Особливості мотивації трудової діяльності студентської молоді в Україні

Головна  роль  у  формуванні  особистісного  потенціалу  належить  вищій  школі, оскільки  саме  вища школа  є  керуючим,  системоутворювальним  елементом  усієї  системи освіти,  саме  вона  задає  головну  соціальну  функцію  підготовки  людини  як  професіонала вищої  кваліфікації і як представника інтелектуальної  еліти суспільства.

Основні  складові  особистісного  потенціалу  випускника  ВНЗ  показані  на  рисунку 2.1. Представлено  три рівня розгляду:  другий,  третій  і четвертий (перший  рівень – якість діяльності ВНЗ) [17 c.21].

Рис. 2.1. Особистісний  потенціал випускника  ВНЗ

Вимоги  до  випускника  ВНЗ (другий  рівень  розгляду)  є  багатобічними. Професіоналізм  є  далеко  не  єдиною  властивістю,  яку  хочуть  бачити  підприємства  в молодому  фахівцеві.  На  третьому  рівні    виділені  також здібності до  творчості та розвитку, здоров’я, особові властивості та загальну культуру.

Професіоналізм традиційно передбачає наявність великого багажу  знань  і уміння ними користуватися, якщо не досвіду, то певних умінь і  навичок роботи за фахом. У наш  час  вельми  важливо,  наскільки  спеціальність,  яку  готує  ВНЗ,  є  дефіцитною  і  як  вона відповідає  вимогам  ринку  праці.  Добре,  якщо  випускник  має  дві  суміжні  спеціальності, наприклад,  інженер  і  дизайнер (для  конструктора),  інженер  і  менеджер (для  майстра  і іншого  лінійного  керівника),  менеджер  і  психолог (для  працівника  служби  управління персоналом) і  т. д [28 c.27] 

Здатність  до  творчості  й  розвитку  нині  стає  однією  з  найбільш  затребуваних якостей  випускника ВНЗ сучасними організаціями. Спеціальні знання швидко застарівають, тому,  перш  за  все,  випускником  повинні  бути  засвоєні  основи  фундаментальних  наук, методологія. Він повинен уміти самостійно набути нові знання, швидко адаптуватися до умов виробництва, які постійно змінюються. У цьому йому повинні допомогти навички роботи в бібліотеці, знайомство з пошуковими системами INTERNET. 

Які б не були природні задатки  студента, випускник повинен бути підготовлений до інноваційної,  творчої  діяльності.  Навчання  за  допомогою  ділових  ігор  і  інші  прийоми повинні  виробити  уміння  приймати  рішення  в  складних  умовах,  зокрема  за  наявністю багатьох критеріїв оптимальності [15 c.35].

Здоров’я  людини –  це  та  частина  його  особистісного  потенціалу,  про  яку  часто  забувають,  якщо  немає  важких  хронічних  хвороб  або  особливо  небезпечних  умов  праці. Навчальний  заклад  повинен  виробити  у  свого  випускника  звичку  піклуватися  про  своє фізичне  і  психічне  здоров’я,  установку  на  здоровий  спосіб  життя, «спортивний  дух» нарешті. Спортивні  заняття  сприяють формуванню  таких властивостей, як уміння швидко ухвалювати рішення, не дивлячись на труднощі, добиватися поставленої мети.

Особисті  властивості  випускника  значною  мірою  визначають  прояв  решти властивостей  і, звичайно, важливі самі по собі. Перш  за все, випускник повинен мати позитивні  ціннісні  орієнтації,  що  дозволить  йому  швидше  прийняти  високу корпоративну культуру організації, яка  взяла його на роботу, забезпечить  ефективність праці,  нарешті,  просто  дозволить  довіряти  йому,  в  разі  потреби  покластися  на  нього [12 c.57].

ВНЗ  повинен  зробити  все  можливе, щоб  розвинути  інтелект  випускника,  активність, здоровий  кар’єризм.  Важлива  соціальна  компетентність  випускника –  уміння працювати  в  колективі,  підтримувати  комунікаційні  зв’язки  з  керівниками, співробітниками свого рівня, підлеглими.

Загальна культура випускника – це знання  іноземних мов, розуміння  культури різних  народів,  уміння  доводити  свою  переконаність  у  професійних  і  непрофесійних  суперечках. Іноді і розуміння  особистістю творів літератури, живопису, музики можуть виявитися  важливими  компонентами  людського  капіталу,  які  мають  значення  для організації [2 c.3].

Конкурентоспроможність  молодих випускників ВНЗ –  це комплекс характеристик молодого працездатного населення, що визначають успішність у затребуваності в соціально-економічній  діяльності на певній території. Їх конкурентоспроможність на ринку праці характеризується особливістю накопиченого потенціалу.

