Особливості перекладу реалій у газетно-публіцистичному стилі

     Але транслітерація необхідна саме тоді, коли треба дотриматись лексичної  стислості означення, аби зберегти звичність слова, яку воно мало в мові оригіналу, і разом з тим підкреслити специфічність предмету або поняття, що перекладається і не має відповідника в мові перекладу. Другий спосіб перекладу реалій (утворення нового слова або словосполучення) в перекладах на українську мову використовується не так широко, як перший спосіб [18, с.162].

     Третій  спосіб передачі слів, що означають  інонаціональні реалії, полягає в  використанні слів рідної мови, що означають  щось наближене та схоже по функції, хоча і не є абсолютно тотожнім. Застосування перекладу цього типу в ряді випадків може викликати і місцеві асоціації. По своїй національній специфічності та назв реалій в деяких випадках дуже наближеними є форми звернення, що існують в мові, до яких застосовуються і аналогічні засоби перекладу. Наприклад, звернення «κύριε» та «κύρια» передавались раніше в перекладі як «добродій» та «добродійка» відповідно, а в сучасних перекладах, як «пан» та «пані» або залишають «сер» та «місіс». Втрата певної речової специфіки при перекладі компенсується тим, що при більшій або меншій ступені наближеності, в контексті перекладу слово є абсолютно зрозумілим.

     Ми  вважаємо,що всі чотири способи перекладу  в перекладацькій практиці не використовуються окремо один від одного, вони переплітаються. У кожному із прийомів є свої специфічні аспекти передачі та окремі проблеми, які виникають під час інтерпретації реалій, та основний висновок, який ми зробили: перекладач реалій має усвідомлювати важливість перекладу реалій, точної їх передачі [4. с. 38]. Якщо це історично закріплені реалії, або реалії, які мають зафіксований стандарт перекладу, то перекладач повинен мати добрі конкретні знання, які допоможуть йому у перекладі таких реалій.

     Також треба зазначити, що в газетно-публіцистичних текстах дуже рідко зустрічаються реалії окремо, тобто реалії одного виду. Часто в одному й тому ж реченні зустрічається декілька різноманітних реалій одночасно, різного типу та різні за складом. Тож ми вважаємо, що всі способи перекладу в перекладацькій практиці не використовуються окремо один від одного, вони переплітаються [15, с.187]. Адже при використанні лише одного способу перекладу текст може або втратити національну специфічність, або, навпаки, бути «перенасиченим» іншомовним розмовним матеріалом (наприклад, при застосуванні лише способу транслітерації).

     Ось одне з таких речень,  яскравий приклад, де мають місце одночасно  декілька різноманітних реалій: історичних реалій, реалій-полічленів, реалій-антропонімів, реалій державно-адміністративного  устрою .

     Διευρυμένη  σύσκεψη υπό την  προεδρία του πρωθυπουργού κ. Γιώργου Παπανδρέου – προέδρου  της Σοσιαλιστικής Διεθνούς,  θα γίνει την ημέρα του «Οχι» στην Αθήνα, στο Μέγαρο Μαξίμου , με αντικείμενο θέματα ανάπτυξης.

     Розширене засідання з питань розвитку відбудеться  в день "Οχι" в Афінах, у палаці Максим, під керівництвом  прем'єр-міністра Папандреу - президента Соціалістичного інтернаціоналу.

     Тож, слова-реалії у газетно-публіцистичному стилі мови вимагають від перекладача та адресата тексту певної культурологічної компетенції – знань в галузі релігії, політики, літератури, міфології, історії і т.д.

     Не потребують пояснення інтернаціональні реалії, так як у читача внаслідок її поширеності вже склалися про неї певне уявлення і національна віднесеність.

     Введення засобів пояснення вимагають всі незнайомі реалії (свої і чужі), якщо це відповідає задуму автора перекладного твору. Найбільш поширеними в літературі засобами пояснення є наступні:

     • графічне виділення реалії на тлі усього тексту (курсив, лапки, жирний шрифт), однак цей спосіб дозволяє тільки привернути до неї увагу, але не довести її зміст до свідомості читача;

     • розвиток змісту реалії: «Μας πρότειναν να χορέψουμε τον καλαματιανό – Σ’αυτή την περιοχή όλοι ξέρουν να χορεύουν αυτο το παραδοσιακό χορό».;

     • вживання поряд з реалією її нейтральний синонім чи родове поняття як додаток: «ο Αι-Βασίλης – Дід Мороз»;

     • пояснення у самому тексті, взяте в дужки, виділене комами або тире: Το 1996 ελληνοκύπριοι διαδηλωτές μπήκαν παρά την απαγόρευση εισόδου στην Πράσινη Γραμμή. «У 1996 році грецькі кіпрські демонстранти перейшли, незважаючи на заборону на в'їзд "зелену лінію" – межу між вільними і окупованими Туреччиною районами Кіпрської Республіки.»;

     • пояснення у виносці на нижній частині сторінки, якщо немає можливості привести його безпосередньо у тексті поруч з реалією;

     • тлумачення реалії в коментарях або списках в кінці книги, але слід врахувати, що пошук такого пояснення відволікає читача безпосередньо від тексту.

     Зауважимо, що твердження, нібито реалії перекладаються, – неточне. У випадку реалій доречно говорити не про переклад у буквальному розумінні, а лише про знаходження семантико-стилістичного відповідника або про трансляційне перейменування реалій. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ 

    У висновках узагальнимо основні теоретичні та практичні результати  нашого дослідження.

