Особливості перекладу реалій у газетно-публіцистичному стилі

ЗМІСТ 

ВСТУП……………………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. РЕАЛІЯ ЯК МОВОЗНАВЧА КАТЕГОРІЯ……………………………………6

1.1. Лінгвістична інтерпретація слів на позначення реалій в історії світового мовознавства…………………………………………………………………………6

1.2. Місце реалій серед інших класів лексики……………………………………11

1.3. Реалія  як вид безеквівалентної лексики………………………………………16

1.4. Слова-реалії як вербальне вираження специфічних рис національної грецької культури…………………………………………………………………19

РОЗДІЛ 2. СЛОВА-РЕАЛІЇ ЯК НОСІЇ КУЛЬТУРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ…………………25

2.1. Проблема класифікації реалій…………………………………………………25

2.2. Структурно-семантичні особливості реалії в газетно-публіцистичному стилі новогрецької мови………………………………………………………………….31

2.2.1.Функціонування суспільно-політичних реалій у публіцистичному стилі новогрецької мови………………………………………………………………….33

2.3. Особливості перекладу реалій у газетно-публіцистичному стилі…………35

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………………39

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………………………..41

ДОДАТКИ  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Активізація лінгвокультурологічних та лінгвокогнітивних досліджень, зокрема тих, що стосуються відображення в мові явищ матеріальної й духовної культури, спостерігається протягом останніх десятиліть і справляє дедалі відчутніший вплив на теорію і практику перекладу. Тісний зв’язок між мовою та культурою найвиразніше виявляється в зіставленні національних відмінностей «мовної картини світу», що особливо помітні при перекладі текстів газетно-публіцистичного стилю. Мовна картина світу не є незмінним явищем, вона розвивається, відбиваючи зміни в пізнанні світу.

        Сьогодні є очевидною зростаюча необхідність різностороннього і комплексного вивчення особливостей, що відрізняють різні культури. Міжнародні контакти, інтенсивність яких, завдяки науково-технічному прогресу, значно зросла в останні десятиліття, вимагають від учасників спілкування не лише володіння іноземною мовою, але і знання національної специфіки, традицій країни співбесідника. Таким чином, дослідження слів реалій як особливого прошарку лексики є  необхідним для професійного володіння мовою. Крім того, слід ураховувати той факт, що мовна компетенція філолога або перекладача не обмежується володінням загальновживаною лексикою і передбачає здатність вживати специфічну (побутову, діалектну, розмовну) лексику, зокрема безеквівалентну лексику, до складу якої входять слова реалії.

     Слова-реалії пильно вивчаються впродовж багатьох десятиліть представниками різних галузей мовознавства: лінгвокраїнознавства, теорії та практики перекладу, лексикографії, семасіології і контрастивної лінгвістики. Вони розглядалися такими провідними лінгвістами як Е.М.Верещагін, В.Г.Костомаров, Л.С.Бархударов, Л.Т.Микулина, А.Д.Швейцер, Г.В.Чернов, Г.Д.Томахін,  І.О.Голубовська, Я.И.Рецкер, Л.Н.Соболев, В.Г.Гак, А.В.Федоров, С.Влахов, С.Флорін, Г.Г.Панова, Н.Г.Комлев, В.С.Виноградов, А.О.Іванов, А.А.Брагін, И.А.Стернін, З.Д.Попова, В.П. Берков та ін.

     Серед дослідників і нині немає цілковитої одностайності з ряду питань, пов’язаних із взаємодією лінгвокультурних параметрів тексту оригіналу та його перекладу. Існує нагальна потреба в упорядкуванні й унормуванні правил іншомовного відтворення грецьких реалій і власних назв, оскільки практика книжкових і періодичних видань свідчить про існування в цій сфері значних розбіжностей. Такому впорядкуванню має передувати різнобічне вивчення реалій та їх функціонально-когнітивних відповідників як у теоретичній, так і в прикладній площині. Цим зумовлюється актуальність даного дослідження, що є спробою комплексного аналізу широкого кола історико-культурних та суспільно-політичних реалій.

     Об’єктом дослідження обрано грецькі історико-культурні та суспільно-політичні реалії як ключовий елемент національного лінгвокультурного коду.

     Предметом дослідження є структурно-семантичні та функціональні особливості реалій у публіцистичному стилі новогрецької мови.

       Методика дослідження. В основу комплексної методики, зумовленої специфікою предмета дослідження, покладено зіставний метод, що дає змогу ідентифікувати самі реалії та виявити основні шляхи й способи заповнення когнітивних лакун при перекладі, а також описовий метод, методи контекстного та перекладознавчого аналізу.

     Метою дослідження є виявлення й аналіз структурно-семантичних і функціональних особливостей грецьких реалій у газетно-публіцистичному стилі мови.

