними методами.

Обрані завдання я  вважаю досить важливими для подальшого курсового дослідження. 

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ВИБОРУ СОЦІОЛОГІЧНИХ МЕТОДІВ

ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ  КОМУНІКАЦІЇ

1.1. Аналітична характеристика сучасних друкованих видань, або преси в системі сучасного суспільства

В наш сучасний час новітніх інформаційних технологій потужний потік найрізноманітнішої соціальної інформації окремі індивіди та організації можуть одержувати з друкованих видань, або через пресу. Причому властивості отримуваної ними соціальної інформації розрізняються залежно від типу пресових видань.

Так, витрати виробничих ресурсів на подачу інформації, наприклад, у  вигляді фактів чи коротких коментарів подій вимагають відносно небагато часу та інтелектуальних зусиль на обробку отриманих первинних  даних, включаючи перевірку їх достовірності. Водночас створення на підставі таких первинних даних якісно нової, складнішої за своїми характеристиками аналітичної та наукової інформації вимагає значних витрат часу та інтелектуальних зусиль. Правда, створений таким аналітичним чином інформаційний продукт відкриває перед його споживачем якісно нові можливості у сфері управління, яких не надавали йому первинні дані з джерел преси.

Одне з провідних місць серед  друкованих джерел інформації, або  пресових видань, належить науковим і  аналітичним виданням. Ознаки наукових і аналітичних видань, що виділяють їх з-поміж інших типів видань, такі:

• Тематика публікацій, що мають проблемний або інформаційно- оглядовий характер, відзначається широтою і часто стосується питань, яким порівняно мало приділяють уваги інші типи видань.
• Рівень висвітлення проблеми випщй (більша глибина аналізу) у порівнянні з іншими типами видань. Характерним є застосування спеціальних мов і термінів.
• Вищий, у порівнянні з інпшми типами видань, рівень кваліфікації авторів публікацій.

Оскільки підготовка аналітичних і особливо наукових матеріалів вимагає досить багато часу, то це впливає на частоту виходу в світ відповідних періодичних видань. Наукові видання виходять раз на місяць і рідше. Причому суто наукові публікації розміщуються переважно у фахових виданнях. Що ж до періоду публікації аналітичних матеріалів, то він складає, як правило, більше тижня. Регулярність виходу аналітичних видань та їх сумарний тираж у певному регіоні чи країні залежить від накопиченого тут інтелектуального потенціалу, а також від попиту на ці видання. Особливо наочно це положення можна проілюструвати на прикладі ділової преси. Так, в Україні, на жаль, відсутнє щоденне ділове видання національного походження. "Бизнес", "Галицькі Контракти", "Украинская Инвестиционная Газета", "Деловой Донбасе" та ряд інших видань виходять у щотижневому режимі. У Росії точніше в Москві, видаються такі щоденні ділові видання, як "КоммерсантЬ" та "Ведомости". І нарешті, найавторитетніша щоденна британська ділова газета «Financial Tymes» — широковідома в усьому світі. У цьому ж напрямі, по лінії Київ — Москва — Лондон, зростає інтелектуальний потенціал і пропозиція вйсококваліфікованої робочої сили й обсяги попиту на бізнес-інформацію у макрорегіонах, звідки походять перелічені ділові видання, не кажучи вже про різні історичні традиції.

Що ж стосується щоденної преси, то вона всюди представлена перш за все громадсько-політичними газетами, більша частина обсягу яких заповнена  повідомленням фактів, а значно менша  — аналізом подій. При цьому не треба плутати аналіз фактів і коментарі подій. У першому випадку розглядаються причинно-наслідкові зв'язки й на цій підставі здійснюється оцінка та (чи) прогноз явищ і процесів. У другому випадку ми маємо справу переважно із судженнями про події, включаючи емоційне ставлення автора до них.

У цілому до основних переваг від  використання друкованих видань порівняно  з інпшми джерелами інформації належать такі:

• широта змістовної (тематичної) різноманітності повідомлень;
• подача великих обсягів повідомлень;
• можливість повторного (багаторазового) використання повідом-лень адресатом;
• хороша доступність великих масивів друкованої інформації, у тому числі завдяки наявності розвинутої мережі різноманітних посередників (продавців періодичних і неперіодичних видань, публічних бібліотек тощо);
• можливість швидкого копіювання значних обсягів інформації;
• відносна дешевизна.

Недоліки пов'язані з оперативністю  подачі інформації, яка у друкованих виданнях нижча, ніж, скажімо, в електронних  ЗШ, і з одноканальним (аудіо) сприйняттям повідомлень адресатом. Але позитивні сторони друкованих видань суттєво переважають їх недоліки, що робить ці видання провідними джерелами інформації. Причому, як свідчить практика, перелічені переваги й недоліки друкованих джерел використовуються і відправниками, і отримувачами інформації.

