Специфіка інтеграції України в світове господарство

           Усі країни-члени СОТ приймають зобов'язання щодо виконання основних угод і юридичних документів, об'єднаних терміном "Багатосторонні торговельні угоди" (БТУ). Таким чином, із правової точки зору система СОТ являє собою своєрідний багатосторонній контракт (пакет угод), нормами і правилами якого регулюється приблизно 97% усієї світової торгівлі товарами і послугами [27].

          5 лютого 2008 року на засіданні Генеральної ради СОТ було підписано Протокол про вступ України до СОТ. 10 квітня 2008 року Верховна Рада України прийняла Закон України « Про ратифікацію Протоколу про вступ України до СОТ». 16 квітня МЗС офіційно нотою повідомив Генерального директора СОТ стосовно завершення внутрішньодержавних процедур набуття членства в СОТ. Таким чином, 16 травня 2008 року Україна набула членства в СОТ.

          На думку Президента України Віктора Ющенка, Україна цілком готова до повноправного членства у СОТ. «Приєднання України до СОТ - один із основних пріоритетів зовнішньоекономічної політики держави. Україна розглядає своє членство у СОТ як важливий необхідний крок до забезпечення сталого економічного зростання країни та її інтеграції у світову економічну систему,» - відзначив Глава держави.

         Міжнародний досвід свідчить, що країни - члени СОТ отримують значні переваги, серед яких, в першу чергу, називається зростання іноземних інвестицій. Однак членство у СОТ має й негативні наслідки. Найбільше програють підприємства, які працюють завдяки численним пільгам, що передбачені чинним законодавством України, але не відповідають загальноприйнятій міжнародній практиці, зокрема положенням угод СОТ.

     Від вступу України до СОТ виграють впершу чергу споживачі на думку —Алекса Ліссітса, президента Асоціації"Український клуб аграрного бізнесу". Молочні продукти стануть дешевшими і якіснішими. Галузь птахівництва є досить конкурентоспроможною, тому від вступ до СОТ призведе у цій галузі тільки до позитивних наслідків. Щоправда залишається невирішена проблема в вугільній галузі, якщо не буде дотацій ця галузь опинеться у катастрофічному становищі. Банківська система залишається повністю незахищеною перед банківським капіталом.

        Проте вступ до СОТ відкриває нашій країні шлях до початку переговорів про створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом [7, 8-9].

       Таким чином шлях України до ЄС і адаптація  після вступу до СОТ  є довготривалими процесами для України. Україна має зробити певні перетворення і прийняти низку заходів для повноцінної співпраці з СОТ і для вступу до ЄС. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ III. Проблеми і перспективи  розвитку інтеграційних процесів в Україні

     3.1. Проблеми членства в ЄС

          Прагнення України стати повноправним членом ЄС вимагає дотримання нею Маастрихтських угод. Тобто, підвищення рівня життя, рівня ВВП тощо. Тому України у своїй стратегічній меті стати членом Європейського Союзу приводить у відповідність не тільки власну правову та нормативну базу, а й має відповідати певним критеріям економічного розвитку. Членство в ЄС є реальним стимулом для розвитку економіку і не тільки кількісних показників, а й якісних.

         Визначають дві основні групи чинників, що стають на заваді якнайшвидшої інтеграції України в ЄС. — зовнішні та внутрішні.

        Зовнішні чинники. ЄС усвідомлює невідповідність України інтеграційним критеріям, займаючи обережну позицію щодо України та очікуючи скільки-небудь істотних економічних успіхів. А тому серед членів Європейського Союзу нині переважає тенденція дистанціювання від України як від «проблемної» держави.

         Окрім того, проблемою є і невизначена остаточна позиція самого ЄС щодо географічних кордонів майбутнього Європейського Союзу та навіть часових рамок приєднання до нього нових країн. Але. незважаючи на деяку парадоксальність, ця невизначеність з боку ЄС на даний момент може обернутися   для   України    певним    позитивом:   застосування    Євросоюзом критерію визначення індивідуальної готовності тієї чи іншої країни до членства, а також відставання в часі з внутрішнім реформуванням самого ЄС, за певних умов, надають Україні можливість надолужити своїх Центрально- і Східноєвропейських сусідів з метою приєднання до держав-кандидатів на вступ до ЄС.