     Цінності однієї національної спільності, відсутні в іншій зовсім або суттєво відрізняються від них, становлять національний соціокультурний фонд, який так чи інакше знаходить своє відображення в мові. Вивчення соціокультурного фону і лексики, що відбиває його, представляється необхідним з метою більш повного і глибокого розуміння оригіналу та відтворення відомостей про ці цінності в перекладі з допомогою мови іншої національної культури.

     Після узагальнення класифікації реалій та їх дефініції, та після визначення місця  реалій в газетно-публіцистичному  стилі мови були виявлені основні  прийоми передачі реалій в газетно-публіцистичному  тексті: прийом транскодування, прийом створення неологізму (нового слова або словосполучення), використання слова, близького за значенням та гіпонімічний спосіб перекладу. У кожному із прийомів є свої специфічні аспекти передачі та окремі проблеми, які виникають під час інтерпретації реалій, та основний висновок, який ми зробили: перекладач реалій має усвідомлювати важливість перекладу реалій, точної їх передачі. Якщо це історично закріплені реалії, або реалії, які мають зафіксований стандарт перекладу, то перекладач повинен мати добрі конкретні знання, які допоможуть йому у перекладі подібних реалій.

     Отже, в даній науковій роботі ми розглянули поняття реалії, класифікацію та способи перекладу реалій. Ми зазначали в даній курсовій роботі, що для правильного перекладу реалій, перекладач має володіти певними фоновими знаннями щодо країни з мови якої робиться переклад.

     В науковій роботі ми розглянули певні труднощі, що можуть виникнути на шляху перекладача при досягненні ним максимальної адекватності перекладу.

     Друге питання, яке ми розглядали – слова-реалії у газетно-публіцистичному стилі. В даній науковій роботі ми розкрили специфічність перекладу газетних матеріалів. Труднощі та шляхи перекладу деяких складових газетних матеріалів, наприклад, таких як правильне застосування граматичної та часової форми при їх перекладі, а також скорочень назв реалій,скорочень міжнародних організацій, кліше, штампів та фразеологізмів, термінів. Переклад газетно-публіцистичного стилю характеризується певними специфічними особливостями, які перекладач обов‘язково має враховувати при перекладі.

     В останньому розділі даної наукової роботи на прикладі перекладу статей з газет «Εφημερίδα της Κυβερνήσεως» , «Το Βήμα» та  «Τα Νέα» на практиці ми показали, як перекладають суспільно-політичні реалії новогрецької мови. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

     

1. Антипов Г.И. Текст как явление культуры / Г.И. Антипов, О.А. Донских, И.Ю. Марковина, Ю.А. Сорокин. – Новосибирск : Наука, 1989. – 194с.
2. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов / О.С. Ахманова. – М. : Советская энциклопедия, 1966. – 608 с.
3. Бархударов Л.С. Язык и перевод : Вопросы общей и частной теории переводов / Л.С. Бархударов. – М. : Междунар. отношения, 1975. – 239 с.
4. Бурбак О.Ф. Реалія та способи визначення її лінгвістичного статусу. / О.Ф.      Бурбак– Х.: Іноземна філологія, 1985. –234 с.
5. Вайсбурд М.Л. Реалии как элемент страноведения. Русский язык за  
   рубежом./ М.Л. Вайсбурд. – М., 1972. – 156 с.
6. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура: Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного /  Е.М. Верещагин, В.Г. Костомаров. –  М., 1990. – 247 с.
7. Виноградов В.С. Введение в переводоведение (общие и лексические вопросы) / В.С.Виноградов. – М.: Издательство института общего среднего образования РАО, 2001. – 224 с.
8. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе / С.Влахов, С.Флорин. – М. : Высшая школа, 1986. – 416 с.
9. Гак В.Г. Теория и практика перевода. Международные отношения, М., 1997. – 348 с.
10. Журбина Е.И.  Теория и практика художественно-публицистических жанров  / Е.И.Журбина - М.: Мысль., 1990  - 246 с.
11. Литературная энциклопедия терминов и понятий М. : Советская энциклопедия, 2001 – 956 с.
12. Маслова В.А. Лингвокультурология. / А.В.Маслова. – М : 2001. –125с.

 
 
 
 
     

13. Паморозская Н.И. Роль слов-реалий в создании культурного  фона художественного  произведения//Лексика и культура./ Н.И. Паморозская Тверь:1990. – 439 с.
14. Репин   Б. И.    Национально-специфические    слова-реалии    как особая    часть   лексики   в   переводимом   произведении.  //Сб. Теоретические и практические вопросы преподавания иностр. яз./ Б. И. Репин   – М., 1970, с. 87-98.
15. Томахин Г.Д. Прагматический аспект лексического фона слова // Филологические науки. / Томахин Г.Д. – М., 1988. С. 82- 90.
16. Федоров А.В. Основы общей теории перевода / А.В. Федоров. – М.: Высшая школа, 1983. – 303 с.
17. Шумагер Е.И. Фоновая лексика, ее своеобразие и связь с культурой//Лексика и культура. / Е.И. Шумагер – Тверь: ТГУ, 1990 – 456 с.
18. Якобсон Р.О. О лингвистческих аспектах перевода.// Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике./ Р.О.  Якобсон – М., 1978, с. 16 – 24.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ДОДАТКИ 

Додаток А 
 

 

Рис.1 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Додаток Б 

 

Рис.2