Специфіка інтеграції України в світове господарство

 
 

                                                    
 

                                                   Курсова робота

на тему:

 «Специфіка  інтеграції України в світове  господарство» 
 
 
 

                                                                
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ  І. Теоретичні аспекти інтеграційних процесів………………………5

1.1. Суть інтеграції ……………………………………………………………...5

1.2. Еволюція поглядів на інтеграцію…………………………………………..9

РОЗДІЛ II. Інтеграція України в світове господарство………………………14

2.1. Інтеграційні процеси на пострадянському просторі і участь в них України………………………………………………………………………..…14

2.2.  Шлях України до   ЄС і  СОТ……………………………………………   20

РОЗДІЛ  ІІІ. Проблеми і перспективи  розвитку  інтеграційних процесів в Україні……………………………………………………………………………31

3.1. Проблеми членства в ЄС …………………………………………………31

3.2. Наслідки економічної інтеграції України…………………………………34        Висновки ………………………………………………………………………...42

Список використаної літератури……………………………………………….45

Додатки………………………………………………………………………..   48 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Актуальність  теми. Характерною особливістю сучасного етапу розвитку системи світогосподарських зв'язків є поглиблення процесів взаємозалежності різних національних економік і активізація їх участі в сучасному міжнародному поділі праці. Домінантою економічного розвитку країн світу стала ринкова система господарювання, яка продемонструвала свою ефективність, спроможність стимулювати економічне зростання, забезпечувати мотивацію  до праці, мобілізувати і раціонально використовувати матеріальні, природні, фінансові та інші ресурси.

     Перехід України до ринкової економіки відкриває  широкі можливості для інтеграційного розвитку країни, участі в міжнародному поділі праці та світогосподарських процесах. У зв'язку з цим, особливої актуальності набувають проблеми формування і налагодження зовнішньоекономічних зв'язків, організації і управління зовнішньоекономічною діяльністю, розробки і реалізації ефективної зовнішньоторговельної політики.

     Багато  наукових праць українських економістів  присвячено інтеграції України в  сучасне світове господарство, адаптації  національного виробництва до вимог  сучасного рівня розвитку міжнародного поділу праці, а також проблемам  розробки та впровадження зовнішньоекономічної стратегії України.

     Серед них чільне місце посідають дослідження  Д.Богині, В.Будкіна,  І.Бураковського, Г.Волинського, А.Гальчинського, О.Дерев'янка, М.Дудченка, О.Живицького, О.Кириченка, Л.Кістерського, Г.Климка, В.Клочка, А.Кредісова, І.Лукінова, Ю.Макогона, С.Мочерного, В.Новицького, В.Онищенка, А.Поручника, К.Радченка,  О.Рогача, А.Рум'янцева,  Г.Сащенка, Ю.Сафіуліна, В.Сіденка,     В.Сиренка,    С.Соколенка,    М.Суркова,    М.Тараканова,    А.Філіпенка, О. Шниркова  та інших вчених. 
 
 
 

         Мета і задачі дослідження: Метою курсової роботи є аналіз інтеграційних процесів України. Задля досягнення мети нами були поставлені наступні завдання:

      -з’ясувати теоретичні аспекти  інтеграційних процесів;

           - прослідкувати процес міжнародної інтеграції України;

        -  сформулювати перспективи поглиблення інтеграції України.

     Об’єкт  і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є економіка України та сучасні інтеграційні процеси. Предметом дослідження виступають теоретичні та практичні аспекти інтеграції України.

