Особливості перекладу реалій у газетно-публіцистичному стилі

      У семантичному аспекті структура  слів-реалій неоднорідна. В їхньому складі можна виділити власне слова реалії та означальні слова-реалії. Словами-реаліями вважаємо лексеми, в яких містяться характеристики історичного життя, етнічно-специфічне пояснення й усвідомлення світу, назва конкретних предметів матеріальної та духовної культури соціуму. Наприклад, ο νομάρχης – номарх, начальник округу.

      Означальними  словами реаліями називаємо лексичні одиниці, які є похідними від  слів-реалій та містять у собі характеристику етнічно важливого стану або  ознаки предметів-реалій. Наприклад, νομαρχώ – номархувати, бути номархом, керувати округом.

      Слова-реалії у межах новогрецької мови можуть вступати між собою в гіперо-гіпонімічні  відносини. При цьому виділяються  так звані синтетичні слова-реалії. Синтетичними словами-реаліями називаємо лексеми, в яких відбувається розшарування родового поняття на низку видових у межах слів-реалій. Наприклад, обряд вінчання – το στεφάνωμα притаманний як грецькому так і українському народам.

      Вартим  уваги є і те, що семантична розбіжність між відповідниками абстрактних слів у грецькій та українській мовах зумовлена специфікою культури та менталітету. Так абстрактне поняття совість – η συνείδηση  у бінарному зіставленні грецької та української мов має значні розбіжності в значенні у випадках, коли мова йде про сформовану у процесі суспільного життя вищу форму психічного відображення дійсності у виді узагальненої і суб'єктивної моделі навколишнього світу у формі словесних понять і чуттєвих образів. У цьому випадку грецька реалія приймає значення  свідомості людини чи народу.

      Не менш важливим є і те, що при семантичному зіставленні слів-реалій, притаманних як грецькій так і українських мовам, спостерігається значна розбіжність в їх значенні. Як відомо, слово пов’язано з іншими словами, а також випадками вживання у письмових текстах та усному мовленні, які накопичуються у колективній пам’яті  спільноти протягом тривалого часу. Наприклад, слова τα γενέθλια та день народження наближаються одне до одного з погляду конотації, але не створюють семантично ідентичних зв’язків, адже греки придають більш важливе значення  дню іменин  – η ονομαστική γιορτή і святкують його на рівні дня народження. Іншими словами значення слів не можна відокремлювати від їх розуміння носіями певної культури.

      Деякі слова-реалії новогрецької мови перейшли до української мовної культури разом із запозиченням українським етносом предметів та понять, із ними пов’язаними. Наприклад, міф – ο μύθος. У цьому випадку з плином часу прошарок екзотики з даної лексеми у свідомості мовних суб’єктів поступово стерся. Лексична одиниця оформилась згідно з морфологічними, фонетичними та іншими нормами і правилами мови, що прийняла лексему. Але слово-реалія залишилась притаманною вихідній новогрецькій мові.

     Таким чином, слова-реалії у новогрецькій мові  є специфічним засобом, який дає змогу ідентифікувати новогрецьку мову як культурний феномен. 

РОЗДІЛ 2. СЛОВА-РЕАЛІЇ ЯК НОСІЇ КУЛЬТУРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ 

     2.1. Проблема класифікації реалій 

     На сьогоднішній день немає єдиної класифікації культурно – маркованих одиниць і дослідники пропонують різні класифікації реалій, ґрунтуючись на тих чи інших принципах.

     Є.М.Верещагін і В.Г.Костомаров, взявши за основу російську мову, прокоментували сім груп слів, наділених національно-культурної семантикою:

     1. Сов'єтизми, тобто слова, що виражають ті поняття, які з'явилися в результаті перебудови суспільного життя в Росії після Жовтневої революції (наприклад: Верховна Рада, депутат).

     2. Слова нового побуту тісно примикають до сов'єтизмів (наприклад: парк культури, суботник, загс).

