Особливості перекладу реалій у газетно-публіцистичному стилі

     З погляду семантики реалії, завдяки наявності в їхньому семантичному континуумі метамовної інформації про закріплення за «своїм» мовним колективом, збігаються частково з діалектизмами. Як і діалектизми, вони надають мовленню певного колориту, формують мовленеву характеристику літературних персонажів. Але принципова розбіжність між ними і діалектизмами полягає у тому, що географічна інформація реалій зв’язана з позначуваним предметом, це інформація про специфічні предмети та явища певного географічного ареалу. Місцева маркованість діалектизмів – це інформація про специфічні мовні засоби позначення загальновідомих предметів.

     Вживається  у філологічній літературі і термін «діалектні реалії». Його розуміють подвійно, позначаючи ним слова, що називають предмети і явища вузького ареалу, або ж діалектні регіональні назви для предметів чи уявлень загальнонародних [4, с. 37]. Приміром, в грецько-українському бінарному зіставленні лексема «ο γάμος – весілля» – реалія грецької мови, бо це слово властиве всьому грецькому етномовному колективу, а лексеми «παντρία» – діалектна реалія у тому ж бінарному зіставленні.

     Як  і всі діалектизми, реалії такого характеру – лінгвостилістична  категорія. В художньому тексті вони відразу набирають додаткових смислових  і естетичних відтінків, різко контрастують з літературно-нормативною організацією тексту, а тому, очевидно, стають значною мірою промовистими, значущими [4, с. 42]. При перекладі належить дуже обережно поводитися з діалектними реаліями, не забувати,що вони часто несуть у собі пам’ять тисячоліть, відгомін далеких віків, що вони – свідки образного мислення предків.

     Певну близькість з семантичного та стилістичного  боку мають реалії з термінами – мовними знаками, які репрезентують наукові поняття спеціальної професійної галузі знань. Їхня кореляція полягає в тому, що інколи термін збігається з реалією, тобто існують терміни-реалії [4, с. 56]. Наприклад, «χουρμαδιά – фінікова пальма» – назва рослини і, отже, термін. Водночас в греко-українському бінарному зіставленні це  реалія, бо такої рослини немає в україномовному світі. Як і реалії, терміни можуть набувати переносного значення, це – один із активних процесів у сучасних мовах.

     Деколи  реалія як словосполучення складається  з компонентів, які самі не є реаліями. Так лексема «αρκούδι»  – ведмідь – не реалія (ведмеді є усюди, або, принаймні, у дуже багатьох країнах), але у фразеологізмі  «νηστικό αρκούδι δεν χορεύει» – слово «ведмідь» виступає реалією. Ця реалія мальовнича,образна, багата конотаціями і, водночас, її експресивну семантику можна бодай частково відтворити засобами української мови.

  У лінгвокраїнознавчих дослідженнях основну увагу зосереджено на національно-культурному інформаційному потенціалі лексичного значення реалій (Н.В.Подольська , В.Г. Костомаров, Є.М. Верещагін , Г.Д. Томахін ). Коло проблем, що розроблено перекладознавством, охоплює визначення лінгвістичної природи слів на позначення реалій й меж національно-культурної лексики, розробку  методів і прийомів передачі значень національно-культурних лексичних одиниць при перекладі (G.Mounin , В.В.Акуленко,  Л.С.Бархударов, С.Флорин, А.В. Федоров, С.Влахов, І.В.Корунець).

     Підсумовуючи  лінгвістичні інтерпретації слів на позначення реалій в історії світового мовознавства, можна зробити висновки, що термін «реалія» оформився під впливом багатьох вітчизняних та зарубіжних лінгвістів; ми розуміємо слова на позначення реалії грецької мови в такий спосіб: це моно- і полілексемні одиниці, основне лексичне значення яких містить (у плані бінарного зіставлення мов) етнокультурний компонент, не притаманний мові-рецепієнту [1, с. 74].  На наш погляд, при визначенні статусу «слів на позначення реалій» як мовознавчого терміна доречно виходити з лінгвокраїнознавчої теорії слова Є.М.Верещагіна та В.Г.Костомарова, їхнього вчення про фонові знання, про національно-культурний інформаційний потенціал лексичного значення мовних одиниць, а також із перекладознавчих поглядів В.С.Виноградова на природу слова. 