     Методологічні основи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять теоретичні узагальнення інтеграційних  процесів, які ґрунтуються на положеннях   економічних   концепцій А.Сміта, Д.Рікардо, Мак Куллоха, А.Гальчинського, В.Будкіна, А.Філіпенка . Методичну базу складає система загальнонаукових та системних методів дослідження таких як матеріалістична діалектика пізнання суспільно-економічних явищ, історико-логічного аналізу, метод статистичних даних. У роботі ми простежимо проблеми інтеграції України в світове господарство. З цією метою опрацьовано ряд наукових досліджень, зокрема  наукові статті із журналів: “Економіка України” (Кваша С., Лука О, Радзієвський О.), “Урядовий кур’єр” (Власюк О.), “Фінанси України” (Буряк П.Ю.), “Політика і час” (Гальчинський А..), статистичні данні використовувались з багатьох наукових статей. При написанні курсової роботи використовувались підручники: “Міжнародні організації” (Ю.І.Козака, В.В.Ковалевського), “Україна і світове господарство ” (А.С. Філіпченко, В.С.Будкін, А.С. Гальчинський), та інших відомих авторів. Емпіричною базою курсової роботи є фактичні дані офіційної статистичної інформації України.

     Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, які містять по два підрозділи, висновків, списку використаних джерел із 25 найменувань, загальним обсягом 44 сторінки.

 

               РОЗДІЛ І. Теоретичні аспекти інтеграційних процесів

          1.1. Суть інтеграції

         Інтеграція в перекладі з латинської мови означає з’єднання окремих частин в єдине, ціле. Закономірним результатом розвитку міжнародної торгівлі товарами і послугами та міжнародному руху факторів виробництва стала міжнародна економічна інтеграція.

     Міжнародна  економічна інтеграція - процес господарсько-політичного об’єднання  країн на основі розвитку глибоких стійких взаємозв’язків і поділу праці між національними господарствами, взаємодії структур на різних рівнях і в різних формах [12, 121].

     Міжнародна  економічна інтеграція здійснюється під впливом таких об'єктивних факторів як зростання інтернаціоналізації господарського життя, поглиблення міжнародного поділу праці, розвиток НТР, зростання рівня відкритості національних економік.

     Інтернаціоналізація господарського життя становить собою процес розвитку стійких економічних зв'язків між країнами і виходу відтворення за межі національного господарства. На зростання рівня інтернаціоналізації особливо активно впливають ТНК.

     Міжнародний поділ праці, був причиною і умовою розвитку міжнародних економічних відносин як таких, а в наш час він став одним із вагомих чинників міжнародної економічної інтеграції. Розвиток внутрігалузевого, міжгалузевого і територіального поділу праці в кінцевому плані підштовхнув окремі країни до зміцнення економічних зв'язків між ними, особливо між країнами регіону.

     Науково-технічна революція вимагає від країн  світової співдружності більш тісної взаємодії з метою вирішення  актуальних проблем сучасності. Сьогодні практично неможливо розвивати науку і техніку, освоювати новітні технології виробництва, обживати космос, долати проблеми енергетики, продовольства і сировини без тісної взаємодії країн на міжнародному рівні.

     Відкритість національних економік дозволяє країні більш повно включатися у світогосподарські  зв'язки. Уряди розвинутих країн всіляко стимулюють експортні виробництва, сприяють кооперації національних підприємств з іноземними фірмами, забезпечують правову базу для притоку з-за кордону капіталів, технологій і кваліфікованих кадрів [12, 122].

           Безпосередня й активна участь України в сучасних інтеграційних процесах об'єктивно зумовлена перевагами міжнародного поділу праці, а також потребою подолати штучну відокремленість нашої держави від світового господарства.

            Стан інтеграційних процесів з точки зору  глобалізації світової економіки, за всієї неоднозначності методів та результатів його становлення, потребує від України трансформації в напрямі формування реальних ознак демократії у суспільстві як необхідної умови взаємодії з іншими суб'єктами глобалізованого світу, умови стабільного економічного розвитку.

     Глобалізація - процес усезростаючого впливу на соціальну  дійсність окремих країн різних чинників міжнародного значення: економічних  і політичних зв'язків, культурного  й інформаційного обміну тощо. Глобалізація це поняття загального характеру. Глобалізація – це обмін товарами, послугами та робочою силою, який виходить за межі державних кордонів. Це постійно та неухильно зростаюче міжнародне переплетення національних економік.

