Розвиток альтернативної енергетики ЄС в умовах обмеженості ресурсів

Європарламент відіграє наступну роль в розвитку альтернативної енергетики: приймає рішення, які мають сферу  поширення на всі країни – члени  Європейського Союзу, стосовно розвитку виробництва електроенергії на базі використання відновлюваних джерел енергії, формує в рамках директиви 28/2009/ЄС план дій, який зобов`язує всі країни – члени ЄС скорочувати викиди вуглекислого газу в атмосферу, внаслідок викоритсання традиційних джерел енергії, та перейти на 20 – ти відсотковий етап використання енергії з відновлюваних джерел. В Директиві 28/2009/ЄС Європарламент передбачає дві системи підтримки розвитку альтернативної енергетики, а саме – підтримку, засновану на квотах, та підтримку, засновану на цінах.  У випадку застосування механізму підтримки, заснованої на квотах, енергія, вироблена з використанням відновлюваних джерел, продається за ринковою ціною, але, при цьому, виробники так званої «чистої» енергії отримують додаткові кошти за рахунок продажу «зелених сертифікатів», певне число яких повинен купити кожен споживач. Механзм розвитку альтернативної енергетики, заснований на квотах, застосовується в Великобританії, Данії та Бельгії (розглядається), Нідерландах та Ірландії. У випадку застосування механізму підтримки, заснованої на цінах, держава законодавчо визначає ціну енергії, виробленої від відновлюваних джерел, за якою оператори мережі зобов'язані її купувати. Даний механізм застосовується більшою мірою в Німеччині та Іспанії.

Крім того, розглядаючи  кожну країну – член Євросоюзу  окремо, головною інституціональною  структурою по розвитку альтернативних джерел енергії є Уряд кожної країни в індивідуальному порядку. Кожна країна, в свою чергу, розробляє та впроваджує Національний план дій по відновлюваним джерелам енергії (Національний план дій покращення енергоефективності).

Розробка, формування та впровадження національних планів дій по розвитку альтернативної енергетики, в першу чергу, підкріплюються застосуванням в державах – членах Європейського Союзу моделями та інструментами сприяння розвитку та просування відновлюваних джерел енергії. Вони уособлюють у собі наступні положення, розроблені Європарламентом та Європейською Комісією, підкріплені особливостями потенціалу кожної країни в енергетичному секторі. По – перше, це фіксування тарифів, що покривають витрати виробників електроенергії за гарантований час та кількість електроенергії від відновлюваних джерел енергії, по – друге, це регулювання кількості: обов'язкові квоти визначаються для питомої частки виробництва або споживання електроенергії від відновлюваних джерел, по – трете, це застосування тендерних підходів: деяку кількість електроенергії від ВДЕ виставляється на тендер. Учасникам тендеру, який запропонував найнижчу ціну, виплачується гарантована дотація протягом встановленого періоду часу.

На рівні Національних планів дій  з метою захисту економічних інтересів споживачів від монопольного підвищення тарифів, створення механізму узгодження інтересів виробників і споживачів електричної і теплової енергії, формування конкурентного середовища в електроенергетичному комплексі для підвищення ефективності його функціонування та мінімізації тарифів, створення економічних стимулів, що забезпечують використання енергозберігаючих технологій у виробничих процесах, забезпечення юридичним особам - виробникам електричної енергії (потужності) незалежно від організаційно-правових форм права рівного доступу на оптовий ринок Урядами країн – членів здійснюється державне регулювання тарифів. [3]

Отже, досвід країн ЄС показав, що інституційна організація ринку ВДЕ в напрямку мобілізації вільної енергії та її ефективного використання в умовах відкритої економіки припускає: по – перше, формування єдиного державного органу, що регулює поки не вивчений ринок відновлюваних джерел енергії, по – друге, створення правових норм регулювання умов професійної діяльності на ринку, по – третє, розробка фінансових механізмів, які відображають специфічні національні і регіональні умови. У першу чергу це механізми стимулювання інвестицій в розвиток альтернативної енергетики в поєднанні з дотаціями виробникам електроенергії або механізми стимулювання попиту, наприклад, надання квот у поєднанні з сертифікатами.

Варто також зазначити, що розвиток альтернативної, з точки  зору інституціонального аспекту, потребує підтримки та не лише структурних  інституцій Європейського Союзу, а  й міжнародних асоціацій, такі як RECS International та AIB, які в свою чергу розроблюють та спрямовують так «гарантії походження» на основі Європейської сертифікаційної системи в банки, які фінансують розвиток відновлюваної енергетики.