     Досягнення  поставленої мети передбачає вирішення  таких завдань:

• інтерпретувати поняття «реалія» з позиції лінгвокультурології та визначити його  становлення в історії світового мовознавства;
• розглянути слова-реалії в зіставленні з іншими класами лексики;
• розмежити поняття «слово-реалія» і «термін» на підставі їх семантико-стилістичних особливостей;
• вивчення й узагальнення теорій щодо класифікаційного розподілу лексики на  позначення реалій за предметними, часовими, місцевими та іншими ознаками та обґрунтування доцільності предметно-тематичної класифікації;
• дослідити перекладознавчу специфіку наукового суспільно-політичного та історико-культурного тексту у газетно-публіцистичному стилі;

     Наукова новизна роботи визначається тим, що в ній уперше запропоновано комплексний лінгвокульторологічний аналіз широкого кола різнотипних історико-культурних та суспільно-політичних  реалій зі сфери як загальних, так і власних назв у газетно-публіцистичному стилі мови на матеріалі грецьких газет та  проаналізовано основні шляхи подолання концептуального міжмовного бар’єру.

     До  теоретичної значущості нашої дослідницької роботи ми відносимо виявлення і описання специфіки грецького публіцистичного тексту, місце реалій в ньому та основні прийоми передачі реалій в газетно-публіцистичних текстах, що становить внесок у загальну теорію перекладу та вирішення лексичних проблем перекладу з грецької мови на українську. Виявлення специфіки передачі реалій в газетно-публіцистичних грецьких текстах  сприяє розвитку лінгвокраїнознавства та перекладознавства, а також  вивченню проблем та специфіки передачі реалій в іншомовному середовищі.

     Практична цінність дослідження випливає з можливостей використання її результатів і матеріалів у діяльності перекладачів, в укладанні словників та довідників різного типу, розробці та викладанні теоретичних і практичних курсів з теорії та практики перекладу, контрастивної лінгвістики, лексикології, теорії міжкультурної комунікації тощо.

     Матеріалом  нашої дослідницької роботи було обрано 45 грекомовних статей  з газет  «Εφημερίδα της Κυβερνήσεως» , «Το Βήμα» та  «Τα Νέα» різної тематичної направленості. Загальна кількість проаналізованих лексичних одиниць складає 200 реалій.

РОЗДІЛ 1. РЕАЛІЯ ЯК МОВОЗНАВЧА КАТЕГОРІЯ 

1.1 Лінгвістична інтерпретація  слів на позначення  реалій в історії  світового мовознавства 

     Термін «реалія» бере початок від латинського прикметника realia – 
«речовий», «дійсний». Відповідно до словника лінгвістичних 
термінів, реалії – це «предмети матеріальної культури, а також у 
класичній граматиці різноманітні фактори, що вивчаються зовнішньою 
лінгвістикою, такі як державний устрій даної країни, історія 
і культура даного народу, мовні контакти носіїв цієї мови і 
тощо з точки зору їх відображення в даній мові» [2, с. 381].

     Цей термін набув універсальної чинності у філологічній літературі у 19й і першої половини 20 ст. загалом для позначення матеріальних предметів і характерних національних звичаїв. Частота вживання його зросла з  утвердженням реалізму.

     Виникнення  слів-реалій не залежить від наших  уподобань, вони зумовлені суспільною необхідністю, позамовними чинниками. Слова на позначення реалії належать до багатоаспектних мовних явищ. Ідейно-естетична цінність, пізнавальне значення цього розряду лексики як репрезентатива змісту твору є надзвичайно важливою, бо вона тісно пов’язана з національним колоритом, національною самобутністю, «національним обличчям».

     У перекладознавчих працях лексема «реалія» як термін з’явилася у  40-х роках. Його уперше вжив А.В.Федоров у праці  «Про художній переклад» (1941), але для того, щоб позначити не лексему, а національно-специфічний об’єкт. Характеризуючи працю перекладача, автор зазначає : «Але водночас – це діяльність, що вимагає певних знань , не тільки практично-мовних, а й літературо-знавчих і історико-лінгвістичних, не кажучи вже про необхідність широкого культурного світогляду, що дозволяє усвідомити історичні і географічні реалії  і т. ін., одним словом, уміти орієнтуватися в будь-якому тексті» [16, с.170]. У подальших працях дослідник, що зробив чимало для вивчення реалій, для обгрунтування їхньої класифікації та способів відтворення їхніх функцій у перекладі, залишився вірний такому розумінню терміну «реалія». В останньому виданні книжки «Основи загальної теорії перекладу : Лінгвістичні проблеми» (1983) А.В.Федоров дещо уточнює дефініцію «реалії»:  ідеться не просто про «слова, що позначають реалії», а про «слова, що позначають національно-специфічні реалії суспільного життя і матеріального побуту» [16, с. 183]. На думку вченого, можна встановити різні групи та підгрупи реалій за ознакою належності їх до тієї чи іншої сфери матеріального побуту, духовного життя людини, суспільної діяльності, до світу природи і т.д. Але для А.В.Федорова реалія – завжди явище позалінгвальне, лише предмет матеріального світу, а не слово, що його позначає.