         Глобалізація визначає, спрямовує і стимулює трансформаційні процеси в Україні, забезпечує розуміння об'єктивності вибору країною шляху інтеграції у світове.

     Глобалізація  світової економіки збіглась у часі з потребою кардинальних перетворень усіх сфер життя нашої держави, яка визначилася зі своїм статусом і станом незалежної країни. Саме у такому статусі Україна прагне стати органічною складовою світового співтовариства. Це потребує створення та використання системи організаційно-економічних форм, інституцій та інструментів взаємодії, співпраці із зовнішніми суб'єктами господарювання, без постійних ефективних контактів з якими , перехід до відкритої економіки, а отже, інтеграція у світове господарство практично неможливі.

          Кожний рік останнього десятиліття XX ст., приносив у процеси світового економічного розвитку нові  форми та елементи, які свідчили про подальше поглиблення та ускладнення міжнародного поділу праці , посилення взаємозалежності та взаємовпливів між окремими суб’єктами господарювання, окремими країнами, регіонами, міжнародними економічними інститутами тощо.

         Особливості нових форм міжнародного поділу праці, його наднаціональний, наддержавний, позагалузевий характер можуть безпосередньо впливати на темпи, форми та якість реформування національної економічної та господарської систем України, сприяти проникненню на світові ринки, у світові мережі, забезпечуючи швидке просування програм, пов'язаних з участю у створенні продукції, яка має найвищу вартість за умови залучення мережевих структур на терени країни відповідною законодавчою та економічною політикою. Цей вилив відбувається в кількох напрямах і має як позитивні, так і негативні наслідки щодо реалізації цілей та завдань реформування [17, 458].

1. У нашої держави з'являється можливість широкого використання надбань інформаційної революції, що забезпечує не тільки вивчення світового досвіду реформування економіки, суспільства в цілому, а й встановлення постійних безпосередніх зв'язків із бажаними, пріоритетними суб'єктами економічної діяльності в будь-яких куточках планети.
2. Світова інформаційна мережа дає змогу оперативно визначати та вивчати сучасну кон'юнктуру світового ринку, її перспективи, що дає можливість прогнозувати основні напрями структурної перебудови економіки, трансформації окремих її галузей і підрозділів з позицій 
   економічної ефективності їх функціонування у майбутньому.

 3. Можливості, що відкриваються перед країною, представниками бізнесу, вже сьогодні породжують умови для реальної інтеграції в систему створення продукції найвищої вартості хоча б через забезпечення певних міжнародних її складових компонентів. За активної наступальної економічної політики наших владних структур та найпотужніших, найбільш передових у технологічному плані підприємств це цілком реально, що, власне, і доводять, на жаль, поки що окремі проекти.

     Найбільш  ефективними формами, що дають змогу  Україні долати міжнаціональні економічні кордони, забезпечувати швидкий поступ у реалізації цілей реформування соціально-економічної системи, інтегруватися у глобалізоване світове господарство у статусі країни, що динамічно розвивається, є міжнародні фінансово-промислові групи, транскордонне та регіональне співробітництво, яке, у свою чергу, передбачає інтеграцію з іншими країнами.

     Динамізація розвитку світової економіки, її потреб у процесі глобалізації викликає до життя зміну пріоритетів у структурі як планетарного, так і національних господарств [17, 487].

         Розглядаючи суть інтеграції можна зробити деякі висновки.

         1. Якісно новим закономірним етапом інтернаціоналізації господарств, є економічна інтеграція, в рамках якої забезпечується концентрація і переплетення капіталів, проведення узгодженої міжнародної економічної політики.

       2. Метою інтеграції є нарощування обсягу товарів і послуг внаслідок забезпечення ефективності господарської діяльності в міжнародних масштабах.

       3. Цілями інтеграції є використання переваг економіки масштабу, вирішення завдань торгової політики, сприяння структурній перебудові економіки, підтримка молодих галузей виробництва, створення сприятливого зовнішньополітичного середовища.