          Внутрішні чинники. Процес інтеграції до ЄС не можна відділяти від внутрішніх процесів, що відбуваються в нашій державі. Важко, складно йдуть реформи. Ми не задоволені їх результатами, відповідно й наше просування на шляху європейської інтеграції не є задовільним.

         Серед низки внутрішніх проблем виділяють:

1. Повільність у проведенні економічних реформ, відсутність помітних результатів внутрішніх соціально-економічних трансформацій.
2. Високій рівень корупції та економічної злочинності.

3. Невідповідність   нашого   законодавства   і   стандартів   існуючим   в  Європейському Союзі нормам.
4. Відсутність   консенсусу   стосовно   європейського   вибору   як   серед населення, так і  на рівні державних інституцій  (Парламенту,   міністерств, відомств).
5. Гострий   дефіцит   досвідчених   фахівців   з   проблем   інтеграційних процесів в цілому та європейської інтеграції зокрема.

        6. Потребують    невідкладного    вирішення    і    питання    політичного характеру. [11, 66-67].

   Для прискорення процесу формування готовності України до інтеграції в структури Європейського Союзу необхідно, щоб її економічна політика була спрямована, передусім, на створення як державних, так і суто ринкових інститутів, що сприяють генерації і розповсюдженню інновацій та формуванню визначального фактору сучасної конкурентоспроможності - людського капіталу. Вона повинна бути спрямованою на створення рівноправних умов для підвищення міжнародної конкурентоспроможності українських фірм і компаній у відкритому конкурентному середовищі. І, очевидно, що майбутнє приєднання до Світової організації торгівлі зробить значний внесок у створення саме такого регулятивного режиму.

      Водночас, нагальним завданням є забезпечення прискореного розвитку, передусім, у низці профільних науко- і техноємних галузей (аерокосмічна, виробництво нових матеріалів, окремі виробництва у фармацевтичній, електронній та електротехнічній промисловості), здатних ефективно конкурувати на міжнародних ринках і стати "локомотивами" високотехнологічного зростання, А це означає необхідність формулювання та послідовного втілення в життя стратегічно орієнтованої структурної політики, орієнтовнаної на здешевлення доступу до ресурсів розвитку, забезпечення сучасної інфраструктури, що базується на новітніх інформаційних технологіях, утворення бізнес-середовища, сприятливого для значних інвестицій в нові технології.

    Обсяги  іноземних інвестицій в Україну  залишаються незначними, не відповідають потребам розвитку національної економіки і не мають для неї істотного значення. Ця ситуація пояснюється високим рівнем ризикованості операцій на ринку України, що робить її малозначущим і непривабливим економічним партнером та інвестиційним ринком для Європейського Союзу.

    Проте, на сьогодні, серед всіх інвесторів, країни Європейського Союзу заллишаються найбільшим фінансовим донором нашої країни. Так, серед загальних обсягів іноземних інвестицій в Україну, що надійшли впродовж 1992-2001 рр. ($4,2 млрл країн ЄС складає близько половини. В розрізі окремих країн Європи, найсіг інвесторами української економіки є Нідерланди (ЗОЇ млн.), Великобританія (245.-Німеччина (229,5 млн.). В Україні поки що не створено привабливий інвестиційний для залучення європейських капіталів, а тому не дивно, що країни Європейського С галузі іноземного інвестування значною мірою займають вичікувальну позицію.