РОЗДІЛ 3. Стратегічні  орієнтири розвитку альтернативних джерел енергії в ЄС

3.1. Роль альтернативної  енергетики у підвищенні міжнародної  конкурентоспроможності країн-членів  ЄС

Альтернативна енергетика – це ключ до майбутнього добробуту не тільки світу, а й безпосередньо країн  ЄС. Інвестиції в дану галузь дозволить країнам – членам Європейського Союзу підвищити рівень надійності, сталості та доступності енергії, що само собою призведе до нового розвитку та підвищення продуктивності функціонування таких важливих галузей економіки, як промисловість, та інших енерго містких галузевих структур.

Дуже важливим у розширенні та розвитку сектору альтернативної енергетики є вирішення проблем, пов`язаних з вибором шляху та стратегії розвитку відновлюваних джерел енергії, оскільки в противному разі, обрання не вірних рішень призведе до збільшення втрат споживачів та зниження конкурентоспроможності країн членів Європейського Союзу.[9]

Протягом наступних  десяти років країни ЄС планують диверсифікувати  наявні ресурси та кінцево змінити  обладнання для виробництва енергії з відновлюваних джерел. Спільна енергетична стратегія країн Європейського Союзу, підкріплена стрімкими політичними орієнтирами,  скерована спільною метою країн – членів, і полягає в забезпеченні безперебійного фізичного постачання альтернативної енергії своїм споживачам за ціною, доступною як фізичним так і юридичним особам (підприємствам промислового спектру та ін.).[Лісабонський договір]

В стратегії, яку обрали країни – члени Європейського  Союзу для такого аспекту, як конкурентоспроможність, були виділені наступні пункти:

• зменшення собівартості виробленої енергії з відновлюваних джерел;
• підвищення якості виробленої енергії завдяки впровадження в дію технологій придатних для виробництва альтернативної енергетики;
• цінове котирування диспозицій взаємодії країн – членів ЄС з іншими країнами Світу;
• вироблення екологічно безпечної енергії.

Чому ж Європейський Союз планує розвивати альтернативну

енергетику? Відповідь  досить проста. Оскільки традиційні енергетичні  ресурси – джерела отримання  енергії скінченні, та наразі мають високу вартість, ЄС спрямував свої дії на розроблення стратегії розвитку альтернативних джерел енергії керуючись наступними цілями: по – перше, Європейський Союз має залишатися привабливим ринком для компаній під час посилення конкуренції в енергетичних ресурсах у світі, по – друге,  цього Європейський  Союз зможе досягти лише підвищивши свої конкурентні позиції на ринку енергетичних технологій. [27]

Розроблений індекс привабливості  альтернативної енергетики в 2010 році свідчив, що найбільша інвестиційна спроможність для розвитку відновлюваної енергетики є в Китаї та США, а звідси, ми виводимо, що Європейський Союз здає свої позиції, оскільки розвиток технологій в раніше перерахованих країнах стримує підвищення конкурентоспроможних позицій ЄС, що призводить до зменшення попиту на енергетичні продукти країн – членів Союзу через підвищення собівартості продукції через використання недосконалих технологій. Оскільки ціна є важливим компонентом конкурентоспроможності, стратегія Євро простору спрямовується на зниження цінових позицій у пропозиції власно вироблених потоків енергії.

Говорячи про міжнародні енергетичні відносини, можна зауважити, що попри 1/5 відповідальності за енергетику у світі, вже ж таки Європейський Союз має менший вплив на міжнародних енергетичних ринках, ніж повинен мати. Хоча, будучи найбільшим імпортером у світі енергії, ЄС може стати більш вразливим до ризиків постачання, що знову ж таки зменшить його конкурентну позицію.

Європейська комісія  прагне підтримати конкурентоспроможність країн – членів ЄС та Європейського Союзу взагалі,  підтриманням Європейської промисловості через збільшення енерго ефективності за рахунок підтримки та удосконалення екологічного стану країн, які входять до складу ЄС.

Сучасними новинка стратегії Європейського Союзу щодо підвищення конкурентоспроможності є розвиток торгівлі відходами від вироблення енергії, йде мова про виробіток біологічної енергії. Найбільший розвиток даний напрямок отримав на території Європейського Союзу – і це є ще одним фактором, який підвищує його рівень конкурентоспроможності в світі.

Новітній розвиток альтернативної енергетики стимулює країни – члени  Європейського Союзу до гармонізації та лібералізації відносин між суб`єктами внутрішнього енергетичного ринку, що сприяє зміцненню конкурентних позицій кожної країни, як окремого елементу в світовій конкурентній боротьбі. [22]

ЄС розроблює досить гнучку та дієву інфраструктуру галузі альтернативної енергетики. Йде мова, перш за все, про сполучення між країнами, пов`язаними енергетичними коридорами через зовнішні кордони та морські території. Проекти по забудові таких сполучень, має важливе значення для Євро простору, як до одного з головних експортерів продуктів відновлюваної енергетики.