З позиції отримувача інформації аналіз друкованих видань у процесі організації  його інформаційної діяльності доцільно здійснювати за такою схемою:

1) Цільова функція джерела інформації. ' 2) Інтереси відправника інформації, його інформаційна політика.

3. Головні інформаційні функції, які виконує цей тип джерела інформації.
4. Імовірні механізми та ступінь викривлення інформації.
5. Механізми оцінки достовірності інформації.
6. Оцінка якісних характеристик цього типу джерела інформації.
7. Головні недоліки, притаманні цьому типу джерела інформації.

Для ілюстрації охарактеризуємо відповідно до запропонованої логічної схеми неперіодичні наукові й аналітичні видання (монографії, брошури тощо) та періодичні ділові видання.

Цільова функція неперіодичних наукових і аналітичних видань полягає в об'єктивній подачі інформації про стан та (чи) ймовірні зміни певного об'єкта. Відповідно інтереси відправника інформації, суть його інформаційної політики передбачають якомога об'єктивнішу подачу інформації відповідно до наявного в нього ресурсного забезпечення. Головні інформаційні функції цього типу видань дослідницька та стимулююча, що органічно пов'язані із завданням об'єктивної подачі інформації. Ймовірні механізми та ступінь викривлення інформації пов'язані з впливом наукових шкіл, до яких фактично належить чи тяжіє відправник інформації, панівними для даного суспільства чи якоїсь його соціальної групи настановами та стереотипами, індивідуальними характеристиками автора, випадковими похибками тощо. Важливо зазначити, що у справді наукових і аналітичних виданнях ймовірні механізми викривлення інформації мають ненавмисний характер. Відповідно й ступінь такого викривлення, як правило, значно менший, ніж в інших типах видань. Оцінка достовірності представлених повідомлень здійснюється на основі законів логіки, методології даної галузі наукових знань і, якщо це дає змогу зробити представлений матеріал, із застосуванням математичного апарату.

Стосовно якісних характеристик  неперіодичних наукових і аналітичних видань, то треба відзначити їхню високу точність, достовірність, коректність і порівняно невисоку оперативність. Причому аналітичні видання, як правило, мають більшу практичну спрямованість порівняно з типово науковими виданнями, хоча часто присвячені макрополітичним і макроекономічним проблемам. Останні є новими для уіфаїнського суспільства. Тому аналітичні видання оперативніші, ніж типово наукові, але водночас часто характеризуються меншою точністю, достовірністю та коректністю. Серед головних недоліків, з якими стикається користувач цих видань, уже згадувана відносно невисока оперативність, а іноді й недостатня практична спрямованість. Останнє часто пов'язане із суто теоретичним характером деяких видань.

Часом під виглядом аналітичних  видаються різноманітні публікації, що за змістом і характером подання інформації виконують, по суті, РК-функції. Від дійсно аналітичних публікацій такий замаскований під аналітику РЯ відрізняється:

• змістовною незбалансованістю, коли акцент робиться на одних питаннях, а інші свідомо замовчуються (спіраль мовчання);
• підвищеною часткою емоційних висловів, що відображають особисте ставлення автора до питань, які розглядаються;
• експлуатацією стереотипу авторитету, коли посилання на титули та інші подібні ознаки респондентів превалюють над логікою аргументів;
• надмірною апеляцією до емоційних механізмів сприйняття інформації читачем тощо.

Цільова функція ділових видань полягає у наданні своїм читачам  фахової інформації з питань економіки  та бізнесу. Що ж стосується інтересів засновників, власників видань та їхньої інформаційної політики, то за умов усталеної ринкової економіки вони представлені в основному комерційними цілями. Хоча у пострадянських країнах, де й зараз досить інтенсивно проходять процеси розподілу власності, причому під сильним впливом владних структур, такі видання можуть виконувати певні РК-функції, до того ж часто у замаскованому вигляді. А важливою складовою інформаційної політики ділових видань може бути лобіювання особистих, групових чи корпоративних інтересів їх засновників (власників). Спектр інформаційних функцій ділових видань доволі широкий. Перш за все це — оперативне поінформування, пошук даних та ознайомча функція. Меншою мірою — стимулююча. Імовірні механізми та ступінь викривлення інформації пов'язані з впливом інтересів засновників і власників видань на характер висвітлення подій, зміст коментарів тощо. Як правило, в ділових виданнях цілеспрямоване викривлення інформації, коли воно має місце, здійснюється з урахуванням високого освітнього рівня та критичного способу мислення читацької аудиторії цих видань. Досить часто викривлення інформації відбувається за рахунок замовчування якихось суттєвих характеристик процесів і явищ. При цьому акцент часто робиться на інших, іноді другорядних моментах. Поширені також різні форми напівблефу тощо.