    В цілому сучасний стан економічних відносин між Україною та ЄС назвати "торговельною моделлю співробітництва", її характерною рисою є те, що структура зовнішньої торгівлі України визначається порівняльними перевагами, що сформував тоді, коли Україна була частиною радянського економічного комплексу. Така сиьуація виникла внаслідок цілої низки об'єктивних та суб'єктивних причин, а саме:

1. В Україні тільки розгортається процес визначення того, які фірми та товари мають  формувати  зовнішньоторговельний  профіль  країни  в середньо  та довготерміновому періодах.
2. Економічна криза гальмує вихід на світовий ринок в цілому та європейський зокрема і утвердження на них потенційно конкурентноспроможних  українських  підприємств.
3. Інтеграція України в  європейську економіку значною мірою гальмується структурою  виробництва,  успадкованою  від  СРСР.  У  минулому спеціалізувалася переважно на випуску проміжної продукції,тоді як виробництво кінцевих товарів знаходилося за межами республіки.
4. Архаїчна структура промисловості України залишається практично без змін. В ній  традиційно переважають матеріало-  та енергомісткі виробництва, наприклад важке машинобудування, хімічна та будівельнапромисловості, сільськогосподарської   техніки   та   тракторів тощо. Високотехнологічні виробництва сьогодні не визначають промисловий профіль країни. Ось чому  
   значна частина українських виробів недостатньо конкурентоспроможна або й зовсім неконкурентноспроможна на світових ринках.
5. Європейський ринок досить насичений товарами з низьким ступенем промисловими товарами споживчого призначення та сільськогосподарською продукцією. А саме ці товари сьогодні складають основну частку українського експорту (насамперед, за рахунок низьких цін).
6. Українським експортерам ще явно бракує досвіду діяльності на зовнішніх ринках.

3.2. Наслідки  економічної інтеграції України

         Щодо приєднання України до ЄС, то тут можна виділити декілька позитивних моментів, а саме:

• інвестиції:
• новітні технології;
• вихід   на   європейський   ринок   і   здобуття   на   ньому досвіду конкурентної боротьби;
• повніше використання потенціалу України тощо.

      Проте є і негативні моменти. Україна  не готова до вступу в ЄС, тому що її економіка і економіка ЄС є взаємодоповнюючими. Це означає, що вони не будуть конкурувати і поступово Україна перетвориться на сировинну базу. Щодо виходу українських підприємств на європейський ринок, то немає жодної гарантії, що українські підприємства зможуть вижити.

            Вступ України до ЄС пов'язується  також з можливістю використання  переваг міжнародної кооперації та спеціалізації. Цю ідею можна прив'язувати і до теперішнього стану відносин між Україною і ЄС, бо вона є одним із напрямів у економічному зростанні в Україні і в зменшенні розриву у рівнях економіки з країнами Європейського Союзу. Вступ до ЄС дозволить залучити Україну до співпраці у виробленні наукоємних засобів, у запобіганні екологічним та стихійним лихам. Екологічну безпеку України слід розглядати через призму оволодіння технологіями у цій галузі, які існують у Європі.

      З економічного погляду інтеграція України  до Європейського Союзу мала б  однозначний позитивний вплив на функціонування ринкового господарства. Вона б надала переваги, які ми згрупували так:

      1) торговельні, тобто уможливила  б просування товарів на європейський ринок без значних перешкод;

          2)макроекономічні - могла б допомогти  протистояти циклічним коливанням кон'юнктури через участь в спільній економічній політиці ЄС

          3)фінансові - на макрорівні —  забезпечення утримання валютного  курсу на стабільному рівні через участь в єдиній валютній системі, можливість користуватися бюджетними фондами, щоб вирівняти економічний розвиток, координація спільної фіскальної та монетарної політик через перенесення компетенції  на  наднаціональним  рівень,  зниження податкових та  митних бар'єрів; на мікрорівні — зниження операційних витрат для підприємств через участь в єдиній валютній системі, можливість безперешкодного створення філіалів фірм; збільшення обсягів перебігу інвестиційного капіталу в Україну з країн ЄС. Проте найбільші можливості, як зазначають вітчизняні дослідники, виникають   у   сфері    «потенційних   приватних   інвесторів,    що    вимагає створення умов для філій банків ЄС і страхових компаній, інвестиційних фондів».

       Проте не завжди можна погодитись з тими думками, що переважають в суспільстві. По-перше, доступ українських товарів  на ринки ЄС і зараз досить вільний, за деякими виключеннями (після розширення ЄС у травні 2004 року Україна дістала змогу налагодити торгівлю з новими членами ЄС, оскільки після приєднання тарифи на ввіз товарів зменшились).