Під конкурентними перевагами молоді на ринку праці  розуміються  такі специфічні властивості людського  капіталу як наявність двох та більше спеціальної освіти, більший потенціал, орієнтація на кар’єру, нестандартне мислення; крім того, молодих легше  інтегрувати в організаційну  культурупідприємства (організації), з  них простіше ліпити «свого», ніж  переробляти і переучувати тих, у кого сформувалися стійкі звички, які не відповідають організаційній культурі компанії (табл. 2.1). Основним недоліком є відсутність досвіду, брак вміння презентувати свої компетенції, якості [26 c. 31].

Таблиця 2.1.

Основні переваги та недоліки випускників ВНЗ на ринку  праці

Отож ефективне працевлаштування молодих спеціалістів є результатом реалізації стратегій поведінки молоді на ринку праці і являє собою функцію залежності цих стратегій, з одного боку, від факторів конкурентоспроможності компетенцій випускників ВНЗ, та досвіду їх роботи, а з іншого боку - від факторів розвитку ринку праці: співвідношення пропозиції і попиту на фахівців, заходів державної політики у сфері підтримки випускників ВНЗ та очікування роботодавців в області їх найму.

2.2. Мотиви працевлаштування студентської молоді під час навчання

Працюючий студент – досить поширене явище в сучасному українському суспільстві. Причому йдеться не про студентів-заочників, а про активно працюючих студентів денної форми навчання. За даними статистики, працюють або підробляють більше половини студентів нашої країни, причому не тільки останніх курсів [28 c.45]. Часто робота віднімає час від навчання, і доводиться робити вибір.

За останні 15—20 років  відношення роботодавців і викладачів до працюючих студентів суттєво змінилося. Більшість з розумінням ставляться до того, що знайти роботу після закінчення вищого навчального закладу практично нереально, якщо за плечима немає хоч би мінімального досвіду роботи за фахом [35 c.31].

За наслідками пілотажного  соціологічного дослідження, проведеного  у Вінницькому національному технічному університеті серед студентів 4 курсу інституту електроенергетики та електромеханіки, працюючі студенти склали 39 % [1 c.5]. Основними мотивами їх працевлаштування визначені наступні:

1. “Купівельна спроможність  стипендії” (89 %). Раніше на стипендію  можна було прожити, а тепер  багатьом молодим людям її  навряд чи вистачає на їжу. Додатково необхідними є кошти на квартиру, одяг і розваги. А молода людина бажає багато всього, і не тільки дешевого. Студент розуміє, що варто поклопотатися про себе самому. Хороше матеріальне забезпечення сім'ї знижує вірогідність поєднання навчання і роботи студентом. Рано починають думати про своє працевлаштування студенти з неповних сімей і сімей, де тільки один з батьків працює. Значно не вистачає коштів одруженим студентам. Серед працюючих студентів найбільше тих, хто навчається за рахунок держави. Явно більше працюють ті, хто проживає далеко від батьків.

Зрозуміло, що студент не може претендувати на повноцінну ставку, як правило, він одержує на 40–50 % менше, ніж фахівець з дипломом. Пояснюється подібна дискримінація не тільки тим, що студенти відносяться до категорії тимчасового персоналу, якому у всі часи платили менше. Справа у тому, що студент володіє недостатніми комунікативними і практичними навичками. Отже, нерідко частину його роботи доводиться виконувати іншим фахівцям, звідси і відповідна оплата [6 c.42].

2. Необхідність оплачувати  навчання студентами-контрактниками (29 %). Батьки не всіх студентів можуть оплачувати повністю навчання, а лише частково. Більше поталанило тим, навчання кого оплачують підприємства та організації з метою подальшого працевлаштування.

3. Можливість професійного  зростання (37 %). Багато молодих  людей прагнуть влаштуватися  в престижну організацію на  незначну посаду, щоб до моменту отримання диплома набути практичного досвіду і зробити перші кроки в кар'єрі. Крім того, роботодавці починають більше цікавитися стажем і досвідом роботи, аніж відмінними оцінками. Тому важливо влаштуватися на роботу за фахом. Безперечний плюс роботи за фахом полягає в тому, що студент зможе не тільки заробити, але і набути необхідного досвіду. Більше того, якщо він зможе добре себе зарекомендувати, є шанс продовжити співпрацю з компанією. Правда, працюють за фахом далеко не всі (9 % опитаних).

Зрозуміло, що студент, зайнятий на регулярній роботі під час навчання у ВНЗ, через порівняно короткий проміжок часу стає працівником, який володіє помітними перевагами порівняно як з непрацюючим випускником ВНЗ, так і з працівником, який не здобув повноцінної вищої освіти. Від першого його відрізняє, по-перше, велика активність, а по-друге, потреба і уміння підкріплювати теоретичні знання практичними навичками і досвідом; а від другого — прагнення до систематизації і теоретичного обгрунтування практичних спостережень і методичних знахідок, а також прихильність до демократичних, партнерських відносин в роботі [9 c.217].

4. Відсутність інтересу  до навчання (17 %). Частині студентів  видається нецікавою об'ємна теоретична база, відірвана від практики. Вони прагнуть динаміки, досвіду, спілкування, ділової активності, прояву самостійності і креативності. Також важливими мотивами трудової діяльності респонденти виділили бажання стати самостійною людиною, незалежною від батьків (29%).

Отже, необхідність поєднувати навчання і роботу є достатньо  обгрунтованою, виходячи з вищезазначених причин. Проте, поєднуючи навчання і  роботу, практично неможливо уникнути наступних проблем [1 c.3].

1. Головною проблемою  працюючих студентів, з якої  логічно випливає багато інших  труднощів, є проблема браку вільного часу.

2. Перевтома. Прагнучи відвідати необхідні заняття, встигнути на роботу, виконати завдання, скласти заліки та іспити, багато молодих людей потрапляють у стресові ситуації; через брак часу організм повноцінно не відпочиває і немає можливості відновити сили. Так накопичується втома, яка з часом перетворюється на перевтому. Створюється ситуація вибору: або навчання або робота. В результаті студент залишає ВНЗ. А це дійсно велика кар'єрна помилка, адже диплом про вищу освіту як і завжди, є гарантією значущості людини. На жаль, багато студентів і раді б не залишати ВНЗ, але їх просто відраховують за неуспішність і невідвідування.

3. Неякісне навчання. Іноді на роботу студенти витрачають більше часу та зусиль, тому засвоєння базових теоретичних знань знаходиться на досить низькому рівні. Варто враховувати той факт, що теоретичний курс завжди є основою, формує світогляд людини, робить інтелект людини гнучким та просторовим [2 c.7].

Проте, часто саме працюючі студенти виявляються більш організованими, вони швидше закривають сесії, і краще сприймають необхідну інформацію. Доводитися ретельно планувати свій час і як результат – все встигати. Вважається, що одночасне навчання і робота — це хороша перевірка уміння планувати час і розставляти пріоритети. На щоденні лекції працюючий студент повинен встигати тільки завдяки умілому плануванню свого часу. Залишати паузи між роботою і лекціями, щоб встигати зробити інші справи. Якщо студент навчається за спеціальністю, де вчитися дуже складно, то вірогідність поєднання роботи і навчання помітно знижується.

4. Робота не за фахом. Влаштуватися за фахом мають шанс студенти старших курсів, і то не завжди. Найчастіше їм пропонують невисокі посади. Вільних вакансій для студентів, охочих працювати за фахом, на ринку праці не так багато. Значно більше некваліфікованої роботи. Більшість студентів прагнуть знайти роботу за фахом. Якщо це не вдається, вони готові розглянути і інші варіанти. Зокрема, окремі студенти не відмовляються від роботи кур'єра, рекламного агента. До речі, саме по цих спеціальностях влаштуватися найпростіше, оскільки попит на них достатньо високий. На ринку праці також багато вакансій вантажників, різноробочих, продавців і ін. Проте, сьогодні студенти вже не хочуть підробляти вантажниками або робочими, як було раніше. Студент цінує роботу, де можна застосувати одержані знання та уміння [12 c. 75].

5. Неможливість розвиватися  всебічно: відвідувати які-небудь гуртки, секції, читати художню літературу, ходити в кіно, театри, відвідувати музеї, їздити на екскурсії тощо.

6. Особисті проблеми. Саме в студентські роки формується коло друзів та приятелів, з якими підтримуються достатньої стійки стосунки після ВНЗ, а також починається пошук „другої половини” з метою створення в майбутньому сім’ї. Але після сумбурного студентства, починається не менш сумбурне кар'єрне життя. Людина так звикає до такого способу життя, що втрачає друзів, звикає зовсім обходитися без них, результатом чого є самотність.

Також хотілося б представити до уваги результати опитування, що проходило серед зареєстрованих користувачів сайту hh.ua. В опитуванні взяли участь 1278 респондентів з різних регіонів України, 86% - молодих людей до 30 років і 24% респондентів старше 30 [4].

Переважній більшості опитаних (90,4%) так чи інакше доводилося поєднувати навчання з роботою. Найпопулярніші способи - заочне навчання (40%), робота з  гнучким графіком (34%) або з частковою  зайнятістю (21%) (рис. 2.2). 

Рис. 2.2. Найпопулярніші способи навчання під час роботи

Найпопулярніші мотиви роботи під час навчання - отримання професійного досвіду та забезпечення додаткового доходу. Тільки 16% доводилось повністю забезпечувати своє навчання і проживання, поєднуючи роботу і освіту.

Встигають поєднувати роботу і навчання 28% молодих українців. 17% молодих  людей сказали, що робота заважає  навчанню, тому вони пропускають заняття. Про те, що працювати під час навчання немає сенсу, сказали 30% респондентів. Чверть опитаних вважає: якщо не працювати – не будеш готовий до роботи після університету як спеціаліст (рис. 2.3). 

Рис. 2.3. Розподіл відповідей респондентів на питання «Чи заважає робота навчанню?»