     Надто широко розумів обговорюваний термін С.Толстой – перекладознавець, що опрацьовував проблеми перекладу з англійської мови російською. Для нього «реалії» – «конкретні умови життя і побуту країни, з мови якої здійснюється переклад».

     У такому ж розумінні, як у А.В.Федорова, зустрічається термін «реалія» у кандидатській дисертації Г.І.Шаткова (1952), присвяченій проблемам перекладу російської безеквівалентної лексики норвезькою мовою, у кандидатській дисертації і в статтях Г.П.Чернова – дослідника способів відтворення російської безеквівалентної лексики в перекладах радянської публіцистики англійською мовою. На основі праці Я.Рецкера «Про закономірні відповідники при перекладі рідною мовою» (1950) та обгрунтованого ним поняття «еквівалентості», а також факту наявності в семантичній структурі різномовних слів значень, що не збігаються, Г.І.Шатков упроваджує поняття «безеквівалентності». За його визначенням, «безеквівалентні слова – це такі лексичні одиниці будь-якої мови, які на певному історичному відрізку часу зовсім не мають готових еквівалентів у лексиці іншої мови».  До безеквівалентної лексики Г.Шатков відносить слова-реалії, окремі слова, деякі звороти. У своє визначення слів-реалій дослідник впроваджує формальний перекладацький критерій: фактор наявності/відсутності еквівалентного словникового відповідника у двох зіставлюваних мовах. Такий критерій не вказує на будь-які субстанційні якості слова-реалії, а переносить можливості його ідентифікації у сферу міжмовних відповідників. Це й природно: лише лінгвокраїзнавство може розглядати реалію у площині однієї мови; перекладознавство завжди пов’язане принаймі з двома мовами. Слабке місце Г.І.Шаткова – дуже приблизне визначення обсягу безеквівалентної лексики. До цього питання глибше підходить Г.Чернов, який виділяє декілька видів безеквівалентної лексики: лексико-предметну, лексико-семантичну та стилістичну безеквівалентності. По суті, він відносить реалії до лексико-предметної безеквівалентності [14, с. 83].

     У 1952 р. С.Л.Соболєв дав таке визначення «реалії»: «Терміном  «реалії» позначають побутові і специфічно національні слова й звороти, що не мають еквівалентів у побуті, а отже, і мовах інших народів». З сьогоднішнього погляду, вище подана дефініція не зовсім чітка і вимагає внесення певних корективів. По-перше, слова, що належать до сфери безпосередньої лексичної номінації, не можуть мати «еквівалентів у побуті», де їм відповідають певні співвідносні денотанти – предмети і явища. По-друге, реалія  – це варіативна категорія, пов’язана з процесом переважно бінарного зіставлення мов на лексичному та фразеологічному рівнях. С.Л.Соболєв без належних підстав збільшує обсяг реалій, включаючи до цієї категорії прислів’я. Окремі компоненти прислів’я, без сумніву, можуть бути реаліями, але прислів’я як цілісна одиниця через узагальнено-абстрактний характер не має відповідника, співвідносного денотанта у позамовній предметній дійсності, отже, його не можна зарахувати до реалій [14, с. 86].

     Те, що реалії виникають у загальнонародному  процесі словотворення, акцентує дефініція  Я.І.Рецкера: «Реалії – це слова, що позначають предмети, процеси і явища, характерні для життя і побуту країни, але не відзначаються науковою точністю визначення, властивою термінам» [13, с. 116]. Проте автор не враховує відносності реалій, залежності їх від словникового складу мови-переймача, і в цьому хиба його визначення. Не враховано також, що реалія часто виражається полілексемними одиницями.

     В українському перекладознавстві термін «реалія» вперше вжив О.Кундзіч у праці «Перекладацька мисль і перекладацький недомисел» (1954), підкреслюючи при цьому складність при перекладанні реалій: «Я схильний вважати народні пісні аналогічними реаліями даного народу, що, як правило, не перекладаються» [14, с. 98].

     Значним поступом в опрацюванні реалій в  українському перекладознавстві є праці В.В.Коптілова. У визначенні реалій учений акцентує передусім чинник міжмовного зіставлення. Так, у праці «Актуальні питання українського художнього перекладу» В.В.Коптілов називає реаліями «слова, що позначають предмети та явища, невідомі мові перекладу» [13, с. 87].

     З цього твердження випливає й той  факт, що слова можуть бути реаліями в одній мові, але не бути такими  в іншій. Наприклад, в Греції υσόγειο – це не перший поверх, а поверх перед першим. Отже, перекладаючи, не можна проводити аналогію з нашою системою підрахунку поверхів, адже в Україні немає такого поверху як υσόγειο. Отже, стосовно грецького варіанту в перекладі на українську мову υσόγειο – реалія, а стосовно країн з такою ж системою підрахунку поверхів – ні.