1.2. Місце реалій серед інших класів лексики 

     Суттєвим  є питання про критерії відмежування слів-реалій від термінів. За походженням терміни і реалії різняться між собою. Реалії виникають переважно в народній гущі, а терміни створюють учені та спеціалісти-практики, часто на основі елементів з латинської та грецької мов або шляхом свідомого переосмислення звичайних  «неспеціалізованих» слів. Сукупність термінів з певної галузі створює єдине ціле – терміносистему. Опис значення терміна тотожний самому його значенню, у реалії ж можна виділити при описі окремі аспекти.

     Реалії  без сумнівів відносять до безеквівалентної лексики, в той час як терміни належать в основному до небагатьох мовних одиниць, які мають повне мовне покриття в мові перекладу, тобто одиницям, які мають еквівалентом при перекладі на іншу мову.

     Між сферою функціонування слів-реалій і  термінів також простежується значна відмінність – терміни утворено внаслідок звуження значення слова, вони позбавлені національно-культурного компонента, водночас найменування реалій, навпаки, є відображенням етнічної та культурної специфіки.

     Терміни і реалії по-різному стають широковідомими: терміни як назви певних предметів починають часто вживатися з поширенням цих предметів, в науці це зв’язано з процесом обміну науковою інформацією. Реалії проникають в інші мови завдяки художньому перекладу і засобам масової комунікації. Головна розбіжність між ними – сфера їхнього вжитку, функціонально-стилістичний критерій: терміни найширше вживаються у мові науки, вони – основа всіх терміносистем. Реалії переважають у художніх текстах, у газетно-публіцистичному стилі мови та усному мовленні.

     Слово-реалія виступає одним із засобів передачі місцевого та часового колориту у художній літературі. Від терміна неможливо вимагати «національної приналежності»: незалежно від свого походження він, як правило, стає здобутком усього людства [5, с. 137]. Слово-реалія ж належить народу, у мові якого воно виникло. На відміну від терміна, воно проникає в інші мови незалежно від ступеня обізнаності відповідного народу з об’єктом, який воно позначає.

     Важливою  ознакою реалій, на думку Г.В.Чернова, є їх загальновживаність, популярність, «знайомість» всім і більшості носіїв вихідної мови, і на думку В.П.Беркова, навпаки, «чужість» носіям мови перекладу.

     Для уточнення змісту поняття «реалія» С.Влахов і С.Флорін 
пропонують звернутися до термінів, які вживаються іноді для 
позначення реалій, але які вже були використані в лінгвістиці в 
інших значеннях, а також розглянути ті класи лексики, з якими 
реалії тісно пов'язані, а тому й часто ототожнюються з ними.

     Більш стрункому визначенню поняття «реалія» перешкоджують і помітні розбіжності в термінології. Відомий поет-перекладач І.Л.Пеньков, наприклад, фактично прирівнював реалії до поняття «безеквівалентна лексика», у трактуванні Є.М.Верешагіна і В.Г.Костомарова А.А.Реформатський називав реалії варваризмами («іншомовні слова, придатними для колористичного використання при описі чужих реалій і звичаїв »).

     На думку С.Влахова та С.Флоріна в літературі найчастіше зустрічаються терміни – «безеквівалентна лексика» і «екзотична лексика» та поряд з ними (в тому ж або близькому значенні) – «варваризми», «локалізму», «етнографія» , «аліенізм», «фонові слова», «конотативні слова», «слова з культурним компонентом», «прогалини» або «лакуни». Всі ці поняття мають спільні риси: національне, історичне, місцеве, побутове забарвлення, відсутність еквівалентів в мові перекладу і щодо деяких – іншомовне походження.

     Щоб спростити завдання і уточнити семантичне коло реалій, необхідно спочатку «відсіяти» терміни вже знайомі в закріплених за ними значеннях, а також ті, які можна було б взагалі елімінувати як непотрібні синоніми.

     Вживання терміну «локалізм» як синонім реалії, з одного боку, зміщує її значення як лексичної одиниці, а з іншого, сильно звужує уявлення про дійсний зміст поняття. Таким чином локалізм можна віднести тільки до незначної групі реалій, що позначають «місцеві предмети», позбавлені національного та історичного колориту [8, с. 274].