     3. Найменування предметів і явищ традиційного побуту (наприклад: щі, бублик, валянки, гармошка).

     4. Історизм, тобто слова, що позначають предмети і явища попередніх історичних періодів (наприклад: сажень, фут, верста, каптан, повіт).

     5. Лексика фразеологічних одиниць (наприклад: бити чолом).

     6. Слова з фольклору (наприклад: добрий молодець, не по днях, а по годинах; чудо-юдо; жар-птиця, домовик).

     7. Слова неросійського походження, так звані тюркізми, монголізми, українізми і т.д. (Наприклад: тайга, базар, аркан, халат, родзинки, плов та ін.) [6, с. 214].

     Тобто Є.М. Верещагін і В.Г. Костомаров характеризують реалії як лексику, яка містить фонову інформацію. Варто зазначити, що дана класифікація не може бути розглянута на прикладі новогрецької мови, так як вона базується на основі російської мови. Тому лише деякі групи класифікації Є.М. Верещагіна і В.Г. Костомарова можуть відповідати національно-культурній дійсності новогрецької мови.

     У ряді робіт дослідників культурно-маркованої лексики слова-реалії представляють собою окремий розряд безеквівалентної лексики. Так Л.С.Бархударов виділяє наступні категорії безеквівалентної лексики:

     1. Власні назви, географічні найменування, назви установ, організацій, газет тощо, не мають постійного відповідності в лексиці іншої мови.

     2. Слова-реалії, що позначають предмети, поняття і ситуації, що не існують в практичному досвіді людей, що говорять на іншій мові.

     3. Випадкові лакуни – одиниці словника однієї з мов, у яких немає відповідників у лексичному складі іншої мови [3, с. 215].

     Дана  класифікація не може бути взята за основу нашого дослідження, так як вона розглядає слова-реалії  у загальному виді, не вдаючись до  детального аналізу їх видів.

     Наведемо  більш детальну класифікацію слів-реалій, опираючись на дослідження таких  відомих лінгвістів у галузі лінгвокраїнознавства та перекладознавства як В.С.Виноградов, С.Флорин, С.Влахов, Е.М.Верещагін та В.Г.Костомаров.

     На наш погляд найкращою класифікацією реалії є класифікація Влахова та Флорина, які розглянули реалії під різними кутами зору.

     Вони  класифікують слова-реалії  за предметною ознакою та за місцевою ознакою (в залежності від національної та мовної залежності).

     До числа реалій у лінгвокраїнознавства відносять за предметною ознакою етнографічні реалії, а саме:

     а) географічні назви (топоніми), які  мають культурно-історичні асоціації: η Αθήνα – столиця Греції;

     б) антропоніми – імена історичних особистостей, громадських діячів, письменників, вчених, діячів мистецтва, популярний спортсменів, персонажів художньої літератури та фольклору: найвідоміший співак народної пісні – ο Καζαντζήντης;

     в) назви творів літератури та мистецтва, історичні факти та події в житті країни: поеми Гомера – "η Οδύσσεια" і "η Ιλιάδα".

     Виділяють реалії, що позначаються апелятивною лексикою: 
         а) географічні терміни, які позначають особливості природного географічного середовища, флори і фауни: η φηγός – фіга, η χαρουπιά – ріжкове дерево ;

     б) слова (в тому числі загальні терміни), пов'язані з державним устроєм, суспільно-політичним життям країни, юриспруденцією, військовою справою, мистецтвом, системою освіти, побутом, звичаями і традиціями:

1. Побут:

     а) їжа, напої і таке інше: τo ούζο – це алкогольний напій, вироблений і розповсюджуваний повсюдно в Греції;

     б) одяг (включаючи взуття, головні убори тощо): ο χλαμής – плащ, що використовувався для верхової їзди і подорожей. З'явився в Фессалії в класичний період.