Добре інтегрований енергетичний ринок всередині ЄС стимулює збільшення попиту споживачів через такі інструменти, як широкий вибір та низькі ціни.  Такий ринок з безліччю резидентних компаній стимулює внутрішню конкуренцію. Загострення конкурентної боротьби між країнами – членами Європейського Союзу дає поштовх до вдосконалення технологій, якими оперують виробники та підвищення якості продуктів та послуг відновлюваної енергетики для підтримки конкурентних позицій не лише на обраному сегменті внутрішнього ринку, але й в світлі світового виробництва енергії з альтернативних джерел.

Відкриття енергетичного  ринку вільної конкуренції змусило  Європейський Союз до забезпечення кращих цін, ширший вибір, застосування інновацій  та кращий вибір для споживачів. Такі зміни підтримуються заходами, які сприяють довірі не лише вітчизняного споживача, але й стимулюють попит на продукти та послуги альтернативної енергетики закордонних споживачів. Також такий ринок сприяє покращенню захисту прав споживачів відновлюваної енергетики та дозволяють відігравати певну роль в ході розвитку альтернативної енергетики в наслідок лібералізації внутрішнього ринку.[12]

Важливу роль також відіграє енергетична безпека країн –  членів за доступними цінами – це стимулює конкурентоспроможність важливих галузей  європейської економіки. Зокрема йде мова про забезпечення доступних та економічно вигідних поставок  своїм споживачам.

Отже,  роль розвитку альтернативної енергетики в підвищенні міжнародної  конкуренції виступає як інструмент впливу та стимулювання на удосконалення  технологій, якими оперують підприємства та компанії по виробленню відновлюваної енергії, якості вироблених продуктів і послуг, ціни, за якою вироблена енергія поступає на ринок для подальшого збуту та безпека каналів постачання енергії, а також енергетична безпека країн – членів в цілому.

Перераховані вище фактори  стимулюють підвищення конкурентоспроможності головних галузей країн – членів Європейського Союзу, а також  створюють відповідний попит  на обраних сегментах енергетичного  ринку.

Формування інтегрованого внутрішнього ринку створює достатні умови для підвищення якості довіри споживачів до відновлюваної енергетики, а як наслідок, формує закордонний попит на європейську відновлювану енергію, що підвищує конкуренту позицію Європейського Союзу. Продукти та послуги альтернативної енергетики проходять по каналам та сполученням збуту за доступними цінами для всіх споживачів відновлюваної енергетики, як фізичних так і юридичних осіб в лиці компаній, організацій, підприємств, які беруть участь у виробництві енергетично містких галузей.

3.2. Проблеми та перспективи  подальшого розвитку альтернативної  енергетики в ЄС у пост - Кіотський  період.

Кіотський протокол був розрахований на п`ять рокі в період 2008 – 2012 років. Він передбачає скорочення викидів для країн – членів на 5 %, зокрема йде мова про турботу світової спільноти про негативні тенденції зміни клімату через перевищення норми викидів парникових газів, характерних для промислово – розвинутих країн, в тому числі країн – членів Європейського Союзу. [18]

Причиною створення Європейською Комісією плану по розвитку альтернативної енрегетики за допомогою відновлюваних джерел енергії було не лише вичерпність традиційних видів палива, фінансова вигідність використання альтернативної енергетики та можливість підтримки конкурентоспроможності країн – членів ЄС, а й, зокрема, умови кіотського договору. Застосування відновлюваних джерел для вироблення альтернативної енергії дозволило Європейському Союзу не лише дотримуватись Кіотського протоколу, а й значно покращити рівень екології на рівні даного інтеграційного угруповання.

Однією з проблем  подальшого використання традиційних  видів палива є те, що в ЄС емісія парникових газів складає 1,975 млд. тонн. Найбільші показники викидів  газів від загального рівня емісії газів в ЄС складають Німеччина – 23,66%, Англія – 13,44%, Італія – 10,8% та Польща – 8,8%. Для порівняння, наприклад, в Україні емісія газів в атмосферу складає 22,37% від загального обсягу викидів Європейського Союзу. Такі дані свідчать, що перспектива розвитку альтернативної енергії не лише має забезпечувати попит споживачів на енергію, але й зменшувати шкідливі наслідки від викидів парникових газів.[17,]