     В.П.Гомілок пропонує для позначення слів «з маловідомих мов», підкреслюючих «стилістичну функцію екзотизмом», термін «аліенізм». У термінології В.П.Беркова, це видове поняття по відношенню до родового «екзотизм». Однак актуальність даного терміну, на думку С.Влахова та С.Флоріна, вельми сумнівна. По-перше, його вихідне значення від лат. alienus – «належачий іншим, не свій, іноземний, запозичений» не вказує на зв'язкок з рідкісними мовами, а по-друге, група реалій, званих «аліенізмамі», не володіє принциповими відмінностями від інших.                    

     Що ж до так званих «слів з культурним компонентом», то, згідно з дослідженням, проведеним Є.М.Верещагіним та В.Г.Костомаровим, в лінгвокраїнознавстві ці слова позначають лексичні одиниці, «своєрідна семантика яких відображає своєрідність нашої культури» [6, с. 196].

     До них також відносять фонові і конотативні слова, значна кількість яких представляють собою справжні реалії або мають деякі риси, спільні з реаліями.

     Термін «варваризм», що переплітається у ряду авторів з «екзотизмом», нажаль, не можна елімінувати в якості надлишкового синоніма реалії, так як більшість його дефініцій («слово, утворене неправильно», «слово, чуже мові за своєю структурою», «іншомовне слово і т.д.») включають і «опис чужоземних звичаїв, особливостей життя і побуту », «створення місцевого колориту» та інші. На думку С.Влахова та С.Флоріна, «варваризм» слід вважати лексикологічним терміном, що не має аналогів в перекладознавстві. Реалії ж на відміну від «варваризмів»:

1. можуть бути і споконвічними, не запозиченими словами;
2. не обов'язково чужі мови за своєю структурою;
3. як правило, не мають «слів-двійників, рівноцінних за змістом», а отже, не можуть бути легко переведені;
4. велика кількість фігурує у словниках, у тому числі і тямущих[8, с. 254]..

     У спеціальній літературі найбільш серйозним конкурентом терміна «реалія» є термін «екзотична лексика» – «екзотизм». Дослідники відзначають, що «екзотизм» – це:

     1. іншомовне слово, що прийшло з маловідомих мов, переважно індоєвропейських;

     2. вид варваризму;

     3. слово, «що позначає реалію – явище побуту, соціальних відносин, природи, життя, обрядів, звичаїв окремих народів»;

     4. слово, яке вживається «для надання мові особливого (місцевого) колориту» [4, с. 124].

     Подібна нестійкість терміна «екзотична лексика» в лінгвістичній літературі, вузькість його значення і можлива змішаність з «варваризмів» робить його неприємним у значенні реалії. Подібно варваризмам, екзотизм є тільки іншомовним словом для мови перекладу, отже своя для вихідної мови реалія екзотизмом бути не може. До того ж, на відміну від варваризму, це слово, вже увійшло в лексику відповідної мови, тоді як реалії можуть бути і свого роду окказіоннимі. Нарешті, літературні визначення не включають у зміст поняття «екзотизм» історичні реалії, тобто ця лексика розглядається тільки з точки зору місцевої, а не часової віднесеності.

     Існує ще одне заперечення, достатнє для того, щоб утриматися від використання терміна «екзотична лексика» у його прямому значенні – «іноземний, чужинних». Саме по собі слово «екзотичний», як правило, використовується і сприймається у своєму переносному значенні як «химерний, дивовижний, що вражає своєю дикуватістю», такий, який «здається незвичайним, химерним для іноземця», а нерідко значення пов'язане з якоюсь романтичною привабливістю [10, с. 173].

     На підставі цього С.Влахов і С.Флорін зробили висновок про можливість іншого, на відміну від реалій, застосування терміну «екзотизм», виходячи з обох його значень – прямого і переносного. Таким чином, у рамки його змісту увійдуть слова-реалії і нереалії:

     1. на яких лежить наліт екзотики;

     2. в тому числі і конотативні слова, слова з національного або міжнародного «екзотичного реквізиту»;

     3. цілеспрямовано використовуються для додання твору певного колориту;

     4. нерідко з гумористичним чи несхвальним відтінком [8, с. 238].

Розглянемо також зв’язок реалії та власної назви.