     в) житло, меблі, посуд та їх начиння: το τέμπλο – куточок у будинку для ікони;

     г) транспорт (засоби та «водії»): το πορθμείο – найпопулярніший водний транспорт Греції.

     д) інші: greeklish – поширений спосіб письма в інтернеті шляхом написання грецьких слів англійською абеткою.

     2. Мистецтво та культура:

     а) музика та танці: το ρεμπέτικο – грецька народна пісня;

     б) музичні інструменти та інше: το μπουζούκι – грецький народний інструмент, що нагадує мандоліну;

     в) театр: η ορχήστρα – круглий майданчик (майданчик для танцю), де у древньогрецькому театрі розміщувався хор;

     г) звичаї, ритуали: το Πανηγύρι – народне гуляння, бенкет;

     ґ) свята, ігри: oι Διονυσίες – свята на честь Діоніса;

     д) міфологія: η γιγαντομαχία – грандіозна битва богів з гігантами, τα Μυστήρια – «таїнства» – обряди, присвячені якомусь Богу;

     е) культи – служителі та послідовники: oι Πυθαγόρειοι – послідовники грецького мислителя – філософа і математика Піфагора;

     є) Календар: η δεκάδα (від δεκάς – десяток) – період часу тривалістю в 10 днів, десятиденка, третя частина місяця.

     4. Етнічні об'єкти:

     а) етноніми: ο Έλληνας – грек;

     б) Клички, прізвиська: живописець Апполодор Афінський на прізвисько ο Σκιαγράφος;

     в) Назви осіб за місцем проживання: Oι Αθήναιoι – афиняні, οι Θεσσαλοί –фесалійці;

     5. Міри та гроші:

     а) одиниці мір: το τάλαντο – одиниця маси, що використовувалася в античні часи в Європі, Передній Азії і Північній Африці;

     б) Грошові одиниці: η δραχμή – грошова одиниця Греції . 3000 драхм = 1 $;

     6. Суспільно-політичні реалії:

     I. Адміністративно-територіальний устрій:

     а) адміністративно-територіальні одиниці: ο νομός – округ, адміністративно - територіальна одиниця Греції, το νομαρχείο – номархия, облрада;

     б) деталі населеного пункту: η αγορά – центральна площа міста, що раніше служила місцем народних зборів.

     II. Органи та носії влади: κόμμα – політична партія;

     III.Cуспільно-політичне життя:

а) політична діяльність та діячі: Ένωση λαικής δημοκρατίας – партія народної демократії;

б) патріотичні та суспільні рухи ( і їх діячі): Εταιρία μελέτης ελληνικών προβλημάτων – товариство з вивчення проблем Греції, ο δημοτικισμός – рух за визнання димотики державною мовою;

в) соціальні явища та рухи ( і їх представники): οι κλέφτες – партизани доби національно-визвольної війни;

г) звання, титули, звернення: ο βασιλειάς - князь;

ґ) заклади: το ληξιαρχείο- загс;

д) учбові заклади і культурні установи: το φροντιστήριο – підготовча школа (для підготовки у гімназію, ВНЗ);

  е) стани та касти ( і їх  члени ): ο στέφανος δάφνης – лавровий вінок, ρίζες της κρατικής σημαίας – смуги державного прапора (символізують 9 областей Греції);

  є) станові знаки і символи:;

     7. Військові реалії.

     МІСЦЕВИЙ ПОДІЛ

     А. У площині однієї мови:

     1. Свої реалії – це більшою частиною споконвічні слова даної мови:

     а) Національні реалії –називають об'єкти, що належать даному народу, даної нації, але чужі за межами країни;

     б) Локальні – належать не мові відповідного народу, а діалекту, або його говірки, якійсь мові менш значної соціальної групи;

     в) Мікролокальні – реалії, слово може бути характерним для одного міста чи села, не втрачаючи своїх особливостей і, отже, вимагаєючи такого ж підходу при перекладі;

     2. Чужі реалії – це або запозичення, або транскрибоване реалії іншої мови: