Релігія та віра

Міністерство  освіти і науки  України

Національний  педагогічний університет 

імені М.П.Драгоманова 
 
 
 
 

     Релігія та віра 
 

Курсова робота

слухачки II курсу навчання

  I  групи

інституту перепідготовки та

підвищення  кваліфікації

факультету  перепідготовки фахівців

спеціальності «Психологія»

Чирва Ганна  Георгіївна 

Науковий керівник

Блохіна І.О.  
 

     Київ 2011 
 
 

     ПЛАН 

Вступ. 

Розділ  I. Тлумачення сутності і походження релігії 

1. Сутність  релігії

 

2. Психологічне  коріння релігії і релігійності

 

3. Релігія та релігійність з точки зору психологічних шкіл

 

4. Релігійний  досвід і його типи

 

         1.4.1. Релігійні переживання, сутність та особливості релігійного почуття 

         1.4.2. Психологічні та соціальні функції релігії

  Розділ II.  Поняття віри

 

1. Релігійна віра: природа, вияви, структура

 

2. Психологічні  аспекти віри

 

3. Форми вияву  релігійної віри

 

4. Релігійний  фанатизм, секстанство як крайні прояви релігійності

 
 

ВИСНОВКИ 
 

ЛІТЕРАТУРА 
 
 
 

              ВСТУП

       На сучасному етапі розвитку людства та цівілізаціі пошуки розуміння феномену віри та форм її прояву, таких як, насамперед, релігія набирають все більшого значення. У своїй курсовій роботі я розгляну розуміння понять релігія і віра с позицій як історичної динаміки так і сучасних розумінь психологічних аспектів. Також важливо це розуміння з позиції виникниння загальної духовної кризи, яку переживає все людство і яка зумовлена процесами, котрі у літературі визначаються як “смерть утопії”, “смерть ідеології”. Криза історичної ідентичності людства полягає в тому, що сучасна дійсність являє собою не єдиний проект, а насамперед відмову від деяких досягнень духовних пошуків минулого. Можна спостерігати деяку порожнечість та розгубленість людства, що може виражатися в глобалізаційних процесах та яка через свою експансіоністську енергію містить небезпечні тоталітарні й репресивні тенденції. Серед цих негативних визначень сучасного духовного пошуку цілком обгрунтовано виникає питання стосовно долі релігії, щодо того, в якій формі може існувати релігійна свідомість на сучасному етапі духовного розвитку людства, і яку неоднозначну роль відіграє релігія за ситуації цього духовно-ціннісного вакууму. Тому зараз настільки важливо є вивчення досвіду людства стосовно проявів вірування.Релігія є найдавнішою формою духовної культури людства, та завжди релігійні обряди, культи відрізнялися великою різноманітністю. Релігія здавна була носієм культурних цінностей, вона сама є однією з форм культури. Величні храми, майстерно виконані фрески та ікони, чудові літературні та релігійно-філософські твори, церковні обряди, моральні заповіді надзвичайно збагатили культурний фонд людства. Рівень розвитку духовної культури вимірюється обсягом створюваних у суспільстві духовних цінностей, масштабом їхнього поширення і глибиною освоєння людьми, кожною людиною. Проповідь абсолютних (вічних і незмінних) моральних цінностей була характерна для всіх релігій світу і залишилася актуальною в наш повний зла століття, адже запеклість, занепад моралі, зростання злочинності та насильства - все це наслідки на грунті бездуховності.  

    Розділ 1. Тлумачення сутності і походження релігії

1.   Сутність релігії

 

      Походження слова «релігія» пов'язують  із латинським дієсловом relegere - «ставитися з повагою»; за іншою  версією, воно зобов'язане своїм  виникненням дієслову religare - «зв'язувати» (небо і землю, божество і людини). Набагато складніше дати визначення поняттю «релігія». Таких дефініцій існує безліч, залежать вони від приналежності авторів до тієї чи іншої філософської школи, традиції. Так, марксистська методологія визначала релігію як специфічну форму суспільної свідомості, перекручене, фантастичне відображення у свідомості людей пануючих над ними зовнішніх сил. Віруюча людина, швидше за все, визначить релігію як взаємовідношення між Богом і людиною. Існують і більш нейтральні визначення: релігія - це сукупність поглядів і уявлень, система вірувань і обрядів, що об'єднує визнають їх людей в одну спільність. Релігія - це певні погляди і уявлення людей, відповідні обряди і культи.

     Будь-яка релігія включає в себе кілька найважливіших елементів. Серед них: віра (релігійні почуття, настрої, емоції), вчення (систематизована, спеціально розроблена для даної релігії сукупність принципів, ідей, понять), релігійний культ (сукупність дій, які здійснюють віруючі з метою поклоніння богам, тобто обряди, молитви, проповіді тощо). Досить розвинені релігії мають і свою організацію - церква, упорядковують життя релігійної громади. 
Проблема походження релігії є спірною. Церква вчить, що релігія з'являється разом з людиною, існує споконвічно. Матеріалістичні вчення ж розглядають релігію як продукт розвитку людської свідомості. Переконавшись у власному безсиллі, в нездатності подолати влада сліпий необхідності в певних сферах життєдіяльності, первісна людина приписав природним природним силам надприродні властивості. Розкопки найдавніших стоянок свідчать про наявність примітивних релігійних вірувань вже у неандертальців. До того ж первісна людина відчував себе частиною природи, не протистояв їй, хоча й намагався визначити своє місце в навколишньому світі, пристосуватися до нього.

     Однією з перших форм релігії був тотемізм - поклоніння будь-якого роду, племені тварині чи рослині як своєму міфічному предку і захиснику. Тотемізм змінився анімізмом, тобто вірою в духів і душу або загальну натхненність природи. У анімізмі багато вчених бачать не тільки самостійну форм релігійних уявлень, а й основу для виникнення сучасних релігій. Серед надприродних істот виділяються декілька особливо могутніх - богів. Поступово вони набувають антропоморфний характер (на богів переносяться властиві людині якості і навіть його зовнішній вигляд, хоч і стверджується, що це саме Бог створив людину за своїм образом і подобою), складаються перші політеїстичні (від слів полі - багато, теос - бог) релігії . Пізніше, на вищій стадії з'являються і монотеїстичні релігії (від грецького монос - один, єдиний, теос - бог). Класичним прикладом політеїзму є давньогрецькі і давньоримські релігії, слов'янське язичництво. До монотеїзму відносять християнство, іслам і інші, хоча в кожній з них зберігаються сліди політеїзму.

     У світі існує різноманіття вірувань, сект, церковних організацій.  
Всі нині існуючі релігії можна умовно розділити на три великі групи:

 
1.Примітивні родоплемінні вірування, що збереглися донині;  
2.Національно-державні релігії, що є основою релігійного життя окремих націй, наприклад, конфуціанство (Китай), іудаїзм (Ізраїль);  
3.Світові релігії. Їх усього три: буддизм, християнство, іслам.  

    Саме світові релігії мають найбільший вплив на розвиток сучасних цивілізацій.

 До числа ознак світових релігій відносять:

-величезне число послідовників в усьому світі;  
-вони космополітичні, носять між-і надетнічної характер, виходячи за межі націй і держав;

-вони егалітарний (проповідують рівність всіх людей, звернені до представників усіх соціальних груп);

-їх відрізняє надзвичайна пропагандистська активність і прозелітизм (прагнення навернути осіб іншого віросповідання).

     Буддизм - найраніша за часом появи світова релігія. Найбільш широке поширення вона одержала в Азії. Центральну область буддійського вчення становить моральність, норми поведінки людини. Через роздуми і споглядання людина може досягти істини, знайти правильний шлях до порятунку і, дотримуючись заповіді святого вчення, прийти до досконалості. Елементарні, обов'язкові для всіх заповіді зводяться до п'яти: не вбивати жодної живої істоти, не брати чужої власності, не торкатися чужої дружини, не говорити неправду, не пити вина. Але для тих, хто прагне досягти досконалості, ці п'ять заповідей-заборон розвиваються в цілу систему набагато більш строгих розпоряджень. Заборона вбивства доводиться до того, що не допускається умертвіння навіть ледь помітних для ока комах. Заборона брати чужу власність замінюється вимогою відмови від будь-якої власності взагалі і т.д. Одна з найважливіших заповідей буддизму - любов і милосердя до всіх живих істот. Причому буддизм наказує не робити різниці між ними і ставитися однаково доброзичливо і співчутливо до добрих і злих, до людей і тварин. Послідовник Будди не повинен платити злом за зло, бо в іншому випадку не тільки не знищуються, а, навпаки, зростають ворожнеча і страждання. Не можна навіть захищати інших від насильства і карати за вбивство. Послідовник Будди повинен спокійно, терпляче ставитися до зла, ухиляючись лише від участі в ньому. В даний час найбільш істотну соціально-політичну та культурну роль буддизм відіграє у країнах Індокитайського півострова. У Бірмі, Камбоджі, Таїланді він виступає в якості державної релігії. У Японії буддизм, розбившись на безліч сект, переплітається з національним синтоїзмом, утворюючи так звані нові релігії. Особливістю сучасного буддизму є те, що він все більше перетворюється з релігії в філософське вчення, своєрідну систему моральності.

     Християнство - друга за часом виникнення світова релігія. Нині це найпоширеніша на Землі релігія, яка налічує понад 1,4 млрд. прихильників в Європі та Америці. Центральним у християнстві є ідея гріховності людини як причина всіх його нещасть і вчення про позбавлення від гріхів шляхом молитви і покаяння. Проповідь терпіння, смирення, прощення без образ безмежна. «Любіть ворогів ваших, - вчить Ісус. - Благословляйте тих, хто проклинає вас, дякуйте ненавидять вас, і моліться за тих, вас ». Християнство виявилося краще пристосованим до суспільних змін, ніж інші релігії. Християнські богослови навчилися уживатися з наукою, беручи на озброєння окремі наукові теорії. Церква активно використовує засоби масової інформації для поширення релігійних поглядів.

     Іслам (мусульманство) - найпізніша за часом виникнення світова релігія. На Землі налічується близько мільярда її прихильників. Найбільшого поширення іслам отримав в Північній Африці, Південно-Західній та Південній Азії. «Іслам» в перекладі на російську мову означає «покірність». Людина, за Кораном, істота слабка, схильне до гріха, він не в змозі нічого добитися в житті самостійно. Йому залишається сподіватися на милосердя і допомогу Аллаха. Якщо людина буде вірити в Бога, виконувати приписи мусульманської релігії, то заслужить вічне життя в раю. Вимагаючи від віруючих покірності Аллаху, іслам наказує таку ж покірність і земним властям. Характерною особливістю мусульманської релігії є те, що вона енергійно втручається в се сфери життя людей. Особиста, сімейна, громадське життя віруючих мусульман, політика, правові відносини, суд - все має підпорядковуватися законам. У зв'язку з цим все частіше говорять про процеси «ісламізації» - розповсюдженні це порівняно молодий релігії. Рухи під ісламськими гаслами неоднорідні, але в них ясно видно прагнення перетворити ісламський світ у провідну силу на міжнародній арені. Процес «ісламізації» дуже суперечливий. З одного боку, він відображає прагнення народів країн, що розвиваються звільнитися від залишків колоніалізму і західного впливу, з іншого - реалізація ісламських гасел руками екстремістів може принести людству незліченні біди.

     Таким чином, незважаючи на відмінність світових релігій, в проповідує ними духовних, моральних цінностях багато спільного. Це робить можливим не тільки діалог культур, а й діалог релігій.

     Між тим дати точне і однозначне  визначення поняття релігія неможливо.  У науці таких визначень існує  безліч. Вони залежать від світогляду  тих учених кото їх формулюють. Якщо запитати будь-якої людини, що таке релігія, то в більшості випадків він відповість:''Віра в Бога.'' Слово''релігія''буквально позначає, зв'язування, запрягання, повторне звернення (до чого-небудь). Можливо, що спочатку це вираз позначало прихильність людини до чого-небудь святині, постійному, незмінному. Це слово вперше було використано у промовах знаменитого римського оратора і політика 1в. до н. е.. Цицерона, де він протиставляв релігію іншому термін, що позначав марновірство (темне, простонародне, міфічне вірування). Слово''релігія'' увійшло в побут у перші століття християнства і підкреслювало, що нова віра - не дике марновірство, а глибока філософська і моральна система.

     Релігія може бути розглянута  в різних ракурсах: з точки  зору психології людини, з історичної, соціальної, з якою завгодно, але визначення цього поняття буде вирішальною мірою залежатиме від головного: визнання існування або неіснування вищих сил, тобто Бога або богів.

     Релігія - дуже складне і багатопланове  явище. Зпробуємо виділити її  головні елементи.  

     1. Первинною елементом будь-якої релігії є віра. Віруючим може бути людина освічена, багатознающа, але може бути і не має ніякої освіти. По відношенню до віри перший і другий будуть рівні. Віра, що йде від серця, багаторазово цінніше для релігії, ніж йде від розуму і ло гіки! Вона передбачає в першу чергу релігійне почуття, настрій, емоції. Віра наповнюється змістом і живиться від релігійних текстів, зображень (наприклад, ікон), богослужінь. Важливу роль в цьому сенсі відіграє обєднання людей, так як уявлення про Бога і «вищі сили» може виникнути, але не зможе бути прибраний в конкретні образи і систему, якщо людина перебуває в ізоляції від суспільства собі подібних. Але справжня віра завжди проста, чиста і обов'язково наївна. Вона може народжуватися стихійно, інтуїтивно, з споглядання світу. Віра вічно і незмінно перебуває з людиною, але в процесі спілкування віруючих людей між собою вона часто (але зовсім не обов'язково) конкретизується. Виникає образ Бога або богів, що мають конкретні імена, назви і атрибути (властивості) і з'являється можливість спілкування з Ним чи з ними, стверджується істинність священних текстів і догматів (вічних абсолютних істин, прийнятих на віру), авторитет пророків, засновників церкви і священства.

   

     2. Поряд з простою чуттєвої вірою може існувати і більше систематична, спеціально розроблена для даної релігії сукупність принципів, ідей, понять, тобто її вчення. Це може бути вчення про богів чи Бога, про стосунки Бога і світу, Бога і людини, про правила життя і поведінки в суспільстві (етики і моралі), про церковні правила і т.п. Творці релігійного вчення - спеціально підготовлені люди, багато з яких мають особливі (з точки зору даної релігії) здібності спілкуватися з Богом, отримувати якусь вищу інформацію, що недосяжна іншим. Релігійне віровчення створюється філософами (релігійна філософія) і теологами. Якщо релігійні філософи займаються найбільш загальними питаннями пристрою та функціонування божого світу, то богослови викладають і обгрунтовують конкретні аспекти данно віровчення, вивчають і тлумачать священні тексти.